02 квітня 2026 року м. Київ № 320/14944/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "ПОІНТЛОТО" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "ПОІНТЛОТО" з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 20.02.2024 № 112930415.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки несвоєчасна сплата податкових зобов'язань відбулася не з вини товариства, а внаслідок застосування до нього персональних спеціальних економічних санкцій, що призвели до блокування активів та унеможливили здійснення будь-яких платіжних операцій. Крім того, позивач наголосив, що затримка платежу була спричинена обставинами непереборної сили та відсутністю технічної можливості банківського обслуговування через дію санкцій. Відтак, у діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, зокрема, вина, що згідно зі ст. 112 ПК України є самостійною підставою для звільнення від фінансової відповідальності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем до суду направлено відзив на позов, в якому зазначено, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Крім того, відповідач наголошує, що позивач не звертався із заявою про неможливість виконання податкових обов'язків. Відтак, на думку контролюючого органу, за відсутності офіційного підтвердження такої неможливості, застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового боргу є цілком правомірним.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01.02.2024 року Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі пп. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, в порядку п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ТОВ "ПОІНТЛОТО" (код ЄДРПОУ 44147516) щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податкових зобов'язань з податку на дохід від букмекерської діяльності та азартних ігор (у тому числі казино).
Під час перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем граничних строків сплати самостійно узгоджених сум грошових зобов'язань, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Зокрема, порушення стосується термінів перерахування податку, задекларованого у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств (податок на дохід від букмекерської діяльності та азартних ігор) за 2022 рік та І квартал 2023 року.
За результатами камеральної перевірки складено акт від 01.02.2024 № 7672/Ж5/26-15-04-15-03 про результати камеральної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати податкових зобов'язань з податку на дохід від букмекерської діяльності та азартних ігор ТОВ «ПОІНТЛОТО».
На підставі складеного акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято спірне податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 20.02.2024 № 112930415, відповідно до якого зобов'язано ТОВ «ПОІНТЛОТО» сплатити штраф у розмірі 10% від суми погашеного податкового боргу, а саме у сумі 1 135 911 гривень 80 копійок.
Позивач не скористався своїм правом на адміністративне оскарження спірного ППР.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах (пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Порядок проведення камеральної перевірки регламентовано статтею 76 ПК України, згідно з якою така перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов?язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1 статті 36 ПКУ визначено, що податковим обов?язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 ПКУ відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов?язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 137.1 статті 137 ПКУ податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 137.4 статті 137 ПКУ податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.
Згідно пункту 54.1 статті 54 ПКУ платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов?язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов?язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 статті 57 та пунктом 203.2 статті 203 ПКУ визначено, що платник податків зобов?язаний самостійно сплатити суму податкового зобов?язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.
Відповідальність за порушення термінів сплати грошового зобов?язання визначена статтею 124 Кодексу в якій зазначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов?язання (крім грошового зобов?язання у вигляді штрафних санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов?язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов?язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, на платника податків покладено обов'язок здійснити у встановлені податковим законодавством строки сплату узгодженого грошового зобов'язання, невиконання якого має своїм наслідком притягнення до відповідальності за п. 126.1 ст. 126 ПК України.
Судом встановлено, що ТОВ «ПОІНТЛОТО» задекларувало податкові зобов'язання з податку на дохід від букмекерської діяльності та азартних ігор за 2022 рік та І квартал 2023 року. При цьому, фактична сплата вказаних сум відбулася 06.09.2023, що значно перевищує встановлені законом граничні строки.
Стосовно доводів позивача про неможливість виконання обов'язку через дію санкцій (Указ Президента України № 145/2023) та блокування активів суд їх не приймає до уваги з наступних підстав.
Відповідно до пункту 1 Розділу 2 порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов'язків (у тому числі обов'язків податкових агентів).
До платників податків/податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов'язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов'язку, передбачені цим Порядком.
Підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов'язків (у тому числі обов'язків податкових агентів) є: 1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп'ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації; 2) неможливість використати чи вивезти документи, комп'ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації; 3) використання чи вивезення документів, комп'ютерного або іншого обладнання, пов'язане з ризиком для життя чи здоров'я посадової особи платника податків або неможливе у зв'язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень; 4) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об'єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов'язана з такими обставинами: посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи; юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи. 5) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження/знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Ро?5ђ
Натомість, позивачем ані на час виникнення спірних правовідносин, ані під час розгляду справи в суді не надано належних та достатніх доказів на підтвердження ініціювання процедури підтвердження неможливості виконання обов'язку зі своєчасної сплати податкових зобов'язань у порядку, визначеному Порядком № 225.
Згідно з пунктом 7 Розділу II вказаного Порядку, платники податків, які не подали у встановлені строки заяву та відповідні документи, вважаються такими, що мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки.
Відповідно до підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України, однією з обставин, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили.
При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження подачі позивачем сертифікату про форс-мажорні обставини в якості підстави для незастосування фінансової відповідальності, а так само на підтвердження неможливості виконання платником податків визначеного ПК України обов'язку.
Також, в ході розгляду справи не встановлено існування інших визначених пунктом 112.8 ПК України обставин, які б звільняли позивача від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, визначеного пункту 124.1 ПК України.
Суд встановив, що контролюючим органом застосовано до позивача штрафну санкцію на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України в розмірі 10% з посиланням на те, що позивачем допущено порушення терміну сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Так, згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
При цьому, податковим правопорушенням, у відповідності із пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 112.1, пункту 112.2 статті 112 ПК України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Згідно з пунктом 109.3 ПК України, у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.
Тобто, згідно з пунктом 109.3 статті 109 ПК України необхідною умовою встановлення контролюючими органами вини особи передбачено лише у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 ст. 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 ПК України.
Натомість, до позивача застосована фінансова відповідальність за порушення вимог пункту 124.1 статті 124 ПК України, положення якої відсутні в пункті 109.3 статті 109 ПК України.
Тобто, позивачем було вчинено правопорушення, визначене пунктом 124.1 статті 124 ПК України, притягнення до відповідальності за яке не передбачає встановлення контролюючими органами вини особи (пункт 109.3 статті 109 ПК України).
При цьому суд звертає увагу, що будь-яких інших аргументів щодо неправомірності спірного ППР, а також щодо неправильності обчислення штрафних санкцій позивачем серед підстав позову не наведено.
З огляду на викладене, враховуючи підтверджений факт несвоєчасно сплачених позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на прибуток та відсутності підстав звільнення платника податків від відповідальності, відповідач правомірно прийняв податкове повідомлення-рішення від 20.02.2024 № 112930415, у зв'язку з чим останнє не підлягає скасуванню.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
За визначенням частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Достатніми, у розумінні частини першої статті 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом частини другої вищезазначеної правової норми процесуального закону, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим частина перша статті 77 КАС України покладає на кожну сторону обов'язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
Належних та достатніх доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано.
Інші доводи учасників справи не спростовують вищенаведених висновків суду.
Враховуючи висновки суду за наслідками вирішення справи, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.