Справа № 296/14770/25
2/296/1845/26
"03" квітня 2026 р. м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира в складі головуючої судді Пилипюк Лілії Миколаївни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального Управління державного бюро розслідувань у місті Хмельницькому, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди,
24 грудня 2025 року до Корольовського районного суду м. Житомира надійшла позовна заява ОСОБА_1 до територіального Управління державного бюро розслідувань у місті Хмельницькому, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди. Позовна заява подана представником позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд».
Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР, розташованим у м. Хмельницькому, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12021065400001348, відомості про яке 23.06.2021 внесенні до Єдиного реєстру досудового розслідувань на підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 15.06.2021 року за фактом перевищення службових повноважень працівниками Управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП відносно ОСОБА_1 , що супроводжувалось безпідставним застосування фізичної сили та спецзасобів за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України.
23.12.2022 року слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР, розташоване у м. Хмельницькому, Карашецький В.З. прийняв рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу зазначеного кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 22.05.2023 року в справі 295/6144/23, було скасовано постанову від 23.12.2022 року про закриття кримінального провадження за №12021065400001348 від 23.06.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. Постановляючи вказану ухвалу, слідчий суддя дійшов висновку про те, що прийняте слідчим процесуальне рішення про закриття кримінального провадження є передчасним, так як проведення досудового розслідування без оцінки всіх обставин, на які посилався заявник у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення, фактично свідчитиме про неповноту розслідування, а також невиконання слідчим передбаченого частиною другою статті 9 КПК України обов'язку.
Позивач зазначає, що внаслідок передчасного та безпідставного закриття кримінального провадження слідчим Територіального управління ДБР було порушено його права, передбачені в статті 56 КПК України та йому було завдано моральну шкоду. Дізнавшись про закриття кримінального провадження, де він має статус потерпілого, йому стало погано, піднявся тиск, він почував розчарування та втрату довіри до правоохоронних органів. Тоді він вирішив оскаржити постанову слідчого про закриття кримінального провадження, внаслідок чого змінився його звичайний спосіб життя, він хвилювався та перебував у стресі, що завдавало йому душевних страждань. Також моральна шкода завдана тим, що він майже десять днів готував скаргу щодо скасування постанови про закриття кримінального провадження, читав багато нормативно-правових актів та законів.
Завдану йому моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 50 000 гривень.
На підставі наведеного позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Ухвалою судді від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено строк 15 днів для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України.
22 січня 2026 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги позову, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог не надано належних і достатніх доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, протиправності дій ТУ ДБР у м. Хмельницькому та існування причинно-наслідкового зв'язку між рішеннями (діями) службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому й наслідками у вигляді ймовірно завданої моральної шкоди.Відповідачем з 03.08.2021 здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021065400001348 від 23.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 КК України, щодо можливих неправомірних дій працівників УПП в Житомирській області стосовно ОСОБА_2 , які мали місце 04.06.2021.У межах цього кримінального провадження, для встановлення обставин конфлікту та затримання, слідчим допитані ОСОБА_1 , який надав версію про незаконне затримання, побиття та катування) та працівники патрульної поліції ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в якості свідків, які повідомили версію про надання ОСОБА_1 активної фізичної протидії та спробу втечі з авто. При цьому слідчим опрацьовано свідчення інших осіб, вивчено протокол допиту потерпілої ОСОБА_7 (заявниці у справі про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ), витребувано та проаналізовано матеріали інших пов'язаних справ. У межах зазначеного кримінального провадження проведено судово-медичну експертизу та додаткову судово-медичну експертизу ОСОБА_1 , а також призначено судово-медичну експертизу працівника поліції Бондарчука В. В.За результатами зазначених слідчих та процесуальних дій слідчим ТУ ДБР у м. Хмельницькому прийнято постанову від 23.12.2022 про закриття кримінального провадження № 12021065400001348 від 23.06.2021, у зв'язку із відсутністю в діянні складу зазначеного кримінального правопорушення, яка в подальшому була скасована ухвалою слідчого судді. Досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено та з урахуванням зауважень слідчого судді, викладених в ухвалі від 22.05.2023, призначено судову експертизу відео-звукозапису.Після всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин у кримінальному провадженні слідчим ТУ ДБР у м. Хмельницькому досудове розслідування закінчено шляхом прийняття постанови від 05.11.2025 про закриття кримінального провадження № 12021065400001348 від 23.06.2021 у зв'язку із відсутністю в діянні складу зазначеного кримінального правопорушення. Зазначену постанову ОСОБА_1 не оскаржував.Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності слідчих, встановлених за результатами оскарження їх дій чи бездіяльності до слідчого судді чи прокурора, само по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої, та, відповідно, не є безумовним доказом неправомірної бездіяльності таких осіб, у розумінні статей 1173, 1174 ЦК України і не може бути підставою для відшкодування моральної та (або) матеріальної шкоди.У спірних правовідносинах відсутні обставини, які б свідчили про явну протиправність рішень чи бездіяльності службових осіб ТУ ДБР у м. Хмельницькому в межах кримінального провадження, де ОСОБА_1 є заявником, та того, що цими обставинами йому завдано моральну шкоду. На підставі наведеного представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд установив, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР у м. Хмельницькому здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021065400001348 від 23.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 365 КК України, щодо можливих неправомірних дій працівників УПП в Житомирській області стосовно ОСОБА_8 .
За результатами проведення досудового розслідування слідчим ТУ ДБР у м. Хмельницькому прийнято постанову від 23.12.2022 про закриття кримінального провадження № 12021065400001348 від 23.06.2021, у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду міста Житомира від 22.05.2023 року постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР у м. Хмельницькому від 23.06.2021 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021065400001348, скасовано.
Постановляючи вищевказану ухвалу, слідчий суддя встановив, що прийняте слідчим процесуальне рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України є передчасним,так як проведення досудового розслідування без оцінки всіх обставин, на які посилався заявник у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення, фактично свідчитиме про неповноту розслідування, а також невиконання слідчим передбаченого частиною другою статті 9 КПК України обов'язку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статей 55, 56 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Однак цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків або відшкодування моральної шкоди.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Зазначений правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт завдання цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18)).
Статті 1173, 1174 ЦК України визначають спеціальні умови притягнення суб'єктів публічного права до цивільно-правової відповідальності.
У частинах першій та другій статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має керуватися засадами розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, зокрема, чим підтверджується факт завдання позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони завдані, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та чим він при цьому керується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
ЄСПЛ зазначає, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» («Станков проти Болгарії»), заява № 68490/01).
За правилами статей 12 та 81 ЦПК України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог та подати докази. Доказування може не ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Докази мають бути належними, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України), допустимими що свідчать про обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, що одержані із дотриманням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України); достовірними на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України); достатніми, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (статті 80 ЦПК України).
За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просить стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України 50 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок передчасного прийняття постанови про закриття кримінального провадження.
Однак, обставини, на які покликається позивач, не є безумовною підставою для покладення на державу Україна цивільно-правової відповідальності щодо відшкодування моральної шкоди.
Суд ураховує, що на підтвердження заявлених позовних вимог ОСОБА_1 надав копію постанови слідчого про закриття кримінального провадження, копію ухвали слідчого судді про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, а також копію відповіді Житомирської обласної прокуратури на його скаргу.
У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №336/5519/18 (провадження №61-11350св19) зазначено, що, вирішуючи спір, суди не врахували, що оскарження позивачем процесуальних рішень органів досудового слідства в порядку кримінального судочинства є механізмом реалізації права на судовий контроль за додержанням прав особи в кримінальному провадженні та скасування таких рішень в судовому порядку не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а задоволення його вимог про визнання потерпілим є достатньою сатисфакцією.
Близькі за змістом правові позиції також висловлені Верховним Судом у постановах від 04 липня 2018 року у справах № 614/2328/17 (провадження №61-7053зпв18) і №638/14260/16 (провадження №61-11766св18), від 10 жовтня 2018 року у справі №640/3837/17 (провадження №61-29382св18), від 31 жовтня 2018 року у справі №646/5224/17 (провадження №61-7478св18), від 28 листопада 2018 року у справі №638/9055/15 (провадження №61-20721св18), від 13 березня 2019 року у справі №638/12193/16 (провадження №61-18855св18), на які також посилалася Запорізька обласна прокуратура у касаційній скарзі.
У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі №686/12334/18 (провадження №61-12965св19) вказано, що встановивши, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факту заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між прийняттям постанови про закриття кримінального провадження, бездіяльністю органу прокуратури та настанням шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Сам по собі факт того, що прийняте слідчим прокуратури процесуальне рішення про закриття кримінального провадження було скасовано судом, не свідчить про незаконність дій відповідача, оскільки постанова слідчого скасована з процесуальних підстав, цей факт не свідчить про заподіяння майнової та моральної шкоди позивачу, а також про причинний зв'язок із заподіяною майновою та моральною шкодою.
У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №337/3375/17 (провадження №61-11586св19) зазначено, що для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України. При цьому сам факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, якими за результатами розгляду скарг позивача зобов'язано відповідача вчинити певні процесуальні дії, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно-правової відповідальності. З огляду на зазначене, Верховний Суд виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 січня 2021 року у справі №227/4410/19 (провадження №61-9407св20), від 25 березня 2021 року у справі №227/3052/19 (провадження №61-22337св19), від 19 грудня 2022 року у справі №466/5021/18 (провадження №61-21157св19), від 27 березня 2023 року у справі №757/221/21-ц (провадження №61-10631св22).
Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що скарження позивачем процесуального рішення слідчого у кримінальному провадженні є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства, однак не є підставою для відшкодування моральної шкоди у розумінні статті 23 ЦК України, оскільки не є порушенням прав особи.
Також суд ураховує, що позивачем не надано доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, наявності такої шкоди та можливого причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та діями/бездіяльністю відповідача.
З наведених мотивів суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до територіального Управління державного бюро розслідувань у місті Хмельницькому, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди.
Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Хмельницькому, код у ЄДРПОУ - 42335958, адреса: м. Хмельницький, вул. Сіцінського Юхима, 12;
Відповідач: Державна казначейська служба України, код у ЄДРПОУ - 37567646, адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6.
Повне рішення суду складено 03 квітня 2026 року.
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК