Справа № 357/1309/26
Провадження № 2-с/357/42/26
іменем України
"01" квітня 2026 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви та скасування судового наказу, стягувач: Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»,
У березні 2026 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із заявою, стягувач: Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» про поновлення строку на подання заяви та скасування судового наказу по цивільній справі № 357/1309/26 провадження № 2-н/357/712/26 від 26 лютого 2026 року, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, обґрунтувавши наступним.
26 лютого 2026 року Білоцерківським міськрайонним судом було видано судовий наказ про стягнення з нього на користь КП «Білоцерківтепломережа» заборгованості у розмірі 12 024,11 грн та судового збору у розмірі 332,80 грн. Про існування вказаного судового наказу заявнику стало відомо лише 20 березня 2026 року, коли виявив конверт у своїй поштовій скриньці. Враховуючи, що строк на оскарження пропущено з незалежних від нього причин, відповідно до ст. 171 ЦПК України, просив поновити строк на подання заяви.
Заявник повністю не згоден з вказаним наказом, оскільки вимоги стягувача не є безспірним, а саме: стягувач діє недобросовісно, надаючи суду некоректний розрахунок. Ним регулярно здійснюються поточні платежі за послуги теплопостачання, проте КП «Білоцерківтепломережа» умисно їх не враховує або безпідставно зараховує у рахунок іншої заборгованості. Сума 12.024,11 грн є спірною та непідтвердженою належним чином.
Просив поновити строк на подання заяви про скасування судового наказу та скасувати судовий наказ № 357/1309/26 від 26 лютого 2026 року, виданий Білоцерківським міськрайонним суду Київської області, стягнути з КП БМР «Білоцерківтепломережа» на його користь судові витрати.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24 березня 2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Орєхова О.І. та передана для розгляду.
Оглянувши матеріали цивільної справи № 357/1309/26 2-н/357/712/26, суддя вважає, що заява про поновлення строку на подачу заяви про скасування судового наказу та заява про скасування судового наказу підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Подана заява про скасування судового наказу відповідає вимогам ст. 170 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
Судом встановлено, що 26 лютого 2026 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано судовий наказ, яким було стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування в розмірі 11 207,32 грн за період з 01.07.2024 по 01.01.2026, суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційний процесів в розмірі 590,64 грн, три відсотки річних в розмірі 226,15 грн за період з 01.07.2024 по 01.01.2026. Стягнути з боржника на користь стягувача судовий збір в розмірі 332,80 грн.
Згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, який був направлений за адресою реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , убачається, що кореспонденцію із суду було отримано 10.03.2026.
Звертаючись до суду із вищевказаною заявою, заявник зазначав, що про існування вказаного судового наказу стало відомо лише 20 березня 2026 року, коли виявив конверт у своїй поштовій скриньці. Враховуючи, що строк на оскарження пропущено з незалежних від нього причин, відповідно до ст. 171 ЦПК України, просив поновити строк на подання заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Як встановлено ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.
Аналіз норм ЦПК України, які регламентують наказне провадження, дає підстави для висновку про те, що наказне провадження - це самостійний вид провадження цивільного судочинства, що існує поряд із позовним і окремим провадженням, якому притаманна певна процесуальна форма, що має певні особливості, пов'язані з тим, що ця форма забезпечує захист прав та інтересів стягувача, що має документи проти боржника, який не виконує свої зобов'язання. Метою наказного провадження є спрощення, скорочення та здешевлення судової процедури у тих випадках, коли це можливо та виправдано, та є ефективним засобом захисту прав боржника у безспірних справах. При вирішенні питання про видачу судового наказу суд не перевіряє обґрунтованість заявлених стягувачем вимог, оскільки на час видачі судового наказу суду невідомо про наявність спору між сторонами, через що в разі незгоди із таким наказом боржник може подати заяву про його скасування чи перегляд за нововиявленими обставинами, наслідком чого є скасування судом такого судового наказу, виданого в порядку наказного провадження.
Як роз'яснено в п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року за № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Крім того, мають враховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником; із доданих документів вбачається пропуск позовної давності, то така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов'язує перевіряти наявні матеріали справи, а тому відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про поновлення строку на подачу заяви про скасування судового наказу, так як пропущений із поважних причин та скасування судового наказу від 26 лютого 2026 року у справі № 357/1309/26, оскільки з даних матеріалів вбачається, що між сторонами існує спір, який підлягає розгляду судом у спрощеному позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.
Щодо вимог в частині стягнення з КП БМР «Білоцерківтепломережа» судового збору, суд приходить до наступного.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Відповідно до частин 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До заяви про скасування судового наказу додано доказ сплати судового збору у розмірі 166,40 грн, що підтверджується Платіжною квитанцією № 289328570 від 23.03.2026.
Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до частини першої ст. 42 ЦПК України, сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» звернулося до суду в порядку наказного провадження, в якому передбачено спрощене судове провадження. Заява про скасування судового наказу також подана у порядку наказного провадження
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (ч. 2 ст. 42 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України «Наказне провадження». Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Із зазначених норм матеріального права та процесуальних норм встановлено, що судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів частин 3 та 8 ст. 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України.
Разом з тим, ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема, не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов'язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже, саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимозі про стягнення судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу, слід відмовити, з огляду на те, що відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, підлягає відшкодуванню лише на користь заявника шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред'явлення ним позову до боржника.
При цьому, з огляду на приписи ч. 2 ст. 164 ЦПК України, можна дійти висновку, що законодавець розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, пропонує вирішувати при пред'явленні стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.
Також, слід зауважити, що скасуванням судового наказу спір по суті не вирішується. Тому підстав для стягнення судового збору на користь заявника та інших витрат не має.
При цьому, стягувач, який звертався до суду із заявою про видачу судового наказу не позбавлений права звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження, визначеному ЦПК України.
Керуючись, ст.ст. 19, 160, 167, 170, 171, 260, 261, 353 ЦПК України,
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу.
Заяву ОСОБА_1 , стягувач: Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»» про скасування судового наказу,- задовольнити частково.
Скасувати судовий наказ Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2026 року по цивільній справі № 357/1309/26 провадження 2-н/357/712/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування в розмірі 11 207,32 грн за період з 01.07.2024 по 01.01.2026, суму на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційний процесів в розмірі 590,64 грн, три відсотки річних в розмірі 226,15 грн за період з 01.07.2024 по 01.01.2026 та судового збору в розмірі 332,80 грн.
В частині стягнення судового збору, - відмовити.
Роз'яснити стягувачу Комунальному підприємству Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 01 квітня 2026 року.
Суддя О. І. Орєхов