Справа № 758/5287/26
Категорія
02 квітня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Войтенко Т. В. ,
при секретарі - Вигівська В. В., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», в інтересах якого діє Хуторянець Олександр Володимирович, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синьовид Ірина Олексіївна про визнання недійсним договору дарування квартири,-
До Подільського районного суду м. Києва звернулося АТ «Райффайзен Банк» із заявою про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», в інтересах якого діє Хуторянець Олександр Володимирович, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синьовид Ірина Олексіївна про визнання недійсним договору дарування квартири.
В обґрунтування своєї заяви АТ «Райффайзен Банк» зазначило, що 23.02.2026 року ОСОБА_1 на користь його дружини ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому на дату відчуження належного йому нерухомого майна ОСОБА_1 був обізнаний з фактом тривалого невиконання ТОВ «Полісся-2002» зобов'язань за Кредитним договором № 010/190-2/394 від 18 листопада 2021 року, укладеного в рамках Генерального Договору на здійснення кредитних операцій №01/150-2/971 від 10 липня 2018 року, поручителем за якими виступає ОСОБА_1 на підставі договору поруки № 12/190-2/238, укладеного між ним та Банком 24 грудня 2020 року.
Обставини щодо перебування вищевказаної квартири до 23.02.2026 року у власності ОСОБА_1 , а також відчуження останньої на користь своєї дружини у період існування заборгованості позивач підтверджує інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.03.2026 року, з якої вбачається, що 23.02.2026 року право власності на квартиру за договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Синьовид І.О., набула ОСОБА_2 , а також відомостями зі справи №910/752/26, яка розглядалася Господарським судом міста Києва, у якій не було накладено арешт на спірну квартиру, в результаті чого відповідач зміг дану квартиру вивести зі своєї власності, подарувавши дружині.
На підставі цієї інформації позивач зробив висновок щодо бажання відповідача ОСОБА_1 ухилитись від виконання договірних зобов'язань та фраудаторність правочину доручання.
Посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_2 може відчужити набуту у власність на підставі оспорюваного правочину квартиру, що безумовно призведе, у разі задоволення позову, до неможливості виконання рішення суду в майбутньому чи утруднить його виконання, заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру.
На підставі ст.153 ч.1 ЦПК України заява розглянута без повідомлення учасників справи.
Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову, її обґрунтування, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується дана заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає за необхідне задовольнити заяву, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що під час провадження в іншій справі №910/752/26, яка розглядалася Господарським судом міста Києва, за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ТОВ «ПОЛІССЯ-2002», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ «ПОЛІССЯ-2023» про стягнення солідарно заборгованості за Кредитним договором у сумі 282 486,64 доларів США, у якій суд відмовив у задоволенні заяви Банку про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, через 10 днів ОСОБА_1 відчужив квартиру своїй дружині.
Вказані дії свідчать про активні дії ОСОБА_1 щодо виведення майна, за рахунок вартості якого може бути забезпечене виконання рішення суду про стягнення заборгованості, зі своєї власності.
На даний час в провадженні Подільського районного суду м. Києва розглядається справа про недійсність правочину, за яким право власності від ОСОБА_1 перейшло до ОСОБА_2 . В разі подальшого відчуження квартири ОСОБА_2 виконання рішення про недійсність правочину та повернення сторін у попередній стан буле утрудненим.
Відповідно до ст.ст. 149, 150 ч.1 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має на звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2, 10 частини першої, частини другої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду
у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження
№ 14-729цс19), а також Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20 (провадження № 61-549св21), від 12 січня 2022 року у справі № 568/525/21 (провадження № 61-14463св21), від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21 (провадження № 61-15440св21).
Підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З огляду на те, що забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати майно, тощо, суд вбачає підстави для арешту спірної квартири, адже її подальше відчуження призведе до утруднення виконання рішення суду, в разі задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 152,153, 353 ЦПК України, суд,
Заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», в інтересах якого діє Хуторянець Олександр Володимирович, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синьовид Ірина Олексіївна про визнання недійсним договору дарування квартири - задовольнити.
Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1193852680000, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .
Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Для цілей виконання даної ухвали вважати:
- боржником 1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
- боржником 2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- стягувачем - АТ «Райффайзен Банк», адреса місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 4А, код ЄДРПОУ 14305909.
Копію ухвали для відома надіслати заявнику: АТ «Райффайзен Банк», після її виконання - відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
СуддяТ. В. Войтенко