ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.04.2025Справа № 910/8311/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150) в інтересах Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" вул. Жилянська, 97, м. Київ, 01135
до гр. ОСОБА_1 АДРЕСА_1
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: гр. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 790 579,38 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився.
від відповідача: Селіванов К.К., Павленко М.В.
від третьої особи: не з'явився.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в інтересах Приватного акціонерного товариства "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до гр. ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в сумі 790 579,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на вчинення відповідачем під час перебування на посаді голови правління ПАТ "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" дій з перевищенням наданих йому повноважень, а саме призначення без погодження загальних зборів товариства заступника з комерційних питань - ОСОБА_2 та самовільному встановленні останньому розміру винагороди без попереднього погодження з акціонером - АТ "Українська залізниця", чим товариству завдано матеріальну шкоду в розмірі 790 579,38 грн., яка підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8311/24, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.09.2024 року.
Також зазначеною ухвалою за ініціативою суду залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, громадянина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Судом повідомлено, що до початку судового засідання через канцелярію суду 30.07.2024 року від представника позивача надійшли: відзив б/н від 30.07.2024 року на позовну заяву АТ «Українська залізниця» від 02.07.2024 року у справі № 910/8311/24, з доказами надсилання на поштові адреси інших учасників справи, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено факт перевищення службових повноважень ОСОБА_1 на посаді т.з.п. генерального директора ПАТ «КЕЗ «Транссигнал» під час переведення ОСОБА_2 на посаду заступника генерального директора з комерційних питань, оскільки такі дії узгоджуються із наданими відповідачу службовими повноваженнями відповідно до Статуту та спростовується наданими позивачем доказами. При цьому відповідач зазначає про відсутність на підприємстві порядку погодження загальними зборами Товариства рішення генерального директора про призначення кандидатів на посади в товаристві, які потребують попередньої згоди загальних зборів, не охоплення забороною призначення та звільнення із посад заступника генерального директора заборони переведення діючих працівників на вказані посади в межах організації роботи на підприємстві, а також відсутність в діях відповідача усіх необхідних критеріїв цивільної відповідальності, таких як протиправна поведінка, вина, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; доповнення до відзиву б/н від 28.08.2024 року, з доказами надсилання на поштові адреси інших учасників справи, в яких відповідач зазначає, що надані позивачем копії Звіту спеціальної перевірки від 14.10.2022 року та рішення акціонера ПАТ «КЕЗ «Транссигнал» від 02.12.2022 року №10/7/22 не можуть бути розцінені в якості доказів на підтвердження розміру завданої шкоди, а також відсутні рішення загальних зборів щодо врегулювання порядку покриття збитків товариства та/або звернення з позовом до суду з метою притягнення відповідача до матеріальної відповідальності.
Окрім цього, через канцелярію суду представником відповідача 29.08.2024 року подано клопотання б/н від 29.08.2024 року про витребування доказів (в порядку ст. 81, 169 ГПК України), в якому останній просить витребувати у ПАТ «КЕЗ «Транссигнал» документи, пов'язані із обліком робочого часу та організацією трудової діяльності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.
У зв'язку з необхідністю встановлення актуальної адреси місцезнаходження третьої особи та її належного повідомлення в підготовчому засіданні 04.09.2024 року протокольною ухвалою оголошено перерву до 10.10.2024 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 року, оскільки у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. у короткостроковій поза графіком відпустці, призначене на 10.10.2024 року судове засідання не відбудеться, підготовче засідання у справі призначено на 14.11.2024 року.
Судом доведено до відома, що через систему “Електронний суд» 05.11.2024 року представником відповідача подано клопотання про витребування доказів б/н від 29.08.2024 року, в якому останній просить суд витребувати у позивача документи, пов'язані із обліком робочого часу та організацією трудової діяльності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , зокрема: контракт (трудовий договір) укладений із ОСОБА_1 від 18.05.2021 року; контракт (трудовий договір) укладений із ОСОБА_2 від 01.06.2021 року; табелі обліку робочого часу ОСОБА_2 за увесь час (період) його роботи у ПАТ «КЕЗ «Транссигнал», тобто з 01.02.2018 року по 30.06.2022 року; фінансові розрахунки щодо виплати заробітної плати ОСОБА_2 за увесь час (період) його роботи в ПАТ «КЕЗ «Транссигнал», тобто з 01.02.2018 року по 30.06.2022 року; особову картку первинного обліку працівника ОСОБА_2 форми №П-2.
У підготовчому засіданні 14.11.2024 року у зв'язку з поданням уточненого клопотання, протокольною ухвалою залишено без розгляду клопотання відповідача про витребування доказів б/н від 29.08.2024 року, подане 29.08.2024 року, та оголошено перерву до 11.12.2024 року.
У підготовчому засіданні 11.12.2024 року з метою надання позивачем письмових пояснень щодо наявності у сторони заявлених відповідачем до витребування доказів, протокольною ухвалою оголошено перерву до 15.01.2025 року.
Судом встановлено, що до початку судового засідання через систему “Електронний суд» 15.01.2025 представником третьої особи подані пояснення б/н від 15.01.2025 року щодо суті позову (в порядку ст. 168 ГПК України), з доказами надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, в яких гр. ОСОБА_2 зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення відповідачем порушення обов'язків та наявність причинно - наслідкового зв'язку дій відповідача із можливим завданням збитків, які заявлені до стягнення, посилається на обставини звільнення його з посади за угодою сторін наказом від 30.06.2022 року № 21-к «Про припинення трудового договору (контракту)» та відсутність притягнення до дисциплінарної відповідальності за час здійснення трудової діяльності. При цьому після звільнення відповідача ОСОБА_2 продовжував виконувати трудові обов'язки на посаді заступника генерального директора з комерційних питань та отримував заробітну плату, що, на переконання третьої особи, свідчить про вчинення товариством конклюдентних дій щодо погодження ОСОБА_2 на посаді заступника генерального директора з комерційних питань. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
Так, в підготовчому засіданні 15.01.2025 року представником відповідача подано клопотання б/н від 15.01.2025 року про долучення доказів, а саме копії акту до договору № П/Ш21874/НЮ від 17.09.2021 року за підписом ОСОБА_2 , а також представником позивача подано клопотання б/н б/д про долучення доказів, а саме довідки про заробітну плату ОСОБА_2 за період 01.06.2021 - 30.06.2022 року, розрахункові листи ОСОБА_2 за період 01.06.2021-30.06.2022 року, табель обліку робочого часу за період 01.06.2021 - 30.06.2022 року, особову картку ОСОБА_2 , накази № 29-к від 01.06.2021 року та № 21-к від 30.06.2021 року. Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.
Отже, у зв'язку з наданням позивачем копій документів, клопотання б/н від 05.11.2024 року про витребування яких подане представником відповідача 05.11.2024, останнє судом залишене без розгляду.
У підготовчому засіданні 15.01.2025 року, у зв'язку з необхідністю ознайомлення представників сторін з поданими доказами, протокольною ухвалою оголошено перерву до 20.02.2025 року.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 20.02.2025 року через канцелярію суду представником позивача - ПАТ "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" подану заяву б/н від 20.02.2025 року про неможливість прибуття у судове засідання 20.02.2025 року з огляду на виключні сімейні обставини та прохання відкласти підготовче засідання на іншу дату. Заява судом долучена до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 20.02.2025 року у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження викладених в заяві представника позивача обставин, судом протокольною ухвалою відмовлено в його задоволенні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, а також зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/8311/24 та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.04.2025 року.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 02.04.2025 року протокольною ухвалою оголошено перерву до 23.04.2025 року.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання через канцелярію суду 22.04.2025 року від представника позивача надійшло клопотання б/н від 22.04.2025 року про розгляд справи в судовому засіданні без участі представника ПАТ «КЕЗ Транссигнал» у зв'язку з хворобою останнього, в якому також представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги. Клопотання судом долучене до матеріалів справи.
Будь - яких інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від учасників справи станом на 23.04.2025 року до суду не надходило.
У судове засідання з розгляду справи по суті 02.04.2025 року з'явились уповноважені представники позивача, відповідача, третьої особи та відповідач особисто
У судове засідання з розгляду справи по суті 23.04.2025 року з'явились уповноважений представник відповідача та відповідач особисто, уповноважені представники позивача та третьої особи в засідання 23.04.2025 року не з'явилися.
Про дату, час і місце проведення судового засідання позивач та третя особа повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками представників АТ “Українська залізниця» в особі ПАТ «КЕЗ Транссигнал» та гр. ОСОБА_2 б/н від 02.04.2025 року.
Про поважні причини неявки в судове засідання 23.04.2025 року представника третьої особи та/або гр. ОСОБА_2 особисто суд не повідомлено.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на вищевикладене, оскільки позивач та третя особа не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, не забезпечили участь представників в судовому засіданні 23.04.2025 року, враховуючи клопотання представника позивача про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності представників позивача та третьої особи за наявними матеріалами.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 02.04.2025 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач особисто та представник відповідача в судових засіданнях з розгляду справи по суті 02.04.2025 року та 23.04.2025 року проти позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 02.04.2025 року представник третьої особи надав пояснення щодо суті спору.
Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.04.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи та відповідача особисто, Господарський суд міста Києва,
Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках .
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
За визначенням ст. 24 Закону України "Про господарські товариства" акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.
Акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про акціонерні товариства").
Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
За правилами частини 4 статті 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Згідно частини 3 статті 83 ГК України господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Як встановлено судом за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Приватне акціонерне товариство «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (код ЄДРПОУ 00260652) зареєстроване 27.04.2001 року. Основним видом діяльності є 49.20 Вантажний залізничний транспорт.
Згідно Статуту Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал», затвердженого рішенням акціонера від 14.05.2021 року № 4/7/21, копія якого наявна в матеріалах справи, товариство утворене (засноване) відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 23.04.2021 року № 241 шляхом перетворення Державного підприємства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» у Відкрите акціонерне товариство «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» (зі змінами) та перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства». Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал».
Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України).
До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить: 1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; 2) утворення та ліквідація наглядової ради та інших органів товариства, обрання та відкликання членів наглядової ради; 3) затвердження річного звіту товариства; 4) рішення про ліквідацію товариства. До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань (частина 2 статті 159 ЦК України).
Відповідно до п. 10.4 Статуту Товариства повноваження загальних зборів Товариства здійснюються єдиним акціонером - Акціонерним товариством «Укрзалізниця», яке володіє 100 % голосуючих акцій товариства одноосібно без дотримання порядку скликання та проведення загальних зборів акціонерного товариства.
Згідно з п. 9.1 Статуту органами Товариства є: загальні збори (вищий орган товариства, одноосібний виконавчий орган (генеральний директор) та колегіальний контролюючий орган (ревізійна комісія).
Посадовими особами органів товариства є фізичні особи - голова та члени ревізійної комісії, особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу (п.9.2 Статуту).
Вищим органом товариства є Загальні збори, які скликаються не рідше одного разу на рік - не пізніше 30 (тридцятого) квітня наступного за звітним року. Загальні збори можуть вирішувати будь - які питання діяльності товариства (п.10.1 Статуту).
До компетенції загальних зборів належить, зокрема:
- затвердження внутрішніх положень, якими регулюється діяльність товариства, крім тих, що рішенням загальних зборів передані для затвердження генеральному директору (пп.12 п. 10.2 Статуту);
- обрання (переобрання) та припинення (дострокове припинення) повноважень генерального директора (п.п.14 п. 10.2 Статуту);
- затвердження умов контракту, що укладається з генеральним директором, встановлення розміру винагороди, визначення особи (-іб), уповноваженої (-них) на підписання контракту від імені товариства, прийняття рішення про розірвання або внесення змін до контракту, притягнення до відповідальності генерального директора (пп.15 п.10.2 Статуту);
- скасування рішень генерального директора (пп. 17 п. 10.2 Статуту);
- визначення переліку посад в товаристві, призначення на які або звільнення з яких потребують попередньої згоди загальних зборів (крім випадків звільнення працівника за власним бажанням), визначення розміру їх винагороди, попереднє затвердження умов цивільно-правових та/або трудових договорів (контрактів) з такими особами, прийняття рішення про розірвання або внесення змін до них (виключно тих, що стосуються рівня винагороди та строку дії') (пп.49 п. 10.2 Статуту).
Відповідно до п. 10.3 Статуту повноваження з вирішення питань, що належать до компетенції загальних зборів згідно п. 10.2, окрім 10.2 (12), 10.2 (43), 10.2 (50) - 10.2 (57), з урахуванням обмежень, встановлених законодавством України, не можуть бути передані на вирішення Генеральному директору товариства.
Керівництво поточною діяльністю Товариства здійснює одноосібний виконавчий орган - генеральний директор (п. 11.1 Статуту).
В свою чергу, до повноважень Генерального директора відповідно до пп. 9, 10 п.11.6. Статуту відноситься визначення чисельності та штату працівників, затвердження штатного розпису товариства; управління персоналом товариства, прийняття рішень з кадрових питань та регулювання трудових відносин.
Відповідно до пп. 4, 5 п. 11.7 Статуту Генеральний директор наймає та звільняє працівників Товариства, вирішує питання організації та оплати їх праці; подає на розгляд загальних зборів кандидатури на посади в Товаристві згідно з переліком посад, затвердженим рішенням .загальних зборів, рішення генерального директора про призначення на які або звільнення з яких потребують попередньої згоди загальних зборів, згідно з пп. 6 цього пункту - подає на розгляд загальних зборів проекти цивільно- правових та/або трудових договорів (контрактів) з особами на посади в Товаристві, згідно з переліком посад, затвердженим рішенням загальних зборів, рішення генерального директора про призначення яких потребують попередньої згоди загальних зборів.
Згідно з п. 11.10. Статуту рішення генерального директора, що потребують затвердження або погодження загальних зборів, набирають чинності після здійснення такого затвердження чи отримання такого погодження.
Прийняття загальними зборами рішення про обрання особи на посаду генерального директора є підставою для укладення товариством з нею контракту (п. 11.14 Статуту).
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Відповідно до частини другої статті 2 КЗпП України працівник реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі чи організації, або з фізичною особою.
Згідно ч. 4 ст. 65 ГК України у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
Відповідно до ч. 7 ст. 65 ГК України на всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.
Як встановлено судом за матеріалами справи, Рішенням наглядової ради Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал», оформленим протоколом № 4/2020 від 29.07.2020 року, гр. ОСОБА_1 (відповідач у справі) був обраний Головою правління Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал», у зв'язку з чим товариством з відповідачем був укладений Контракт від 31.07.2020 року № 8/20-7/1, згідно якого ОСОБА_1 обраний посадовою особою для виконання повноважень та призначений на посаду Голови Правління Товариства строком з 01.08.2020 року по 30.04.2021 року включно, а також товариством виданий відповідний наказ від 03.08.2020 року № 39-К «Про вступ на посаду Голови правління».
В межах реалізації повноважень Генерального директора Товариства відповідачем було затверджено та введено в дію з 01.01.2021 року Штатний розпис керівників, професіоналів, фахівців та окремих професій робітників Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» на 2021 рік, копія якого наявна в матеріалах справи та яким затверджено посади, чисельність, місячні посадові оклади, доплати тощо.
Згідно вказаного Штатного розпису, введеного в дію з 01.01.2021 року, до складу керівництва входили, зокрема, посада Голови правління (код Класифікатора професій ДК 003-2010: 1210.1), яку займає ОСОБА_1 , та посада Директора комерційного (код 1233), яку займав ОСОБА_2 з посадовим місячним окладом 14940,00 грн., доплатами 1045,80 грн., всього 15 985,80 грн.
Згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
У зв'язку з закінченням 30.04.2021 року повноважень відповідача як Голови правління Товариства згідно контракту № 8/20-7/1 від 31.07.2020 року, ПАТ «КЕЗ «Транссигнал» 29.04.2021 року було видано наказ від 29.04.2021 року № 9-К-1 про припинення трудового договору (контракту) з відповідачем та звільнення відповідача з посади Голови правління з 30.04.2021 року згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України.
В подальшому, на підставі рішення наглядової ради ПАТ «КЕЗ «Транссигнал», оформленого протоколом від 23.04.2021 року № 3/2021 (питання 1) ОСОБА_1 був обраний Головою правління ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» строком з 01.05.2021 року по 30.06.2021 року та товариством з відповідачем був укладений відповідний контракт від 28.04.2021 року № 2/21-7/2 строком з 01.05.2021 року по 30.06.2021 року.
Згідно з наказом ПАТ «КЕЗ «Транссигнал» від 30.04.2021 року № 13-К «Про вступ на посаду Голови правління» відповідач приступив до виконання обов'язків Голови правління ПАТ «КЕЗ «Транссигнал».
Відповідно до п. 5 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках, зокрема, припинення повноважень посадових осіб.
При цьому визначена п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України підстава для звільнення кореспондується з ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України, згідно якої повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Як встановлено судом, 14.05.2021 року Рішенням акціонера ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» №4/7/21 - Акціонерного товариства «Українська залізниця» (єдиного акціонера) припинено повноваження ОСОБА_1 як Голови правління ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» з 17.05.2021 року (п.4), про що був виданий наказ Товариства від 14.05.2021 року № 18-К про звільнення відповідача з посади Голови правління згідно п.5 ст. 41 КЗпП України з 17.05.2021 року. Одночасно, вказаним Рішенням акціонера (п. 5) ОСОБА_1 був призначений на посаду Заступника Генерального директора ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» з 18.05.2021 року строком на 1 рік, а також п. 6 зазначеного вище Рішення відповідач також був призначений особою, яка з 18.05.2021 року тимчасово здійснюватиме повноваження Генерального директора ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» на термін до обрання генерального директора або обрання (призначення) іншої особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ».
Пунктом 11 Рішення акціонера ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» від 14.05.2021 року № 4/7/21 визначено, що посади заступника та першого заступника генерального директора Товариства є такими, призначення на які або звільнення з яких (крім випадків звільнення за власним бажанням), визначення розміру винагороди яких, затвердження умов трудового договору (контракту) з якими та розірвання або внесення змін до нього (включно тих, що стосуються рівня винагороди та строку дії), потребує попередньої згоди загальних зборів Товариства.
Наказом ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» від 17.05.2021 року № 21-к відповідача з 18.05.2021 року прийнято на роботу з 18.05.2021 року на посаду Заступника генерального директора ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» з виробництва та відповідно до наказу ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» від 18.05.2021 року № 22-К «Про тимчасові повноваження Генерального директора» ОСОБА_1 приступив до виконання повноважень Генерального директора ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» з 18.05.2021 року.
Відповідно до п. 11.20 Статуту особа, на яку покладено тимчасове виконання обов'язків генерального директора, має такий самий обсяг прав і обов'язків та несе таку ж відповідальність, що й генеральний директор. Після повернення особи, яка обрана на посаду генерального директора, до виконання своїх обов'язків або, якщо таке призначення відбулось у зв'язку зі звільненням генерального директора за власним бажанням, після обрання (призначення) загальними зборами нового генерального директора, повноваження особи, на яку було покладено тимчасове виконання обов'язків генерального директора, припиняються автоматично.
Пунктом 2.6. Статуту закріплено, що Товариство самостійно розробляє і затверджує штатний розпис, визначає фонд оплати праці та встановлює форми, системи і розміри оплати праці власних працівників, порядок надання і тривалість щорічних оплачуваних і додаткових відпусток у порядку, визначеному чинним законодавством.
У зв'язку з викладеним ОСОБА_1 як Т.з.п Генерального директора були затверджені Зміни до Штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців та окремих професій робітників на 2021 рік та з 18.05.2021 року посади голови та членів правління були виведені зі штатного розпису та введені посади: генерального директора, першого заступника генерального директора, заступника генерального директора з виробництва, заступника генерального директора з економічних та фінансових питань та заступника генерального директора з загальних питань.
Також 30.05.2021 року ОСОБА_1 як Т.з.п. Генерального директора затверджено Зміни до Штатного розпису керівників, професіоналів, фахівців та окремих професій робітників на 2021 рік, якими зі штатного розпису з 01.06.2021 року виведено посаду директора комерційного ( ОСОБА_2 ) (посадовий оклад 14940,00 грн, доплата 1494,00 грн., всього 16434,00 грн.) та введено з 01.06.2021 року посаду заступника генерального директора з комерційних питань ( ОСОБА_2 ) (посадовий оклад 48 000,00 грн.).
Наказом ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» від 01.06.2021 року № 29-к «Щодо переведення» переведено ОСОБА_2 з посади комерційного директора, на яку ОСОБА_2 був призначений наказом Товариства від 01.02.2018 року №3/1-к з 01.02.2018 року, на посаду Заступника генерального директора з комерційних питань з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Окрім цього, Наказом ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» від 06.07.2021 року № 95 «Про необхідність внесення змін у організаційну структуру та штатний розпис ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» за підписом Т.з.п. Генерального директора ОСОБА_1 внесено зміни до організаційної структури Товариства та зміни до штатного розпису з 07.09.2021 року, зокрема, запроваджено нові посади на умовах строкового трудового договору: генерального директора, першого заступника генерального директора, заступника генерального директора з виробництва, заступника генерального директора з економічних та фінансових питань та заступника генерального директора з загальних питань, а також виключені зі штатного розпису посади: директора комерційного, директора операційного та директора з виробництва.
Рішенням акціонера ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» від 16.05.2022 року № 4/7/22 тимчасове здійснення повноважень ОСОБА_1 як Генерального директора Товариства було припинено з 17.05.2022 року, а також вказаним рішенням ОСОБА_1 17.05.2022 року було звільнено з посади Заступника генерального директора Товариства у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору.
Наказом ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» від 24.06.2022 року № 20-К про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 був звільнений з посади Заступника генерального директора з виробництва згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору з 24.06.2022 року.
В свою чергу, Наказом ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» від 30.06.2022 року № 21-К про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_2 був звільнений з посади Заступника Генерального директора з комерційних питань на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін з 30.06.2022 року.
Наразі, обставини прийняття на роботу та звільнення з посад як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 належним чином підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечувались.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідно до довідки від 19.09.2023 року № КТС00000024 з червня 2021 року по червень 2022 року ОСОБА_2 , який працював на посаді Заступника Генерального директора з комерційних питань ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ», було нараховано та виплачено 648 015,89 грн., заробітної плати та перераховано єдиний соціальний внесок на загальну суду 142 563,49 грн.
При цьому позивач в обґрунтування розміру завданих Товариству збитків надає суду копію Звіту спеціальної перевірки від 14.10.2022 року «Про результати спеціальної перевірки фінансово - господарської діяльності ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» в частині виробництва та поставки шлагбаумів», за результатами проведеної Ревізійною комісією Товариства перевірки, згідно п. 10 висновків якого в порушення п.п.49 п. 10.2 Статуту ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ», затвердженого рішення акціонера ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» від 14.05.2021 року № 4/7/21, т.з.п. генерального директора Товариства ОСОБА_1 призначено на посаду Заступника Генерального директора з комерційних питань ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» ОСОБА_2 та встановлено оклад в розмірі 48 000,00 грн., що призвело до безповоротної втрати активів (грошових коштів) на загальну суму 790 579,38 грн. та є збитками, заподіяними Товариству в розумінні п. 2 ст. 224 ГК України, а також рішення акціонера ПАТ «КЕЗ «Транссигнал» від 02.12.2022 року №10/7/22, як докази на підтвердження розміру завданої відповідачем шкоди.
Додатково позивач наголошує, що відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набута, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Отже, нарахований дохід не може бути стягнутий з ОСОБА_2 (третя особа у справі).
Відповідно до п. 11.18 Статуту Генеральний директор несе відповідальність перед Товариством за збитки, які заподіяні Товариству його винними діями (бездіяльністю), якщо інші підстави та заходи відповідальності не встановлені чинним законодавством України.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем під час перебування на посаді Голови правління ПАТ "Київський електротехнічний завод "Транссигнал" були вчинені дії з перевищенням наданих йому повноважень, а саме призначення без погодження загальних зборів товариства заступника з комерційних питань - ОСОБА_2 та самовільно встановлено останньому розмір винагороди без попереднього погодження з акціонером - АТ "Українська залізниця", чим порушено вимоги Статуту Товариства, а саме: пп. 1 п. 11.9 в частині обов'язку виконувати рішення та доручення загальних зборів, пп. 2 п. 11.9 в частині обов'язку дотримуватися статуту та внутрішніх документів Товариства Товариству завдано матеріальну шкоду в розмірі 790 579,38 грн., яка підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.
У свою чергу за приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 124, п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з положеннями статей 92, 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Стаття 65 ГК України передбачає, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
При цьому, надані сторонами докази свідчать, що перебуваючи на посаді Генерального директора та Заступника генерального директора з виробництва ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» з 01.08.2020 року по 24.06.2022 року відповідач безперервно обіймав посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських обов'язків, тобто був посадовою особою Товариства.
Відповідно до частини другої статті 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.
Відповідно до частини 2 ст. 60 Закону України «Про акціонерні товариства» особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, вправі без довіреності діяти від імені акціонерного товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.
Згідно з приписами ст.63 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі № 910/21493/17, згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
З наведеного слідує, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді генерального директора, а також т.з.п. генерального директора ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ», був зобов'язаний діяти виключно в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень Статуту та інших документів товариства, що також зазначено і в трудовому договорі (контракті).
Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі № 911/2129/17 правовідносини між товариством та керівником мають довірчий характер, а протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
Отже, положеннями статті 89 Господарського кодексу України, статті 63 Закону України «Про акціонерні товариства», статті 92 Цивільного кодексу України, а також Статуту ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ», передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зазначене свідчить про презумпцію повної відповідальності особи за заподіяну шкоду.
Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі, а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019 року, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018 року, №910/2018/17 від 04.04.2018 року, №910/5100/19 від 07.05.2020 року, №910/21493/17 від 04.12.2018 року, №914/1619/18 від 27.08.2019 року, №904/982/19 від 24.02.2021 року).
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України).
За змістом ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.
Загальне правило статті 1166 ЦК України встановлює, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Якщо мають місце спеціальні підстави, що надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей § 1 Глави 82 ЦК, треба застосовувати спеціальні норми. В противному випадку відшкодування шкоди відбуватиметься за правилами вищезазначеної статті.
Згідно положень статті 1166 ЦК України загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Такий елемент як наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема, невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Протиправна поведінка особи може мати прояв у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Суд зазначає, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на обставини перебування відповідача на момент нанесення збитків Товариству в статусі посадової особи ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ», повноваження якої на даний момент припинені, отже з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постановах від 11.12.2019 року у справі № 638/15118/ 16-ц та від 14.04.2020 у справі № 910/12217/19, згідно яких у разі виникнення між сторонами спору щодо завданих юридичній особі збитків діями її посадової особи, повноваження якої припинені, наявність в минулому трудових відносин між сторонами не впливає на характер спірних правовідносин, які за своєю суттю є господарськими, в даному спорі щодо відшкодування збитків, завданих безпідставною виплатою заробітної плати неправомірно, всупереч рішенню вищого органу Товариства, судом надається оцінка діям відповідача виключно під час виконання ним своїх повноважень у якості посадової особи товариства.
В свою чергу, відповідач у своєму відзиві посилався на недоведеність наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови для відшкодування шкоди і стягнення збитків у розмірі нарахованої та виплаченої заробітної плати, а також перерахованого єдиного соціального внеску, завданих відповідачем внаслідок прийнятих ним як посадовою особою Товариства рішень.
Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі № 908/3209/16 зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Як встановлено судом та зазначалось вище, пунктами Рішенням акціонера Приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» №4/7/21 від 14.05.2021 року було припинено повноваження усього складу наглядової ради ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» з 17.05.2021 року та ліквідовано колегіальний виконавчий орган Товариства шляхом його реорганізації на одноосібний в особі генерального директора, в свою чергу, відповідача було призначено на посаду Заступника генерального директора з 18.05.2021 року. У подальшому відповідача було призначено тимчасово здійснюваним повноваження генерального директора ПАТ «КЕЗ «Транссигнал».
Також пунктом 11 вказаного Рішення №4/7/21 акціонера ПАТ «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» від 14.05.2021 року визначено посади Заступника та Першого заступника генерального директора ПАТ «КЕЗ «Транссигнал» такими, призначення на які або звільнення з яких (крім випадків звільнення працівника за власним бажанням), визначення розміру винагороди яких, затвердження умов трудового договору (контракту) з якими та розірвання або внесення змін до нього (виключно тих, що стосуються рівня винагороди та строку дії), потребує попередньої згоди загальних зборів ПАТ «КЕЗ «Транссигнал».
Таким чином, за рішенням позивача діяльність Товариства була реорганізована, ліквідовано наглядову раду та змінено виконавчий орган із колегіального на одноособовий.
Реалізуючи закріплені у пп.9, 10 п.11.6., пп.1, 4 п.11.7 Статуту повноваження відповідачем було змінено організаційну структуру Товариства шляхом внесення змін до штатного розпису, а саме посаду комерційного директора, яку займав ОСОБА_2 було виключено та останнього було переведено на новостворену посаду Заступника генерального директора з комерційних питань із рівнозначними посадовими обов'язками та посадовим окладом, встановленим для тотожних посад.
Згідно частини 4 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Під переведенням слід розуміти, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.32 КЗпП України).
Натомість, згідно ч.2 ст.32 КЗпП України не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.
Поняття «переміщення» у цій нормі застосовується у судовій практиці у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Вона передбачає у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, зміну: робочого місця (тобто місця безпосереднього виконання роботи); структурного підрозділу у тій самій місцевості; роботи на іншому механізмі або агрегаті. Переміщення може здійснюватися тільки за умови, що не змінюється жодна з істотних умов трудового договору працівника. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.01.2025 року у справі № 760/3755/22).
В свою чергу, під звільненням особи слід розуміти припинення дії трудового договору у спосіб, визначений ст. 36 КЗпП України.
Суд зазначає, що призначення на посаду в акціонерному товаристві - це корпоративна процедура оформлення трудових або управлінських відносин між особою та акціонерним товариством, що здійснюється уповноваженим органом (наглядовою радою, загальними зборами) відповідно до Статуту.
В контексті наведених норм суд зазначає, що гр. ОСОБА_2 на підставі наказу №29-к від 01.06.2021 року було переведено на посаду Заступника генерального директора з комерційних питань із раніше займаної посади комерційного директора ПАТ КЕЗ «Транссигнал», на яку його було прийнято наказом №3/1-к від 01.02.2018 року, яка була виведена із штатного розпису, що не відповідає поняттю призначення на посаду як оформленню трудових відносин із особою, раніше вивільненою за основним місцем роботи (сумісництвом), без припинення трудових відносин згідно попередньої посади.
Оскільки рішенням загальних зборів акціонерів Товариства №4/7/21 від 14.05.2021 року визначений порядок призначення (оформлення трудових правовідносин) та звільнення (припинення трудових правовідносин) з/на посади заступника та першого заступника генерального директора ПАТ «КЕЗ «Транссигнал», зокрема, обов'язковість попередньої згоди загальних зборів, що також кореспондується з вимогами Статуту, відтак заборона призначення та звільнення з посад заступника генерального директора не охоплює заборону переведення діючих працівників на вказані посади в межах організації роботи в Товаристві, що свідчить про прийняття відповідачем рішення про переведення ОСОБА_2 на посаду Заступника генерального директора з комерційних питань в межах наданих відповідачу службових повноважень.
Додатково судом враховано той факт, що загальними зборами Товариства в порядку пп.17 п. 10.2 Статуту не було реалізовано право на скасування рішення генерального директора (т.з.п. генерального директора) щодо переведення ОСОБА_2 на посаду заступника генерального директора з комерційних питань, а також позивачем не наведено в позовній заяві обставин затвердження Загальними зборами товариства в порядку пп. 12 п. 10.2 Статуту механізму погодження Загальними зборами рішень Генерального директора, зокрема, щодо призначення/переведення кандидатів на посади, а також визначення процедури переведення членів керівництва (комерційного директора тощо) в межах товариства на іншу посаду.
Окрім цього матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів наявності контракту (трудового договору) укладеного з ОСОБА_2 для зайняття посади заступника генерального директора із комерційних питань, як підтвердження прийняття його на посаду. Тобто, ОСОБА_2 продовжував безперервно перебувати у трудових правовідносинах з ПАТ «КЕЗ «Транссигнал».
При цьому, за висновками суду, переведення в подальшому ОСОБА_2 на підставі наказу відповідача від 01.06.2021 року № 29-к з посади Комерційного директора на посаду Заступника генерального директора з комерційних питань з відповідним окладом та одними і тими ж функціональними обов'язками в межах одного товариства не можна прирівнювати до процедури призначення на посаду в розумінні Статуту Товариства.
Додатково суд наголошує, що, як встановлено судом за матеріалами справи, перебуваючи на посаді заступника генерального директора з комерційних питань ОСОБА_2 у спірний період останній належним чином виконував свої функціональні обов'язки відповідно до займаної посади в правовідносинах ПАТ «КЕЗ «Транссигнал» з третіми особами, позаяк отримував, підписував та направляв документи від імені позивача в межах взаємодії окремих підрозділів АТ «Українська залізниця», виконував повноваження голови тендерного комітету Товариства, підписував первісні бухгалтерські документи (рахунки, акти, видаткові накладні тощо), та за час трудової діяльності в ПАТ «КЕЗ «Транссигнал», зокрема, у спірний період, за умови відсутності будь - яких фактів невиконання/неналежного виконання ОСОБА_2 покладених на нього трудових обов'язків, а також відповідних зауважень та/або службових перевірок - останній до дисциплінарної відповідальності не притягався і був звільнений з посади виключно за власним бажанням наказом №21-к від 30.06.2022 року.
Також позивачем в позовній заяві та представником позивача в судових засіданнях окрім посилання на факт та розмір виплати ОСОБА_2 заробітної плати та її ототожнення із завданням шкоди не зазначено, в чому саме полягають збитки товариства, позаяк в позовній заяві позивач не наводить аргументів щодо оцінки завданої шкоди, втраченої вигоди, економічної доцільності, економічної неефективності діяльності ОСОБА_2 на посаді заступника генерального директора для Товариства, як і не зазначає, яка саме шкода була завдана Товариству зазначеним управлінським рішенням відповідача.
Щодо посилання позивача в якості доказів завданих відповідачем збитків на копію Звіту спеціальної перевірки від 14.10.2022 року та рішення акціонера ПАТ «КЕЗ «Транссигнал» від 02.12.2022 року №10/7/22 суд зазначає, що таким рішенням затверджено вищевказаний звіт ревізійної комісії в частині виробництва та поставки шлагбаумів, згідно з додатками 1-2 до цього рішення акціонера та зобов'язано ПАТ «КЕЗ «Транссигнал», зокрема, розробити план усунення порушень, виявлених під час проведення спеціальної перевірки, в частині виробництва та поставки шлагбаумів.
При цьому, за відсутності наданих позивачем доказів на підтвердження компетенції та порядку діяльності ревізійної комісії відповідно до п. 12.3 Статуту, суд позбавлений можливості надати оцінку складеному ревізійною комісією звіту спеціальної перевірки від 14.10.2022 року, який зазначаючи про завдання позивачеві збитків (пункт 10 висновку) не містить жодних аргументів щодо можливості віднесення таких сум до категорії збитків.
Отже, наведене в сукупності спростовує твердження позивача щодо завдання Товариству реальних збитків, завданих позивачу діями відповідача як посадової особи Товариства, в загальному розмірі 790 579,38 грн., що складаються з виплаченої ОСОБА_2 заробітної плати та сплаченого позивачем як роботодавцем єдиного соціального внеску, з огляду як на недотримання процесуального порядку їх визначення у спосіб, передбачений Статутом та Законом України «Про акціонерні товариства», так і враховуючи недоведення протиправності дій відповідача.
Поряд із цим суд зазначає, що сама наявність в матеріалах справи доказів виявлення за результатами проведення ревізії на Товаристві обставин перевищення ОСОБА_1 повноважень під час виконання своїх обов'язків, та завдання, згідно висновків ревізії, матеріальних збитків Товариству, не свідчить про факт завдання позивачеві майнової шкоди, в тому числі витрат, пов'язаних з виплатою ОСОБА_2 заробітної плати та сплати єдиного соціального внеску позивачем, оскільки акт перевірки (ревізії) - це документ про результати проведеної перевірки (ревізії), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, який не має обов'язкового характеру, на підставі якого приймається відповідне рішення єдиним акціонером ПАТ «КЕЗ «Транссигнал» - АТ «Українська залізниця», за відсутності будь - якого мотивування та належних доказів не є достатнім для висновків суду про завдання збитків товариству.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 790 579,38 грн. внаслідок протиправних дій відповідача щодо прийняття управлінських рішень як посадова особа ПАТ «КЕЗ «ТРАНССИГНАЛ» та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.
Керуючись ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 02 квітня 2026 року.
Суддя А.М. Селівон