про накладення штрафу за невиконання судового рішення
03 квітня 2026 року м. Київ № 320/27012/24
Київський окружний адміністративний суд Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження питання про застосування заходів процесуального примусу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 06.02.2023 року №14 «Про заборону в'їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
- визнати протиправним та скасувати доручення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 07.02.2023 року №8010.8.5-4708/80.4-23;
- зобов'язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повідомити Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про скасування доручення Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 07.02.2023 року № 8010.8.5-4708/80.4-23 та рішення від 06.02.2023 року № 14 «Про заборону в'їзду в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Ухвалою суду відкрито провадження у справі без виклику сторін.
Ухвалою суду від 19.02.2026 витребувано у відповідача докази у справі, а саме:
- письмове пояснення щодо обставин, що є предметом спору у цій справі та пояснення з приводу наявності дійсної посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.07.2015 року, видану громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) та дозволу на імміграцію в Україну від 26.06.2015.
Копію ухвали від 19.02.2026 було направлено відповідачу в його електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», яка отримана відповідачем 29.07.2025, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа, наявна в матеріалах справи.
Водночас, станом на день прийняття ухвали витребуваних судом документів від відповідача до суду не надійшло.
Отже вимоги ухвали суду від 19.02.2026 в частині подання витребуваних доказів відповідачем не виконані.
Заяв, клопотань або пояснень щодо причин неможливості виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі та про витребування доказів, а також про продовження процесуального строку на виконання вимог ухвали відповідачем суду не подано.
Відповідно до частини третьої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Статтею 129 Конституції України обов'язковість рішень суду (до яких належать і ухвали) визначена як одна з основних засад судочинства.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини першої-третьої статті 144 Кодексу адміністративного судочинства України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення.
Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:
1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;
2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;
3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень;
4) використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.
Частиною другою цієї норми визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках.
1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків;
2) неодноразового зловживання процесуальними правами;
3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення;
4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3328 гривень.
Отже, враховуючи ненадання відповідачем витребуваних судом ухвалою суду від 19.02.2026 доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за необхідне накласти штраф на Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області у розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3328,00 грн за неповідомлення суду про неможливість подати витребовувані докази або неподання таких доказів без поважних причин.
Відповідно до частини п'ятої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Частиною шостою цієї ж статті визначено, що суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (п.2).
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.
Відтак, ухвала суду про стягнення з Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області штрафу в дохід Державного бюджету України є виконавчим документом, оригінал даної ухвали підлягає направленню до Державної судової адміністрації України для здійснення примусового виконання.
Також суд доходить висновку про повторне витребування у відповідача доказів, оскільки, згідно із частиною третьою статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України, застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Керуючись статтями 6, 9, 80, 145, 149, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Повторно витребувати від Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області :
- письмове пояснення щодо обставин, що є предметом спору у цій справі та пояснення з приводу наявності дійсної посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 14.07.2015 року, видану громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) та дозволу на імміграцію в Україну від 26.06.2015.
Витребувані документи подати до суду у якісно виготовлених копіях не пізніше трьох днів із дня отримання (ознайомлення) копії цієї ухвали шляхом надсилання засобами підсистеми «Електронний суд» та одночасно у паперовому вигляді засобами поштового зв'язку.
Попередити посадових осіб Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, що відповідно до частини восьмої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Застосувати до начальника Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області - Гузя Вячеслава Валерійовича захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України.
Стягнути в дохід Державного бюджету України з начальника Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області - Гузя Вячеслава Валерійовича штраф у сумі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень) на рахунок Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5).
Ухвала є виконавчим документом.
Відповідно до вимог частини п'ятої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України:
Стягувач: Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795; місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5).
Боржник: Начальник Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області - Гузь Вячеслав Валерійович (код ЄДРПОУ: 42552598; місцезнаходження: 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А).
Строк пред'явлення виконавчого документу до виконання становить три місяці з дня набрання ухвалою законної сили.
Попередити посадових осіб Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, що відповідно до частини шостої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків.
Попередити посадових осіб Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, що у випадку повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оригінал ухвали направити Державній судовій адміністрації України для примусового виконання, копію ухвали надіслати учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Лисенко В.І.