Справа № 296/11611/25
2/296/866/26
03 квітня 2026 року м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира в складі: головуючого судді Рожкової О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. СУТЬ СПРАВИ
1.1. Представник АТ «Таскомбанк» (позивач) - ОСОБА_2 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_1 (відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4213549-034 від 22.08.2024 в розмірі 435 312,91 грн станом на 03.08.2024.
1.2. В обґрунтування позову зазначав, що 22.08.2024 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про надання споживчого кредиту №4213549-034. Відповідно до умов договору позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту - 285 900 грн.; строк користування - 60 місяців; проценти за користування кредитом - 0,01% річних; комісія за обслуговування кредиту - 4,9% щомісячно.
1.3. Зазначав, що банк свої зобов'язання за вказаним договором виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, утім в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач допустив заборгованість, яка станом на 03.10.2025 становить 435 312,91 грн., яка складається з наступного: 276 917,20 грн заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 23,47 грн заборгованості по процентам (в т.ч. прострочена); 158 372,24 грн заборгованість за комісіями (в т.ч. простроченій). Враховуючи вищевикладене просив задовольнити позов в повному обсязі.
ІІ. ПРОЦЕДУРА та ПОЗИЦІЇ СТОРІН
2.1. 28.10.2025 ухвалою суду відкрито провадження у цивільній справі №296/11611/25, яку вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
2.2. Відповідач повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання. Однак, поштове відправлення адресоване ОСОБА_1 повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
2.3. Відповідно до норм ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
2.4. У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у cправі №910/1730/22 зазначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі №910/8197/19, від 09 грудня 2021 року у справі №911/3113/20).
2.5. Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
2.6. Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
2.7. Враховуючи, що розгляд справи призначено у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, вжиття судом заходів повідомлення відповідача про розгляд справи, передбачених процесуальним законом, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ
3.1. 22.08.2024 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №4213549-034, за умовами якого відповідач отримав споживчий кредит шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позичальника у загальній сумі 299 909,10 грн., яка складається з 285 900 грн суми кредиту та 14 009,10 грн одноразової комісії за надання кредиту, строком на 60 місяців, де розмір процентної ставки - 0,01% річних, розмір комісії за обслуговування кредиту - 4,9% щомісячно (а.с.13-20).
3.2. До заяви-договору про надання кредиту позивачем також додано паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем, в якому зазначено суму кредиту - 299 999,10 грн., строк кредитування - 60 місяців, процентну ставку - 0,01% річних, розмір комісії за обслуговування кредиту - 4,9% щомісячно (а.с.26-27).
3.3. На підтвердження перерахування коштів в обсязі та у строк, що визначені умовами кредитного договору позивачем долучено виписка по особовим рахункам кредитного договору №4213549-034 за період з 22.08.2024 по 03.10.2025 (а.с.46-85).
3.4. Відповідно до розрахунку заборгованість за кредитним договором №4213549-034 від 22.08.2024 станом на 03.10.2025 складає 435 312,91 грн., з яких: 276 917,20 грн - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 23,47 грн - заборгованість по процентам, 158 372,24 - заборгованість за комісіями (а.с.87-91).
IV. НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
4.1. За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
4.2. За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
4.3. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
4.4. Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».
4.5. Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.
4.6. Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.
4.7. В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
4.8. Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
4.9. Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
4.10. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
4.11. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
4.12. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
4.13. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
4.14. Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
4.15. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
4.16. Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
4.17. Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
4.18. Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
4.19. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
4.20. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
4.21. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
4.22. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
V. ОЦІНКА та МОТИВИ СУДУ
5.1. З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2024 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №4213549-034, за умовами якого відповідач отримав споживчий кредит шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок позичальника у загальній сумі 299 909,10 грн., яка складається з 285 900 грн суми кредиту та 14 009,10 грн одноразової комісії за надання кредиту, строком на 60 місяців, де розмір процентної ставки - 0,01% річних, розмір комісії за обслуговування кредиту - 4,9% щомісячно.
5.2. Таким чином, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.
5.3. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
5.4. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
5.5. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.
5.6. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
5.7. На підтвердження перерахування коштів в обсязі та у строк, що визначені умовами кредитного договору позивачем долучена виписка по особовим рахункам кредитного договору №4213549-034 за період з 22.08.2024 по 03.10.2025.
5.8. Суд зауважує, що виписка з банківському рахунку є належним доказом користування кредитними коштами та наявності заборгованості, оскільки відображає рух коштів та доводить активне користування відповідачем кредитними коштами та неналежне виконання нею своїх обов'язків з погашення кредиту.
5.9. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №333/5483/20.
5.10. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №4213549-034 від 22.08.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 03.10.2025 складає 435 312,91 грн., з яких: 276 917,20 грн - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 23,47 грн - заборгованість по процентам, 158 372,24 - заборгованість за комісіями.
5.11. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №342/180/17 від 03.07.2019, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, тоді як строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
5.12. Встановлено, що позивачем доведено укладення між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору №4213549-034 від 22.08.2024.
5.13. Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів (тіла кредиту) та сплати відсотків.
5.14. Відтак, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «Таскомбанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №4213549-034 від 22.08.2024 у розмірі 276 940,67 грн., яка складається з: 276 917,20 грн - заборгованості по тілу кредиту та 23,47 грн - заборгованості за відсотками.
5.15. Щодо стягнення комісії.
5.16. Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
5.17. Таким чином, ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
5.18. За ч. ч. 1 та 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
5.19. Згідно з ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
5.20. Відтак, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
5.21. Зі змісту п.1.2.3 заяви-договору про надання споживчого кредиту №4213549-034 від 22.08.2024 вбачається, що відповідачу встановлено комісію за обслуговування кредиту у розмірі 4,9% щомісячно.
5.22. Разом з тим, АТ «Таскомбанк» не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
5.23. Встановлено, що умови заяви-договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а відповідно передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту, в тому числі і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема, інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншої інформації, що суперечить вимогам ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
5.24. Враховуючи, що позивачем встановлено щомісячну плату за послуги банку, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, положення заяви-договору, укладеного між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 , щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за договором, є нікчемними.
5.25. Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
5.26. Отже, суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог АТ «Таскомбанк» в частині стягнення з відповідача комісії, оскільки умови заяви-договору щодо обов'язку здійснення платежів за комісією є нікчемними, нарахована позивачем заборгованість за комісією в розмірі 158 372,24 грн стягненню не підлягає.
5.27. Враховуючи вищевикладене позовні вимоги АТ «Таскомбанк» підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №4213549-034 від 22.08.2024 в розмірі 276 940,67 грн., яка складається з: 276 917,20 грн - заборгованості по тілу кредиту та 23,47 грн - заборгованості за відсотками, а в решті позову слід відмовити.
VI. ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ
6.1. За правилами частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим задоволенням позову (63,61%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім витрати зі сплати судового збору у розмірі 3322,82 грн за подання позовної заяви до суду.
Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, Корольовський районний суд міста Житомира,
1. Позов Акціонерного товариство «Таскомбанк», задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариство «Таскомбанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4213549-034 від 22.08.2024 в розмірі 276 940 (двісті сімдесят шість тисяч дев'ятсот сорок) гривень 67 копійок та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3322 (три тисячі триста двадцять два) гривень 82 копійок.
3. В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач:
Акціонерне товариство «Таскомбанк»,
місцезнаходження за адресою:
01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30,
код ЄДРПОУ 09806443.
Відповідач:
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
зареєстроване місце проживання за адресою:
АДРЕСА_1 ,
РНОКПП: НОМЕР_1
Повне рішення суду складене 03 квітня 2026 року.
Головуючий суддя Олена РОЖКОВА