Справа № 420/9318/26
03 квітня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №420/9318/26,
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
02.04.2026 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд забезпечити позов ОСОБА_1 шляхом:
- заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти будь-які дії щодо ОСОБА_1 спрямовані на його затримання, доставлення до РТЦК або органів поліції, складання протоколу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відомостями, внесеними до Реєстру «Оберіг», та/або у зв'язку зі зверненням до Національної поліції від вересня 2025 року, - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;
- призупинення виконання звернення ІНФОРМАЦІЯ_3 тимчасово (до набрання законної сили рішенням суду у цій справі) до органів Національної поліції щодо ОСОБА_1 (за даними Реєстру - 05.09.2025 р., за власним визнанням Відповідача - 03.09.2025 р.) шляхом направлення до відповідного підрозділу поліції повідомлення про призупинення цього звернення.
В обґрунтування заяви зазначено, що якщо до ухвалення рішення позивача буде доставлено до РТЦК та складено протокол про адміністративне правопорушення, рішення суду про визнання дій протиправними вже не відновить стан, що існував до порушення. Провадження буде відкрито і матиме самостійні правові наслідки. Таким чином, невжиття заходів забезпечення фактично унеможливить виконання майбутнього рішення суду, що є самостійною підставою для їх вжиття згідно з ч. 1 ст. 149 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст.151 КАС України встановлено, зокрема, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
У той же час забезпечення адміністративного позову не є самостійним способом захисту порушеного права, та не повинне призводити до вирішення позовних вимог або досягнення іншої мети, не пов'язаної із забезпеченням права особи до вирішення справи по суті.
Питання, пов'язані з оцінкою доводів заявника в обґрунтування заяви про забезпечення позову безпосередньо пов'язані з предметом позову, який визначений у заяві позивачем.
Суд вважає, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак протиправності оскаржуваних дій відповідача, оскільки таке встановлення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, суд фактично вирішить спір по суті на період розгляду справи та надасть оцінку оскаржуваним діям відповідача, що протирічить завданню правового інституту забезпечення позову.
При цьому, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини такого звернення, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Тобто, заявник повинен надати суду належні та допустимі докази наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та неможливості захисту прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Проте всупереч наведеному заявник не надав суду доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, які він просить застосувати у поданій заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.
З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що вимоги заяви не підтверджені належними та допустимими доказами, суд не знаходить достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або для ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача потрібно буде докласти значних зусиль.
Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.7, 150, 151, 154, 167, 168, 242, 248 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №420/9318/26 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.293, 295 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.