24 листопада 2025 рокуСправа №160/26456/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) через свого представника звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Пропенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлену листом відповідача №0400-010314-8/145860 від 31.07.2025 року;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про переведення з 03.06.2025 року позивача з пенсії за віком, яку вона отримує відповідно до Закону України 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за її заявою від 03.06.2025 року, та здійснити нарахування і виплату позивача вказаного виду пенсії з 03.06.2025 року у спосіб обчислення основної пенсії (30% від суми грошового забезпечення годувальника) з урахуванням грошового забезпечення ОСОБА_2 у відповідності до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі №160/12486/24 щодо перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 року позивачу ОСОБА_2 відповідно до довідки Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №3/773 в розмір 88% грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахування раніше виплачених сум а також у відповідності до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі №160/932/24 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у сумі 2000,00грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є дружиною померлого ОСОБА_2 , 03.06.2025 вона звернулася до територіального органу ПФУ про здійснення переведення її з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника. Однак відповідачем відмовлено у призначенні вказаного виду пенсії, оскільки у разі переведення позивачки на пенсію по втраті годувальника її розмір пенсії зменшиться. Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і проведення судового засідання, запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та третій особі пояснення.
Від відповідача засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплата якої припинена з 01.04.2025 у зв'язку зі смертю. Позивач отримуєте пенсію за віком у розмірі 6098,41 грн, обчислену за нормами Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачу не призначена у зв'язку зі зменшенням розміру пенсії.
Вивчивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
03.06.2025 позивачка звернулась до територіального органу ПФУ про переведення її з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 відповідно до Закону №2262-ХІІ.
31.07.2025 листом «Про надання інформації» ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомлено позивача, зокрема, що було проведено попередній розрахунок пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а саме з наступних видів грошового забезпечення: посадового окладу 6770,00 грн., окладу за спеціальним званням 1480,00 грн., 45% надбавки за вислугу років 3712,50 грн. Всього 11962,50 грн. Основний розмір пенсії 30% грошового забезпечення у розмірі 3588,75 грн. Вид підвищення або надбавка до пенсії: Щомісячна доплата до 2000 відповідно до ПКМУ № 713 від 14.07.2021 2000.00 грн. Таким чином, загальний розмір пенсії розміру пенсії складатиме 5588,75 грн. Враховуючи зазначене пенсія в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не призначена у зв'язку зі зменшенням розміру пенсії.
Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернулась за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Також, пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема: основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Також, пунктом 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про прокуратуру" та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до Закону України "Про прокуратуру", та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Порядок фінансування пенсій, призначених відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлюється зазначеними законами.
Отже, чинним законодавством України особі надано право обирати вид пенсії, який вона буде отримувати.
Як встановлено судом, в межах спірних правовідносин ОСОБА_1 виявлено бажання перейти з пенсії за віком, обчисленої за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію у разі втрати годувальника на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
При цьому, спірні правовідносини виникли, зокрема, у зв'язку з тим, що, на думку позивача, належний їй до виплати розмір пенсії у разі втрати годувальника має обчислюватися з розміру пенсії покійного (померлого) годувальника - ОСОБА_2 , з урахуванням доплат (надбавок, підвищень тощо), присуджених рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду в справах №№160/932/24, 160/12486/24, 160/9826/24 та 160/18505/24.
Вирішуючи вказане питання, суд виходить з наступного.
З 01.01.1992 введено в дію Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XIІ (далі - Закон № 2262-XIІ). Згідно з Преамбулою, цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Зі змісту статті 13 Закону №2262-XIІ слідує, що розмір пенсії за вислугу років обчислюється з урахуванням набутої вислуги років у відсотковому співвідношенні до відповідних сум грошового забезпечення, які отримувала особа до звільнення зі служби та виходу на пенсію.
В свою чергу, умови призначення пенсій в разі втрати годувальника врегульовані Розділом IV Закону №2262-XIІ.
Так, статтею 29 Закону №2262-XIІ передбачено, що пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Згідно з частиною першою статті 30 Закону №2262-XIІ, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
При цьому, пунктом "б" частини четвертої статті 30 Закону №2262-XIІ визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.
Відповідно до статті 31 Закону №2262-XIІ , члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
За змістом заяв по суті сторонами не заперечується факт перебування позивача на утриманні ОСОБА_2 .
Пунктом "б" статті 36 Закону №2262-XIІ установлено, що сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Отже, розмір пенсії у разі втрати годувальника обчислюється із заробітку годувальника, тобто з відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням яких померлому (загиблому) годувальнику була призначена пенсія за вислугу років.
Суд враховує, що ухваленні Дніпропетровським окружним адміністративним судом рішення у справах №№ 160/932/24, 160/12486/24, 160/9826/24 та 160/18505/24 не стосувалися заробітку (відповідних сум грошового забезпечення) ОСОБА_2 , з урахуванням якого (яких) останньому обчислено основний розмір пенсії за вислугу років.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №160/932/24 захищено (відновлено) право ОСОБА_2 на отримання щомісячної доплати в сумі 2000 грн відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", тобто складової пенсії, яка не входить до структури заробітку (відповідних сум грошового забезпечення) ОСОБА_2 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 у справі №160/9826/24 захищено (відновлено) право ОСОБА_2 на отримання пенсії з 01.03.2024 без обмеження її максимального розміру та з врахуванням суми індексації пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 у справі №160/12486/24 захищено (відновлено) право ОСОБА_2 на отримання пенсії за вислугу років в розмір 88% грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром. Разом з тим, позивач має право на отримання пенсії у разі втрати годувальника, розмір якої має становити 30 % заробітку (відповідних сум грошового забезпечення) померлого (загиблого) годувальника.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2024 у справі №160/18505/24 захищено (відновлено) право ОСОБА_2 на отримання пенсії без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.03.2024.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про переведення з 03.06.2025 року позивача з пенсії за віком, яку вона отримує відповідно до Закону України 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за її заявою від 03.06.2025 року, та здійснити нарахування і виплату позивача вказаного виду пенсії з 03.06.2025 року у спосіб обчислення основної пенсії (30% від суми грошового забезпечення годувальника) з урахуванням грошового забезпечення ОСОБА_2 у відповідності до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі №160/12486/24 щодо перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 року позивачу ОСОБА_2 відповідно до довідки Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції №3/773 в розмір 88% грошового забезпечення без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахування раніше виплачених сум а також у відповідності до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі №160/932/24 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у сумі 2000,00грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», суд виходить з наступного.
Статтею 58 Закону України №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій, перерахунку, переведення пенсій громадянам, та на свій розгляд розраховувати пенсію позивача, оскільки прийняття рішень про призначення, розрахунок, перерахунок, переведення пенсії відноситься до компетенції відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення, розрахунок, перерахунок, переведення пенсії, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.06.2025 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 року№1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Пропенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи часткове задоволення адміністративного позову, в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судового збору у розмірі 605грн. 60коп.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену листом відповідача №0400-010314-8/145860 від 31.07.2025 року щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 року№1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Пропенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.06.2025 про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 року№1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Пропенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 605(шістсот п'ять грн.)грн. 60коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В. Луговська