Справа № 761/4128/25
Провадження № 2-а/761/165/2026
31 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Савчук Ю.Н., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ТЦК), в якому просить:
- скасувати постанову ЮС-47 від 20.01.2025 у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП, винесену начальником ТЦК Романом Мохончуком про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн;
- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн.
Позов обґрунтовано наступним:
-оскаржувана постанова ухвалена з істотним порушенням його прав та не відповідає вимогам ст.283 КАСУ, оскільки відсутні докази обставин вчинення адміністративного правопорушення;
- в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Відповідач правом на подання відзиву та будь-яких інших документів не скористався.
Суд ухвалою від 03.02.2025 року прийняв справу до розгляду, відкрив провадження у справі та ухвалив проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
20.01.2025 року начальник ТЦК ОСОБА_2 прийняв постанову № ЮС-247 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 17 000,00 грн за адміністративне правопорушення, що передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, що підтверджується копією вказаної постанови.
Відповідно до вказаної постанови під час перевірки облікових даних було встановлено, що 16.01.2025 року ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час перевірки було встановлено, що він не прибув до центру комплектування та соціальної підтримки по повісті № 1262617 від 18.11.2024 року. Отже, в порушення вимог абз.2 ст.17 Закону України «Про оборону України», не виконав свій обов'язок, визначений ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тим самим порушив Правила військового облік призовників та військовозобов'язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року. З врахуванням наведеного, начальник ТЦК дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн.
Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 .
Відповідно до скріншоту із застосунку "Резерв+" (паперової копії електронного документу), сформованого 20.01.2025 року, адреса фактичного проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
14.01.2025 року на номер мобільного оператора ОСОБА_1 надійшов телефонний дзвінок від працівника поліції, яким його було повідомлено про те, він перебуває у розшуку та запропоновано прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
16.01.2025 року ОСОБА_1 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де дізнався, що причиною оголошення його в розшук стала неявка до ТЦК по направленій повістці. Також позивача було повідомлено про те, що 20.10.2025 року відбудеться розгляд справи щодо нього про адміністративне правопорушення.
20.01.2025 року при розгляді справи про адміністративне правопорушення позивач повідомив ТЦК, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак 03.07.2024 року змінив фактичне місце проживання та почав проживати за адресою: АДРЕСА_2 , про що оновив дані в Резерв +.
Таким чином повістки позивач не отримував, а відтак йому не було відомо про необхідність з'явитися до ТЦК.
20.10.2025 року начальник ТЦК ОСОБА_2 прийняв постанову № ЮС-47 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 17 000,00 грн за адміністративне правопорушення, що передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, що підтверджується копією вказаної постанови.
Проте повістка про виклик позивача до матеріалів додана не була.
Факт отримання повістки позивачем заперечується, останній зазначає, що жодної поштової кореспонденції йому від ТЦК за адресою фактичного місця проживання не надходило, зміна місця проживання була ним підтверджена при оновленні даних у електронному застосунку "Резерв+".
Факт отримання повістки позивачем заперечується, останній зазначає, що жодної поштової кореспонденції йому від ТЦК за адресою фактичного місця проживання не надходило, місце проживання він не змінював, зміна місця проживання була ним підтверджена при оновленні даних у електронному застосунку "Резерв+".
Відповідач відзив на позов не подав, жодних доказ на спростування підтвердження обставин, наведених в позові не надав.
Відповідно до пунктів 1, 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з частинами другою, третьою статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є акт територіального центру комплектування (далі ТЦК) про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення порядку уточнення даних військовозобов'язаного.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану Україні» від 24.02.2022 року у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який було неодноразово продовжено та який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст.1 Закону України « Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Відповідно до п.34 Порядку повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Згідно з пунктом 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:1) у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку резервіст або військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні (І) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або (ІІ) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Згідно з ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Відповідно до закону місцем проживання особи вважається її зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Згідно п. 5-1 ч.1 ст.7 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» до Реєстру вноситься така інформація про особу: відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи з реєстрації місця проживання або про зміну місця проживання (перебування) особи.
Виходячи з приписів статті 6 Закону №1382-IV, місце проживання підлягає обов'язковій реєстрації, тобто Закон №1382-IV пов'язує місце проживання особи насамперед із зареєстрованим місцем проживання. Таким чином, факт реєстрації особою свого місця проживання безумовно свідчить про те, що особа обрала певну адресу місцем свого проживання. Законом не заборонено особі мати декілька місць проживання, але у будь-якому випадку адреса, зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з положень частини десятої статті 6 Закону, є офіційною адресою, а отже, особа правомірно очікує, що за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятимуться й інші юридичні дії, що пов'язані з місцем її проживання.
Однак за змістом п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, норма якого є спеціальною, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
За приписами п.34 Порядку № 560, у разі уточнення військовозобов'язаним своїх облікових даних повістка йому повинна надсилатися за адресою місця проживання, зазначеною під час уточнення облікових даних.
Відповідно до скріншоту із застосунку "Резерв+", адреса фактичного проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
Таким чином, позивач вважався б належно оповіщеним у разі проставлення відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність його за адресою фактичного місця проживання, повідомленою ним територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Згідно з п.73 Порядку інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв'язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв'язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв'язку.
П.86 Порядку передбачено, що у разі коли адресата (одержувача) неможливо поінформувати про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону мобільного зв'язку, зазначеним відправником у поштовій адресі, або шляхом надсилання повідомлення технічними засобами, визначеними оператором поштового зв'язку, до його абонентської поштової скриньки (у разі її наявності) вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.
Відповідно до п.101 Порядку у разі невручення рекомендованого листа з позначками "Судова повістка", "Повістка ТЦК" або реєстрованого поштового відправлення з позначкою "Адміністративна послуга", такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Таким чином, положеннями вказаного Порядку визначено, зокрема, процедуру оповіщення.
Водночас суд враховує, що заявник заперечує факт його оповіщення, у зв'язку з тим, що повістку було направлено ТЦК не за адресою його фактичного місця проживання, інформація щодо зміни якого була ним підтверджена при оновленні даних у електронному застосунку "Резерв+".
Згідно з ст.13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» для формування бази даних Реєстру Центральна виборча комісія, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, подають шляхом електронної взаємодії Держателю Реєстру відомості, передбачені статтею 7 цього Закону, стосовно усіх громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік (приписці до призовних дільниць) відповідно до статті 14 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", віком до 60 років.
Ч.3 ст.14 цього Закону передбачено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Крім того, 03.07.2024 року позивач вніс відомості щодо місця проживання до Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та оновив дані в мобільному застосунку Резерв +.
Таким чином, у відповідача були відсутні фактичні підстави для виклику позиивача за повісткою для уточнення даних, оскільки він свої дані оновив у строк, передбачений ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ).
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі ( частина друга статті 77 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов та, ураховуючи принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України).
Водночас відповідач не надав суду відзиву на позов.
У цій справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК (докази надсилання повідомлення, її отримання, неотримання, причини неотримання, тощо). Однак жодного доказу щодо належного оповіщення позивача відповідач не надав, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість позивач відповідну обставину заперечує.
За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів його належного оповіщення про необхідність з'явитись до ТЦК є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Неподання останнім відзиву на позов без поважних причин у цьому випадку кваліфікується як визнання позову.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, постанову ТЦК слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1 ст.139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем понесено документально підтверджені витрати за сплату судового збору у розмірі 605,60 грн. (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4160965449.1 від 29.01.2025 року.
Таким чином відповідача на користь позивача, слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.
З урахуванням статті 139 КАС України та задоволення позову, судовий збір підлягає відшкодуванню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 2, 5, 48, 77, 243 246, 250, 255, 286, 292 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № ЮС-47 від 20.01.2025 року у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 грн 60 коп. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя