Справа № 420/33344/25
03 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТТО ТРЕЙДИНГ" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТТО ТРЕЙДИНГ" звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької митниці, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 12.08.2025 №UА401000/2025/000207/2;
визнати протиправною та скасувати винесену Вінницькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000728.
ТОВ "ОТТО ТРЕЙДИНГ" в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Вінницькою митницею всупереч вимогам чинного законодавства за результатами опрацювання поданих митної декларації та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Вінницькою митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять усі відомості, що визначають та підтверджують митну вартість товару.
Ухвалою від 06.10.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
22.10.2025 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що оскільки в документах, які надані позивачем до Вінницької митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Таким чином, на переконання відповідача, Вінницька митниця, під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ОТТО ТРЕЙДИНГ".
28.10.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що 14.09.2022 року між іноземною компанією ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED (Китай) (як постачальником) та ТОВ «ОТТО ТРЕЙДИНГ» (як покупцем) було укладено контракт №11/22 міжнародної поставки товару, за умовами якого постачальник продає, а покупець купує товар в асортименті, кількості та за цінами зазначеними в інвойсах (рахунках Постачальника) які є невід'ємною частиною даного Контракту.
Згідно п.2.1 Договору кількість та номенклатура кожної окремої партії товару вказуються постачальником в інвойсі на кожну окрему партію товару.
Постачальник поставляє товар, який продається згідно даного Контракту, на умовах FOB TIANJIN, Китай, або інші умови поставки зазначені в інвойсі (п.4.1). Постачання товару здійснюється згідно з Інвойсами (п.4.2).
Відповідно до п.5.1 Договору розрахунки за Товар, який поставляється відповідно до цього Контракту здійснюються в наступному порядку:
5.1.1. Оплата здійснюється в доларах США
5.1.2. Оплата здійснюється безготівковим банківським переказом розрахунковий рахунок Постачальника.
5.1.3. Оплата за товар може бути виконана до його отримання покупцем у вигляді передоплати, а так само допускається відстрочка платежу за згодою обох сторін.
5.1.4. Оплата за товар здійснюється згідно умов даного Контракту і інвойсів, які є невід'ємною частиною даного Контракту.
Згідно п.7 Контракту товар повинен бути промаркірований, завантажений і упакований так, щоб виключити псування або знищення його на весь період постачання до прийому товару Покупцем.
На виконання умов Контракту № 11/22 продавцем було виставлено інвойс № 2025UPT01 від 28.05.2025 року, яким узгоджено поставку товару за цим контрактом.
Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Вінницької митниці подана митна декларація (МД) № 25UA401020036853U0 від 11.08.2025 року, відповідно до якої на митну територію України надійшов товар, а саме:
товар №1 - «Вироби із скловолокна, механічно зв'язаний текстиль, прозорі тканини завширшки більш як 30 см: сітка будівельна з скловолокна для штукатурних робіт в рулонах, шириною 1 м, довжина в рулоні 50 м, щільністю 160 г/кв.м: FIBERGLASS MESH розміром вічка 4х4 мм жовтого кольору 130200 м2/2604 рулони, отримані механічним переплетенням двійної нитки по одинарній нитці основи. Торгівельна марка: ISOTEX виробник ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED, країна виробництва: SN;
товар №2 -«Вироби із скловолокна, механічно зв'язаний текстиль, прозорі тканини завширшки більш як 30 см: сітка будівельна з скловолокна для штукатурних робіт в рулонах, шириною 0,045 м, довжина в рулоні 45 м, щільністю 50 г/кв.м: FIBERGLASS MESH розміром вічка 2,5х2,5 мм білого кольору 2187 м2 /1080 рулони, отримані механічним переплетенням двійної нитки по одинарній нитці основи. Торгівельна марка: ISOTEX виробник ISOPLUS INTERNATIONAL LIMITED, країна виробництва: SN.
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією №25UA401020036853U0 від 11.08.2025 року позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: комерційний інвойс Продавця від 28.05.2025 №2025UPT01, згідно з яким ціна Товару №1 за 1 м2 складає 0,1610 доларів США, кількість товару складає 130200,0 м?, загальна вартість Товару № 1 складає 20962,2 доларів США; ціна Товару №2 за 1 м2 складає 0,1800 доларів США, кількість товару складає 2187 м2 загальна вартість Товару 2 складає 393,66 доларів США. Загальна вартість Товарів №№ 1,2 складає 21355,86 доларів США.
Відповідно до частини 3 статті 53 МКУ Вінницькою митницею декларанту було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
12.08.2025 декларантом надіслано повідомлення про те, що для підтвердження заявленої митної вартість товарів були надані усі наявні документи. Інші документи надаватися не будуть.
12.08.2025 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UА401000/2025/000207/2, яке обґрунтовано наступним:
1. Відповідно до п. п. «в» п.1 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. В поданому до митного оформлення документі, що підтверджує вартість перевезення товару від 05.08.2025 №991 містить інформацію щодо вартості та умов поставки товару, проте відсутні відомості щодо вартості обробки (демеридж), документальної обробки та вартості навантажувально-розвантажувальних робіт;
3. У розділі 5 пункт 5.1.2 зовнішньоекономічного договору від 14.09.2022 № 11/22 оплата здійснюється безготівковим банківським переказом на рахунковий рахунок постачальника. Надані до митного оформлення платіжні інструкції в іноземній валюті від 04.04.2025 та 30.05.2025 містять посилання в призначенні платежу на проформу інвойс «Prepayment for goods, contract 11/22 dd 14.09.22 and inv 2025UPT01 dd 28.03.2025», проте в наданих проформі інвойсі від 28.03.2025 № 2025UPT01 та комерційному інвойсі від 28.05.2025 № 2025UPT01 відсутні банківські платіжні реквізити для переказу коштів;
4. в наданому додатку до контракту № 1 від 01.04.2024 змінено та зазначено нову юридичну адресу покупця, а саме: «Україна, 65048, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Осипова, будинок, 34, квартира 24», проте у всіх товаросупровідних та банківських документах зазначена адреса: «Україна, 54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/15».
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Вінницька митниця видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000728.
Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів від 12.08.2025 №UА401000/2025/000207/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000728 прийнятими в порушення норм чинного законодавства та за їх скасуванням звернувся до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.
Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).
Як встановлено ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч.ч.5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно з ч.1 ст.54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.4 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).
Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.
За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).
Так, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.
Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.
У разі відмови у митному оформленні також складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року (Розділ VIII).
Як встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною контракту. Водночас, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Так, з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митний орган не застосував «другого» - «п'ятого» методів визначення митної вартості. Водночас, відповідач застосував «шостий» (резервний) метод і джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, зокрема митна декларація від 07.07.2025 №UA500500/2025/021647 та від 01.08.2025 №UA403070/2025/006831.
Щодо даної обставини суд зазначає, що відомості, які містяться в базах даних ЄАІС Держмитслужби України мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини з різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Крім того, згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статтей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України (крім номеру митної декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та зазначення що рівень такої вартості у неї у максимально наближений час з урахуванням вагових характеристик є більшим), не містить жодних належних обґрунтувань митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованих товарів та визначення більшої митної вартості цих товарів за резервним методом.
Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, суд зазначає наступне.
Так, згідно пп. «в» п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Відповідно до п.п. 4.1 та 7 Контракту постачальник поставляє товар, який продається згідно даного Контракту, на умовах FOB TIANJIN, Китай. Товар повинен бути промаркірований, завантажений і упакований так, щоб виключити псування або знищення його на весь період постачання до прийому товару Покупцем.
При цьому, у рахунку-фактурі (інвойсі) (Commercial invoice) № 2025UPT01 від 28.05.2025 року вказано інформацію, що товар запакований в ткані сумки та картон.
Таким чином, з викладеного вбачається, що витрати на упаковку та пакувальні матеріали та роботи, пов'язані з пакуванням, на умовах поставки FOB були понесені продавцем, а не позивачем, оскільки саме на контрагента позивача (постачальника) покладений обов'язок щодо забезпечення пакування товару. Обов'язку покупця додатково оплачувати ці витрати ані Контрактом, ані умовами поставки FOB не передбачено.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37.Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», у той час як у вказаній графі митної декларації, поданої декларантом, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених Класифікатором.
Отже, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 і від 18.12.2019 року у справі №160/8775/18.
Щодо доводів відповідача щодо неможливості перевірки відомостей, що підтверджують вартість транспортних витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати, понесені покупцем в тому числі витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до ст. 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості декларантом серед інших документів подаються транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
В п. 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 14.09.2022 року №11/22 зазначено, що постачальник поставляє товар покупцю на умовах «FOB TIANJIN», або інших умовах, зазначених в інвойсі.
За довідником «Інкотермс» умова поставки «FOB» це поставка на умовах «Франко борт (… назва порту відвантаження)» означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження.
Тобто, з умов поставки товару та з наданих документів вбачається, що постачальник (продавець) за свій рахунок доставив товар на борт судна, чим виконав свої зобов'язання.
Подальше перевезення відбувалася за рахунок покупця.
Відповідно до довіреності, виданої Позивачем, Позивач уповноважив ТОВ «ПОРТА МАРІС ЛОДЖИСТІКС» здійснювати оформлення, внутрішньопортове експедирування, отримання, доставку та митне оформлення товару, що переміщувався у контейнері №MRSU7980346, за коносаментом SHNGB25055345. Після виконання всіх вказаних дій ТОВ «ПОРТА МАРІС ЛОДЖИСТІКС» видано довідку від 05.08.2025 №991 про транспортні витрати, що становлять 129469,64 грн, які включають вартість усіх видів послуг, що надавались при здійсненні експедирування вказаного контейнеру.
Верховний Суд в постанові від 31 травня 2019 року по справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18) зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Крім того, суд зазначає, що вимоги зазначати в довідках про транспортні витрати умов поставки не передбачені жодним законодавчим актом та жодним нормативним документом.
Умови поставки даного товару передбачені п. 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 14.09.2022 №11/22.
За таких обставин, суд доходить висновку, що надані позивачем митному органу документи про перевезення містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями ч.2 ст. 53 МК України для визначення митної вартості товару.
Щодо посилання відповідача на те, що у розділі 5 пункт 5.1.2 зовнішньоекономічного договору від 14.09.2022 №11/22 оплата здійснюється безготівковим банківським переказом на рахунковий рахунок постачальника, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення він відсутній, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.5.1 контракту від 14.09.2022 №11/22 розрахунки за Товар, який поставляється відповідно до цього Контракту здійснюються в наступному порядку:
5.1.1. Оплата здійснюється в доларах США
5.1.2. Оплата здійснюється безготівковим банківським переказом розрахунковий рахунок Постачальника.
5.1.3. Оплата за товар може бути виконана до його отримання покупцем у вигляді передоплати, а так само допускається відстрочка платежу за згодою обох сторін.
Так, відповідно до п. 5 зовнішньоекономічного контракту від 14.09.2022 № 11/22 розрахунки за товар здійснюються в наступному порядку: оплата здійснюється в доларах США безготівковим банківським переказом на розрахунковий рахунок постачальника; оплата за товар може бути виконана до його отримання покупцем у вигляді передоплати, а так само допускається відстрочка платежу за згодою обох сторін; оплата за товар здійснюється згідно з умов даного контракту і інвойсів, які є невід'ємною частиною даного контракту; банківські платіжні реквізити обох сторін визначені в п. 12 цього контракту. В пункті 12 зовнішньоекономічного контракту від 14.09.2022 № 11/22 визначені реквізити банка та рахунків сторін.
З матеріалів справи, як і з самого Рішення №UА401000/2025/000207/2 вбачається, що до митного оформлення разом з митною декларацією надавались платіжні інструкції в іноземній валюті від 04.04.2025 та 30.05.2025. З вказаних платіжних інструкцій вбачається, що Позивач на рахунок Продавця за банківськими реквізитами, які зазначені в зовнішньоекономічному контракті від 14.09.2022 №11/22, сплатив 04.04.2025 половину суми, що підлягає сплаті, а саме: 11024,08 доларів США, та 30.05.2025 другу половину суми, також 11024,08 доларів США, як це і передбачено проформою інвойсом від 28.05.2025 № 2025UPT01. При цьому, в платіжних інструкціях наявне посилання на номери та дати проформи інвойсу та зовнішньоекономічного контракту.
Разом з тим, відповідачем зазначенні платіжні доручення безпідставно не взяті до уваги як належні докази здійснення позивачем оплати за товар.
Щодо твердження відповідача про зміну юридичної адреси позивача, суд зазначає наступне.
Позивач до митних органів України надавав інформацію про зміну юридичної адреси на адресу: Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Осипова, буд. 34, кв. (офіс) 24. Це підтверджується витягом з реєстру осіб, які здійснюю операції з товарами, виданим Департаментом інформаційних технологій Держмитслужби України.
Крім цього, з графи 44 митної декларації №25UA401020036853U0 вбачається, що до митного оформлення разом з митною декларацією подавався додаток №1 до зовнішньоекономічного контракту (код документа в графі 44 - 4103). Додаток №1 укладений саме у зв'язку зі зміною юридичної адреси на 65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Осипова будинок 34, квартира 24.
В митній декларації №25UA401020036853U0 зазначено про те, що товар для митного оформлення було доставлено у місце прибуття (доставки) А 401-215-1-1 (графа 30 митної декларації). Відповідно до довідника місць прибуття доставки під кодом А 401- 215-1-1 розуміється ПП "Євролан 20", який знаходиться за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Зарванці, 7-й км Хмельницького шосе. Вказане свідчить про те, що юридична адреса Позивача та зміна такої адреси не впливає та не може впливати на розмір митної вартості товарів. Товар буде прямувати до місця розвантаження на склад Позивача вже після його митного оформлення. Митна вартість товарів не може змінитися в залежності від того, до якого міста України (м. Миколаїв або м. Одеса) цей товар буде прямувати після його митного оформлення.
Також суд зауважує, що вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлений ч. 1 ст. 53 МК України.
Окремий документ про зміну юридичної адреси для підтвердження митної вартості товарів митному органу не подається. В такому випадку передбачено подання зовнішньоекономічного договору (контракту) з додатками до нього (ч.1 ст. 53 МК України), що і було виконано декларантом.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що декларантом надані не всі документи, є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів щодо виникнення обґрунтованих сумнівів у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «ОТТО ТРЕЙДИНГ» митної вартості товару судом не встановлено.
Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому, надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені поза увагою.
На підставі викладеного, суд вважає, що у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для коригування митної вартості товару за поданою позивачем митною декларацією.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 12.08.2025 №UА401000/2025/000207/2, а тому воно підлягає скасуванню.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості товарів від 12.08.2025 №UА401000/2025/000207/2, то і прийнята на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000728 також є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ОТТО ТРЕЙДИНГ" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути з Вінницької митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 12237,53 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТТО ТРЕЙДИНГ" (адреса: вул. Осипова, буд. 34, кв. 24, м. Одеса, 65048, код ЄДРПОУ 43845086) до Вінницької митниці (адреса: вул. Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43997544) - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 12.08.2025 №UА401000/2025/000207/2.
Визнати протиправною на скасувати винесену Вінницькою митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2025/000728.
Стягнути з Вінницької митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТТО ТРЕЙДИНГ" сплачений судовий збір у сумі 12237,53 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів