Справа № 554/14019/25 Номер провадження 11-сс/814/294/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
30 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтава від 05 лютого 2026 року, -
встановила:
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на постанову слідчого СВ ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 02.10.2025 року про закриття кримінального провадження №12025170420001094 від 24.08.2025 року за відсутністю ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України.
В обґрунтування свого рішення слідчий суддя вказав, що перевірка проведена у повному обсязі, постанова про закриття кримінального провадження є обґрунтованою та такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального законодавства.
В апеляційній скарзі представник просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити та скасувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження та продовжити досудове розслідування.
В обґрунтування мотивів апеляційної скарги вказав, що в ході досудового розслідування дізнавачем не в повній мірі виконано вимоги положень ч.2 ст.9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, не надано належної оцінки зібраним у провадженні доказам.
Слідчим не було враховано обставини, викладені в заяві про вчинення кримінального правопорушення, не проведено всіх необхідних слідчих дій, направлених на встановлення вини особи, причетної до кримінального правопорушення, не встановлено фактичного власника автомобіля, не враховано показання ОСОБА_8 , який повідомив, що не надавав згоди ОСОБА_9 та іншим особам на користування транспортним засобом, який належить йому на праві приватної власності.
Усна домовленість про користування автомобілем між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 мала тимчасовий характер та була обумовлена виключно станом здоров'я батька.
Інші учасники судового розгляду ухвалу слідчого судді не оскаржили.
Представник ОСОБА_7 та заявник ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час розгляду провадження, в судове засідання не з'явились. Про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обгрунтованою, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого висновку.
Відповідно до вимог ч.2 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно з п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Отже, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому прийняття рішення про його закриття можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки доказів, які стосуються цього провадження, у сукупності.
Норми п.2 ч.5 ст.110 КПК України вказують на те, що мотивувальна частина постанови про закриття кримінального провадження повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви такого рішення, їх обґрунтування з посиланням на положення КПК України. Таке процесуальне рішення повинно відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ньому має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту прав та відповіді на усі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, слідчим було всебічно, повно і неупереджено досліджено обставини кримінального провадження, надано належну правову оцінку обставинам, викладеним у заяві ОСОБА_8 .
Відомості до ЄРДР за №12025170420001091 внесено 24.08.2025 року за ч.1 ст.289 КК України за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом «Chevrolet Tacuma», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 .
Частиною 1 статті 289 КК України передбачено відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом.
Основним безпосереднім об'єктом кримінального правопорушення є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху механічного транспорту. Додатковим обов'язковим об'єктом виступають відносини власності на транспортний засіб, що виникають між власником і невласниками, та інші речові відносини між володільцем обмеженого речового права на транспортний засіб (титульним володільцем) і всіма іншими особами, крім самого власника.
Суб'єктивна сторона цього кримінального правопорушення виражається у прямому умислі. Особа усвідомлює, що протиправно заволодіває чужим транспортним засобом всупереч або поза волею власника (користувача), і бажає це зробити.
Заволодіння транспортним засобом має бути незаконним. Це означає, що винна особа всупереч або поза волею власника (користувача), протиправно вилучає транспортний засіб, не маючи на нього ані дійсного, ані передбачуваного права.
Вилучення транспортного засобу полягає в сукупності двох дій - встановленні контролю над транспортним засобом і переміщенні його в просторі з місця первинного знаходження будь-яким способом. Встановлення контролю над транспортним засобом - це дії, спрямовані на встановлення фізичного панування над ним, коли винний сам або з використанням інших осіб одержує можливість перемістити його. Такі дії є його захопленням, яке може бути вчинене як із використанням насильства, так і без нього. Переміщення транспортного засобу в просторі передбачає дії, за допомогою яких він переміщається з місця первинного знаходження в інше місце будь-яким способом (поїздка на транспортному засобі з використанням власного двигуна, транспортування за допомогою іншого транспортного засобу, штовхання за допомогою фізичної сили людини тощо). При цьому відстань, на яку переміщено транспортний засіб, значення не має.
Органом досудового розслідування, у межах даного кримінального провадження, на виконання доручення слідчого, було допитано потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , відібрано пояснення у ОСОБА_11 , переглянуто відеозаписи з камер відеоспостереження щодо руху транспортного засобу, проведено огляд мобільного телефону ОСОБА_8 , проведено огляд гаражного приміщення, у якому знаходився автомобіль, проведено обшук квартири, що належить ОСОБА_10 та гаражного приміщення, накладено арешт на майно.
Жодних даних про факт незаконного заволодіння транспортним засобом, всупереч волі власника, та, як наслідок, спричинення ОСОБА_8 будь-якої шкоди, або настання для нього інших наслідків, слідчим не встановлено і скаржник про такі обставини не повідомляє.
Допитана слідчим ОСОБА_9 , яка являється сестрою заявника, повідомила, що використовувала автомобіль за усною домовленість зі своїм братом - ОСОБА_8 з метою перевезення їх батька до лікарні та придбання медичних препаратів.
Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що усна домовленість про використання ОСОБА_9 автомобіля була укладена у колі родини у присутності ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 . При цьому, як вбачається зі змісту смс-повідомлень, досліджених слідчим під час огляду мобільного телефону потерпілого, ОСОБА_8 особисто давав поради ОСОБА_9 щодо користування транспортним засобом.
Отже, відсутні будь-які обставини, що могли б свідчити про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України.
Враховуючи викладене, слідчим винесено законну постанову про закриття кримінального провадження, а тому слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 .
Тому підстав для скасування ухвали слідчого судді колегія суддів не вбачає, в зв'язку з чим апеляційна скарга представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Полтава від 05 лютого 2026 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4