03 квітня 2026 р. Справа № 440/6600/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2025, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 28.05.25 по справі № 440/6600/25
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора відділення поліції №3 Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Фененка Петра Петровича
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до суду з позовом до Інспектора відділення поліції №3 Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області Фененко Петра Петровича , Головного управління Національної поліції в Полтавській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив:
- визнати дії співробітника поліції ОСОБА_2 щодо фактичного адміністративного затримання яке мало місце 10 травня 2025р. без складання протоколу згідно імперативних приписів ст. 261 КУпАП, не повідомлення центру з безоплатної правової допомоги та рідних, застосування фізичної сили, використання спеціальних засобів кайданок та примусової доставки до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 неправомірними;
- визнати дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо незаконного позбавлення волі утримання під озброєною вартою в період з 10 травня 2025 р. по 14 травня 2025 р. без судового рішення, зокрема порушення права на свободу, належне утримання та гуманне ставлення та вчинені дії щодо примусової мобілізації, неправомірними;
- визнати протиправною та скасувати повістку на відправку № 488 від 14.05.2025, видану ІНФОРМАЦІЯ_1 , як таку, що суперечить вимогам законодавства, винесена без дотримання належної процедури та без законних на те підстав;
- стягнути з відповідачів документально підтверджені понесені судові витрати пов'язані із розглядом цієї справи, включаючи витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 50 000 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп за подачу цього позову та сплачений судовий збір за забезпечення позову у розмірі 950 грн. 00 коп.
28.05.2025 ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.05.2025 і направити справу для продовження розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що суд помилково ототожнив вимогу про визнання дій працівників поліції незаконними з провадженням про притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач не оскаржує факт правопорушення чи винуватість, а ставить питання про протиправність дій працівника поліції, що призвели до незаконного адміністративного затримання, застосування фізичної сили, кайданків та примусової доставки без належної правової процедури. Таким чином, спір має всі ознаки публічно-правового, адже йдеться про дії суб'єкта владних повноважень.
Крім того, зауважив, що заявлені позовні вимоги не мають кримінально-правового характеру. Позивач не ставить питання про притягнення службових осіб до кримінальної відповідальності, не подавав заяву про злочин чи не ініціював досудового розслідування. Натомість предметом спору є встановлення факту протиправності дій, що мали місце публічно і без дотримання процедури.
Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 ч. 1 ст. 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Повертаючи позов суд першої інстанції виходив з того, що згідно пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позивних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). Позивачем об'єднано декілька позивних вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу;
16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
Згідно із ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.2 цієї статті, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Частиною першою статті 172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Отже, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Колегія суддів погоджується с висновками суду першої інстанції, що позовна вимога про визнання дій співробітника поліції ОСОБА_2 щодо фактичного адміністративного затримання яке мало місце 10 травня 2025р. без складання протоколу згідно імперативних приписів ст. 261 КУпАП, не повідомлення центру з безоплатної правової допомоги та рідних, застосування фізичної сили, використання спеціальних засобів кайданок та примусової доставки до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ст. 280 КУпАП підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду та не підсудна Полтавському окружному адміністративному суду. Позовна вимога про визнання дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо незаконного позбавлення волі утримання під озброєною вартою в період з 10 травня 2025 р. по 14 травня 2025 р. без судового рішення, зокрема порушення права на свободу, належне утримання та гуманне ставлення та вчинені дії щодо примусової мобілізації повинне вирішуватися в порядку Кримінального процесуального Кодексу України, а відтак не підпадає під адміністративну юрисдикцію.
Посилання апелянта на те, що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір має всі ознаки публічно-правового, колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.
Як наслідок вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно повернув позов ОСОБА_1 , оскільки ним було об'єднано декілька позивних вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин, які мають значення для вирішення цього питання, відповідає нормам процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі № 440/6600/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін