печерський районний суд міста києва
757/11282/26-ц
2-7540/26
01 квітня 2026 року
Суддя Печерського районного суду м. Києва Єрмічова В. В., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Держави Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - відповідач-2, ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 головуючим суддею визначено Єрмічову В. В. та матеріали позовної заяви передано для розгляду.
Перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , головуючий суддя вважає за необхідне заявити самовідвід, виходячи з наступного.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на його думку головуючим суддею Григоренко І. В. при винесенні ухвали в аналогічній справі про направлення для розгляду за підсудністю внесено завідомо неправдиві відомості, що є ознаками кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Статтями 36, 37 ЦПК передбачено чіткий та виключний перелік підстав з яких може бути заявлено самовідвід, відвід судді.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Як визначено положеннями частини першої-третьої ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Європейський суд з прав людини у рішеннях зазначає, що найголовнішою є існування довіри, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, пункт 46).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Разом з тим, суддя Григоренко І. В. є діючим суддею Печерського районного суду м. Києва та моєю колегою.
Виходячи з вищевказаних обставин, в подальшому можуть виникнути сумніви у неупередженості судді.
Враховуючи викладене, розгляд справи в такому складі суду, мотиви заявлення самовідводу мають об'єктивне підґрунтя та відповідають положенням ст. 36 ЦПК України, ст. 15 Кодексу суддівської етики.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
З метою забезпечення високого рівня довіри громадян до суду та усунення в подальшому обставин, які б могли вплинути на об'єктивний розгляд справи і недопущення недовіри до правосуддя що передбачено Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014, суд приходить висновку про необхідність заявлення самовідвіду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 34, 36, 39, 40, 41 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заявити самовідвід від участі у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Цивільну справу № 757/11282/26-ц (провадження № 2-7540/26) передати для визначення складу суду, в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Єрмічова