печерський районний суд міста києва
Справа № 757/21574/23-ц
пр. 2-1812/26
09 лютого 2026 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерський» (далі - позивач, ОСББ «Печерський») до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСББ «Печерський» заборгованість за житлово-комунальні послуги, з яких 53 353,30 грн - сума основного боргу, 12 362,72 грн - сума інфляційного збільшення, 2 262,29 грн - 3 % річних, 2 684 грн. 00 коп. - оплату судового збору; покласти на відповідача інші судові витрати, в тому числі, професійної правничої допомоги.
В обґрунтування позову зазначено, що 26.05.2019 року співвласники житлових та нежилих приміщень створили ОСББ «Печерський» за адресою м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-Б (дата запису про державну реєстрацію: 10.06. 2019 року, номер запису: 10701020000082987).
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Вказує, що відповідач не сплачує житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за житлово-комунальні послуги на день подання позову на загальну суму 53 353,30 грн. Крім того, відповідач як боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов'язаний сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової у розмірі 12 362,72 грн та 3% річних у розмірі 2 262,29 грн, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.06.2023 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у вказаній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.10.2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.10.2023 року відкладено судове засідання на 06.02.2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.02.2024 року відкладено судове засідання на 15.04.2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.04.2024 року відкладено судове засідання на 15.07.2024 року.
У зв'язку з зайнятістю головуючого судді в іншому судовому засіданні судове засідання 17.07.2023 року знято з розгляду та призначено на 08.11.2023 року.
У зв'язку з зайнятістю головуючого судді в іншому судовому засіданні судове засідання 08.11.2023 року знято з розгляду та призначено на 05.02.2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.04.2024 року відкладено судове засідання на 18.07.2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.07.2024 року відкладено судове засідання на 03.10.2024 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2024 року в задоволенні заяви відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до участі у справі - відмовлено.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.10.2024 року відкладено судове засідання на 21.01.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2025 року відкладено судове засідання на 10.04.2025 року.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці судове засідання, призначене на 10.04.2025 року, знято з розгляду та призначено на 21.07.2025 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2025 року у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду у вказаній цивільній справі - відмовлено та протокольною ухвалою суду відкладено судове засідання на 17.11.2025 року.
20.01.2025 року від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Київський національний університет культури і мистецтв, оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.11.2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
21.07.2025 року на адресу суду відповідачем для прийняття до спільного розгляду з первісним позовом подано зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСББ «Печерський» про визнання недійсним протоколу № 28/12-20 від 28.12.2025 року засідання правління ОСББ «Печерський».
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.11.2025 року у прийнятті до спільного розгляду з первісним позовом зустрічної позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСББ «Печерський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовлено.
06.02.2026 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності. Указував, що стягнення заборгованості за період з 01.06.2020 року по 31.12.2020 року в сумі 10 670,66 грн не підлягає задоволенню.
Позивач у судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальна площа 180,40 кв.м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 09.07.2021 року № 265173354.
26.05.2019 року співвласники житлових та нежилих приміщень створили ОСББ «Печерський» за адресою м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-Б (дата запису про державну реєстрацію: 10.06. 2019 року, номер запису: 10701020000082987).
Згідно Рішення загальних зборів ОСББ «Печерський», оформленого Протоколом загальних зборів ОСББ «Печерський» від 01.03.2020 року затверджено внесення обов'язкових платежів на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 08,45 грн за один квадратний метр загальної площі приміщення. Також, зобов'язано власників приміщень сплачувати внески до 20 числа поточного місяця.
Відповідно до п. 5.5.8 Статуту ОСББ «Печерський» - співвласник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Станом на 21.04.2023 року відповідач має заборгованість за житлово-комунальні послуги, з яких 53 353,30 грн - сума основного боргу, 12 362,72 грн - сума інфляційного збільшення, 2 262,29 грн - 3 % річних.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право: робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати відшкодування збитків, заподіяних спільному майну об'єднання з вини власника або інших осіб, які користуються його власністю; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто означена стаття встановлює презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, в тому числі, з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об'єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об'єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.
Частина 5 ст. 21 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлює, що для накопичення коштів на ремонт неподільного та загального майна і термінового усунення збитків, що виникли в результаті аварій чи непередбачених обставин, в обов'язковому порядку створюються ремонтний та резервний фонди об'єднання. Кошти цих фондів акумулюються на рахунку об'єднання у банківських установах і використовуються виключно за цільовим призначенням.
Частка в загальному обсязі обов'язкових платежів на утримання і ремонт неподільного та загального майна, в інших спільних витратах у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційна до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
При цьому ч. 5 ст. 24 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що невикористання власником приміщень, що йому належить або відмова від користування неподільним та загальним майном не є підставою для звільнення власника від участі в спільних витратах на обслуговування і ремонт неподільного та загального майна в житловому комплексі.
Неможливість здійснення заходів з утримання будинку, через відмову відповідачів сплачувати внески до ремонтного фонду, порушує законні права та інтереси інших співвласників багатоквартирного будинку.
У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку однак не є членом цього об'єднання, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі не здійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.
Саме такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 3-945гс15 та від 27 січня 2016 року № 3-1028гс15.
Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Змістовний аналіз зазначених норм свідчить про те, що відповідачі в силу Закону є власником квартири АДРЕСА_1 , а відтак на нього покладається зобов'язання дотримуватися обов'язків для належного утримання та використання майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
ОСОБА_1 , як власник квартири АДРЕСА_1 , зобов'язаний здійснювати оплату встановлених ОСББ платежів з утримання будинку та прибудинкової території, проте допустив заборгованість, яка станом 21.04.2023 року становить 53 353,30 грн, що підтверджується наявним розрахунком в матеріалах справи.
З врахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про те, що у спірних правовідносинах заборгованість із платежів з утримання будинку та прибудинкової території та внесків відповідача перед позивачем обґрунтованою.
Суд звертає увагу на те, що доказів, які б спростовували факт надання та отримання вказаних послуг щодо майна відповідача, як і доказів невірності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості відповідача, відповідачем не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційної складової боргу, суд зазначає наступне.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у ст. 625 ЦК України, визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань.
Таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), а також у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/4878/16-ц (провадження №61- 1625св18).
Доказів виконання зобов'язання відповідачем перед позивачем матеріали справи не містять.
З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.
Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.
Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі №6-49цс12, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №464/3790/16-ц (14-465цс18).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18).
Крім того, Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 535/757/17 (провадження № 61-30148св18) зробив аналогічний висновок щодо подібних правовідносин.
У частині 2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Згідно із розрахунком, наданим позивачем, з відповідачів на користь позивача слід стягнути 12 362,72 грн - суму інфляційного збільшення, 2 262,29 грн - 3 % річних.
Суд перевіривши розрахунок позивача, вважає його вірним. При цьому суд зазначає, що позивачем в цій частині позовні вимоги за час розгляду справи в суді не збільшувалися, іншого розрахунку суду не надано.
Відповідачі жодного обґрунтованого розрахунку чи доказу на спростування розрахунку позивача суду не надали.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСББ є неприбутковою організацією і не здійснює господарської діяльності з метою отримання прибутку. ОСББ не є виконавцем житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (ч. 2 ст. 2 вказаного Закону), тому постанова Кабінету Міністрів України «Про Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 року № 206 не поширюється на ОСББ.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 53 353,30 грн - основного боргу, 12 362,72 грн - суму інфляційного збільшення, 2 262,29 грн - 3 % річних є обґрунтованими та доведеними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
11.03.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 року та № 239 від 25.03.2020 року, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року установлено карантин на усій території України з 12.03.2020 року до 24.04.2020 року.
Дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року, безперервно продовжувалася згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 291 від 22.04.2020 року, № 343 від 04.05.2020 року, № 392 від 20.05.2020 року, № 500 від 17.06.2020 року, № 641 від 22.07.2020 року, № 760 від 26.08.2020 року, № 956 від 13.10.2020 року, № 1236 від 09.12.2020 року, № 104 від 17.02.2021 року, № 405 від 21.04.2021 року, № 611 від 16.06.2021 року, № 855 від 11.08.2021 року, № 981 від 22.09.2021 року, № 1336 від 15.12.2021 року, № 229 від 23.02.2022 року, № 630 від 27.05.2022 року, № 928 від 19.08.2022 року, № 1423 від 23.12.2022 року та №383 від 25.04.2023 року, постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.05.2023 року дію карантину продовжено до 30.06.2023 року.
Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України № 540-ІХ від 30.03.2020 року набрав чинності 02.04.2020 року.
Суд зазначає, що з 12.03.2020 (дата початку карантину) і до 30.06.2023 (останній день карантину) перебіг позовної давності був зупинений.
Відповідно до приписів п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки позовної давності продовжуються на строк дії зазначеного стану.
Окрім того, ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 року внесено наступні зміни до п 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами) в Україні воєнний стан діє з 24.02.2022 року до 09.11.2024 року.
Враховуючи зазначені норми законодавства, строк позовної давності не можна вважати таким, що сплив на момент подачі позову.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідачів витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5 300, 00 грн.
Як визначено у ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача додано до позовної заяви: копію Договору про надання правової допомоги № 01/03/21-Д від 01.03.2021 року, укладеного між ОСББ «Печерський» (далі - Клієнт) та Одвокатським об'єднанням «Авентус»; копію Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги № 01/03/21-Д від 01.03.2021 року; копію протоколу погодження договірної ціни від 01.03.2021 року; копію платіжного доручення № 2635 від 09.07.2021 року на суму 5 300,00 грн.
Таким чином, аналізуючи докази, надані стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, об'єм та складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їхньої вартості, суд дійшов висновку, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 300,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За частиною десятою статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
У зв'язку із повним задоволенням позову про стягнення заборгованості по внескам та платежам, судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволених вимог, що становить 2 684,00 грн згідно з платіжної інструкції № 1492 від 29.01.2025 року.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 15, 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. ст. 7, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 353, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерський» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерський» заборгованість у розмірі 53 353 (п'ятдесят три тисячі триста п'ятдесят три) грн 30 коп., 12 362 (дванадцять тисяч триста шістдесят дві) грн 72 грн. - інфляційний втрат та 2 262 (дві тисячі двісті шістдесят дві) грн 32 коп. - 3 % річних.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерський» 5 300 (п'ять тисяч триста) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 грн.
Позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерський»: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36-Б; код ЄДРПОУ 43054269;
Відповідач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 09.03.2026 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ