Справа № 286/4593/25
Провадження № 2-с/286/2/26
01.04.2026 м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л.
з секретарем Павленко Л. В.,
за участю представника
(заявника) боржника ОСОБА_1 ,
стягувача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Овручі справу за заявою ОСОБА_3 про перегляд судового наказу про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами в порядку ч. 8 ст. 170 та глави 3 розділу V ЦПК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, -
23 січня 2026 року по справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дітей Овруцьким районним судом Житомирської області у справі №286/4593/25 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт серії НОМЕР_1 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше і не більше встановлених законодавством розмірів для дитини відповідного віку на кожну з двох дітей, починаючи з 25.12.2025 і до 06.04.2028, тобто до досягнення ОСОБА_4 повноліття, з ІНФОРМАЦІЯ_5 і до ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто до досягнення ОСОБА_5 повноліття в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), але не менше і не більше встановлених законодавством розмірів для дитини відповідного віку та 332 грн. 80 коп. судового збору.
09.02.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява від ОСОБА_3 , в інтересах якого діяв адвокат Васюк Микола Миколайович, про перегляд судового наказу про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами в порядку ч. 8 ст. 170 та глави 3 розділу V ЦПК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України у справі №286/4593/25, в якій він просить скасувати судовий наказ, виданий Овруцьким районним судом Житомирської області 23 січня 2023 року №286/4593/25за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше і не більше встановлених законодавством розмірів для дитини відповідного віку на кожну з двох дітей, починаючи з 25.12.2025 і до 06.04.2028, тобто до досягнення ОСОБА_4 повноліття, з ІНФОРМАЦІЯ_5 і до ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто до досягнення ОСОБА_5 повноліття в розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), але не менше і не більше встановлених законодавством розмірів для дитини відповідного віку, та відмовити ОСОБА_2 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 , подаючи до суду заяву про видачу судового наказу приховала той факт, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі та фактичних шлюбних відносинах, батько дітей є військовослужбовцем, хоч і на сьогоднішній день боронить державу, однак утримує свою сім'ю - дітей та дружину, відправляючи останній кошти на картковий рахунок. Також не менш важливим фактом є те, що мати дітей подала заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на емоціях після сварки з чоловіком, а так як на сьогоднішній день подружжя помирилося і прийшло до взаєморозуміння щодо спільного утримання дітей, тому і потреба в такому судовому наказі відпала. Тобто, у вказаній справі наявні нововиявлені обставини, які мають істотне значення, і які не були відомі суду при видачі судового наказу, а саме те, що стягувач при поданні заяви про видачу судового наказу надала суду недостовірні та неправдиві відомості, а саме приховала той факт, що перебуває у зареєстрованих та фактичних шлюбних відносинах з батьком дітей та постійно отримує на свій картковий рахунок від нього кошти на отримання дітей в добровільному порядку, що підтверджено відповідними належними доказами по справі.
В судовому засіданні представник заявника (боржника) заяву підтримала, з наведених у ній підстав.
Стягувач ОСОБА_2 в судовому засідання заперечила щодо задоволення заяви про скасування судового наказу, при цьому зазначила, що чоловік не виходить з нею на зв'язок з 18.12.2025. Вона не заперечує факту отримання коштів від чоловіка, але їх розмір є мінімальним і не покриває витрат на утримання дітей. Значні кошти йдуть на підготовку дітей до школи, послуги лікаря-стоматолога та інші витрати.
Суд, вислухавши пояснення представника заявника (боржника), стягувача та дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Згідно із ч.8 ст. 170ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для такого перегляду є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (частина перша та пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
Частиною 2 ст. 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Тлумачення п.1 ч. 2 ст. 423 глави 3 розділу V ЦПК України з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов'язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1)переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта статті 423 ЦПК України).
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто, перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (диву.:постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18)).
У постанові Верховного Суду від 01 березня 2024 року у справі № 334/6285/23 викладено висновок про те, що «тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 глави 3 розділу V ЦПК України з метою перегляду за нововиявленими обставинами судового наказу про стягнення аліментів дає підстави для висновку, що такими нововиявленими обставинами є юридичні факти, які існували на час видачі судового наказу, є істотними для розгляду заяви про його видачу, тобто могли вплинути на висновки суду про права та обов'язки заявника і боржника. Нововиявлені обставини є також обставини, які виникли після набрання судовим наказом законної сили, але віднесені законом до нововиявлених обставин».
Частиною 3 ст. 429 ЦПК України передбачено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з вимогами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За своєю суттю аліменти це кошти, покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку.
Оцінюючи доводи боржника, суд відмічає, що вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи. Так, в судовому засіданні стягувач спростувала його доводи в частині того, що вони прийшли до взаєморозуміння щодо спільного утримання дітей, тому і потреба в такому судовому наказі відпала, адже за її словами, чоловік не зв'язок з нею не виходить з 18.12.2025, хоча з дітьми виходить.
В заяві про видачу судового наказу стягувач зазначала, що вони з боржником перебувають в зареєстрованому шлюбі та про те, що чоловік надає кошти на утримання дітей, але частково та в не значному розмірі, яких не вистачає на утримання дітей в зв'язку з ростом цін на продукти харчування, одяг, медикаменти та інше. Тобто, вказані факти нею не приховувалися.
Оцінюючи платіжні документи, які підтверджують надання добровільно коштів боржником на утримання дітей, суд звертає увагу, що їх розмір не відповідає гарантованому мінімальному розміру аліментів на дітей відповідного віку ( 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).
Відтак, докази та обставини, на які посилається заявник (боржник), не є нововиявленими обставинами у розумінні вимог ч. 2 ст. 423 ЦПК України. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б могли вплинути на скасування судом за нововиявленими обставинами судового наказу ним суду не надано.
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами та скасування судового наказу.
Керуючись ст.429 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд судового наказу про стягнення аліментів за нововиявленими обставинами в порядку ч. 8 ст. 170 та глави 3 розділу V ЦПК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, відмовити.
На ухвалу суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя А. Л. Гришковець
Повний текст ухвали складено 03.04.2026.