Справа № 420/35069/25
03 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року по справі № 420/35069/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м. Одеса) щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 12.08.2019 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Зобов'язано Військову академію (м. Одеса) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 12.08.2019 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
До Одеського окружного адміністративного суду 24 березня 2026 року надійшла заява Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання судового рішення у справі № 420/35069/25, в якій заявник просить задовольнити заяву Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі №420/35069/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - на 120 днів, з моменту винесення ухвали суду.
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що відповідно до змін до державного бюджету на 2025 рік кошти для потреб оборони, зокрема, для покриття сум на виконання рішень судів та сплату судового збору, станом на день подання цієї заяви нажаль не надійшли. Військова академія у свою чергу вживає заходи щодо їх отримання та подальшої виплати (виконання рішення суду), але з урахуванням законодавчо визначених процедур виділення коштів, а також перерозподілу Міністерством фінансів, в подальшому - зарахування фінансів таким розпорядникам коштів як академія, станом на день подання цієї заяви відсутнє.
Через те, що Військова академія є розпорядником коштів третього рівня та фінансується забезпечувальним фінансовим органом, яким є Сухопутні війська Збройних Сил України, тому академією направлено клопотання до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України на отримання грошових коштів на виконання вказаного рішення суду. Станом на момент подання заяви про відстрочення виконання рішення суду, академія досі не отримала коштів від ІНФОРМАЦІЯ_1 на вищевказане клопотання.
Розглянувши в порядку письмового провадження заяву військової академії м. Одеса про відстрочення виконання рішення суду та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частинами 3-5 ст.378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
З аналізу вказаних норм вбачається, що підставою для відстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).
При цьому суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі №1-13/2013 поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Згідно зі статтею 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Верховний Суд від 07 лютого 2022 року у справі № 420/7697/21, надаючи оцінку поняттям "грошова винагорода", "одноразова грошова допомога при звільненні" та "оплата праці" і "заробітна плата", які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що вказані поняття є рівнозначними.
Рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків та врегульоване спеціальними законами: Законом України "Про оплату праці", Кодексом законів про працю України, а також іншими підзаконними нормативними актами.
Зокрема, такий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 820/4748/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 812/1255/17, від 02 липня 2020 року у справі № 812/792/17.
Відповідач не виконує зобов'язання щодо сплати на користь позивача щомісячної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2020 року по 03.11.2020 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, яке є рівнозначне поняттю «заробітна плата».
У заяві відповідач посилається на відсутність фінансування.
Відповідач зазначає, що Академія в свою чергу вживає ряд вичерпних заходів щодо їх отримання й подальшої виплати (виконання рішення суду добровільним порядком) однак з урахуванням законодавчо визначених процедур виділення коштів, а також перерозподілу Міністерством фінансів, а в подальшому зарахування фінансів 3 розпорядникам коштів як академія, кошти відсутні на рахунках для виконання рішення суду, станом на день подання заяви.
Разом з тим, суд зазначає, що вказані обставини не є обставинами, які впливають на виконання відповідачем обов'язку щодо сплати на користь Позивача всіх сум, які передбачені при звільненні, в день звільнення, оскільки відповідач не позбавлений можливості погасити борг за захищеними видатками загального фонду.
Відповідач не додає до заяви копію виписки з розрахункового рахунку відповідача, яка могла б підтвердити відсутність грошових коштів на виконання рішення суду у даній справі.
Відтак, відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року по справі № 420/35069/25 не виконано та не надано доказів, які підтверджують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення від 20 листопада 2025 року по справі № 420/35069/25, а тому заява Військової академії м. Одеса про відстрочення виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, є такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви Військової академії (м. Одеса) про відстрочення виконання судового рішення у справі № 420/35069/25 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.О. Стефанов