03 квітня 2026 р. Справа № 520/28105/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вінницької обласної військової адміністрації на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 року (ухвалене суддею Лук'яненко М.О.) в справі № 520/28105/25
за позовом ОСОБА_1
до Вінницької обласної військової адміністрації
про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Вінницької обласної військової адміністрації, у якому просив: визнати протиправними дії Вінницької обласної військової адміністрації, які полягають у недотриманні вимог ч. 2 ст. 14 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення (пропозицією - зауваженням) ОСОБА_1 № УМ-18818930 від 11.05.2025 р.; визнати протиправною бездіяльність Вінницької обласної військової адміністрації, яка полягає у нерозгляді звернення ОСОБА_1 № УМ-18818930 від 11.05.2025 р. першими керівниками Вінницької обласної військової адміністрації в термін передбачений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» та недотримання при розгляді звернення Вінницькою обласною військовою адміністрацією ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян»; зобов'язати Вінницьку обласну військову адміністрацію повторно розглянути звернення (пропозицією - зауваженням) ОСОБА_1 № УМ-18818930 від 11.05.2025 р. з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 р. частково задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправними дії Вінницької обласної військової адміністрації, які полягають у недотриманні вимог ч. 2 ст. 14 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді звернення (пропозиції - зауваження) ОСОБА_1 №УМ-18818930 від 11.05.2025 р.; визнано протиправною бездіяльність Вінницької обласної військової адміністрації, яка полягає у недотриманні вимог ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді звернення (пропозиції - зауваження) ОСОБА_1 № УМ-18818930 від 11.05.2025 р.; зобов'язано Вінницьку обласну військову адміністрацію повторно розглянути звернення (пропозицією - зауваженням) ОСОБА_1 № УМ-18818930 від 11.05.2025 р. з дотриманням вимог ч. 3 ст. 7 та ч. 2 ст. 14 Закону України “Про звернення громадян»; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Закону України «Про державну службу», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідач зазначає, що керівник апарату місцевої державної адміністрації відноситься до керівників державного органу та до повноважень якого безпосередньо належить розгляд питання (пропозиції), яке було викладене у зверненні позивача від 11.05.2025 р. №УМ-18818930 та за результатами якого 04.06.2025 р. надано відповідь, тому відповідач вважає, що Вінницька обласна військова адміністрація, в межах компетенції, правомірно, на підставі положень Закону України «Про звернення громадян» розглянула звернення (пропозицію-зауваження) позивача.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
11.05.2025 р. позивач через Урядовий контактний центр (Урядова "гаряча лінія" 1545) звернувся до Вінницької обласної військової адміністрації із пропозицією-зауваженням №УМ-18818930 (зареєстровано в системі електронного документообігу 12.05.2025 р. за вхідним № 27-У-2605-7), в якій запропонував для стабілізації економічної ситуації в державі та економічного і раціонального використання державних коштів скоротити штат Вінницької обласної військової адміністрації на 10%.
До звернення долучено копію посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.
Листом від 04.06.2025 р. №27-У-2605-7 за підписом керівника апарату Вінницької обласної військової адміністрації Олександра Коханець надано відповідь на вказане звернення, в якій вказано, що питання щодо скорочення граничної численності працівників обласної військової адміністрації відноситься виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.
Позивач, посилаючись на неналежний розгляд відповідачем його звернення, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач допустив неналежний розгляд заяви ОСОБА_1 з пропозиціями-зауваженнями від 11.05.2025 р., оскільки таке звернення було розглянуто не першим керівником державного органу, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 14 Закону України "Про звернення громадян", тому належним способом захисту прав позивача в даному випадку є визнання протиправними дій Вінницької обласної військової адміністрації, які полягають у недотриманні вимог ч. 2 ст. 14 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді звернення (пропозиції-зауваження) ОСОБА_1 №УМ-18818930 від 11.05.2025 р.
Також суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності Вінницької обласної військової адміністрації, яка полягає у недотриманні вимог ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді звернення (пропозиції-зауваження) ОСОБА_1 №УМ-18818930 від 11.05.2025 р., оскільки відповідач у відповіді на звернення позивача зазначив, що його звернення з порушених ним питань відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України. Проте, звернення позивача відповідачем за належністю відповідному органу, до компетенції якого відноситься питання щодо скорочення граничної численності працівників обласної військової адміністрації, переслане не було.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм ст. 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р. № 393/96 (в подальшому - Закон № 393/96).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 393/96, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно ст. 3 Закону № 393/96, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Відповідно до ст. 4 Закону № 393/96, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Статтею 5 Закону № 393/96 визначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 393/96, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Судовим розглядом встановлено, що предметом розгляду даної справи є правомірність надання відповідачем відповіді від 04.06.2025 р. №27-У-2605-7 за підписом керівника апарату Вінницької обласної військової адміністрації Олександра Коханець. При цьому, позивачем не оскаржується зміст наданої відповіді, однак позивач вказує, що така відповідь надана не уповноваженою особою.
Відповідно до ст. 14 Закону № 393/96, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Пропозиції (зауваження) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій особисто.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 393/96, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Статтею 19 Закону № 393/96 визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує, що пропозиція (зауваження) осіб з інвалідністю внаслідок війни, яка відповідає вимогам Закону №393/96 повинна бути прийнята, всебічно та повно розглянута особисто першим керівником державного органу, до якого вона подана.
Як вказав Конституційний Суд України, з огляду на специфіку військової служби, яка полягає, зокрема, у виконанні військовослужбовцями спеціальних завдань, наявності ризиків для їх життя та здоров'я тощо, будь-яка форма проходження військової служби є обов'язком громадян України щодо захисту держави. Отже, закріплений у Конституції України обов'язок громадян України потребує поваги (абзац десятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другого сенату) від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019). Одним із проявів такої поваги з боку держави до осіб, які отримали інвалідність внаслідок війни, є передбачена ч. 2 ст. 15 Закону № 393/96-ВР гарантія розгляду їхніх заяв (клопотань) особисто першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Судовим розглядом встановлено, що позивач 11.05.2025 р. звернувся через Урядовий контактний центр (Урядова "гаряча лінія" 1545) до Вінницької обласної військової адміністрації із пропозицією-зауваженням №УМ-18818930 від 11.05.2025 р. До вказаної пропозиції-зауваження позивач додав копію посвідчення особи з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни серії НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною відміткою в кінці тексту документу та позначкою про прикріплені до нього файли.
У відповідь на звернення позивача від 11.05.2025 р. Вінницькою обласною військовою адміністрацією надано лист від 04.06.2025 р. №27-У-2605-7 за підписом керівника апарату Вінницької обласної військової адміністрації Олександра Коханець.
Тому, оскільки позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни, він має право на особистий розгляд його звернення (пропозицію-зауваження) першими керівниками органів державної влади.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач допустив неналежний розгляд заяви ОСОБА_1 з пропозиціями-зауваженнями від 11.05.2025 р., оскільки таке звернення було розглянуто не першим керівником державного органу, що є порушенням наведених вище вимог ч. 2 ст. 14 Закону № 393/96, відповідно до яких пропозиції (зауваження), зокрема, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів особисто.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону 393/96-ВР, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Судовим розглядом встановлено, що листом від 04.06.2025 р. №27-У-2605-7 надано відповідь на звернення позивача, в якій вказано, що питання щодо скорочення граничної численності працівників обласної військової адміністрації відноситься виключно до компетенції Кабінету Міністрів України. Отже, в даному випадку, як зазначено відповідачем, звернення позивача з порушених ним питань відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України.
Однак, звернення позивача не було переслане відповідачем за належністю до відповідного органу, уповноваженого вирішувати питання щодо скорочення граничної чисельності працівників обласної військової адміністрації. Зазначене свідчить про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у порушенні вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян».
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій Вінницької обласної військової адміністрації, які полягають у недотриманні вимог ч. 2 ст. 14 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді звернення (пропозиції-зауваження) ОСОБА_1 №УМ-18818930 від 11.05.2025 р.; визнання протиправною бездіяльності Вінницької обласної військової адміністрації, яка полягає у недотриманні вимог ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді звернення (пропозиції-зауваження) ОСОБА_1 №УМ-18818930 від 11.05.2025 р.; зобов'язання Вінницької обласної військової адміністрації повторно розглянути звернення (пропозицією-зауваженням) ОСОБА_1 УМ-18818930 від 11.05.2025 р. з дотриманням вимог ч. 3 ст. 7 та ч. 2 ст. 14 Закону України «Про звернення громадян».
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Вінницької обласної військової адміністрації залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 в справі № 520/28105/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін