Справа № 287/264/26
провадження 3/287/1739/26
02 квітня 2026 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Нижник Григорій Петрович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ID-картка НОМЕР_1 видана 20.08.2021 органом 7111, військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, за ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАп), -
Встановлено, що 06.02.2026 складено протокол серії ЧЦП № 338465 відповідно до якого 04.02.2026 о 12 год 00 хв начальником прикордонної застави інженерного облаштування (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) старшим лейтенантом ОСОБА_2 , в ході здійснення контролю військовослужбовців виявлено, що інспектор прикордонної служби 3 категорії - майстер першого відділення інженерних робіт прикордонної застави інженерного облаштування (з м.д. АДРЕСА_2 ) прикордонної комендатури інженерного облаштування (з м.д. АДРЕСА_2 ) старший солдат за призовом ОСОБА_1 перебуваючи на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КНП «Олевська ЦЛ» , не відповідав на дзвінки, після чого було встановлено зв'язок о 20 год 00 хв 05.02.2026 з лікарем травматологом який повідомив, що даний військовослужбовець залишив територію лікарні, а також був виписаний за порушення лікарняного режиму. Під час телефонної розмови з матір'ю ОСОБА_3 встановлено, що старший солдат за призовом ОСОБА_1 вночі прибув до місця проживання за адресою АДРЕСА_1 . 05.02.2026 о 21 год 30 хв даний військовослужбовець повідомив, що бажає повернутися до місця несення служби. 06.02.2026 військовослужбовець повернувся до місця проходження служби, свої дії пояснити не зміг. Таким чином, що військовослужбовець був незаконно відсутній три дні, своїми діями старший солдат за призовом ОСОБА_1 порушив вимоги наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону № 1-АГ від 01.01.2025 року, ст.4, 14,127,128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадження у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причину неявки ОСОБА_1 у судове засідання неповажною і розцінює його неявку як затягування строків розгляду справи, у зв'язку з цим суд розглядає справу у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Як зазначено у частинах 1 та 2 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів. Положеннями статті 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 172-11 КУпАП адміністративним правопорушенням вважається, самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Суб'єктами даного адміністративного правопорушення є військовослужбовці.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП є порядок проходження військової служби.
З об'єктивної сторони правопорушення, зокрема, полягає у нез'явленні військовослужбовця з відрядження тривалістю до десяти діб.
Факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №338465 від 06.02.2026, який складений у відповідності до вимог КУпАП та містить формулювання вчиненого адміністративного правопорушення. Вказаний протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень;
- письмовим рапортом начальника прикордонної застави інженерного облаштування (з м.д. АДРЕСА_2 ) прикордонної комендатури інженерного облаштування (з м.д. АДРЕСА_2 ) старшого лейтенанта ОСОБА_4 ;
- копією службового посвідчення ОСОБА_1 ;
- копією епікризу ОСОБА_1 ;
- службовою характеристикою військовослужбовця ОСОБА_1 .
Відповідно статті 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24 лютого 2022 року Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-Х від 24.02.2022, у зв'язку з чим на території України почав діяти воєнний стан, який триває дотепер.
Під час проходження військової служби військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_1 відповідно до положень Військової присяги та вимог Статутів Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань доручених йому за посадою.
В діях солдата ОСОБА_1 по даному факту вбачаються ознаки умисних дій, так як він свідомо не з'явився вчасно без поважних причин з лікарняного до місця проходження військової служби.
Докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП є повними, безсумнівними, належними та допустимими, такими, що доповнюють одне одного, оскільки, відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.
Доказів поважності невчасного з'явлення до місця проходження служби ОСОБА_1 на розгляд суду не надано.
При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії посадових осіб щодо складання відносно нього протоколу про військове адміністративне правопорушення не оскаржував, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, - суду не скеровував.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку в доведенні винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-11 КУпАП - нез'явлення військовослужбовця з другої частини щорічної відпустки.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.
Обставин, що пом'якшують відповідальність та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення суддею не встановлено.
Під час вирішення питання щодо накладення стягнення, суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
Суд бере до уваги характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, характер та обставини адміністративного правопорушення, також суд враховує майновий стан порушника (працевлаштований), ступінь його вини, те, що останній до адміністративної відповідальності притягується вперше, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують відповідальність, тому вважає за необхідне накласти стягнення у виді штрафу у розмірі 500 (п'ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Таке покарання за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративні правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.
Проте, враховуючи, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору з ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 40-1, ч. 3 ст. 172-11, 283, 284, 287, 326-328 КУпАП, п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд,-
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Штраф перерахувати на р/р UA 048999980313020106000006741, код отримувача (ЄДРПОУ) 37976485, код класифікації доходів бюджету: 21081100, отримувач коштів: ГУК у Житомирській області/ ТГ м. Олевськ/ 21081100, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи та інші санкції.
Звільнити від сплати судового збору ОСОБА_1 на підставі п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Роз'яснити особі, щодо якої застосоване адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Г. П. Нижник