Справа № 420/6765/26
03 квітня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Токмілову Л.М.
27.03.2026 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
30.03.2026 позивачем подано до суду клопотання, у якому останній просить суд прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у справі №420/6765/26. В обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що частина 1 статті 233 КЗпП України згідно рішення Конституційного суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 у справі за конституційним поданням Верховного суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (справа щодо строків звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат) № 1-7/2024(337/24) була визнана такою, що не відоповідає Конституції України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Згідно зі статтею 152 Конституції України та ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення Конституційного Суду є обов'язковими до виконання та остаточними. Норми, визнані неконституційними, не підлягають застосуванню. Таким чином, суд, посилаючись на частини 1 статті 233 КЗпП України як на підставу для залишення позову без руху, застосував норму, що на момент подачі позову (10.03.2026 р.) вже не мала чинності. Наразі звернення особи до суду з питань стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат не передбачає жодного процесуального строку згідно чинного законодавства, відповідно до чого строк є - необмеженим.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Суд вважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
З огляду предмет спору в даній справі, спеціальними нормами, які регулюють строк звернення до суду у цьому спорі, є норми Кодексу законів про працю України, зокрема стаття 233 Кодексу законів про працю України, яка врегульовує питання строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Згідно частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 року по справі № 460/21394/23.
Постановою від 27.06.2023 року №651 Кабінет Міністрів України скасував з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, з 01.07.2023 року почався відлік 3-місячного строку звернення до суду з позовними заявами (у спорах, пов'язаних з порушенням законодавства про оплату праці).
Так, предмет даної справи в межах позовних вимог до Військової частини НОМЕР_2 охоплює період з 27.12.2022 по 11.06.2024, який обчислюється тримісячним строком звернення до суду.
У позовній заяві позивач зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 по 11 червня 2024 року.
Враховуючи положення статті 233 КЗпП України в діючій редакції, строк на оскарження таких дій відповідача щодо неналежного нарахування сум грошового забезпечення сплинув 11 вересня 2024 року. Проте до суду позивач звернувся 10.03.2026, тобто з пропуском встановленого тримісячного строку.
Суд зазначає, що визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
В клопотанні від 30.03.2026 позивач з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025, вказує, що ним не пропущено строк звернення до суду.
Суд зауважує, що Конституційний Суд України в даному випадку виходив з того, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов'язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Фактично право працівника на одержання винагороди за працю підлягає судовому захисту лише в межах установленого строку звернення до суду, зі спливом якого працівник втрачатиме можливість ефективного та дієвого поновлення своїх прав у спосіб звернення до суду.
Якщо працівник пропустив тримісячний строк звернення до суду, обов'язок роботодавця щодо виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат і право працівника на одержання винагороди за працю не припиняються, тоді як дієвість та ефективність способів поновлення права працівника на одержання винагороди за працю, зокрема у спосіб стягнення заборгованості в судовому порядку, зазнає суттєвого обмеження, оскільки не передбачено поновлення пропущеного строку. Працівник може опинитися в невигідному юридичному становищі, коли після спливу встановленого оспорюваними приписами Кодексу тримісячного строку відповідне право не підлягатиме захисту судом, а подальше отримання працівником сум заробітної плати значною мірою залежатиме від бажання роботодавця виплатити заборгованість в позасудовому порядку.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов'язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Наведене свідчить, що Конституційний Суд України розмежував:
тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат;
тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Останній передбачений частиною 1 статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними.
У випадку ж який склався у цій справі, позивач зазначає, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 по 11 червня 2024 року, тобто є звільненим.
Враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду від 27.03.2026 в частині надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, що перешкоджає вирішенню питання щодо відкриття провадження по справі, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк на усунення недоліків позовної заяви, встановивши позивачу 5-денний строк на усунення недоліків з дня отримання копії ухвали шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 118, 121, 160, 161, 169, 171 КАС України, суд,-
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви у справі за адміністративним позовом до ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 .
Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду не належить до оскарження.
Суддя Токмілова Л.М.