Справа №333/368/26
Провадження №2/333/1954/26
06 квітня 2026 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючої судді Варнавської Л.О.,
за участю секретаря судового засідання Бабак З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
14.01.2026 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 15 536,99 грн, а також судових витрат.
В обґрунтування позову зазначається, що 15.01.2019 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір № 130/5829389-CK, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти на умовах строковості, платності та повернення, із встановленням процентної ставки за користування кредитом, строку дії договору та порядку погашення заборгованості. Істотними умовами договору визначено розмір кредиту, строк користування кредитними коштами, порядок та строки повернення кредиту, розмір процентів за користування кредитом, а також інші платежі, пов'язані з виконанням зобов'язань за договором.
Відповідно до умов зазначеного договору, відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі повернути отримані кредитні кошти та сплачувати проценти за користування кредитом у строки та в порядку, визначені договором, однак свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість.
Судом встановлено, що 21.12.2023 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» укладено договір № НІ/11/14-Ф, відповідно до якого первісний кредитор відступив на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 130/5829389-CK від 15.01.2019. Таким чином, позивач набув статусу нового кредитора та наділений правом вимоги до відповідача щодо виконання грошових зобов'язань за зазначеним договором.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, станом на день звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 130/5829389-CK від 15.01.2019 становить 15 536,99 грн, яка складається з наступних сум: заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 9 098,37 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6 180,18 грн; заборгованість за нарахованими процентами після відступлення права вимоги - 258,44 грн.
Вказана заборгованість утворилась унаслідок невиконання відповідачем зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у строки, визначені договором, що є порушенням вимог статей 526, 610, 1054 ЦК України. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача загальної суми заборгованості у розмірі 15 536,99 грн, а також понесених судових витрат.
Кредитні договори укладені в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», що відповідає вимогам ст.207, ст.1055 ЦК України. Кошти були перераховані відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.
Позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та витрати по сплаті судового збору, а також правничу допомогу.
Ухвалою суду від 16.01.2026 року провадження по справі відкрито, постановлено розглядати справу у загальному провадженні з викликом сторін.
Представник позивача, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилась. В позовній заяві просить розглянути справу у відсутність представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів, не заперечуючи проти винесення заочного рішення.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Судом установлено, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому ЦПК України.
Судові повістки публікувалися на сайті «Судової влади України», оскільки відповідач має зареєстроване місце проживання на тимчасово окупованій території, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, згідно з якою направлення судової кореспонденції на дійсну адресу є достатнім для визнання повідомлення належним, оскільки отримання поштового відправлення перебуває поза межами контролю відправника (постанова Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 та інші).
Також дані РНОКПП відповідача внесені у обліково-статистичну картку в програмі документообігу загальних судів «Д-3», що забезпечує його можливість отримувати всі процесуальні документи в застосунку «Дія».
Відповідач, будучи обізнаним про наявність судового провадження, не подав відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, не повідомив суд про причини неявки та не заявив клопотань про відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо належного повідомлення відповідача, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення відповідно до статей 223, 247, 280-282 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Такий підхід відповідає принципу юридичної визначеності та положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку.
Суд ухвалив провести заочний розгляд справи ухваливши заочне рішення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.
Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що 15.01.2019 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір № 130/5829389-CK, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти на умовах строковості, платності та повернення, із встановленням процентної ставки за користування кредитом, строку дії договору та порядку погашення заборгованості.
Відповідно до умов зазначеного договору, відповідач отримав кредитні кошти та зобов'язався повернути їх у визначені договором строки, а також сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором. Факт надання кредитних коштів підтверджується матеріалами справи, а тому між сторонами виникли цивільно-правові зобов'язання.
Судом встановлено, що кредитний договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства, у письмовій (електронній) формі, що відповідає вимогам статей 207, 1055 ЦК України, а також Закону України «Про електронну комерцію», у зв'язку з чим він є належною правовою підставою для виникнення зобов'язань сторін.
Судом також встановлено, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, що призвело до утворення заборгованості.
Крім того, судом встановлено, що 21.12.2023 між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» укладено договір № НІ/11/14-Ф про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу права вимоги за кредитними договорами до боржників, у тому числі за договором № 130/5829389-CK від 15.01.2019.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» набуло статусу нового кредитора у зобов'язанні та відповідно до вимог статей 512, 514 ЦК України набуло усіх прав первісного кредитора, у тому числі права вимагати від відповідача належного виконання зобов'язань за кредитним договором.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, який відповідає умовам кредитного договору та не спростований відповідачем, станом на день звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 130/5829389-CK від 15.01.2019 становить 15 536,99 грн, яка складається з:заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 9 098,37 грн; заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом на дату відступлення права вимоги - 6 180,18 грн; заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом після відступлення права вимоги - 258,44 грн.
Суд зазначає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами передбачено умовами кредитного договору та відповідає вимогам статей 1048, 1054 ЦК України.
Матеріали справи не містять доказів повного або часткового погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором, а також доказів, які б свідчили про припинення зобов'язання у спосіб, передбачений законом.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів на спростування розрахунку заборгованості або належного виконання зобов'язань суду не надав, у зв'язку з чим суд оцінює надані позивачем докази як належні, допустимі та достатні для вирішення спору по суті.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.
Кредитний договорів укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статей 207, 1055 Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію».
Отже, предметом доказування у даній справі є: факт укладення кредитних договорів між сторонами; факт отримання відповідачем кредитних коштів; факт переходу права вимоги до позивача; факт невиконання відповідачем зобов'язань за договорами; правильність та обґрунтованість розрахунку заборгованості; наявність правових підстав для стягнення заявленої суми.
Відповідач свої зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконав, у встановлені строки кредитні кошти не повернув, проценти та інші платежі не сплатив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
При цьому суд враховує, що відповідачем у спростування доводів позивача не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність заборгованості або неправильність розрахунку, поданого позивачем.
Зокрема, відповідач:
?не надав доказів повного або часткового погашення кредитної заборгованості, які б спростовували розрахунки позивача;
?не заявляв клопотання про призначення судово-економічної експертизи щодо перевірки правильності розрахунку боргу;
?не подав клопотань про витребування додаткових доказів, які могли б вплинути на встановлення фактичних обставин справи;
?не довів обставин, які б свідчили про недійсність кредитних договорів або відсутність факту отримання кредитних коштів.
Відповідачем не подано контррозрахунку заборгованості, не наведено обґрунтованих заперечень щодо конкретних складових боргу, не надано доказів неправильності здійснених кредитором нарахувань або застосування процентних ставок, що не передбачені договором.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Підстав для зменшення розміру процентів чи застосування положень статті 551 ЦК України судом не встановлено, оскільки заявлена до стягнення сума не містить неустойки у розумінні зазначеної норми, а складається з тіла кредиту та процентів за користування ним.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та його вимог.
Згідно зі ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.
З наданих позивачем доказів вбачається, що банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у користування кредитні кошти. Водночас відповідач свої зобов'язання за договором виконав не належним чином.
Згідно статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд погоджується з наданим позивачем та дослідженим у судовому засіданні розрахунком заборгованості, оскільки він є обґрунтованим, його розмір підтверджений належними та допустимими доказами, відповідачем не спростований.
Відповідно до ч.1, 4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Щодо розподілу судових витрат:
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання до суду даної позовної заяви, позивачем згідно вимог ст.4 Закону України «Про судовий збір» сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн згідно платіжної інструкції №0594400006 від 29.12.2025 року.
Платіжна інструкція, досліджена судом з матеріалів електронної справи 333/1641/26 в системі документообігу загальних судів «Д-3», шляхом відкриття з вкладки - «Прикріплені файли». Доступ до платіжної інструкції мають сторони цивільної справи через підсистему «Електронний суд».
Тому на підставі ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких визначено в сумі 16000 грн у зв'язку із зверненням з позовом.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат наведено позивачем при поданні позовної заяви.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду: договір про надання правничої допомоги №01-07/-2024 від 01.07.2024, заявку №575 на виконання доручення до договору №01-07/-2024 від 01.07.2024, згідно якої ТОВ «ФК «Коллект центр» і адвокатське об'єднання «Лігал Ассістанс» погодили перелік надання правових послуг за договором та їх вартість у розмірі 9000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а й самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу у цій справі, яка подана до суду через систему «Електронний Суд», в сумі 9000 грн. є завищеним, враховуючи категорію та складність справи.
А відтак, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 7 000 грн.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд зазначає, що під час розгляду справи права відповідача порушені не були, а провадження здійснювалося з дотриманням принципів змагальності сторін та рівності учасників процесу, передбачених статтями 12, 13 ЦПК України.
Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження. Судом вжито всіх передбачених законом заходів для забезпечення його участі у справі та реалізації права на захист.
Справу розглянуто в межах заявлених позовних вимог та на підставі поданих доказів. Позивач довів обставини, на які посилався, тоді як відповідач своїм правом на подання заперечень не скористався. Отже, рішення ухвалено з дотриманням вимог процесуального закону та без порушення прав відповідача.
Керуючись ст.ст.530, 536, 610-612, 617, 625, 629, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 137, 141, 280-283 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з боржника яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ-44276926, місцезнаходження: вул.Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) заборгованість за Договором №130/5829389-CK від 15.01.2019 у розмірі 15536,99 грн.
Стягнути з боржника яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ-44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з боржника яким є: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ-44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30-ти днів з дня складення повного рішення не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня складення рішення.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 06.04.2026 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Л.О. Варнавська