Справа № 420/37916/25
01 квітня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Білостоцького О.В.
При секретарі: Пудової Г.В.
За участю сторін:
Позивачів: не з'явились
Представника відповідача: Майдебури Ю.В.
Представника відповідачів: Дмитрієнко К.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Смирнов Андрій Ігорович, до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Смирнов Андрій Ігорович, до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому позивач з просить суд:
- визнати протиправними дії посадових осіб Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, зокрема, старшого слідчого Слідчого управління ГУНП в Одеській області Вікторова Дмитра Ігоровича, які полягали у направленні та поданні незаконних звернень і запитів щодо отримання інформації про позивача та брата позивача - ОСОБА_2 , та вжиття відповідних заходів без їх відома і згоди, у тому числі запитів та звернень, що містили вимоги про надання персональних даних, відомостей про здійснення опіки над братом позивача, а також відомостей про перетинання державного кордону, направлених до Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради;
- зобов'язати відповідних суб'єктів владних повноважень, а саме посадових осіб Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, зокрема старшого слідчого Слідчого управління ГУНП в Одеській області Дмитра Вікторова, утриматися від вчинення будь-яких дій, а саме - від направлення запитів або здійснення інших дій, спрямованих на отримання, обробку чи поширення інформації стосовно позивача, та його брата, ОСОБА_2 , без наявності належних правових підстав та без їх згоди як суб'єктів персональних даних;
- визнати протиправними дії посадових осіб Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, які полягали у розголошенні без їх відома та згоди персональних даних, відомостей щодо здійснення позивачем опіки, а також даних стосовно його брата, ОСОБА_2 ;
- зобов'язати посадових осіб Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради утриматися від вчинення будь-яких дій, а саме - від надання чи поширення інформації стосовно ОСОБА_1 , та його брата, ОСОБА_2 , без наявності належних правових підстав та без їх згоди як суб'єктів персональних даних;
- стягнути з Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області компенсацію моральної шкоди 35 000 грн., завданої незаконним втручанням у його особисте життя та професійну діяльність;
- стягнути з Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради компенсацію моральної шкоди в розмірі 25 000 грн., завданої незаконним розголошенням персональних даних.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 , опікуном якого є ОСОБА_1 , був вимушений тимчасово повернутися до України для проходження необхідного курсу лікування у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, а після завершення лікування він планує повернутися під піклування ОСОБА_1 .
Разом з тим, до Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради звернувся старший слідчий Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області із проханням вжити заходів реагування щодо належного виконання ОСОБА_1 обов'язків опікуна. У зверненні було зазначено, що позивач нібито використав факт встановлення опіки як підставу для виїзду за межі України, що, за твердженням ОСОБА_1 , не відповідає дійсності та є спотворенням фактичних обставин. Орган опіки та піклування без дотримання вимог законодавства про захист персональних даних надав відомості Слідчому управлінню Головного управління Національної поліції в Одеській області, чим фактично розголосив відомості, що містять персональні дані.
Пізніше, до відповідних правоохоронних органів позивачем було направлено запит від 28.10.2025 року, у якому він просив надати належним чином засвідчені копії всіх поданих запитів, звернень та заяв, що стосуються його особисто, а також копії відповідей, наданих на такі звернення, у тому числі - у межах кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025 року. У зазначеному запиті позивач також звернувся з проханням припинити будь-які дії, спрямовані на збирання, обробку чи поширення конфіденційної інформації про нього, яка не має жодного доказового значення у межах кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025 року, посилаючись на те, що позивач не має статусу підозрюваного чи обвинуваченого у даному кримінальному провадженні. З отриманої відповіді Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області вбачається, що за попередніми скаргами позивача щодо неналежного здійснення слідчим управлінням ГУНП в Одеській області досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 року, наказом ГУНП в Одеській області від 21.10.2025 року №2529 було призначено проведення службового розслідування з метою перевірки викладених у скаргах обставин. Також Другим слідчим відділом ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, внесено відомості до ЄРДР за №62025150020004632 з попередньо визначеною кримінально-правовою кваліфікацією за ч. 1 ст.365 КК України за фактом неправомірних дій виконувача обов'язків керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Водночас, позивач посилається на те, що дії посадових осіб Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, які полягали у збиранні інформації про нього та його брата - ОСОБА_2 , шляхом направлення запиту до Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, є протиправними, а тому позивач звернувся до суду в межах даної справи.
Ухвалою суду від 17.11.2025 року у справі №420/37916/25 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
04.12.2025 року від представника Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради до суду надійшли однакові за змістом відзиви по справі (а.с.55-60, 61-68), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що виходячи зі змісту листа, який надійшов до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від слідчого СУ ГУНП в Одеській області від 24.09.2025 року, то він фактично є не запитом про надання відомостей чи документів, а законною вимогою суб'єкта владних повноважень - правоохоронного органу в особі слідчого про вчинення певних дій, які входять до компетенції органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради. Оскільки, згідно вимог Кримінального процесуального кодексу України, досудове слідство здійснюється на принципах таємниці досудового розслідування, а Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради не є стороною у даному кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 року, тому фактично та юридично райадміністрація не мала можливості перевірити законність даного листа. Здійснивши перевірку наявних судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень, нами встановлено, що в ньому наявні рішення слідчих суддів Київського районного суду м. Одеси в рамках даного кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025 року, що в свою чергу підтверджує факт наявності кримінального провадження та проведення слідчими досудового розслідування. Згідно змісту зазначеного листа слідчого СУ ГУНП в Одеській області від 24.09.2025 року, в ньому вже констатовані факти, встановлені в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 року, в тому числі щодо персональних даних позивача ОСОБА_1 , в тому числі призначення рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 06.03.2024 року останнього в якості опікуна над недієздатним ОСОБА_2 , факт перетину ними кордону, а також факт неповернення до України опікуна ОСОБА_1 , що фактично свідчить про невиконання ним своїх зобов'язань опікуна стосовно постійного щоденного догляду за недієздатним ОСОБА_2 . З урахуванням викладених фактів, слідчим зазначеним листом надано органу опіки та піклування законну вимогу на перевірку даних фактів та вжиття відповідних заходів. Враховуючи вимоги ч.5 ст.40 КПК України, орган як структурний підрозділ органу місцевого самоврядування - Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, зобов'язаний виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого. За результатами вжитих заходів, на виконання законної вимоги слідчого СУ ГУНП в Одеській області була підготовлена та відправлена на його адресу відповідь від 22.10.2025 року. У відзиві також зазначено, що надана на законну вимогу слідчого відповідь від 22.10.2025 року про вжиті заходи Органом опіки та піклування не містить відомостей, віднесених до конфіденційної інформації, інформації для службового користування та з обмеженим доступом, для отримання якої суб'єкту владних повноважень необхідно вчиняти певні дії, передбачені законодавством України. Тобто, вище перелічені дії посадових осіб Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради були направлені на виконання законної вимоги суб'єкта владних повноважень та підтвердження вже встановлених фактів.
08.12.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.69-72), в якій зазначено, що представник Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради зазначає, що виходячи зі змісту листа, який надійшов до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради від слідчого СУ ГУНП в Одеській області від 24.09.2025 року, то він фактично є не запитом про надання відомостей чи документів, а законною вимогою суб'єкта владних повноважень - правоохоронного органу в особі слідчого про вчинення певних дій, які входять до компетенції органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради. Вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 41 КК України наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина. Зміст отриманого листа цим критеріям не відповідає. Вищевказане звернення поліцейського не є законною вимогою у розумінні чинного законодавства, а представниками Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради не вчинялося жодних дій, які б могли свідчити про розголошення будь-якої інформації щодо позивача чи його підопічного та підтвердження необхідності виконання вимог.
Ухвалою суду від 18.11.2025 року провадження у справі №420/37916/25 було зупинено на підставі п. 6 ч. 2 ст. 236 КАС України та в подальшому було поновлено ухвалою суду від 12.01.2026 року.
Ухвалою суду від 16.02.2026 року було вирішено подальший розгляд справи №420/37916/24 здійснювати в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Згідно положень частини 2 ст. 173 КАС України завданням підготовчого провадження, зокрема, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (ч. 1 ст. 179 КАС України).
Згідно частини 1 ст. 181 КАС України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Згідно приписів частини 2 ст. 180 КАС України суд, зокрема, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, заміну позивача, залучення співвідповідача; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додаткові докази або пояснення; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення; а також здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
16.03.2026 року було проведено підготовче судове засідання по справі, в якому приймала участь представник Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради. Інші учасники справи до підготовчого судового засідання не з'явились, про дату та час підготовчого судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно. Від позивачів надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі (а.с. 127). Від Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшли пояснення з приводу неможливості прибуття до суду (а.с. 126).
Протокольною ухвалою суду від 16.03.2026 року в підготовчому судовому засіданні було залучено в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції в Одеській області. Наступне підготовче судове засідання було призначено на 01.04.2026 року.
01.04.2026 року було проведено підготовче судове засідання по справі, в якому приймали участь представник Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Майдебури Ю.В., а також представник Головного управління Національної поліції в Одеській області Дмитрієнко К.В., яка мала повноваження представляти Слідче управління Головного управління Національної поліції в Одеській області. Представники відповідачів надавали пояснення щодо предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та заперечень проти. Позивачі до підготовчого судового засідання повторно не з'явились, надали клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Представником Головного управління Національної поліції в Одеській області в підготовчому судовому засіданні було заявлено клопотання про закриття провадження у справі №420/37916/25, оскільки позовні вимоги, заявлені в адміністративній справі №420/37916/25, мають вирішуватися за правилами Кримінального процесуального кодексу України.
Представник Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради проти задоволення зазначеного клопотання не заперечувала.
Дослідивши адміністративний позов, відзив на позов та інші письмові докази, заслухавши в підготовчому судовому засіданні пояснення представників відповідачів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства та судову практику, суд доходить висновку, що провадження в адміністративній справі №420/37916/25 підлягає закриттю з огляду на наступне.
ОСОБА_1 згідно рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06.03.2024 року по справі №521/18637/23 призначений опікуном ОСОБА_2 , який є недієздатною особою (а.с. 24-28).
24.09.2025 року до Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради надійшов запит від старшого слідчого Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області (а.с.8-9) в межах проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 року, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263, ч. ст.368, ч.1 ст.114-1 КК України. В листі було зазначено, що на даний час ОСОБА_2 фактично перебуває без нагляду законного опікуна, що свідчить про порушення його законних прав та інтересів, а також на неналежне виконання своїх обов'язків опікуном, внаслідок чого старший слідчий у листі звернувся до Органу опіки та піклування із проханням вжити заходів реагування в межах компетенції, в порядку, встановленому чинним законодавством України та повідомити орган досудового розслідування про результати розгляду вказаного листа та вжиті заходи. До вказаного листа були надані відомості про перетин державного кордону України відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.10-11).
Орган опіки та піклування надав Слідчому управлінню Головного управління Національної поліції в Одеській області відомості про вжиті ним заходи реагування на з'ясування причин невиконання ОСОБА_1 у повному обсязі опікунських обов?язків відносного свого підопічного - ОСОБА_2 , що підтверджується листом від 22.10.2025 року (а.с. 12-14).
Не погоджуючись із вищевказаними діями слідчого під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 року, позивач звертався зі скаргами до Слідчого управлінню Головного управління Національної поліції в Одеській області.
З листа Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31.10.2025 року вбачається, що за попередніми скаргами позивача щодо неналежного здійснення слідчим управлінням ГУНП в Одеській області досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 року наказом ГУНП в Одеській області від 21.10.2025 року №2529 було призначено проведення службового розслідування з метою перевірки викладених у скаргах обставин.
Також позивачем долучено лист Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, від 06.11.2025 року (а.с.16-17), в якому зазначено, що згідно заяви ОСОБА_1 від 31.10.2025 року та ухвали слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 14.10.2025 року, до ЄРДР 06.11.2025 року внесені відомості за №62025150020004632 з попередньо визначеною кримінально-правовою кваліфікацією за ч. 1 ст.365 КК України за фактом неправомірних дій виконувача обов'язків керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
До матеріалів справи позивачем додано примірник постанови від 17.10.2025 року Слідчого у кримінальному провадженні - старшого слідчого з ОВС Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області Мусієнко В.А. про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , винесену в межах розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР у кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 року (а.с.36-38). У вказаному клопотанні ОСОБА_1 просив припинити будь-які дії, спрямовані на збір чи поширення конфіденційної інформації про нього, зокрема даних про стан військового обліку, придатність до служби, наявність чи відсутність відстрочки; визнати всі відомості чи документи, отримані внаслідок усіх поданих запитів відносно нього, такими, що є неналежними та недопустимими доказами; надати належним чином засвідчені копії всіх поданих запитів, звернень, заява відносно нього та отриманих відповідей на них в межах кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025 року. У постанові від 17.10.2025 року старшим слідчим Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області було вказано, що ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 не перебуває у статусі потерпілого, представника юридичної особи, що якої здійснюється провадження та крім цього не віднесений до суб'єктів з числа сторони захисту, а тому у задоволенні клопотання ОСОБА_3 було відмовлено.
Враховуючи вищевказані обставини, ОСОБА_1 посилається на протиправність дій посадових осіб Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, які полягали у направленні звернень і запитів до Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради щодо отримання персональних даних про нього та ОСОБА_2 , відомостей про здійснення опіки над ОСОБА_2 , а на протиправність дій Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради щодо надання відповідної інформації на вищевказані запити.
Судом було встановлено, що фактично спірні правовідносини у справі №420/37916/25 виникли у зв'язку з незгодою позивача із діяльністю посадових осіб Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області при проведенні досудового розслідування в межах кримінального провадження №42025164690000014 від 20.02.2025 року, а саме із наданням запиту до Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради та надання цим органом інформації з цього приводу старшому слідчому Слідчого управління ГУНП в Одеській області Дмитру Вікторову, яка, на думку позивача, розголошенню без його згоди не підлягала.
За ч.1 ст.1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Згідно ч.1 ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
За п. 1 ч. 2 ст. 38 КПК України досудове слідство здійснюють, зокрема, але не виключно, слідчі підрозділи органів Національної поліції.
Згідно ч. 1 ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений, зокрема: проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; за результатами розслідування складати обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та подавати їх прокурору на затвердження.
Згідно ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
За ч.ч.1-2 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Отже, аналізуючи вищевказане, збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб документів та відомостей є частиною процесу встановлення слідчим органу досудового розслідування наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Разом з тим, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Таким чином, підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/ бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Водночас, згідно п.2 ч.2 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Варто зазначити, що порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено у параграфі 1 глави 26 КПК України.
За ч.ч.1-2 ст.303 КПК України закріплено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
Конституційний Суд України в Рішенні від 23.05.2001 року № 6-рп/2001 зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.
У Рішенні від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ. Крім того, імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
При цьому Конституційний Суд України у цій справі вирішив, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 05.06.2018 року у справі №826/13340/15.
Вказана правова позиція підтримана у постановах П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2023 року по справі №420/16060/22, від 10.12.2024 року по справі №420/21051/24.
На думку суду, збирання доказів з метою виявлення складу кримінального правопорушення, на основі яких складаються обвинувальні акти - це процесуальні дії правоохоронних органів, які спрямовані на фіксацію кримінального правопорушення та, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення виключно в межах кримінального провадження.
Враховуючи вказане, процес збирання доказів посадовими особами органів досудового розслідування в межах кримінального провадження не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На думку суду, оцінка дій посадових осіб органів досудового розслідування в межах кримінального провадження, направлена на збирання доказів, належить лише до повноважень слідчого судді місцевого суду, що передбачено статею 306 КПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи те, що правовідносини в межах даної справи регулюються виключно кримінально процесуальним законодавством, суд доходить висновку про те, що вони повинні вирішуватись в порядку кримінального судочинства та на них не розповсюджується юрисдикція адміністративного суду.
Згідно частини 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про необхідність задоволення клопотання Головного управління Національної поліції в Одеській області та закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Смирнов Андрій Ігорович, до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Факт того, що ОСОБА_1 , який звернувся до суду як позивач та законний представник ОСОБА_2 , не має процесуального статусу підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не віднесений до суб'єктів з числа сторони захисту в кримінальному провадженні №42025164690000014 від 20.02.2025 року, не впливає на висновок суду в адміністративній справі №420/37916/25 про необхідність закриття провадження, оскільки, незважаючи на зазначені обставини, дії що оскаржує позивач були вчинені саме в межах досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Водночас, на користь думки суду щодо можливості оскарження зазначених дій саме в порядку кримінального судочинства свідчить факт того, що позивач (згідно наданих ним до суду документів) неодноразово оскаржував рішення посадових осіб Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області у кримінальному провадженні №42025164690000014 в порядку кримінального судочинства, про що свідчать ухвали Київського районного суду м. Одеси по справам №947/34058/25, №947/36753/25 (а.с. 94-101).
Позовні вимоги позивачів в частині стягнення зі Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області та Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради компенсації моральної шкоди також, на думку суду, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки згідно положень частини 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Керуючись приписами ст.ст. 2, 4, 5, 6-11, 19, 132, 173, 179, 180, 181, 238, 241, 243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд, -
Клопотання Головного управління Національної поліції в Одеській області - задовольнити.
Провадження в адміністративній справі №420/37916/25 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Смирнов Андрій Ігорович, до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди - закрити.
Роз'яснити сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені ст. ст. 293-295 КАС України, з урахуванням положень пп.15.5 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний суддею 03 квітня 2026 року.
Суддя Білостоцький О.В.
.