31 березня 2026 року справа №320/25879/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування постанови в частині та розпорядження,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови НКРЕКП № 563 від 15.04.2025 «Про застосування санкцій до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії»;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження НКРЕКП № 54-р від 15.04.2025 «Про усунення порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані постанова та розпорядження прийняті з порушенням вимог законодавства та без урахування всіх обставин, які слугують пом'якшуючими для ліцензіата під час прийняття рішень при встановлені порушення та при накладенні штрафу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду заяву позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Зупинено дію розпорядження НКРЕКП від 15.04.2025 № 54-р «Про усунення порушення ТОВ «Євро-Реконструкція» Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії» до набрання законної сили рішенням суду у справі №320/25879/25.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні, оскільки оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм чинного законодавства.
Також відповідачем подано заяву із запереченнями проти розгляду справи з правилами спрощеного позовного провадження. Посилаючись на статус НКРЕКП, встановлені порушення ліцензіата, важливість справи для відповідача і для інших учасників ринку електричної енергії та суспільства, а також норму ст. 257 КАС України, вважає, що з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, вказана справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Позивачем надано відповідь на відзив, в якій останній наполягав на заявлених позовних вимогах, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
Щодо заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 КАС України.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.
Відповідно до частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з часиною сьомою статті 262 КАС України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
З урахуванням тієї обставини, що предметом позову є рішення відповідача прийняті у сфері енергетики та комунальних послуг, суд вважає, що дана адміністративна справа у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, яка має бути розглянута без проведення судового засідання.
Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відповідач у заяві не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання. Крім того, не обґрунтував, у чому полягає складність предмету доказування яка має визначатися судом як вирішальна обставина для призначення розгляду справи у судовому засіданні з огляду на закріплений у статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Також, відповідачем не обґрунтовано важливість даної справи для НКРЕКП, держави та суспільства в розрізі встановлених порушень саме щодо позивача як ліцензіата та необхідності проведення в даній справі судових засідань.
Судом не встановлено підстав для задоволення заяви відповідача, тому дана заява залишається без задоволення.
Таким чином, справа розглядається у визначеному судом порядку, за правилами спрощеного позовного провадження, у письмовому провадженні, без повідомлення сторін та на підставі поданих сторонами до суду викладених правових позиції щодо предмету спору і письмових доказів.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на підставі Плану здійснення заходів державного контролю суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, на 2025 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 листопада 2024 року № 1940, та посвідчення на проведення планової перевірки від 25 лютого 2025 року № 94, починаючи з 04.03.2025 року по 24.03.2025 року проведено планову перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року № 1467 (далі - Ліцензійні умови) за період діяльності з 01.01.2024 по 31.12.2024.
За результатом проведення планової перевірки було складено Акт перевірки від 24.03.2025 № 69 (далі - Акт від 24.03.2025 № 69).
Позивачем листами від 31.03.2025 № 10/650/1 (вхідний НКРЕКП від 31.03.2025 № 10016/1-25) та від 01.04.2025 № 10/663 (вхідний НКРЕКП від 01.04.2025 № 10169/1-25) направлено зауваження до вищезазначеного Акта від 24.03.2025 № 69.
15 квітня 2025 року, за наслідками розгляду Акта від 24.03.2025 № 69, на засіданні Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову № 563 «Про застосування санкцій до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії» та розпорядження № 54-р «Про усунення порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».
Пунктом 2 Постанови № 563 на позивача накладено штраф у розмірі 489 838 грн за порушення пункту 2.2 Ліцензійних умов, а саме:
- підпункту 5 щодо виконання рішень НКРЕКП у строки, встановлені відповідним рішенням та чинним законодавством, а саме розпорядження № 138-р;
- підпункту 14 у частині виконання умов укладених договорів, які є обов'язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, зокрема своєчасності сплати за послуги, що надаються на ринку електричної енергії, а саме недотримання вимог:
-договору про участь у балансуючому ринку від 27 травня 2019 року № 0189-04013,
-договору про організацію та проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами від 02 вересня 2021 року № 210901;
-пунктів 3.5 та 3.7 договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01 січня 2024 року № 0189-03015-ПД;
-підпункту 16 у частині здійснення купівлі-продажу електричної енергії за двосторонніми договорами відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії, а саме пункту 10.9 розділу Х Правил ринку, у частині подання заявки на продаж електричної енергії на РДН не нижче 10 % від сумарного обсягу відпуску електричної енергії всіма одиницями відпуску електричної енергії у кожному розрахунковому періоді доби постачання;
- підпункту 23 щодо пропонування генеруючої потужності на балансуючому ринку згідно з правилами ринку, а саме пункту 4.10.3 глави 4.10 розділу IV Правил ринку у частині подання пропозиції на балансуючу електричну енергію на розвантаження по кожній одиниці надання послуг балансування (крім одиниць відпуску ВДЕ) для кожного розрахункового періоду торгового дня на весь обсяг балансуючої електричної енергії на розвантаження, що дорівнює різниці між його графіком відпуску/відбору та технічним мінімумом виробництва.
Розпорядженням № 54-р позивача зобов'язано усунути порушення підпункту 5 пункту 2.2 Ліцензійних умов щодо виконання рішень НКРЕКП у строки, встановлені відповідним рішенням та чинним законодавством, а саме:
- розпорядження НКРЕКП від 15 травня 2024 року № 138-р «Про усунення порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», для чого у строк до 01 червня 2025 року подати до НКРЕКП звітність за визначеними формами, у якій врахувати пропорційність розподілу фактичних витрат відповідно до методики, яку було застосовано при встановленні тарифів на виробництво теплової енергії, а саме виправлені форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» та № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків» за період 2021 - 2022 років.
Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначені Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22.09.2016 № 1540-VIII (далі -Закон № 1540-VIII, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до статті 2 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема:
1) у сфері енергетики:
-діяльності з виробництва, передачі, розподілу, розподілу малими системами розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії, агрегації;
-діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, трейдерської діяльності;
-діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу;
-діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1540-VIII, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1)нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2)ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1540-VIII основними принципами діяльності Регулятора є: 1) законність; 2) самостійність і незалежність у межах, визначених законом; 3) компетентність; 4) ефективність; 5) справедливість; 6) прогнозованість та своєчасність прийняття рішень; 7) адресність регулювання; 8) неупередженість та об'єктивність під час прийняття рішень; 9) відкритість і прозорість, гласність процесу державного регулювання; 10) недопущення дискримінації; 11) відповідальність за прийняті рішення.
Статтею 5 Закону № 1540-VIII передбачено, що Регулятор у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом та іншими законодавчими актами України.
У пункті 1 частини 1 статті 17 Закону № 1540-VIII передбачено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов'язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.
Частиною 1 статті 19 передбачено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та суб'єктами, що належать до особливої групи споживачів у розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії", законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.
Відповідно до статті 22 Закону № 1540-VIII, суб'єкти господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, несуть відповідальність за правопорушення у сферах енергетики та комунальних послуг, визначені законами України "Про природні монополії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та іншими законами, що регулюють відносини у відповідних сферах.
У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
Регулятор застосовує штрафні санкції до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України "Про ринок електричної енергії", "Про природні монополії", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання".
Суб'єкт не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення ліцензійних умов та/або законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.
Згідно з частинами першою-третьою статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі Закон №2019-VIII, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
Правопорушеннями на ринку електричної енергії є, зокрема, порушення ліцензіатами відповідних ліцензійних умов провадження господарської діяльності та недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 77 Закону № 2019-VIII).
У разі скоєння правопорушення на ринку електричної енергії до відповідних учасників ринку можуть застосовуватися санкції у виді:
1) попередження про необхідність усунення порушень;
2) штрафу;
3) зупинення дії ліцензії;
4) анулювання ліцензії.
Відповідно до положень пункту 4 частини четвертої статті 77 Закону №2019-VIII Регулятор у разі вчинення правопорушення на ринку електричної енергії приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на учасників ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку), беручи до уваги характер, тривалість та серйозність порушення, розмір заподіяної шкоди та розмір потенційного доходу, який міг бути отриманий внаслідок порушення, у таких розмірах від 5 тисяч (85 000 грн) до 100 тисяч (1 700 000 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб'єкт господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку електричної енергії, що підлягає ліцензуванню, зокрема за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно з частиною п'ятою статті 77 Закону № 2019-VIII при визначенні санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, враховують серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.
Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, під час перевірки вважаються пом'якшуючими обставинами.
Частиною шостою статті 77 Закону № 2019-VIII визначено, що рішення Регулятора про застосування санкцій за правопорушення, передбачені цією статтею, може бути прийнято протягом 30-денного строку з дня складення акта перевірки.
Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями (ч. 5 ст. 14 Закону № 1540-VIII).
Щодо п. 2 Постанови № 563 та Розпорядження № 54-р суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в Акті від 24.03.2025 № 69 встановлено порушення позивачем підпункту 5 пункту 2.2 Ліцензійних умов щодо виконання рішень НКРЕКП у строки, встановлені відповідним рішенням та чинним законодавством, а саме розпорядження № 138-р.
Відповідач обґрунтовує зазначене порушення тим, що позивач не виконав вимоги розпорядження НКРЕКП від 15.05.2024 № 138-р «Про усунення порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», а саме не надав до НКРЕКП виправлені форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» та № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків» за період 2021 - 2022 років.
Спірним Розпорядженням № 54-р позивача зобов'язано усунути відповідне порушення.
У свою чергу, відповідно до вимог розпорядження НКРЕКП від 15.05.2024 № 138-р відповідач зобов'язав позивача усунути порушення підпункту 5 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року № 1467, щодо виконання рішень НКРЕКП у строки, встановлені відповідним рішенням та чинним законодавством, а саме розпорядження НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 270-р «Про усунення порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» для чого у строк до 01 вересня 2024 року подати до НКРЕКП звітність за визначеними формами, у якій врахувати пропорційність розподілу фактичних витрат відповідно до методики, яку було застосовано при встановлені тарифів на виробництво теплової енергії, а саме виправлені форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» та № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків» за період 2021 - 2022 років.
Таким чином, розпорядженням НКРЕКП від 15 травня 2024 року № 138-р позивача зобов'язано виконати вимоги іншого рішення НКРЕКП - розпорядження НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 270-р.
Розпорядження НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 270-р позивача було зобов'язано у термін до 31 грудня 2023 року усунути порушення:
-підпункту 8 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року № 1467, у частині надання ліцензіатом до НКРЕКП звітності, необхідної для виконання НКРЕКП своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені НКРЕКП, а саме подати до НКРЕКП виправлені форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» та № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків» за період 2021 - 2022 років, у яких врахувати пропорційність розподілу фактичних витрат відповідно до методики, яку було застосовано при встановлені тарифів на виробництво теплової енергії;
-пункту 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності», затвердженої постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, щодо розподілення фактичних витрат (крім витрат на паливо) між видами виробництва пропорційно фактичним витратам умовного палива на виробництво електричної енергії та теплової енергії у разі неможливості віднесення окремих видів витрат безпосередньо до певного виду господарської діяльності та визначення фактичних витрат на паливо для виробництва електричної та теплової енергії виходячи з розрахунків фактичних питомих витрат умовного палива, визначених відповідно до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП відповідних тарифів, а саме подати форму звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» за IV квартал 2022 року;
-пункту 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП- виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків», затвердженої постановою НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282, щодо визначення фактичних витрат на паливо для виробництва електричної та теплової енергії виходячи з розрахунків фактичних питомих витрат умовного палива, визначених відповідно до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП відповідних тарифів, а саме подати форму звітності № 4а-НКРЕКП- виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків» за грудень 2022 року.
Отже, у розпорядженнях НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 270-р, від 15 травня 2024 року № 138-р та від 15 квітня 2025 року № 54-р міститься ідентична вимога щодо встановлення позивачу обов'язку подати до НКРЕКП звітність за визначеними формами, у якій врахувати пропорційність розподілу фактичних витрат відповідно до методики, яку було застосовано при встановлені тарифів на виробництво теплової енергії, а саме виправлені форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» та № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків» за період 2021 - 2022 років.
Суд враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі № 320/14729/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2025, визнано протиправним та скасовано розпорядження НКРЕКП від 29 вересня 2023 року № 270-р.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2025 у справі №320/14729/24 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою НКРЕКП.
Обставини, встановлені рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі № 320/14729/24, в силу вимог ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.
Постановою НКРЕКП від 28.02.2019 № 282 "Про затвердження форм звітності НКРЕКП для учасників ринку електричної енергії та інструкцій щодо їх заповнення" було затверджено, зокрема, такі нормативні документи: Форму звітності № 4-НКРЕКП виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) "Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності" та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) "Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності"; Форму звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) "Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків" та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) "Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків".
Постановою НКРЕКП від 17.01.2023 № 102 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 28 лютого 2019 року № 282" Інструкції відповідних форм звітності було доповнено пунктами 2.12.
У пункті 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) "Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності", затвердженої постановою НКРЕКП від 28.02.2019 № 282, зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 17.01.2023 № 102, у формі звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) фактичні витрати (крім витрат на паливо) розподіляються між видами виробництва пропорційно фактичним витратам умовного палива на виробництво електричної енергії та теплової енергії у разі неможливості віднесення окремих видів витрат безпосередньо до певного виду господарської діяльності. Фактичні витрати на паливо для виробництва електричної та (або) теплової енергії у формі звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) визначаються виходячи з розрахунків фактичних питомих витрат умовного палива, визначених відповідно до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП відповідних тарифів.
Пунктом 2.12 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) "Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків", затвердженої постановою НКРЕКП від 28.02.2019 № 282, зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 17.01.2023 № 102, також передбачено, що у формі звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) фактичні витрати на паливо для виробництва електричної та (або) теплової енергії визначаються виходячи з розрахунків фактичних питомих витрат умовного палива, визначених відповідно до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП відповідних тарифів.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у грудні 2021 року запроваджено Стандарт підприємства "Питомі витрати палива на відпущену електричну енергію та теплоту при їх комбінованому виробництві при спалюванні природного газу, вугілля та змішаного палива (вугілля-газ)", розроблений Приватним акціонерним товариством по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж ЛЬВІВОРГРЕС (далі ПрАТ "ЛЬВІВОРГРЕС").
Позивач на основі зазначеного Стандарту підприємства здійснює ведення первинного (бухгалтерського) обліку та на основі даних такого обліку заповнює показники форм звітності № 4-НКРЕКП та № 4а-НКРЕКП.
Відповідно до п. 2.10 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) "Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності", затвердженої постановою НКРЕКП від 28.02.2019 № 282, усі показники форми звітності № 4 НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) мають ґрунтуватися на достовірних даних первинного (бухгалтерського) обліку, що забезпечує можливість порівняння і контролю даних.
Пунктом 2.10 глави 2 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) "Звіт про використання палива/енергії та стан розрахунків", затвердженої постановою НКРЕКП від 28.02.2019 № 282, також визначено, що усі показники форми звітності № 4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) мають ґрунтуватися на достовірних даних первинного (бухгалтерського) та управлінського обліку.
З прийняттям постанови НКРЕКП від 17.01.2023 № 102 положення пунктів 2.10 цих Інструкцій не зазнали змін.
З урахуванням вищенаведеного, позивач зобов'язаний вести облік за ліцензованими видами діяльності та заповнювати форми звітності № 4-НКРЕКП та № 4а-НКРЕКП не інакше ніж на основі достовірних даних первинного (бухгалтерського) та внутрішньогосподарського (управлінського) обліку. Крім того, облік за ліцензованими видами діяльності не може суперечити даним первинного (бухгалтерського) обліку.
Отже, визначальним для формування показників звітності є їх відповідність достовірним даним бухгалтерського обліку.
Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон № 996-XIV) одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні є послідовність, тобто постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) стандартами фінансової звітності та бухгалтерського обліку, міжнародними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.
Згідно з частиною другою статті 8 та абзацом другим частини п'ятої статті 8 Закону № 996-XIV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 996-XIV обліковою політикою є сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.
З врахуванням особливостей функціонування ТЕЦ в умовах одночасної дії моделі ринку та регулювання тарифу на виробництво теплової енергії позивач відповідно до статті 8 Закону № 996-XIV самостійно визначив облікову політику, зокрема запровадив у Стандарті підприємства систему розрахунків питомих витрат і витрат палива за видами діяльності.
Постанова НКРЕКП від 17 січня 2023 року № 102 не є підставою для внесення змін до облікової політики позивача та для зміни методів і правил обліку використаного палива та/або інших активів при комбінованому виробництві теплової та електричної енергії, складання та подання фінансової (бухгалтерської) звітності, адже не є актом державного регулювання бухгалтерського обліку у розумінні статті 6 Закону № 996-XIV.
Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 11.09.2024 у справі № 320/28285/23 та від 07.02.2025 у справі № 320/36721/23.
Крім цього, у постанові від 07.02.2025 у справі № 320/36721/23 Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від вищенаведеної правової позиції, підтвердивши факт відсутності у НКРЕКП повноважень щодо встановлення правил (стандартів) ведення бухгалтерського обліку та існування у ліцензіатів права на використання власної методики розрахунку витрат палива.
Частиною 4 статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» встановлено, що висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України вищенаведені обставини, встановлені рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/14729/24 від 19.05.2025 року, є преюдиційними та не потребують повторного доказування в даній справі.
Щодо Розпорядження № 54-р, суд також звертає увагу на те, що оскаржуване розпорядження фактично повторює вимогу, попередньо викладену відповідачем у інших рішеннях, а саме розпорядженні НКРЕКП від 15.05.2024 № 138-р та розпорядженні НКРЕКП від 29.09.2023 № 270-р, визнаного протиправним та скасованого у межах розгляду справи № 320/14729/25.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» принципами адміністративної процедури є, зокрема верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності.
Конституційний Суд України у рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 вказав, що верховенство права означає, що органи державної влади не можуть діяти свавільно та зобов'язані дотримуватись правил, які даватимуть можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах.
Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства України віднесено обов'язковість судового рішення.
Аналогічні положення містяться у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, у частині 2 якої встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
З набранням чинності рішення Київського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі № 320/14729/24, яким розпорядження № 270-р визнано протиправним та скасовано, інші розпорядження із тотожною вимогою, включно із Розпорядженням № 54-р, є протиправними.
Протиправне рішення суб'єкта владних повноважень не повинно породжувати для суб'єкта господарської діяльності негативні наслідки. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2024 року у справі № 380/10016/21.
Суд зазначає, що зобов'язання, яке за своїм змістом є протиправним та незаконним, не стає законним від того, що покладається суб'єктом владних повноважень на особу повторно, шляхом циклічного викладу однієї і тієї ж вимоги в інших рішеннях. Така практика є несумісною з вимогами законності та правової визначеності.
Таким чином, Постанова НКРЕКП № 563 в частині накладення на позивача штрафу за порушення підпункту 5 пункту 2.2 Ліцензійних умов щодо виконання рішень НКРЕКП у строки, встановлені відповідним рішенням та чинним законодавством, а саме розпорядження № 138-р., а також оскаржуване Розпорядження № 54-р, є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо інших порушень, встановлених п. 2 Постанови № 563, суд зазначає таке.
Підставою прийняття п. 2 Постанови № 563 стали висновки відповідача про порушення позивачем підпункту 14 пункту 2.2 Ліцензійних умов у частині виконання умов укладених договорів, які є обов'язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, зокрема своєчасності сплати за послуги, що надаються на ринку електричної енергії, а саме недотримання вимог:
-договору про участь у балансуючому ринку від 27 травня 2019 року № 0189-04013;
-договору про організацію та проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами від 02 вересня 2021 року № 210901;
-пунктів 3.5 та 3.7 договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01 січня 2024 року № 0189-03015-ПД.
Як встановлено судом, у Акті від 24.03.2025 № 69 зафіксовано порушення позивачем договору про участь у балансуючому ринку від 27 травня 2019 року № 0189-04013 полягало у тому, що ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» несвоєчасно здійснено оплату вартості за куплену балансуючу електричну енергію у НЕК «УКРЕНЕРГО», а саме за 2-гу декаду лютого 2024 року (1 день).
За висновками відповідача, позивач, з порушенням вимог пункту 4.1 договору про організацію та проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами від 02 вересня 2021 року № 210901, укладеного з ТОВ «УЕБ», та пунктів 13.1 - 13.2 Регламенту організації та проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії на Товарній біржі «Українська енергетична біржа», затвердженого Біржовим комітетом Товарної біржі «Українська енергетична біржа» (протокол від 20 червня 2019 року № 553 (зі змінами)), несвоєчасно здійснював оплату комісійного збору ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЕНЕРГЕТИЧНА БІРЖА» від 1 до 6 банківських днів, а саме: за січень (1), березень (3 та 1), травень (6 та 4) та червень (4) 2024 року.
Крім цього, як встановлено відповідачем, ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» з порушенням пунктів 3.5 та 3.7 договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01 січня 2024 року № 0189-03015-ПД, укладеного з НЕК «УКРЕНЕРГО», у частині своєчасності здійснення поетапної оплати вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із визначеною системою платежів і розрахунків; та у частині здійснення Користувачем розрахунку з ОСП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), здійснювалась несвоєчасна часткова попередня оплата вартості з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління оператору системи передачі (від 1 до 32 днів), а саме: за січень (1-ий платіж на 7 та 32 дні, 2-ий платіж на 31 день, 3-ій платіж на 25 та 32 дні); за лютий (1-ий платіж на 2 та 10 днів, 2-ий платіж на 1 день, 3-ій платіж на 3 дні); за березень (1-ий платіж на 10 днів, 2-ий платіж на 1 день, 3-ій платіж на 7 днів); за квітень (1-ий платіж на 11 днів, 2-ий платіж на 7 днів, 3-ій платіж на 5 днів); за травень (1-ий платіж на 3 дні, 2-ий платіж на 1 день); за червень (1, 2-ий платежі на 6 днів); за липень (1-ий платіж на 6 днів, 3-ій платіж на 4 дні); за серпень (1-ий платіж на 3 дні, 2-ий платіж на 5 днів); за вересень (1, 3-ій платежі на 6 днів, 2-ий платіж на 7 днів); за жовтень (1-ий платіж на 5 днів, 2-ий платіж на 1 день, 3-ій платіж на 3 дні); за листопад (1-ий платіж на 7 днів, 3-ій платіж на 2 дні); за грудень (1, 3-ій платежі на 1 день).
Позивач, не заперечуючи факт порушення, на підтвердження неможливості виконання вимог підпункту 14 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов, посилався на дефіцит оборотних коштів, затримку оплати від споживачів, технічні причини, загострення енергетичної ситуації у країни через військову агресією рф, а також зазначив, що підприємство докладало усіх можливих заходів для своєчасного виконання умов укладених договорів.
Разом з тим, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, на які він посилається.
Отже, Постанова № 563 в частині встановлення зазначеного порушення є обґрунтованою.
Також, Постановою № 563 встановлено порушення позивачем вимог підпункту 16 пункту 2.2 Ліцензійних умов у частині здійснення купівлі-продажу електричної енергії за двосторонніми договорами відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії, а саме пункту 10.9 розділу Х Правил ринку, у частині подання заявки на продаж електричної енергії на РДН не нижче 10 % від сумарного обсягу відпуску електричної енергії всіма одиницями відпуску електричної енергії у кожному розрахунковому періоді доби постачання.
Відповідно до п. 10.9 Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, для виробників електричної енергії, крім мікро-, міні-, малих гідроелектростанцій та електричних станцій, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, та імпортерів у кожному розрахунковому періоді доби постачання гранична нижня межа обов'язкової заявки щодо продажу електричної енергії на РДН становить 10 відсотків від сумарного обсягу відпуску електричної енергії всіма одиницями відпуску такого виробника в цьому розрахунковому періоді. ОСП забезпечує щодекадну перевірку дотримання учасниками ринку вимоги цього абзацу та повідомляє Регулятору про випадки її порушення учасниками ринку.
За результатами перевірки позивача, встановлено невідповідність обсягів поданих заявок ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» на РДН встановленим граничним обсягам обов'язкової заявки на продаж електричної енергії на РДН у 672 годинах, а саме: у січні - 456 годин (І декада - 103 години, ІІ декада - 164 години, ІІІ декада - 189 годин); у квітні - 9 годин (ІІ декада - 8 годин, ІІІ декада - 1 година); у травні - 14 годин (ІІІ декада); у червні - 2 години (ІІ декада); у липні - 29 годин (І декада - 16 годин, ІІ декада - 6 годин, ІІІ декада - 7 годин); у серпні - 4 години (ІІІ декада); у вересні - 31 година (І декада - 14 годин, ІІ декада - 3 години, ІІІ декада - 14 годин); у жовтні - 117 годин (І декада - 3 години, ІІ декада - 69 годин, ІІІ декада - 45 годин).
Позивач, не заперечуючи порушення, вказав, що під час складання заявок на продаж електричної енергії та визначення обов'язкового продажу електричної енергії на РДН він орієнтується на плановий обсяг відпуску електричної енергії, може відрізнятися як в більшу так і в меншу сторону, що, своєю чергою, пов'язане із рядом інших причин, зокрема особливістю роботи станції, якістю палива тощо.
Суд вказує, що позивачем належних та допустимих доказів на спростування встановлених перевіркою порушень та підтвердження зазначених вище обставин, до суду не надано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність Постанови № 563 в частині встановлення зазначеного порушення.
Постановою № 563 також встановлено порушення підпункту 23 пункту 2.2 Ліцензійних умов щодо пропонування генеруючої потужності на балансуючому ринку згідно з правилами ринку, а саме пункту 4.10.3 глави 4.10 розділу IV Правил ринку у частині подання пропозиції на балансуючу електричну енергію на розвантаження по кожній одиниці надання послуг балансування (крім одиниць відпуску ВДЕ) для кожного розрахункового періоду торгового дня на весь обсяг балансуючої електричної енергії на розвантаження, що дорівнює різниці між його графіком відпуску/відбору та технічним мінімумом виробництва.
Відповідачем у межах проведеної перевірки проаналізовано подання пропозицій на розвантаження та встановлено, що ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» у 240 годинах І декади червня, липня, І, ІІ декади травня, серпня, ІІ, ІІІ декади червня, І, ІІ, ІІІ декади вересня 2024 року; у 264 годинах ІІІ декади травня, липня, серпня 2024 року порушувало пункт 4.10.3 Правил ринку щодо подання заявок на балансуючому ринку на розвантаження та графіком фізичного відпуску.
У зауваженнях до акта перевірки та позовній заяві позивач фактично визнав зазначене порушення, вказавши, що в подальшому воно не буде допускатися.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення позивачем у спірному періоді пункту 4.10.3 глави 4.10 розділу IV Правил ринку, а тому Постанова № 563 в частині встановлення цього порушення є обґрунтованою.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем принципів обґрунтованості, пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій під час прийняття Постанови № 563.
Позивач зазначив, що відповідачем, всупереч вимогам Закону № 1540-VIII та Закону №2019-VIII, спірною постановою накладено штрафну санкцію із порушенням принципів пропорційності та обґрунтованості, допущенням помилок при його розрахунку та визначенні розміру штрафу.
Крім цього, позивач зазначив, що відповідачем при визначенні розміру штрафної санкції було необґрунтовано застосовані відповідні бали за критеріями «тип постраждалої сторони» та «масштаб впливу порушення» відповідно до положень методики розрахунку штрафів, що стало перешкодою для застосування до позивача іншого виду санкції, зокрема застереження.
У відзиві відповідач вказав, що при визначенні розміру штрафної санкції, встановленого Постановою № 563, Регулятор застосовував Порядок (методику) визначення розміру штрафів, які накладаються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджений постановою НКРЕКП від 29.09.2023 №1800 (далі Порядок №1800, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в межах розміру визначеному пунктом 4 частини четвертої статті 7 Закону України «Про ринок електричної енергії».
У постанові від 14.04.2025 у справі № 260/1008/24 Верховний Суд вказав, що у справах щодо оскарження рішень (постанов) контролюючих органів про накладення санкцій суди не мають обмежуватися лише перевіркою дотримання таким органом процедури притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, але й повинні надавати оцінку обґрунтованості та пропорційності адміністративного акта.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 у справі №480/2675/20 виклав правовий висновок, відповідно до якого якщо за результатом проведеної у встановленому порядку перевірки НКРЕКП виявлено порушення у діяльності суб'єкта господарювання, то вирішення питання про визначення конкретного розміру санкцій у межах, встановлених частиною четвертою з урахуванням вимог частини п'ятої статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», є дискреційним повноваженням НКРЕКП.
Разом з тим, у частині третій статті 22 Закону № 1540-VIII зазначено, що при застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
Частиною 5 статті 77 Закону № 2019-VIII встановлено, що при визначенні санкцій за порушення, передбачені цією статтею, Регулятор та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, враховують серйозність і тривалість правопорушення, наслідки правопорушення для інтересів ринку електричної енергії та учасників ринку, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.
Поведінка правопорушника, спрямована на зменшення негативних наслідків правопорушення, негайне припинення правопорушення після його виявлення, сприяння виявленню правопорушення Регулятором та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, під час перевірки вважаються пом'якшуючими обставинами.
Поведінка правопорушника, спрямована на приховування правопорушення та його негативних наслідків, на продовження вчинення правопорушення, а також повторне вчинення правопорушення на ринку електричної енергії вважаються обтяжуючими обставинами.
Пунктами 10.1-10.3 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428 (далі - Порядок № 428, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг та/або ліцензійних умов НКРЕКП розглядає на засіданні, що проводиться у формі відкритого або закритого слухання, питання відповідальності суб'єкта, щодо якого здійснювалася перевірка, та приймає рішення про застосування до нього санкцій.
Рішення про застосування до ліцензіата санкцій, заходів державного регулювання, у тому числі визначення розміру штрафних санкцій, приймається відповідно до законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про водовідведення та очищення стічних вод», «Про ринок природного газу», «Про енергетичну ефективність» та «Про теплопостачання».
За порушення законодавства та ліцензійних умов у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП може застосовувати до суб'єктів санкції у вигляді: застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу; зупинення дії ліцензії; припинення дії (анулювання) ліцензії.
Розмір штрафу розраховується НКРЕКП відповідно до затвердженого нею порядку (методики) визначення розміру штрафів, які накладаються НКРЕКП.
У пункті 1.6 глави І Порядку № 1800 встановлено, що при визначенні розміру штрафів за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг та відповідних ліцензійних умов відповідно до розділу II цього Порядку та при визначенні розміру штрафів за зловживання на оптовому енергетичному ринку відповідно до розділу III цього Порядку НКРЕКП, зокрема, керується принципами пропорційності покарання та порушення, ефективності, розумності та недискримінаційності.
У пункті 1.4 глави І Порядку № 1800 встановлено, що перед винесенням на засідання НКРЕКП, що проводиться у формі відкритого слухання, питання про накладення штрафу (штрафів) за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг та відповідних ліцензійних умов відповідальний структурний підрозділ НКРЕКП розраховує розмір штрафу за кожне окреме вчинене порушення відповідно до розділів II та III цього Порядку.
НКРЕКП включає в обґрунтування до проекту рішення про накладення штрафу результати розрахунку розміру штрафу відповідно до цього Порядку, у тому числі результати кожного етапу розрахунку розміру штрафу з відповідним поясненням застосованих коефіцієнтів та коригувань (коригуючих відсотків).
Згідно обґрунтування до Постанови № 563, наявного у матеріалах справи, НКРЕКП, застосувала до позивача санкції у вигляді штрафу у розмірі 489 838 грн, з них:
18 020,00 грн за порушення підпункту 5 пункту 2.2 Ліцензійних умов щодо виконання розпорядження № 138-р. При цьому, відповідачем враховано коефіцієнт коригування розміру штрафу на тривалість порушення - 1,37; коригування розміру штрафу на обтяжуючі обставини: поведінка правопорушника, спрямована на приховування правопорушення та його негативних наслідків - 1,30, поведінка правопорушника, спрямована на продовження вчинення правопорушення - 1,20, повторне вчинення правопорушення - 1,10; збільшення розміру штрафу, якщо на думку НКРЕКП поточний рівень штрафу не втримає порушника або інших учасників ринку від продовження порушення чи вчинення подібних порушень у майбутньому - 10 %.
106 845,00 грн за порушення підпункту 14 пункту 2.2 Ліцензійних умов у частині недотримання вимог пунктів 3.5 та 3.7 договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01 січня 2024 року № 0189-03015-ПД. При цьому, відповідачем враховано коефіцієнт коригування розміру штрафу на тривалість порушення - 1,26; коригування розміру штрафу з урахуванням пом'якшуючих обставин: сприяння виявленню правопорушення Регулятором та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики 0,10; коригування розміру штрафу на обтяжуючі обставини: повторне вчинення правопорушення - 1,10.
86 615,00 грн за порушення підпункту 14 пункту 2.2 Ліцензійних умов у частині недотримання вимог договору про організацію та проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами від 02 вересня 2021 року № 210901. При цьому, відповідачем враховано коефіцієнт коригування розміру штрафу на тривалість порушення - 1,02.
85 085,00 грн за порушення підпункту 14 пункту 2.2 Ліцензійних умов у частині недотримання вимог договору про участь у балансуючому ринку від 27 травня 2019 року №0189-04013. При цьому, відповідачем враховано коригування розміру штрафу з урахуванням пом'якшуючих обставин: сприяння виявленню правопорушення Регулятором та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики 0,10; коригування розміру штрафу на обтяжуючі обставини: повторне вчинення правопорушення - 1,10.
96 118,00 грн за порушення вимог підпункту 16 пункту 2.2 Ліцензійних умов. При цьому, відповідачем враховано коефіцієнт коригування розміру штрафу на тривалість порушення - 1,03; коригування розміру штрафу на обтяжуючі обставини: повторне вчинення правопорушення - 1,10.
97 155,00 грн за порушення вимог підпункту 23 пункту 2.2 Ліцензійних умов. При цьому, відповідачем враховано коефіцієнт коригування розміру штрафу на тривалість порушення - 1,14.
Пунктом 2.1.1 розділу 2.1 глави ІІ Порядку № 1800 визначено, що розрахунок штрафів за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг та відповідних ліцензійних умов складається з таких етапів:
1) визначення початкового розміру штрафу, що включає:
застосування критеріїв оцінки серйозності та характеру порушення;
розрахунок завданої ліцензіатом шкоди, та/або отриманої додаткової вигоди, внаслідок порушення (у разі можливості встановлення такої шкоди або додаткової вигоди);
2) коригування розміру штрафу з урахуванням тривалості порушення;
3) коригування розміру штрафу з урахуванням пом'якшуючих та/або обтяжуючих обставин;
4) коригування розміру штрафу з метою забезпечення належного рівня стримування від майбутніх порушень та забезпечення пропорційності покарання та порушення;
5) визначення підсумкового розміру штрафу та коригування розміру штрафу для уникнення перевищення максимальної та мінімальної межі штрафу;
6) застосування індивідуальних пом'якшень.
Таким чином, Порядок № 1800 передбачає, що при визначенні розміру штрафної санкції, застосуванню коригувань (коригуючих відсотків) передує етап визначення початкового розміру штрафу.
У розділі 2.2 глави ІІ Порядку № 1800 наведено порядок визначення початкового розміру штрафу.
Пунктами 2.2.1-2.2.3 розділу 2.2 глави ІІ Порядку № 1800 встановлено, що початковий розмір штрафу за відповідне порушення визначається шляхом застосування до фактичних обставин порушення визначених цим розділом критеріїв оцінки серйозності та характеру порушення, яким присвоєна кількість балів залежно від серйозності впливу таких критеріїв, а також коефіцієнту завданої шкоди або додаткової вигоди.
За результатами оцінки кожного з критеріїв серйозності та характеру порушення визначається певна кількість балів для відповідного порушення за цим критерієм.
Значення балів, що присвоєні відповідним критеріям, підсумовуються, і отримана сума балів становить оцінку серйозності та характеру порушення.
Відповідно до пункту 2.2.6 розділу 2.2 глави ІІ Порядку № 1800 встановлено, що для оцінки серйозності та характеру порушення застосовуються такі критерії:
1) критерії щодо суб'єкта господарювання, який порушив законодавство та/або ліцензійні умови:
тип ліцензіата;
величина ліцензіата;
2) критерії, що безпосередньо стосуються вчиненого порушення:
предмет порушення;
тип постраждалої сторони;
масштаб впливу порушення.
У пунктах 2.2.10-2.2.11 розділу 2.2 глави ІІ Порядку № 1800 передбачено, що сторонами, постраждалими від порушення, можуть бути:
ліцензіати НКРЕКП, учасники ринків;
споживачі, замовники послуг;
держава (у тому числі в особі органів державної влади), органи місцевого самоврядування.
Кожен з цих типів постраждалих сторін окремо оцінюється в 2 бали. У разі наявності декількох постраждалих від порушення сторін сума балів підсумовується (максимально до 6 балів). У разі відсутності постраждалої сторони, критерії «тип постраждалої сторони» та «масштаб впливу порушення» оцінюються в 0 балів.
За критерієм «масштаб впливу порушення» визначаються порушення, що впливають на:
від 1 до 10 ліцензіатів, учасників ринку, споживачів, замовників послуг, органів державної влади, органів місцевого самоврядування (1 бал);
від 10 (включно) до 99 ліцензіатів, учасників ринку, споживачів, замовників послуг, органів державної влади, органів місцевого самоврядування (2 бали);
100 та більше ліцензіатів, учасників ринку, споживачів, замовників послуг, органів державної влади, органів місцевого самоврядування (3 бали).
Відповідно до пункту 2.2.12 розділу 2.2 глави ІІ Порядку № 1800 значення балів, що присвоєні відповідним критеріям, наведеним у пунктах 2.2.7 - 2.2.11 цієї глави, підсумовуються і отримана сума балів становить оцінку серйозності та характеру порушення та визначає такі величини відсотків від максимального розміру штрафу, передбаченого чинним законодавством, що застосовуються для цілей формули 1, а саме:
5 - 8 балів відповідає 3% відсотку серйозності та характеру порушення;
9 - 12 балів - 4%;
13 - 15 балів - 5 %;
16 - 18 балів - 9 %;
19 - 21 балів - 15 %.
У пункті 2.2.13 розділу 2.2 глави ІІ Порядку № 1800 встановлено, що НКРЕКП припиняє розрахунок розміру штрафів та застосовує санкцію у вигляді застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень, якщо сума оцінки серйозності та характеру порушення, розрахована відповідно до пункту 2.2.12 цієї глави, не перевищує 11.
У матеріалах справи наявний розрахунок розміру штрафної санкції за кожним із виявлених порушень, наданий відповідачем позивачу, з якого вбачається, що за кожним зі встановлених порушень, за які було накладено штрафну санкцію, за критерієм «тип постраждалої сторони» відповідачем було присвоєно 2 бали, що відповідно до розрахункової інформації передбачають, що наявна «Одна категорія постраждалої сторони (Ліцензіат(и) НКРЕКП, або споживач(і), або Держава)», а за критерієм «масштаб впливу порушення» - 1 бал, що відповідно до розрахункової інформації передбачає, що порушення вплинуло на «від 1 до 10 ліцензіатів, учасників ринку, споживачів, замовників послуг, органів державної влади, органів місцевого самоврядування». Тобто, щодо кожного порушення за критеріями «тип постраждалої сторони» та «масштаб впливу порушення» відповідачем було застосовано 3 бали (2+1).
Водночас, суд зазначає, що ані у розрахунку штрафної санкції, ані у обґрунтуванні до Постанови № 563, ані у самій Постанові № 563, відсутні вмотивовані висновки відповідача стосовно конкретної сторони, постраждалої від порушення, а також кількості (від 1 до 10) чи типу (ліцензіатів, учасників ринку, споживачів, замовників послуг, органів державної влади, органів місцевого самоврядування), на яких вплинули порушення, у розумінні пунктів 2.2.10-2.2.11 розділу 2.2 глави ІІ Порядку № 1800.
За відсутності належного обґрунтування наявності постраждалої сторони критерії «тип постраждалої сторони» та «масштаб впливу порушення» мають оцінюватися в 0 балів.
Таким чином, без урахування щодо кожного порушення 3 балів, застосування яких не обґрунтовані відповідачем, загальна сума балів оцінки серйозності порушення становить:
- за підпунктом 14 (несвоєчасна сплата за договором № 0189-03015-ПД): 13 балів - 3 бали = 10 балів, що не перевищує 11;
- за підпунктом 14 (недотримання вимог договору від 02 вересня 2021 року № 210901): 13 балів - 3 бали = 10 балів, що не перевищує 11;
- за підпунктом 14 (недотримання вимог договору від 27 травня 2019 року № 0189-04013): 13 балів - 3 бали = 10 балів, що не перевищує 11;
- за підпунктом 16 (порушення вимог щодо заявок на РДН): 14 балів - 3 бали = 11 балів;
- за підпунктом 23 (порушення щодо балансуючого ринку): 14 балів - 3 бали = 11 балів.
Тобто, відповідач у розрахунку штрафної санкції за кожним із порушень не навів належного мотивування застосування балів за критеріями "тип постраждалої сторони" та "масштаб впливу порушення", а аналіз розрахунку штрафної санкції даних підтверджує, що без зазначених балів сукупна оцінка серйозності порушення не перевищував показник в 11 балів, що згідно з п. 2.2.13 Порядку № 1800 покладало на відповідача обов'язок припинити нарахування штрафу та застосувати іншу санкцію.
При цьому, пунктом 2.2.13 розділу 2.2 глави ІІ Порядку № 1800 встановлено, що положення цього пункту не застосовується:
- до порушення, визначеного підпунктом 2 пункту 2.2.9 цієї глави;
- у разі виявлення за результатами однієї перевірки більше трьох різних порушень законодавства та/або ліцензійних умов за критерієм «предмет порушення»;
- за наявності постраждалої сторони та шкоди, завданої споживачам, замовникам послуг, ліцензіатам, державі, та/або додатково отриманої вигоди у розмірі від 1 000 001 грн, завданої/отриманої ліцензіатом внаслідок вчинення порушення.
Підпункт 2 пункту 2.2.9 розділу 2.2 глави ІІ Порядку № 1800 передбачає, що за критерієм «предмет порушення» визначаються такі види порушень, зокрема порушення щодо виконання рішень, прийнятих за результатами перевірок.
Водночас, жодне з обґрунтовано встановлених НКРЕКП порушень, не полягає у невиконанні рішень, прийнятих за результатами перевірок і не належить до категорії, визначеної підпунктом 2 пункту 2.2.9.
Також суд звертає увагу на те, що розрахунок штрафної санкції не містить відомостей за критерієм «предмет порушення».
Крім цього, зі змісту розрахунку застосованих штрафних санкцій вбачається не встановлення відповідачем постраждалої сторони та шкоди, завданої споживачам, замовникам послуг, ліцензіатам, державі, та/або додатково отриманої вигоди у розмірі від 1 000 001 грн, завданої/отриманої ліцензіатом внаслідок вчинення порушень, встановлених НКРЕКП.
Таким чином, матеріали справи не містять підстав для незастосування п. 2.2.13 Порядку № 1800.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про адміністративну процедуру» визначено, що принципами адміністративної процедури є 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6)пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10)презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.
У частині третій статті 8 Закону України «Про адміністративну процедуру» встановлено, що адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Обґрунтування розміру штрафної санкції, а також неможливості застосування штрафної санкції у меншому розмірі, повинно наводитися у постанові суб'єкта владних повноважень. Зазначення порушень в акті перевірки чи в проектах документів не може вважатися належним обґрунтуванням розміру санкції, оскільки конкретна санкція визначається не під час перевірки, а на засіданні Нацкомісії під час вирішення питання про притягнення до відповідальності суб'єкта господарювання та прийняття відповідного рішення.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 440/12985/21.
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 200/3265/21-а зазначено, що при застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів недискримінації та пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив. Обов'язковість дотримання принципу пропорційності зумовлює обов'язок суб'єкта владних повноважень, при визначенні розміру санкції, обґрунтовувати в своєму рішенні ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та його небезпечність. При цьому орган контролю під час прийняття рішення про накладення штрафу зобов'язаний обґрунтовано вказати про причини застосування обраного розміру штрафної санкції, а також вказати на підстави неможливості застосування штрафної санкції у меншому розмірі.
Суд зазначає, що за відсутності вмотивованих висновків відповідача стосовно конкретної сторони, постраждалої від порушення, а також обґрунтування масштабу впливу визначених порушень (кількості та типу осіб, на яких вплинули порушення), у розумінні пунктів 2.2.10-2.2.11 розділу 2.2 глави ІІ Порядку № 1800, спірна постанова НКРЕКП № 563 є такою, що прийнята із порушенням Порядку № 1800 та принципу обґрунтованості.
Крім цього, суд враховує, що спірна постанова НКРЕКП № 563 не містить жодного обґрунтування щодо тяжкості вчиненого правопорушення позивачем та відповідності вчиненого правопорушення розміру штрафу.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що накладення штрафу на позивача є безпідставним, а пункт 2 Постанови № 563 - таким, що суперечить принципам обґрунтованості та пропорційності.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Якщо суд встановить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача. Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2024 року у справі № 990/186/23.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого останнім зроблено не було.
Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 10376,00 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 2 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 15.04.2025 № 563 «Про застосування санкцій до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» за порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії».
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 15.04.2025 № 54-р «Про усунення порушення Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг понесені витрати по сплаті судового збору за звернення до суду у розмірі 10376 (десять тисяч триста сімдесят шість) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.