печерський районний суд міста києва
Справа № 757/16794/26-к
30 березня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
підозрюваного - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12026000000000485 від 21.02.2026, -
26.03.2026 року у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12026000000000485 від 21.02.2026.
Мотивуючи подане клопотання слідчий вказує, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026000000000485 від 21.02.2026 щодо кримінальних правопорушень за підозрою: ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України, виділених з матеріалів кримінального провадження № 120198000000000048 від 26.01.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України.
Так, у порушення цього, приблизно у липні 2014 року, більш точного часу і місця досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_9 та інших осіб виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення шляхом вчинення корисливих злочинів, підроблення документів, печаток, використання підроблених документів, печаток, внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також на умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, а також набуття, володіння або використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню доходів), заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі.
Визначившись із напрямом протиправної діяльності, взявши на себе функції організатора і керівника злочинної організації, ОСОБА_9 особисто підібрала її учасників, забезпечуючи при цьому стійкість злочинної організації, керованість і тривалість запланованих нею злочинних дій, використовуючи для відбору кандидатів їх особисті якості - схильність до вчинення корисливих злочинів, умови та спосіб їх життя, фізичний стан, зв'язки, здатність до підпорядкування тощо.
У різний період часу, починаючи з літа 2014 року, ОСОБА_9 разом з іншими особами вирішила створити стійке ієрархічне об'єднання осіб для спільної діяльності з метою вчинення особливо тяжких, тяжких та інших корисливих злочинів, до складу якої у різний період часу зокрема і входив ОСОБА_7 .
Так, ОСОБА_7 , будучи активним учасником злочинної організації - виконавцем, відповідно до відведених йому функцій:
- усував перешкоди правового характеру, пов'язані з діяльністю правоохоронних органів, для забезпечення прикриття діяльності конвертаційного центру ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ;
- допомагав у юридичному оформленні документів конвертаційного центру, займався розблокуванням арештованих рахунків фіктивних підприємств;
- забезпечував корупційні зв'язки у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб та у різних банківських установах;
- забезпечував надання правової допомоги фіктивним директорам конвертаційного центру, які викликалися на допити до правоохоронних органів;
- надавав поради, засоби і знаряддя для підготовки та скоєння злочинів, пов'язаних із шахрайським заволодінням майном потерпілих;
- підшукував потерпілих осіб з метою заволодіння їхнім майном в особливо великому розмірі шляхом обману та зловживання довірою;
- згідно з відведеною йому роллю, виконував функції юриста та з метою заволодіння коштами потерпілих осіб уклав договір про надання юридичних та консультаційних послуг щодо супроводження угоди купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в Оболонському районі міста Києва. Отримував грошові кошти від потерпілих осіб як попередню оплату за надання юридичних послуг;
- з метою ведення в оману потерпілих надавав їм підроблені документи щодо купівлі-продажу земельної ділянки, розташованої в Оболонському районі міста Києва;
- отримував розподілені грошові кошти від злочинної діяльності ОСОБА_9 , пов'язаної із заволодінням чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою.
За сукупністю злочинів, ОСОБА_7 підозрюється у:
- участі у злочинній організації, створеній з метою вчинення особливо тяжкого злочину, а також в участі у злочинах, вчинюваних такою організацією, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України(в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001);
- заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) в особливо великому розмірі, вчинене у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008).
20 лютого 2026 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру, згідно з якою громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в участі у злочинній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001) та заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) в особливо великому розмірі, вчиненого у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008) КК України.
Сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_7 , будучи підозрюваним та маючи процесуальні обов'язки, без повідомлення органу досудового розслідування та прокуратури, 26.04.2022 о 13:53 виїхав за кордон України за допомогою паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія, номер документа: НОМЕР_1 ) код ПП перетину: Краківець ділянка кордону Польська.
Також, встановлено, що останній може використовувати інші анкетні дані зокрема ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджуються витягами з ДМС, з фотокартками ОСОБА_7 .
Зважаючи на вищевикладені обставини, є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 умисно переховувався від органів досудового слідства та суду, те що останній має три неповнолітні дитини та у майбутньому повторно зможе безперешкодно виїхати за кордон.
Крім того, ОСОБА_7 неодноразово викликався до Офісу Генерального прокурора, за адресою: місто Київ, вул. Князів Острозьких, 8, каб. 292, однак на визначений день та час підозрюваний ОСОБА_7 не з'являвся.
Згідно із постановою слідчого від 21.02.2026, підозрюваного ОСОБА_7 оголошено у національний та міжнародний розшук, організацію здійснення якого доручено співробітникам ДКП НП України.
Враховуючи те, що вказаним кримінальним провадженням завдано матеріальної шкоди та збоку сторони потерпілих заявлений цивільний позов, а також, що підозрюваний ОСОБА_7 переховувався від органу досудового розслідування та не виконує покладені на нього обов'язки в порядку ст. 42 КПК України, що перешкоджає проведенню з ним слідчих та процесуальних дій і прийняттю законного процесуального рішення по даному кримінальному провадженню у розумні строки, виникла необхідність в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, як знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно впливати на свідків та потерпілих, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , інших свідків.
Відтак, підставою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_7 , є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені в п.п. 1, 2, 3, ст. 177 КПК України.
Посилаючись на зазначені обставини, сторона обвинувачення просить суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, адвоката, раніше не судимого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістесят діб.
У разі визначення розміру застави, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у вигляді 48 677 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 161 997 056 грн, а також покласти виконання наступних обов'язків, передбачених ч. 4 ст. 195 КПК України, а саме:прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатися із села Юріївка, Фастівського району, Київської області, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання просив задовольнити та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Додатково зазначив, що відносно підозрюваного у 2021 році було застосовано особисте зобов'язання і одразу після цього особа виїхала за кордон та протягом п'яти років перебувала на лікуванні, проте фактично переховувалась від слідства. І тільки після того, як був направлений запит на міжнародне співробітництво, підозрюваний повернувся в Україну, розуміючи наслідки своїх дій.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив, що підозрюваному у 2020 році було повідомлено про підозру, а у 2021 році було зупинено досудове розслідування, оскільки було надіслано чотири запити на міжнародне співробітництво.
20.02.2026 року було відновлено досудове розслідування та приєднано ще один епізод, та змінено повідомлення про підозру.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що прокурор стверджує, що підозрюваний виїхав за кордон в 2021 році, однак підозрюваний виїхав 25.04.2022 року та на момент виїзду до останнього не було застосовано запобіжного заходу.
Щодо клопотання захисник зазначив, що підозра необґрунтована, оскільки повідомлення про підозру було вручено з порушенням КПК України.
Таким чином, захисник просив відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Крім того, захисником ОСОБА_5 були подані письмові заперечення, в яких останній також зазначив, що ОСОБА_7 у даному кримінальному провадження має статус підозрюваного з 21.08.2020 року. Відносно нього відповідними судовими рішеннями вже застосовувалися в даному кримінальному провадженні запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, домашнього арешту та особистого зобов'язання.
Однак, терміни застосування таких запобіжних заходів сплинули, сторона обвинувачення з клопотаннями про їх продовження до слідчих суддів не зверталася.
Таким чином, на думку сторони захисту, сторона обвинувачення визнала те, що встановлених ст. 42 КПК України обов'язків достатньо для забезпечення належної правової процедури мого підзахисного ОСОБА_7 .
Крім того, підозрюваний, не зважаючи на відсутність застосування запобіжних заходів, отримавши інформацію про відновлення досудового розслідування, у відповідності до приписів ст. 42 КПК України, одразу прибув до органу досудового розслідування та прокурора для проведення слідчих та процесуальних дій.
Така процесуальна поведінка ОСОБА_7 свідчить про відсутність необхідності застосування запобіжних заходів по відношенню до нього в даному кримінальному провадженню, оскільки, визначених ст. 42 КПК України обов'язків, є достатньо для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Відтак, аналіз поведінки ОСОБА_7 свідчить про відсутність потреби застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність заявлених ризиків.
Також, захисник зазначив, що ОСОБА_7 має постійне місце роботи та позитивно характеризується у трудовому колективі, має постійне проживає, власне житло, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, забезпечує свою родину матеріальними засобами до існування, так як має постійне місце роботи з достатнім розміром доходу, що вказує на міцність соціальних зв'язків останнього.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав доводи захисника ОСОБА_5 та просив відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Крім того, захисником було долучено письмові заперечення, в яких послався на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників, просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Так, судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026000000000485 від 21.02.2026 щодо кримінальних правопорушень за підозрою: ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190 КК України, виділених з матеріалів кримінального провадження № 120198000000000048 від 26.01.2018 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України.
20 лютого 2026 ОСОБА_7 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та нову підозру, згідно з якою громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється в участі у злочинній організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 2341-III від 05.04.2001) та заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) в особливо великому розмірі, вчиненого у складі злочинної організації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008) КК України.
Крім того, встановлено, що в рамках кримінального провадження № 120198000000000048 від 26.01.2018, ОСОБА_7 21.08.2020 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
23.08.2020 ухвалою слідчої судді Печерського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який був продовжений ухвалою суду від 16.10.2020.
12.11.2020 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 09.01.2021 року, який був продовжений ухвалою суду від 04.01.2021.
16.02.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_7 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту до 21.04.2021 року.
14.04.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відсно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
05.08.2021 постановою прокурора у кримінальному провадженні від 03.08.2021 року було зупиненно досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018000000000048 від 26.01.2018 року, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України, у зв'язку із необхідністю виконання процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва.
20.02.2026 досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12018000000000048 від 26.01.2018 року було відновлено.
Підстави підозрювати ОСОБА_7 у можливому вчиненні ним вказаних вище кримінальних правопорушень є зібрані стороною обвиуначення в ході досудового розслідування докази, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_15 від 26.01.2018; листом ОСОБА_15 від 27.01.2018, щодо факту несанкціонованого втручання до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; листами ПАТ «Родовід Банк» від 22.01.2018 на адресу ОСОБА_15 щодо вчинення нотаріальних та процесуальних дій; висновком експертного дослідження від 26.01.2018 № 18/4 КТ-2 (дослідження комп'ютера ОСОБА_15 ); протоколом допиту свідка державного реєстратора КП «Ніжинське міське БТІ» Чернігівської обласної ради ОСОБА_16 від 27.01.2017 щодо ряду реєстраційних дій від його імені, яких він не здійснював; протоколом допиту свідка генерального директора ПП «Експертне агентство» ОСОБА_17 щодо проведення аукціону з продажу земельної ділянки; протоколом допиту свідка директора Київської філії КП «Реєстрація нерухомості та бізнесу» ОСОБА_18 щодо державного реєстратора ОСОБА_27 ; випискою по рахунку відкритого в АКБ «Індустріалбанк» щодо ТОВ «ФК «АТТАЛ»; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 27.07.2020 (заявник) щодо обставин вчинення кримінального правопорушення; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_14 від 27.07.2020 щодо обставин вчинення кримінального правопорушення; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 22.07.2020 щодо обставин передачі грошових коштів; протоколом допиту свідка ОСОБА_20 від 22.07.2020 щодо укладання між ОСОБА_13 та ОСОБА_7 договору про надання юридичних та консультаційних послуг та передачі ОСОБА_7 копій документів: рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 4216 від 23.11.2017 про надання дозволу на реалізацію окремого майна АТ «Родовід Банк», а саме земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:139:055; договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:139:055 від 28.12.2017, укладене між «Стайлмакс Інвестментс Лімітед» (Продавець) та ТОВ «ФК «Аттал» (Покупець); деталізованим витягом з ЄДРРПНМ щодо проведення реєстраційних дій; свідоцтвом № 4216 від 23.11.2017 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; договором купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:78:139:055 від 28.12.2017; рішенням № 4216 від 23.11.2017 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про надання дозволу на реалізацію окремого майна; договором про надання юридичних та консультаційних послуг укладених між ОСОБА_7 та ОСОБА_13 від 06.12.2017; розписками ОСОБА_7 щодо отримання від ОСОБА_13 грошових коштів від 25.09.2017; 14.12.2017; 13.12.2017; 11.12.2017; протоколом допиту свідка ОСОБА_21 від 29.07.2020, яка була присутня під час передачі ОСОБА_13 грошових коштів ОСОБА_7 ; протоколом впізнання ОСОБА_25 ;протоколом впізнання ОСОБА_28 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_22 від 29.07.2020, яка була присутня під час передачі ОСОБА_13 грошових коштів ОСОБА_7 ;протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль особи від 07.11.2018;реєстраційною справою ТОВ «ФК «АТТАЛ», ТОВ «РІКАРДО ГРУП», ТОВ «Валорес ЮА»; матеріалами тимчасових доступів, що містять банківську таємницю, а саме рух грошових коштів по рахунках ТОВ «ФК «АТТАЛ», ТОВ «РІКАРДО ГРУП», ТОВ «Інвестиційна Долина» та ін.; протоколами допитами свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_29 , ОСОБА_28 , ОСОБА_30 ; висновком аналітичного дослідження від 11 серпня 2021 року № 182/26-15-08-04-20/41841472 про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інвестиційна Долина» щодо наявності ознак порушень, пов'язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення та/або інших правопорушень за період з 01.01.2018 по 30.07.2021; узагальнений матеріалом державної служби фінансового моніторингу України; судово-економічною експертизою; судовою почеркознавчою експертизою.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих його кримінальних правопорушень вірогідним та достатнім для застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованими кримінальними правопорушеннями, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.
Відтак, суд, аналізуючи доводи сторони обвинувачення, дійшов висновку, що підозра можливого вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень не є вочевидь необґрунтованою. Проте, наявні у матеріалах клопотання та дослідженні у судовому засіданні докази не доводять, що існує обґрунтованість підозри такого рівня, який є необхідним для обмеження прав і свобод особи шляхом застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Разом з цим, слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Згідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.
Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Слідчий суддя вважає, що ризик щодо можливості переховування підозрюваним від слідства та суду, є частково обґрунтованим, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , за скоєння яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна злочину.
Така суворість та безальтернативність покарання може спонукати особу переховуватись від органу досудового розслідування, суду з метою уникнення відповідальності, що обумовлює існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Відтак, на думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину, саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Разом з цим, слідчий суддя вважає голослівними посилання сторони обвинувачення про наявність вказаного ризику, у зв'язку з тим, що ОСОБА_7 , будучи підозрюваним та маючи процесуальні обов'язки, без повідомлення органу досудового розслідування та прокуратури 26.04.2022 о 13:53 виїхав за кордон України, оскільки з доводів сторони захисту та доказів встановлено, що останній не перебував під дією запобіжного заходу щоб вказувало на те, що останнім було його порушено.
Крім того, слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваного оголошено у розшук лише 21.02.2026. Дана обставина вказує на те, що сторона обвинувачення з 2022 року не могла не знати мсіцезнаходження підозрюваного, оскільки це тривалий проміжок часу, а тому слідчий суддя вважає, що такі доводи в певній мірі є суперечливі, однак, при цьому, не надає оцінку підставам оголошення у розшук підозрюваного.
Щодо існування ризику знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, та які на даний час не відшукані органом досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що даний ризик стороною обвинувачення нічим не аргументований.
Разом цим, в силу забезпечення виконання вимог ст. 290 КПК Ураїни та досягнення цілей кримінального провадження він в певній мірі є наявним.
Щодо ризику, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, слідчий суддя звертає увагу, що при встановленні наявності такого ризику, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, експертами у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто, ризик впливу на свідків, підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином, даний ризик до допиту осіб у суді, є актуальним, а тому обґрунтованим.
Відтак, при розгляді клопотання судом встановлено, що вищенаведені у клопотанні слідчого ризики не містять переконливого обґрунтування, що тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який є винятковим, зможе забезпечити належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків. Слідчий у клопотанні та прокурори в судовому засіданні не довели обставин, які свідчать про недостатність застосування щодо ОСОБА_7 , більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання вказаним ризикам.
При розгляді клопотання судом не було встановлено, що процесальна поведінка підозрюваного є неналежною, а тому доводи сторони захисту щодо недоведеності наявності ризиків є частково обґрунтованими.
Крім того, слідчий суддя враховує, що в рамках кримінального провадження № 120198000000000048 від 26.01.2018, з якого в подальшому щодо кримінальних правопорушень за підозрою ОСОБА_7 було виділено у кримінальне провадження № 12026000000000485 від 21.02.2026, відносно підозрюваного вже застосовувались запобіжні заходи, а саме: тримання під вартою, цілодобовий домашній арешт, домашній арешт в пений період доби та особите зобов'язання.
На думку слідчого судді, така зміна застосованих запобіжних заходів за період 2020-2021 років свідчить про зменшення заявлених ризиків стороною обвинувачення, що свідчить на користь підозрюваного.
Крім того, підозрюваному було повідомлено про підозру ще у 2018 році, що є додатковим фактором стабільності його процесуальної поведінки.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання слідчого не підлягає задоволенню.
Разом з цим, слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , тяжкість покарання, яке загрожує останньому, у разі визнання його винним у зазначеному кримінальному правопорушенні, зміну підозри, дані про особу підозрюваного, в тому числі і те, що він має постійне місце проживання та роботи, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, приходить до висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Відповідно до частини 1 статті 181 КПК України домашній арешт - це запобіжний захід, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або в певний період доби.
Згідно ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Таким чином, на думку слідчого судді, саме домашній арешт, як запобіжний захід, забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, а також виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що забезпечить справедливий баланс між досягненням цілей у кримінальному провадженні та правами підозрюваного, надасть можливість працювати та забезпечувати сім'ю.
З врахуванням зазначених обставин, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 год. по 06:00 год. наступної доби, з покладенням на підозрюваної обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 28.05.2026, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження №12026000000000485 від 21.02.2026.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 193, 376 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12026000000000485 від 21.02.2026 - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , з 22:00 год. по 06:00 год. наступної доби, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та прослідування в укриття цивільного захисту, а саме: до 28.05.2026 включно.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із села Юріївка, Фастівського району, Київської області, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні, перелік яких прокурор має довести до відома підозрюваному;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зобов'язати прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до виконання органу Національної поліції за його місцем проживання.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладається на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_31