03 квітня 2026 року Справа № 480/2748/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2748/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" просить суд визнати протиправними і скасувати Рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 16.10.2023 № UА100380/2023/000265/2.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання договору на закупку від 01.03.2023 № 01032023-UK, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" і компанією "JIUJUANG HUYAN NEW MATERIAL CO., LTD", (KHP), позивачем до Київської митниці Державної митної служби України 16.10.2023 було подано електрону митну декларацію № 23UA100380614807U8, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 Митного кодексу України.
При поданні МД, позивачем було надано копії документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Митним органом в порядку проведення консультації на адресу декларанта направлено повідомлення від 16.10.2023, в якому зазначено, що надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, митним орган взагалі не зазначено які розбіжності він встановив і в яких саме документах митного оформлення.
16.10.2023 позивачем було надано відповідь з поясненнями щодо понесених витрат по транспортуванню товару, які стали складовими митної вартості, з посиланням на надані документи.
Не зважаючи на дачу пояснень, роз'яснень, логічних викладок позивачем під час проведення консультацій з митним органом, відповідач, опрацювавши документи, надані при митному оформленні товарів, які надавались за МД від 16.10.2023 № 23UA100380614807U8, своїм Рішенням про коригування митної вартості товарів від 16.10.2023 № UА100380/2023/000265/2 визначив її за другорядним (резервним) методом, мотивуючі своє рішення наступними аргументами:
1) надані декларантом до митного оформлення документи містять розбіжності;
2) декларант був повинен надати погодження цін, умов поставки та оплати товарів сторонами контракту;
3) документи надані декларантом на підтвердження транспортних витрат не відповідають поняттю первинного документу згідно п. 44.1 Податкового кодексу України;
4) у митного органу міститься інформація щодо митного оформлення аналогічного товару з рівнем вартості 1,52 доларів США за кілограм, митне оформлення якого здійснене за МД від 12.04.2023 № 23UA100100429058U5.
Відповідачем було прийнято Рішення про корегування митної вартості та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2023/000904.
Вимогою, виконання якої забезпечувало б можливість прийняття митної декларації для митного оформлення, випуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення, було визначено подання нової митної декларації з урахуванням рішення про корегування митної вартості.
З метою недопущенням припинення роботи підприємства, користуючись правом, закріпленим у ч.7 ст. 55 МК, позивач шляхом подання нової ЕМД від 16.10.2023 № 23 UA100380614883U8 здійснив митне оформлення вантажу, сплативши при цьому різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, яка склала 169 438,50 грн, про що зазначено в графі 49В (відстрочені платежі - подробиці розрахунків) декларації.
Вважаючи прийняті рішення відповідача протиправними, оскільки при поданні МД, позивачем було надано копії документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення для підтвердження заявленої митної вартості товару, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 10.04.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що після опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією від 16.10.2023 № 23UA100380614807U8 встановлено, що надані документи містять розбіжності та не мають всіх достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
За вказаною митною декларацією автоматизованою системою управління ризиками сформовано форми митного контролю по митній вартості за кодами:
105-2 контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв;
106-2 витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Обов'язковість застосування АСАУР передбачено положеннями стандартних правил 6.3, 6.4, 6.9 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур від 18.05.1973, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України “Про приєднання України до протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, ст. 361 МК України.
Таким чином, під час перевірки та аналізу даних митних декларацій, а також відпрацювання згенерованих АСАУР митних формальностей, у відповідності з наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476 було здійснено аналіз щодо: включення всіх витрат; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 МК України, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок).
Таким чином, Київська митниця мала всі правові підстави щодо уточнення митної вартості та направлення запиту щодо надання додаткових документів для підтвердження митної вартості.
Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач у відповіді на відзив не погоджується з позицією відповідача та просить позовні вимоги задовольнити.
На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" № 958/2025 від 13 грудня 2025 року та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 № 5-ОС "Про відрахування зі штату суду Осіпової Олени у зв'язку з призначенням на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату № 71 від 12.01.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ № 480/2748/24.
Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Шаповалу М.М., ухвалою від 13.01.2026 справу прийнято до провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 01.03.2023 ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" укладено із JIUJІANG HUАYUAN NEW MATERIAL CO., LTD", (KHP) договір на закупку.
П.1 контракту передбачено, що предметом договору є товар за кількістю, асортиментом і вартістю узгоджений сторонами в інвойсі та Специфікації щодо кожної поставки.
16.10.2023 позивачем до Київської митниці Державної митної служби України було подано електрону митну декларацію № 23UA100380614807U8.
Разом із митною декларацією ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" було подано наступні документи:
- Пакувальний лист від 26.07.2023 б/н.;
- Рахунок-проформа від 26.07.2023 № JJHY230726-2THUA;
- Рахунок-фактура від 26.07.2023 № JJHY23072623THUA;
- Коносамент від 25.08.2023 № SZSE23072805;
- Автотранспортна накладна від 13.10.2023 № 2002;
- Декларація про походження товару від 26.07.2023 № JJHY230723-2THUA;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару від 01.08.2023 № 230801/000584813;
- Банківський платіжний документ, що стосується товару від 25.09.203 № 230925/000590065;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.09.2023 № 44;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.10.2023 № 64433;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 12.10.2023 №12/10/2023/1.
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товарів від 04.10.2023 № 12/10/2023БМ/7;
- Прайс-лист виробника товару від 26.07.2023 б/н;
- Доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 02.08.2023, додаткова угода № 1;
- Заявка на перевезення від 10.10.2023 № 10/10/23;
- Доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 26.07.2023 специфікація № 11;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, від 01.03.2023 № 01032023-ТЖ;
- Договір про надання послуг митного брокера від 10.01.2023 № 3;
- Договір (контракт) про перевезення від 28.04.2023 № 2804/23-1;
- Договір (контракт) про перевезення від 10.10.2023 № МЗТ/10.10.2023;
- Паспорт якості 300 від 26.07.2023 б/н;
- Паспорт якості 400 від 26.07.2023 б/н;
- Копія митної декларації країни відправлення від 04.08.2023 № 310120230517262051.
- Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 16.10.2023 № 23UА1003 80614807118.
16.10.2023 Митним органом в порядку проведення консультації на адресу декларанта направлено повідомлення, в якому зазначено, що надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
16.10.2023 декларантом було надано відповідь відповідачу з поясненнями щодо понесених витрат по транспортуванню товару, які стали складовими митної вартості.
16.10.2023 Київською митницею прийнято Рішення про корегування митної вартості № UА100380/2023/000265/2.
16.10.2023 відповідачем прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА100380/2023/000904.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України).
Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.
На виконання ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Суд зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень ч. 3 ст. 58 МК України.
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Положеннями ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України).
За правилами ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту ст. 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує й положенням ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Водночас ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із положеннями ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема,:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Як передбачено ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст. 53 цього Кодексу. Або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17, від 30.07.2024 у справі № 420/32440/23.
Також, суд зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У митниці є обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі № 21-498а15 та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах сумнів у правильності визначення митної вартості, відповідач пов'язує з наявністю в ЄАІС Держмитслужби України цінової інформації щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено.
Так, судом встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача відбулось спрацювання ризику, згенерованого АСУР, зокрема, за кодами " 105-2 контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв; 106-2 витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. ".
Крім цього, при перевірці заявленої митної вартості товарів позивача посадовою особою митниці відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичні рекомендації), було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, по яких спрацювали ризики АСУР, з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено у максимально наближений час.
З оскаржуваного рішення встановлено, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару 1.52 дол. США/кг (12.04.2023 № 23UA100100429058U5).
Суд зазначає, що цінова інформація, викладена в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками Держмитслужби (АСАУР) не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації, поданій позивачем, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Суд зауважує, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).
Тобто вимоги вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. Крім того, згідно Правил, митний орган повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 17.01.2022 у справі № 520/2000/19, від 07.12.2023 у справі № 380/23618/21.
Також, суд зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Проте, текст оскарженого рішення про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Відповідачем зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18.
Щодо визначення вартості поставленої партії товару, то для здійснення митних процедур, декларантом було надано наступні документи:
- прайс-лист виробника товару від 26.07.2023 б/н, в якому зазначено фактурну вартість товару, що буде постачатися на адресу позивача;
- специфікація № 11 до договору на закупку № 01032023-UK від 26.07.2023, в якій зазначено номенклатуру, кількість, вартість товару;
- рахунок-проформа (попередній) від 26.07.2023 № JJHY230726-2THUA на суму 11720 доларів США;
- рахунок-фактура від 26.07.2023 № JJHY230726THUA на суму 11648,50 доларів США;
- банківський платіжний документ від 01.08.2023 № 230801/000584813, що підтверджує оплату 3516,24 доларів США по контракту від 01.03.2023 № 01032023-UА по попередньому рахунку від 26.07.2023 № JJHY230726-2THUA;
- банківський платіжний документ, що стосується товару від 15.09.2023 № 230915/000589437, що підтверджує оплату 8132,26 доларів США по контракту від 01.03.2023 № 01032023-UА по рахунку від 26.07.2023 № JJHY230726THUA;
- митну декларацію країни постачальника від 04.08.2023 № 310120230517262051, в якій зазначено фактурну вартість поставленого товару на суму 11648,50 доларів США по рахунку № JJHY230726THUA.
Відповідно до змісту п. 4 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України закріплено загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми оплати по договору та визначення/зміни ціни.
Виконання умов контракту обома сторонами, а також відсутність зауважень один до одного з боку сторін, свідчить про досягнення між ними взаємної згоди щодо істотних умов такого контракту, а також про досягнення взаємної згоди про те, що поставка товару здійснюється згідно інвойсу (специфікацій).
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Зміна ціни товару, між попереднім рахунком від 26.07.2023 та фактурним рахунком від 26.07.2023, свідчить про процес погодження сторонами ціни товару і визначення остаточної вартості тобто її погодження.
Щодо можливості зміни ціни договору, то Верховний Суд у Постанові від 14.09.2023 по справі № 814/1262/16 зазначив, що відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Таким чином, ціна договору, у тому числі і зміна ціни в подальшому та/або надання знижок є однією з істотних умов договору та волевиявленням сторін, яке обґрунтоване виключно їх розсудом, відтак може бути піддана сумніву суб'єктами публічного права виключно у разі порушення законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до правової позиції Верховного суду від 11.02.2021 по справі № 826/8228/16, автоматизована система з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже відповідачем не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митним органом.
Надання митному органу зазначених вище документів надають можливість ідентифікувати митну вартість поставленого товару та належність саме цих документів саме до цього вантажу.
Щодо посилань митного органу на те, що під час митного оформлення позивачем не було надано документів на підтвердження витрат на навантаження, вивантаження у порту Гданськ, а також на витрати по транспортуванню товарів з Гданську до Гдині, суд зазначає наступне.
Так, позивачем надано до суду надано довідку про транспортні витрати від 12.10.2023 № 12/10/2023ГFМ/7 по морському перевезенню контейнеру TGHU1872772 від місця завантаження м. Нінгбо, Китай до порту вивантаження - Гданськ, Польща в сумі 74028,45 грн. по коносаменту від 25.08.2023 № 878Е23072805 та договір транспортного експедирування від 28.04.2023.
Також, в матеріалах справи наявні коносамент (товаророзпорядчий морський документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов'язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу) від 25.08.2023 № 828Е23072805, довідка про транспортні витрати від 12.10.2023 № 12/10/2023/1 по сухопутному перевезенню вантажу від місця вивантаження порт Гданськ (Польща) до митного кордону України митний пост Ягодин, контейнеру FCIU4267649, СМR (товарно-транспортна накладна міжнародного зразка) від 13.10.2023 № 2002.
За умов надання таких документів у митного органу є можливість ідентифікувати належність транспортних витрат по доставці товару, перевірити в повній мірі маршрут доставки товару та підтвердити заявлені декларантом складової митної вартості товару.
Також, на підтвердження транспортних витрат позивачем надано платіжні інструкції про оплату послуг надавачів транспортних послуг від 23.10.2023 та 24.10.2023, акт прийняття виконаних робіт від 17.10.2023 № 44.
Таким чином, суд погоджується із висновками позивача про можливість ідентифікувати порти завантаження/вивантаження вантажу із наданих документів, а тому висновки представника відповідача про те, що під час митного оформлення позивачем не було надано документів на підтвердження витрат на навантаження, вивантаження у порту Гданськ, а також на витрати по транспортуванню оцінюваних товарів з Гданську до Гдині є помилковими.
Суд зазначає, що при зверненні до митного органу щодо оформлення товарів позивачем були надані усі належні документи, які підтверджують числові значення вартості товарів. Натомість відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність сумнівів у заявленій митній вартості товарів.
Положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни товару, вказаної у документах, які самі по собі вже підтверджують митну вартість товару.
Така позиція суду, узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16, які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 826/25605/15 міститься правовий висновок про те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного Рішення Київської митниці Державної митної служби України про корегування митної вартості товарів від 16.10.2023 № UA100380/2023/000265/2 у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним і скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень.
Позивач просить стягнути на свою користь судові витрати, які складаються з витрат на сплату судового збору у розмірі 3028 грн та витрат на правничу допомогу.
Відповідач вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу необґрунтованим та завищеним. Зазначив, що будучи бюджетною установою не зобов'язаний відшкодовувати завищений гонорар адвоката.
Відповідно до ст. 132 ч.ч 1, 3 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрат на професійну правничу допомогу віднесено до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 252 ч.1 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до попереднього розрахунку витрати на правничу допомогу позивача складають 10000 грн. Відповідно до договору позивача та адвокатського бюро "Віктор Васильцов і партнери" гонорар за надання правничої допомоги у суді першої інстанції сторонами визначено у твердій сумі - 10000 грн. Також надано договір адвокатського бюро та адвоката Бакаєва О.С.
Вказуючи на завищений розмір гонорару відповідач послався на кілька судових рішень різних інстанцій у інших справах.
При визначенні розміру відшкодування суд враховує обсяг наданих послуг, тривалість розгляду справи, обсяг документів досліджених та складених адвокатом. Суд вважає заявлений до відшкодування розмір гонорару у 10000 грн необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи.
Відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3028 грн та 5000 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Латімер" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України від 16.10.2023 № UA100380/2023/000265/2 про корегування митної вартості товарів товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР".
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЛАТІМЕР" за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці витрати на сплату судового збору в сумі 3028 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал