03 квітня 2026 р. Справа № 440/8276/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, по справі № 440/8276/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період проходження служби із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати відповідача в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 26.02.2022 року по 31.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. передбаченого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати відповідача в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023р. передбаченого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати відповідача в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024р. передбаченого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати відповідача в/ч НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 року по 12.05.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025р. передбаченого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати - ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за усі роки служби з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати відповідача в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за усі роки служби з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача в/ч НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати середнього заробітку за весь час затримки виплати належного грошового забезпечення (індексацію грошового забезпечення), за усі роки проходження служби, з моменту припинення трудових відносин з відповідачами і по теперішній час;
- зобов'язати відповідача в/ч НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати належного грошового забезпечення (індексацію грошового забезпечення), за усі роки проходження служби, з моменту припинення трудових відносин з відповідачами і по теперішній час;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати компенсації за недоотримане речове майно, за усі роки проходження служби, з моменту припинення трудових відносин з відповідачами і по теперішній час;
- зобов'язати відповідача в/ч НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити компенсацію за недоотримане речове майно, за усі роки проходження служби, з моменту припинення трудових відносин з відповідачами і по теперішній час.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі № 440/8276/25 позовну заяву залишено без руху, для усунення недоліків надано десятиденний строк, який розпочинає перебіг з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду уточненої позовної заяви, оформленої відповідно до частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (її копій у кількості, яка б відповідала кількості учасників справи або доказами направлення через Електронний суд) із конкретизацією змісту позовних вимог, а саме в частині визначення періоду щодо не виплати індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 у справі № 440/8276/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 у справі № 440/8276/25 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 у справі № 440/8276/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху; встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду оригіналу позовної заяви із документами, доданими до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог; копій доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи; роз'яснено позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 440/8276/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві; роз'яснено позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Не погодившись з ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 440/8276/25, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи судом першої інстанції, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, просить суд скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 440/8276/25 про повернення позовної заяви.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що йому не було направлено ухвалу про повернення позовної заяви, ухвалу про повернення позовної зави було направлено через додаток «Дія», що позбавило позивача можливості довести своєчасне подання апеляційної скарги на ухвалу суду. Апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На думку позивача, мотиви прийнятого судом першої інстанції рішення є незрозумілими, суд першої інстанції не надав відповіді на аргументи сторони.
Апелянт вважає твердження суду, що стали підставою для залишення позовної заяви без руху, помилковими, оскільки саме позивач має право вибору відповідачів у справі та способу захисту порушеного права, а суд не може обмежувати його право на звернення до суду, копія ухвали про залишення позовної заяви без руху не була отримана позивачем. Відповідач вказує, що позовна заява відповідає приписам пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України, суд першої інстанції обмежив позивача у його процесуальних правах, зобов'язавши його подати уточнену позовну заяву. Апелянт зазначає, що позов було подано у двох екземплярах, з належно завіреними додатками.
06.03.2026 до Другого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі № 440/8276/25, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 у справі №440/8276/25 в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, зокрема, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами статті 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повернувши позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що копія ухвали про залишення позовної заяви без руху від 17.11.2025 була направлена позивачу засобами поштового зв'язку за адресою, зазначеною у позовній заяві, зазначене відправлення не було вручене адресату та повернулось до суду 08.12.2025 у зв'язку із неврученням листа адресату через закінчення терміну зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку АТ «Укрпошта». Суд першої інстанції вказав, що позивач не усунув недоліки, які викладені в ухвалі суду від 17.11.2025.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною 1 статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно із приписами частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді (частина 6 статті 169 КАС України).
Згідно з частиною 7 статті 169 КАС України, ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви за результатами її перегляду та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.
Отже, суд не має права повторно повертати позовну заяву, якщо ухвалу про повернення позовної заяви за результатами її перегляду було скасовано і справу направлено для продовження розгляду.
Як встановлено з матеріалів справи, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 у справі № 440/8276/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було повернуто позивачу.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 у справі № 440/8276/25 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У подальшому, залишаючи позовну заяву без руху ухвалою від 17.11.2025 у справі № 440/8276/25, суд першої інстанції встановив позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду оригіналу позовної заяви із документами, доданими до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог; копій доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 440/8276/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.
Таким чином, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви від 16.02.2026 у даній справі була скасована за результатами її перегляду постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2025 з направленням справи для продовження розгляду, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для повторного повернення позовної заяви у відповідності до вимог частини 7 статті 169 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що приймаючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а тому відповідна ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження у ході розгляду колегією суддів.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Згідно з вимогами статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права, а тому у відповідності до положень статті 320 КАС України наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 320, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 по справі № 440/8276/25 - скасувати.
Адміністративну справу № 440/8276/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова