Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/2862/25
Провадження № 2/935/420/26
Іменем України
02 квітня 2026 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Щербаченко І.В.,
за участю секретаря судового засідання Сьомак Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
установив:
ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 43404,94 грн., понесених судових витрат в сумі 2422,00 грн. та витрат на надання правової допомоги у сумі 16000 грн.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 06.06.2019 між АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 було укладено Угоду про надання кредиту № 501150785 та обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № ССNG-501150785.
17.05.2021 між АТ «Альфа - Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» був укладений Договір факторингу №2, відповідно до умов якого АТ «Альфа - Банк»» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» права грошової вимоги до боржника за договорами № 501150785 та № ССNG-501150785.
18.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір факторингу №18/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржника за договорами № 501150785 та № ССNG-501150785.
Відповідно до Договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги, у тому числі, за Договорами № 501150785 та № ССNG-501150785, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Позивач посилається на те, що в порушення умов укладених договорів ОСОБА_1 , отримавши від позичальника кредитні кошти, свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків не виконала в повному обсязі, внаслідок чого за утворилась заборгованість в зазначеному вище розмірі.
Обґрунтовуючи наявність права вимоги до відповідачки, позивач посилається на положення ст.ст. 512, 514 ЦК України, вказує, що на підставі укладених договорів факторингів позивач набув прав кредитора у зобов'язаннях, набув право вимоги до боржника на заборгованість, яка утворилась на дату відступлення права грошової вимоги в загальному розмірі 43404,94 грн, яку просить стягнути з відповідача на свою користь.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 16000,00 грн.
Позивач в судове засіданні не з'явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі представника, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.
Копія ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та доданих до неї документів направлялись відповідачу за зареєстрованим місцем її проживання, проте поштове повідомлення повернулось на адресу суду не врученим.
За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, на підставі ст. 259 ЦПК України складення повного тексту судового рішення відкладено до 5 днів.
Національне законодавство, що підлягає застосуванню
Згідно з п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За правилами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно частини 1 статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Згідно зі ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду
Судом встановлено, що 06.06.2019 ОСОБА_1 укладено Угоду про надання кредиту № 501150785 та обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.
Відповідно до умов Кредитного договору № 501150785, укладеного між АТ "АЛЬФА-БАНК" та ОСОБА_1 , сторони погодили, що в межах одного кредитного договору № 501150785 Кредитодавець реалізує дві форми кредитування, передбачені його умовами: разове надання коштів (ідентифікатор № 501150785); встановлення кредитного ліміту (ідентифікатор № CCNG-501150785).
Таким чином, відповідно до умов Договору № 501150785, Кредитодавець зобов'язався надати Позичальнику кредит у сумі 21930.00 грн., а Позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 06.06.2021 р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 25 %.
Відповідно до умов Договору № CCNG-501150785, Кредитодавець зобов'язався надати Позичальнику кредитний ліміт у сумі до 200000.00 грн., а Позичальник зобов'язався повернути використану суму та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 26 % Підписанням оферти ОСОБА_1 беззаперечно підтвердила, що вона попередньо ознайомилась у письмовій формі з усією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення про отримання кредитута з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування»,нормативними актами НБУ.
Таким чином, судом встановлено, що між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем в належній формі був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримала кредитні кошти на поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні та можливість користуватись кредитними коштами в межах наданого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору кредиту.
З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що АТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 можливість користуватись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування чужими коштами не виконала в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість, що призвело до порушення майнових прав позивача.
17.05.2021 між АТ «Альфа - Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» був укладений Договір факторингу №2, відповідно до умов якого АТ «Альфа - Банк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» права грошової вимоги до боржників, зокрема, до відповідача в сумі 32776,18 грн, що підтверджується змістом самого договору та Витягу з Реєстру боржників до цього Договору, належним чином засвідчені копії яких приєднані до матеріалів справи, які суд приймає як належні та допустимі докази (а.с. 39-41, 86-88).
18.05.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал», укладений договір факторингу №18/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Флекіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників, зокрема, до відповідача, що підтверджується змістом самого договору, Акту прийому-передачі Боржників від 18.05.2021 та Витягу з Реєстру боржників до Договору, належним чином засвідчені копії яких приєднані до матеріалів справи, які суд приймає як належні та допустимі докази.
10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржників ТОВ «Коллект Центр», боржником за яким є ОСОБА_1 .
Частиною 1 статті 512ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 512, 514 ЦК України до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Дослідивши надані докази, встановивши фактичні обставини справи, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено правомірність нарахування ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №ССNG-501150785 від 06.06.2019, за тілом кредиту в сумі 12317,99 грн, за відсотками в розмірі 316,16 грн, та за Договором № 501150785 за тілом кредиту 15787,43 грн., за відсотками в розмірі 10983,06 грн. що разом становить 39 404,64 грн. а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення відсотків та інфляційних по ст. 625 ЦК України
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачці нарахованні за договором кредиту №ССNG-501150785 3% річних в сумі 95,15 грн. та інфляційні в сумі 432,08 грн. та за договором № 501150785 3% річних в сумі 341,24 грн. та інфляційні в сумі 1028,14 грн.
Перевіривши здійснені розрахунки 3% річних та інфляційних, суд визнає їх правильними, виконаними з дотриманням норм ст. 625 ЦК України, нараховані на суму боргу, який становить не виконане зобов'язання.
Отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню в загальній сумі 1896,61 грн на підставі ст. 625 ЦК України, як відповідальність за порушення виконання грошового зобов'язання.
Щодо стягнення пені/штрафу
Суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення пені/штрафу в сумі 2103,69 грн., оскільки дослідивши умови укладеного між сторонами договору, який оформлений шляхом підписання оферти, акцепту на її прийняття, анкети, тобто на підставі доказів, які долучені до справи, судом не встановлено, що вони взагалі містять зобов'язання про відповідальності за невиконання грошового зобов'язання у вигляді штрафу або пені.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог не підтверджено обставини правомірності нарахування пені/штрафу в сумі 2103,69 грн, а тому ці вимоги є безпідставними.
Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17, від 23.12.2020 року у справі № 191/2648/17.
Суд не може послатися як на належні умови про стягнення пені/штрафу на зміст паспорту споживчого кредиту, копія якого також долучена до матеріалів справи, оскільки паспорт споживчого кредиту є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та має інформативний характер для споживача, підписання паспорту споживчого кредиту не підтверджує укладення кредитного договору, а є підтвердженням виконання переддоговірного зобов'язання банку ознайомити споживача із запропонованими умовами кредитування.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України повинна бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права. Судова практика із застосування спірних правовідносин є сталою і змін не зазнавала.
Отже, суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення з відповідачки пені/штрафу в сумі 2103,69 грн.
Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальній сумі, що становить 41 301,25 грн. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.
Розподіл судових витрат
Відповідно до положень частини 1, пункту 1 частини 3статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з правилами пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат з надання правничої допомоги представником позивача надано: копію договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, відповідно до п. 4.1 якого передбачено, що вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору; заявку на надання юридичної допомоги №504 від 01.10.2025; витяг з акту виконаних робіт №15 від 31.10.2025, за змістом яких вбачається, що правова допомога надана на загальну суму 16000,00 грн, з яких надання усної консультації з вивчення документів2 год/2000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу4 год/3000 грн.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні відповідача всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З урахуванням конкретних обставин, зокрема, складністю справи та ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складністю справи та ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Окрім того, позовні вимоги позивача задоволено частково.
За таких обставин, при визначенні розміру витрат на правову допомогу судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 16000,00 грн є завищеною та необґрунтованою. Окрім того, справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності.
Враховуючи, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, ціну позову, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, а також те, що всі обставини справи були встановлені без безпосередньої участі представника позивача, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 16000,00 гривень, є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
За таких обставин, суд вбачає підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача та, виходячи із засад розумності та співмірності, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом частково задоволено позов, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2304,67 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 353, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість що становить 41 301,25 грн. а також стягнути судовий збір в розмірі 2 304,67 грн. та 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Текст рішення складений 02.04.2026.
Суддя І.В. Щербаченко