Справа № 357/2131/26
Провадження № 2-ві/357/2/26
03 квітня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Сомок О. А. , розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Орєхова О.І. у справі №357/2131/26,
30.03.2026 ОСОБА_1 через систему Електронний суд подав до суду заяву про відвід судді Орєхова О.І. по справі № 357/2131/26 за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського районного управління поліції Головного управління поліції у Київській області та до Головного управління Національної поліції у Київській області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Заява про відвід обгрунтована тим, що позовна заява ОСОБА_1 зареєстрована Білоцерківським міськрайонним судом 11.02.2026, хоча згідно інформації з сайту Укрпошти, надійшла до суду 09.02.2026, а провадження відкрито лише 23.02.2026, що є порушенням ч. 1 ст. 187 ЦПК України та свідчить про істотне порушення суддею процесуального закону. Розгляд справи ухвалою судді від 23.02.2026 було призначено на 25.03.2026 за правилами спрощеного позовного провадження, у зв'язку, як зазначає суддя, з малозначимістю справи, що не відповідає ніяким нормам ЦПК України, оскільки такого правового терміну як «малозначимість» не існує і є вигадкою судді. Крім того, проводячи розгляд справи суддя Орєхов О.І., в порушення ч. 5 ст. 227 ЦПК України не надав представнику відповідача можливість задати питання позивачу та самостійно зайнявся допитом позивача, що свідчить про зацікавленість головуючого судді у вирішенні справи на користь відповідача тим більше, що представник відповідача виявився непідготовленим до розгляду справи і це чітко зрозумів суддя та почав проявляти процесуальну активність на користь відповідача. Зазначені обставини, на думку заявника, свідчать для позивача та стороннього спостерігача про те, що Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в особі судді Орєхова О.І. є упередженим при вирішенні зазначеної справи.
За таких обставин, ОСОБА_1 вважає, що суддя Орєхов О.І. не може брати участь в розгляді справи, оскільки в такому разі можуть виникнути обгрунтовані сумніви у безсторонності судді при розгляді цієї справи, тому заявляє судді Орєхову О.І. відвід.
Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхова О.І. від 31 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Орєхова О.І. визнано необґрунтованою та передано на вирішення іншому судді, визначеному в порядку ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026, вказану заяву про відвід судді передано для розгляду судді Сомок О.А.
Частиною сьомою ст. 40 ЦПК України визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про відвід судді та матеріали цивільної справи, суд дійшов висновків про таке.
Судом встановлено, що в провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, судді Орєхова О.І. перебуває цивільна справа № 357/2131/26 за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського районного управління поліції Головного управління поліції у Київській області та до Головного управління Національної поліції у Київській області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою судді від 23 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання у справі.
Відповідно до положень ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Згідно із ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу. Встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу. Якщо відвід заявляється повторно з підстав, розглянутих раніше, суд, який розглядає справу, залишає таку заяву без розгляду.
Отже, за умовами частин 3 та 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді (п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України).
Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Згідно із ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. «об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
Відповідно до статті 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб'єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об'єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах П'єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Суб'єктивний критерій полягає у з'ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб'єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презумується.
Щодо об'єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об'єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).
Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалах від 10.05.2018 (справа №800/592/17) та від 01.10.2018 (справа №9901/673/18).
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Окрім того, згідно роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Із заяви про відвід судді вбачається, що вона обгрунтована незадоволенням Смілянського Є.А. процесуальними рішеннями судді Орєхова О.І., порушенням суддею процесуальних норм, а саме: ст. 187, ч.5 ст.227 ЦПК України.
Отже, мотивами позивача для звернення до суду із заявою про відвід головуючого судді стали виключно незгода з процесуальними діями та рішеннями головуючого судді, зауваження щодо яких можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду. Такі мотиви не можуть бути підставою для відводу, а будь-які інші обставини із кола визначених законодавцем у ст. 36 ЦПК України позивачем у його заяві не наведено.
Суд зауважує, що згідно ст. 11 ЦПК України, саме суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що доводи ОСОБА_1 є не обґрунтовані, ним не зазначено і не доведено наявність обставин, які б указували на необ'єктивність або упередженість головуючого судді у вказаній справі. Незгода відповідача із процесуальними діями та рішеннями суду не може слугувати підставою для усунення судді від розгляду справи. Інших обставин, які б викликали сумнів в об'єктивності або неупередженості судді, або ж слугували підставою для відводу судді з інших підстав, не виявлено.
Отже, заява позивача, про відвід судді Орєхова О.І. у справі не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 40, 260, 353 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Орєхова Олега Івановича у справі № 357/2131/26 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О. А. Сомок