Справа № 761/29170/25
Провадження № 1-кп/761/773/2026
30 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження № 12024105100000946, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2024 року щодо:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 321 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця села Красноліси Сквирського району Київської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки міста Києва, громадянки України, українки, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця міста Фастів Київської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6
До Шевченківського районного суду міста Києва з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12024105100000946, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 321 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Прокурор ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, зазначивши, що він відповідає вимогам КПК України. Крім того заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , обґрунтовуючи свою позицію тим, що підстав для зміни або скасування запобіжного заходу останньому не вбачається, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти існуючим ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_11 заперечувала щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду. Просила суд направити матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_6 до Київського апеляційного суду для вирішення питання територіальної підсудності, оскільки кримінальне правопорушення вчинене в межах Фастівського району Київської області. Щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу заперечила та просила змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_6 щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, поклався на розсуд суду.
Захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду не заперечували, однак вважали за доцільне змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду та продовження запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою поклалися на розсуд суду.
Заслухавши сторін кримінального провадження, суд приходить до переконання про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, виходячи з наступного.
Так, вказане кримінальне провадження за підсудністю підлягає розгляду Шевченківським районним судом міста Києва.
Підстав для закриття кримінального провадження судом не встановлено.
Обвинувальний акт складено з дотриманням вимог ст. 291 КПК України.
Безспірні підстави для повернення обвинувального акта прокурору відсутні.
Перешкод щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта судом не встановлено.
Щодо вирішення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , судом встановлено наступне.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно із ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.17 листа №511-550/0/4-13 від 4 квітня 2013 року, розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно.
Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи та причин, про якій йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.
Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний (обвинувачений) може ухилятись від слідства (суду).
Суд звертає увагу на те, що оцінка обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення судом здійснюватиметься після закінчення судового розгляду під час ухвалення вироку. Станом на 30.03.2026 року стадія досудового розслідування завершена та зібрано усі докази, які прокурор вважав достатніми для складення обвинувального акту.
Із змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. В обвинувальному акті зокрема викладене формулювання обвинувачення та фактичні обставини кримінального правопорушення.
Зазначене свідчить про те, що суд на стадії підготовчого судового провадження, не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини. На думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення.
Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчиненого інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження щодо нього запобіжного заходу.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Таке кримінальне правопорушення є тяжким та передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, з моменту застосування цього запобіжного заходу не зменшився та полягає у вірогідності переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання у разі визнання його винним у вчиненні тяжкого злочину. Також, суд погоджується із доводами прокурора щодо наявності ризику вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 інших кримінальних правопорушень та ризику щодо незаконного впливу на свідків, оскільки на даний час судовий розгляд в даному кримінальному провадженні ще не завершено та докази судом на даний час ще не досліджені.
Так, ризик переховування обвинуваченим ОСОБА_6 обумовлюється можливістю притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для обвинуваченого наслідками і суворістю передбаченого покарання, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, у вчиненні якого, обвинувачується ОСОБА_6 , є тяжким, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі.
За таких обставин, суддя вважає вірогідним ризик переховування обвинуваченого від суду, з огляду на покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Крім цього, суд звертає увагу, що ОСОБА_6 неодноразово не з'являвся в судові засідання, зокрема: 17 липня 2025 року, 21 серпня 2025 року, 03 вересня 2025 року, 29 вересня 2025 року, 22 жовтня 2025 року, причини неприбуття до суду не повідомляв, чим порушив покладені на нього обов'язки.
Щодо ризику впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, то згідно зі ст. 23 КПК України на стадії судового розгляду доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час усного допиту у судовому засіданні.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом. Указане доводить, що з метою зміни свідками своїх показань на користь обвинуваченого або відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб. При цьому суддя також враховує той факт, що обвинувачений обізнаний про особи свідків, що свідчить про високу ймовірність здійснення такого впливу.
З урахуванням викладеного суддя вважає, що такий ризик є досить вірогідним та доведеним стороною обвинувачення.
Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений може здійснити дії, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Щодо ризику продовження вчинення аналогічного або вчинення нового злочину, що передбачений п. 5 ч. 1. ст. 177 КПК України варто зазначити наступне.
Ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України - вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, обґрунтовується тим, що обвинувачений може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки суду не подано підтверджень щодо наявності у обвинуваченого постійного місця роботи, а отже і сталого джерела доходів, що може стати підставою для продовження вчинення кримінальних правопорушень.
Злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів - це діяння, які створюють загрозу заподіяння шкоди або створюють фактичну шкоду здоров'ю невизначеному колу осіб, що підтверджує наявність об'єктивного суспільного інтересу в даному кримінальному провадженні.
Отже, суд вважає, що існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч. 1 статті 177 КПК України, а тому на даному етапі судового провадження продовження строку дії запобіжного заходу є об'єктивно необхідним.
З огляду на це, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою.
Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Натомість, досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження, належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, а застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки і не зменшить наявні ризики.
Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_6 щодо зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт спростовуються вищенаведеними в даній ухвалі обґрунтуваннями суду та аналізом ймовірності вчинення обвинуваченими дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню.
За таких обставин, суд не може визнати обґрунтованими доводи захисника ОСОБА_6 щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризики вчинення обвинуваченим вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, існують та не зменшились, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відтак, зважаючи на практику ЄСПЛ, враховуючи характер інкримінованого діяння, тяжкість кримінального правопорушення, стадію судового провадження, а саме те, що на даній стадії судового провадження взагалі не досліджено докази кримінального провадження, а також ту обставину, що ризики, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України, які існували на момент застосування запобіжного заходу, не зникли та не зменшились, суд вважає, що правові підстави для залишення обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою є обґрунтованими.
Отже, суд вважає за необхідне погодитися із доводами прокурора про недостатність зміни обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м'який на даній стадії судового провадження, а тому, з вищевказаних підстав, доцільно залишити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Визначаючи питання щодо розміру застави суд враховує, що її розмір спрямований на забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого з метою виконання покладених на нього обов'язків, недопущення продовження злочинної діяльності, вчинення нових кримінальних правопорушень чи вчинення дій, спрямованих на перешкоджанню встановленні усіх обставин у кримінальному провадженні, при цьому розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
За таких обставин, задля досягнення дієвості кримінального провадження, запобігання існуючим ризикам, недопущення негативного впливу обвинуваченого на хід судового розгляду, суд вважає, що розмір застави, визначений ухвалою судді від 12.02.2026 відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , слід залишити попередній - у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шісдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, з покладенням на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 314-316, 376 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 321 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024105100000946 від 16 травня 2024 року, яке відбудеться в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А, зал № 12, 08 квітня 2026 року о 15 годині 30 хвилин.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Викликати в судове засідання сторони кримінального провадження.
Клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 29 травня 2026 року, включно.
Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шісдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:
Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,
ЄДРПОУ: 26268059,
МФО: 820172,
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,
р/р: № UA128201720355259002001012089,
призначення платежу: застава за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року у справі № 761/29170/25.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання місця роботи та/або навчання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ухвалою суду обов'язків - 2 місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що у разі невиконання, покладених на нього обов'язків застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали направити до ДУ «Київський слідчий ізолятор» для виконання.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_7 .
Ухвала суду в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів дня її оголошення, в іншій частині - оскарженню не підлягає.
Суддя Шевченківського
районного суду міста Києва ОСОБА_1