Справа № 761/12007/26
Провадження № 1-кс/761/8324/2026
01 квітня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність дізнавача Шевченківського УП ГУНП у м. Києві та прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва в рамках кримінального провадження № 12026105100000210 від 17.02.2026, -
ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва зі скаргою, в якій просила:
1) визнати протиправною бездіяльність старшого дізнавача ВД Шевченківського УП ОСОБА_4 ,, прокурора ОСОБА_5 та дільничного ОСОБА_6 , що проявилася у систематичному порушенні процесуальних строків та нездійснення захисту потерпілих;
2) зобов'язати дізнавача невідкладно розглянути питання про зміну правої кваліфікації кримінального провадження;
3) зобов'язати слідчого витребувати та долучити до матеріалів справи всі матеріали за зверненнями ОСОБА_3 з Дніпровського УП та витяги про виклики поліції за адресою проживання ОСОБА_7 за останні 10 місяців для розгляду подій в їх сукупності;
4) зобов'язати дізнавача та прокурора ініціювати перед судом обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для ОСОБА_8 на час досудового розслідування;
5) зобов'язати суб'єктів оскарження надати письмові обґрунтовані відповіді на всі подані ОСОБА_3 скарги після 17.02.2026;
6) ініціювати службову перевірку щодо дій капітана поліції ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 та дільничного ОСОБА_6 з метою їх притягнення до дисциплінарної відповідальності за службову недбалість, що призвела до тривалого перебування малолітніх дітей у стані небезпеки та психологічного терору.
До суду надійшла заява ОСОБА_3 , в якій вона скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Дізнавач та прокурор у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 107, ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності учасників процесу та без фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів фіксування кримінального провадження.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Главою 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.
Частиною 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності дізнавача, слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а саме:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Частина друга зазначеної статті встановлює заборону розгляду під час досудового розслідування скарг на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора. Такі скарги можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді згідно з правилами статей 314-316 зазначеного Кодексу.
Зазначені обставини також кореспондуються і з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, відображеної у постанові від 26 березня 2019 року по справі № 807/1456/17, які беруться слідчим суддею до уваги в силу вимог ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, згідно якої наведений у частині першій статті 303 КПК України перелік рішень, дій або бездіяльності, що можуть бути предметом судового оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Судом встановлено, що у провадженні Підрозділу дізнання Шевченківського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12026105100000210, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2026 за коротким викладом обставин, що ОСОБА_3 було нанесено тілесні ушкодження.
В рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_3 зверталася з рядом заяв до Шевченківської окружної прокуратури міста Києва, а саме:
1) заява про вчинення кримінального правопорушення та бездіяльність органів поліції від 23.02.2026, яка зареєстрована 23.02.2026 за № 2512-26;
2) скарга на бездіяльність та процесуальні порушення слідчого щодо долучення речових доказів від 26.02.2026, яка зареєстрована 26.02.2026 за № 2754-26.
Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий зобов'язаний розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання.
Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що прокурором не надано доказів розгляду клопотання, слідчий суддя вважає, що ним допущено бездіяльність, яка полягає у нерозгляді даних клопотань у порядку ст. 220 КПК України, у зв'язку з чим скарга в цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується поданих ОСОБА_3 звернень до Шевченківської окружної прокуратури міста Києва (скарга на систематичне порушення процесуальних строків та бездіяльність слідчого, яка зареєстрована 26.02.2026 за № 2758-26, клопотання про зміну правової кваліфікації та внесення відомостей до ЄРДР, яка зареєстрована 26.02.2026 № 2756-26), а також до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві (заява про вчинення кримінального правопорушення та надання номеру КП в ЄРДР, яка зареєстрована 04.03.2026 за № П-8026), слідчий суддя зазначає, що вивчивши їх зміст, приходить до висновку, що вони не є клопотаннями в порядку ст. 220 КПК України, оскільки в них він ОСОБА_3 просить виконати процесуальну дію, відтак скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Крім цього, у пункті 1 прохальної частини скарги ОСОБА_3 просить слідчого суддю визнати протиправною бездіяльність, однак, згідно ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, ОСОБА_3 просить слідчого суддю вчинити дії, які він в силу ст. 307 КПК України не може вчиняти.
Стосовно пунктів 3 та 4 прохальної частини скарги слідчий суддя зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 36 та ч. 5 ст. 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є слідчий або прокурор, вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймає слідчий (прокурор) самостійно.
Тобто, питання, порушені ОСОБА_3 , є виключною дискрецією самого дізнвача та прокрурора, у яку слідчий суддя втручатися не вправі.
Чинним законодавством не передбачено повноважень слідчого судді, надавати вказівки прокурору, слідчому чи дізнавачу щодо вчинення тих чи інших конкретних процесуальних дій за наслідками розгляду клопотань учасників кримінального провадження.
Більш того, спроба вчинення таких дій з боку суду була б втручанням в роботу органу досудового розслідування в цілому та в заплановану стратегію досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні, що прямо суперечить принципу диспозитивності.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Стосовно викладеної вимоги ОСОБА_3 у пункті 1 прохальної частини скарги, а саме щодо зобов'язання дізнавача невідкладно розглянути питання про зміну правої кваліфікації кримінального провадження, слідчий суддя зауважує, що п. 5 ч. 5 ст. 214 КПК України містить поняття «попередня правова кваліфікація», тобто кваліфікація не є статичною, це динамічний процес, який у цьому аспекті розпочинається з правової кваліфікації, яка є саме попередньою і яка, зокрема, у ході ефективного досудового розслідування може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події.
Так, на початку досудового розслідування наявний лише обмежений обсяг відомостей про події. У ході досудового розслідування кількість, обсяг та якість виявлених відомостей збільшуються, і на момент завершення досудового розслідування відповідний суб'єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними й достатніми даними про скоєне діяння (поведінку).
Відповідним суб'єктом, який визначає попередню правову кваліфікацію при отриманні відомостей про кримінальне правопорушення є слідчий або прокурор, оскільки вказані особи наділені повноваженнями починати досудове розслідування та вносити відомості до ЄРДР.
Натомість, визначення кваліфікації є проявом дискреції прокурора, слідчого чи дізнавача, втручатися у яку слідчий суддя не має.
При цьому, предметом оскарження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України є невиконання обов'язку вчинити певну процесуальну дію, яку прокурор, слідчий чи дізнавач зобов'язані вчинити у визначений КПК України строк.
Незгода особи із обсягом такої процесуальної дії, а саме визначеною прокурором кваліфікацією не охоплюється таким видом бездіяльності, яка може підлягати оскарженню у вказаному порядку.
У зв'язку з цим можливість оскарження зазначеної бездіяльності, з огляду на положення наведених вище норм КПК України, на досудовому провадженні не передбачена.
Щодо зазначених ОСОБА_3 можливих порушень процесуальних строків суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 308 КПК України підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування.
Частина 2 вказаної статті визначає, що прокурор вищого рівня зобов'язаний розглянути скаргу протягом трьох днів після її подання і в разі наявності підстав для її задоволення надати відповідному прокурору обов'язкові для виконання вказівки щодо строків вчинення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. Особа, яка подала скаргу, невідкладно письмово повідомляється про результати її розгляду.
Згідно ч. 3 ст. 17 Закону України «Про прокуратуру» для прокурорів, у тому числі прокурорів - стажистів окружних прокуратур, керівників та заступників керівників підрозділів окружної прокуратури прокурором вищого рівня є керівник окружної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов'язків;
З огляду на викладені положення, ОСОБА_3 не позбавлена можливості звернутися до прокурора вищого рівня зі скаргою в порядку ст. 308 КПК України, проте відомості про таке звернення у слідчого судді відсутні.
Таким чином, дослідивши скаргу, суд приходить до висновку про її часткове задоволення.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 26, 55, 220, 303, 304, 306, 307, 309, 395 КПК України, суд, -
Скаргу - задовольнити частково.
Зобов'язати прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва, який здійснює процесуальне керівництво досудового розслідування кримінального провадження № 12026105100000210 від 17.02.2026, розглянути клопотання ОСОБА_3 , а саме заяву про вчинення кримінального правопорушення та бездіяльність органів поліції від 23.02.2026, яка зареєстрована 23.02.2026 за № 2512-26, та скаргу на бездіяльність та процесуальні порушення слідчого щодо долучення речових доказів від 26.02.2026, яка зареєстрована 26.02.2026 за № 2754-26, у відповідності до вимог статті 220 Кримінального процесуального кодексу України.
В іншій частині скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1