Справа № 161/5090/26
Провадження № 2-а/161/112/26
02 квітня 2026 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Мазура Д.Г.,
за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа на стороні відповідача: Інспектор 1 батальйону, 2 роти 1 взводу УПП у Волинській області Гергель Роман Віталійович про скасування постанови серії ЕГА №1978228 від 21.02.2026 про накладення адміністративного стягнення,
05 березня 2026 позивач ОСОБА_1 через свого представника Жуковського В.В. звернувся до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, третя особа на стороні відповідача: Інспектор 1 батальйону, 2 роти 1 взводу УПП у Волинській області Гергель Роман Віталійович про скасування постанови серії ЕГА №1978228 від 21.02.2026 про накладення адміністративного стягнення.
Свій позов мотивує тим, що 21.02.2026 року, інспектором 1 батальйону, 2 роти 1 взводу УПП у Волинській області Гергель Р.В. було складено щодо нього постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1978228 за ст. 183 КУпАП (далі постанова) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн.
Вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки, виклик поліції на лінію «102», був здійснений позивачем у зв'язку тим, що 21.02.2026р близько 14:00 год між колишнім подружжям, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 виник побутовий конфлікт, в ході якого остання викликала працівників поліції. По приїзду, на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 173-2 КУпАП. Тоді ж, працівниками поліції було складено терміновий заборонний припис, згідно якого, як зрозумів ОСОБА_1 , поліцейський даний конфлікт вирішили наступним чином - «не наближатись один до одного протягом трьох днів». Вподальшому, ОСОБА_1 дочекавшись, коли ОСОБА_2 повечеряє та звільнить кухню, зайшов туди з метою поїсти. Після того, як ОСОБА_1 приготував вечерю, сів за стіл та почав вечеряти, в кухню зайшла ОСОБА_2 яка почала виганяти позивача з кухні, мотивуючи це тим, що йому заборонено наближатись до неї, а остання знову хоче побути на кухні. З метою дотримання встановлених працівниками поліції заборон та захисту своїх прав, зокрема права на особисте життя, пов'язане із довгостроковим протистоянням між колишнім подружжям, позивач зателефонував на лінію «102» та повідомив про вищезазначені обставини.
Повідомлення неправдивої інформації не відбулося, мета виклику полягала у необхідності реагування працівниками поліції на адміністративне правопорушення. Будь-якої мети свідомо повідомляти неправдиву інформацію або завідомо неправдиво викликати спеціальну службу у позивачки не було. Тому, на переконання позивача, відсутні подія та склад адміністративного правопорушення.
Відтак, сторона позивача просить закрити адміністративне провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 КУпАП.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 березня 2026 у вищевказаній справі було відкрито провадження. Відповідачу визначено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
16 березня 2025 на адресу суду надійшов відзив з 1 (одиним) оптичним DVD-диском від представника Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказує, що 21 лютого 2026 позивач протиправно, зловживаючи своїми правами здійснив виклик на лінію «102», тому, працівником управління патрульної поліції у Волинській області було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.
26 березня 2026 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позовну вимогу до Департаменту патрульної поліції викладено у новій редакції, а саме: «Постанову серії ЕГА №1978228 від 21.02.2026р про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 скасувати та закрити адміністративне провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП».
Крім того вказує, що розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим, а сума є не співмірною із складністю справи, оскільки дана справа не потребує затрати великого проміжку часу для підготовки необхідних матеріалів.
02 квітня 2026 на адресу суду від представника позивача адвоката Жуковського В.В. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, а також просить повернути надміру сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн. Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, просить не стягувати такі витрати користь позивача з відповідача.
02 квітня 2026 на адресу суду надійшла заява від представника відповідача Літвака О.І., в якій просить розгляд справи проводити без участі сторони відповідача, щодо задоволення позовних вимог заперечує, просить відмовити.
Суд, вивчивши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить такого висновку.
Судом встановлено, що 21.02.2024 року інспектором 1 батальйону, 2 роти 1 взводу УПП у Волинській області Гергель Р.В. відносно ОСОБА_1 складено постанову серії ЕГА №1978228 за ст. 183 КУпАП, з якої вбачається, що 21.02.2026 року за адресою Волинська область, Луцький район, м. Луцьку, вулиця Олега Ольжича, гр. ОСОБА_1 здійснив неправдивий виклик поліції та повідомив, що його дружина вчиняє домашнє насильство, хоча такої події не було (а.с. 7).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чого в даному випадку інспектором дотримано не було.
Частиною першою статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення належать ознаки, притаманні об'єкту, об'єктивній і суб'єктивній сторонам та суб'єкту правопорушення.
Згідно із пунктом першим статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу та події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі 216/5226/16-а.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Об'єктивна сторона правопорушення, визначеного ст. 183 КУпАП полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського нібито для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, та бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на відеозаписі номер 1 доданого до матеріалів справи, видно позивача ОСОБА_1 , який перебуває на місці виклику працівників поліції. Особа, щодо якої складено протокол, просить працівників поліції відреагувати на складені термінові заборонні приписи, зокрема і відносно ОСОБА_2 , яка в образливій формі виганяла позивача з кухні не даючи йому можливості поїсти, мотивуючи тим, що йому заборонено наближатися до неї. На відеозаписі також вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово намагається пояснити працівникам поліції, про те що виклик працівників поліції він здійснив з метою дотримання встановлених працівниками поліції заборон та захисту своїх прав, зокрема прийом їжі.
З відеозапису доданих до матеріалів справи також вбачається, як працівник поліції повідомляє позивача про те, що відносно нього складено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП, а саме безпідставний виклик працівника поліції, вказавши при цьому, що ОСОБА_1 не повинен був викликати працівників поліції, а мав чекати результату розгляду справи в суді відносно складеного протоколу.
Із вказаного відеозапису вбачається, що по приїзду на місце події, працівники поліції жодних обставин, про існування яких ОСОБА_1 заявляв 21.02.2026 не встановлювали та взагалі не з'ясували, чи мали місце події та факти через, які вони були викликані 21.02.2026, пояснень від ОСОБА_1 не відібрано.
Відтак судом встановлено, що зміст телефонного дзвінка на лінію «102», який мав місце 21.02.2026 не зводився до неправдивого виклику працівників поліції, захисту своїх прав, зокрема права на особисте життя, пов'язане із реагування працівниками поліції на адміністративне правопорушення з боку ОСОБА_2 .
Стаття 183 КУпАП передбачає, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії не можна кваліфікувати завідомо неправдивим викликом, якщо людина: вважала права порушеними чи такими, що можуть бути порушені; розраховувала на захист прав поліцією; не має прямого умислу на вчинення правопорушення повідомляє правду та не хоче безпідставного виїзду поліції.
Таким чином, сам факт виклику поліції не свідчить, що виклик завідомо неправдивий. «Повідомлення» на спецлінію «102» не може кваліфікуватися завідомо неправдивим повідомленням (викликом) поліції як адміністративне правопорушення заст. 183 КУпАП.
Завдання поліції поліцейські послуги, зокрема, охорона прав і свобод людини (ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію України»).
Кожен має право звернутися до поліції для захисту, а поліція зобов'язана відреагувати на звернення і вжити заходи для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку.
Сподівання громадянина на допомогу поліції у конфліктній ситуації не є правопорушенням.
З відеозапису доданого до матеріалів справи також не вбачається, що позивач бажав безпідставного виїзду на місце виклику працівників поліції та мав прямий умисел на завідомо неправдивий виклик поліції. Судом встановлено, що мали місце факти, які потребували втручання правоохоронних органів та відповідного реагування.
З долучених до матеріалів справи доказів, зокрема відеозаписів, не встановлено в діях позивачем прямого умислу, а саме, що він, звертаючись до органів поліції, усвідомлював неправдивість повідомленої інформації, бажав даремного виїзду на місце виклику працівників поліції. Крім того, не доведено того, що позивач вчинив дії, спрямовані на зрив діяльності та функціонування органів поліції.
У той же час, будь-яких інших доказів на підтвердження вини позивача в розумінні статті 251 КУпАП відповідачем не надано, як і не спростовано доводи щодо недоведеності її вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Отже, обставини, які викладені в оскаржуваній постанові, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
У постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, постанова ЕГА №1978228 по справі про адміністративне правопорушення від 21 лютого 2026 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Щодо твердження представника відповідача щодо відсутності повноважень адвоката Жуковського В.В. на представництво ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що адвокатом Жуковським В.В. до позовної заяви додано ордер серії АС1177061 від 24 лютого 2026, в графі назва органу якому надається правова допомога міститься запис «Луцький міськрайонний суд Волинської області». Таким чином, даний ордер є належним підтвердженням повноваження представника позивача.
Також, до позовної заяви додано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №735 від 19 вересня 2012.
Таким чином, суд не приймає твердження представника відповідача, що в матеріалах справи відсутні повноваження адвоката Жуковського В.В. на представництво інтересів ОСОБА_1 в Луцькому міськрайонному суді Волинської області.
Крім того, відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн., сплачений позивачем відповідно до квитанції №2.545177457.1 від 24 лютого 2026 року.
Представник позивача в прохальній частині позивної заяви просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., проте, на адресу суду надійшла заява від представника позивача адвоката Жуковського В.В., в якій він просить не стягувати такі витрати.
Щодо повернення суми надміру сплаченого судового збору суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з квитанцією №2.545177457.1 від 24 лютого 2026 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1331,20 грн, що не відповідає розміру ставки судового збору для даної категорії справ, оскільки становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 665,60 грн.
Таким чином позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме на 665,60 гривень.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе повернути позивачу надміру сплачений судовий збір.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 250, 268-272, 286 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 21 лютого 2026 року серії ЕГА №1978228, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 183 КУпАП закрити.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Повернути ОСОБА_1 суму надмірно сплаченого судового збору, згідно з квитанцією від 24 лютого 2026 року №2.545177457.1 в сумі 665,60 грн (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Департамент патрульної поліції (адреса місця знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, буд. 3; ЄДРПОУ 40108646).
Повний текст рішення складено та підписано 03 квітня 2026.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Д.Г. Мазур