Справа № 158/1429/26
Провадження № 1-кс/0158/575/26
03 квітня 2026 року м. Ківерці
Суддя Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про самовідвід судді Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження №12026030590000026 від 15.01.2026 року відносно ОСОБА_4 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, -
До Ківерцівського районного суду Волинської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12026030590000026 від 15.01.2026 року відносно ОСОБА_4 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 року вказане кримінальне провадження передано на розгляд судді ОСОБА_3 .
02.04.2026 року суддею Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_3 подано заяву про самовідвід, мотивовану тим, що в провадженні судді перебували дві справи №158/419/26, №158/420/26, які стосувалися фактичних обставин кримінального провадження, відтак вважає, що є підстави для відводу судді, так як це може викликати сумнів у неупередженості суду.
Дослідивши матеріали заяви про самовідвід судді та доданих до неї додатків, суд приходить до наступного висновку.
Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у ст. 21 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.
У ст. 75 КПК України визначений виключний перелік обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відвід повинен бути вмотивованим (ч. 5 ст. 80 КПК України).
У заяві про самовідвід судді ОСОБА_3 вказано як обставину, яка створила у стороннього спостерігача сумнів в неупередженості головуючої судді, розгляд ним інших справ, зокрема адміністративні позови ОСОБА_4 до ГУНП у Волинській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Європейський суд з прав людини у своїй усталеній практиці наголошує на необхідності оцінки неупередженості суду за двома критеріями суб'єктивним (внутрішнє переконання судді) та об'єктивним (наявність обставин, які можуть викликати обґрунтовані сумніви у його безсторонності).
Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01 березня 2012 року, у справі №5-15п12).
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 04 лютого 2020 року по справі №908/137/18 вказує на помилковість аргументу про те, що відповідно до висновків ЄСПЛ що найменші сумніви щодо упередженості судді є підставою для його виходу з процесу.
Так у рішенні 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти», ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31). Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
За обставинами даної справи, у якій головуючим суддею заявлено самовідвід, останній у межах розгляду справ про скасування постанови про адміністративне правопорушення досліджував та оцінював докази на предмет доведеності чи недоведеності факту правомірності складених постанов про накладення адміністративних стягнень працівниками поліції відносно ОСОБА_4 . Натомість у кримінальному провадженні головуючому судді належить досліджувати і оцінювати докази на предмет умисного невиконання цією ж особою судового рішення, а саме керування транспортним засобом після набрання законної сили постановою суду про позбавлення права керування транспортними засобами.
Суд звертає увагу, що дійсно, участь того самого судді у різних провадженнях щодо однієї й тієї ж особи може передбачати необхідність оцінки одних і тих самих доказів, що потенційно здатне створювати зовнішні ознаки упередженості. Разом з тим, у цьому кримінальному провадженні предмет доказування є іншим, юридичні факти відмінні, а суддя не здійснює оцінку законності власного рішення у справах про скасування постанови про адміністративне правопорушення, а лише встановлює факт можливого невиконання судового рішення, а саме керування транспортним засобом після набрання законної сили постановою суду, ухваленого суддею Маневицького районного суду Волинської області від 14.10.2025 року (справа №163/1575/25).
Сама по собі попередня участь судді в іншому провадженні щодо тієї ж особи не свідчить про його упередженість за відсутності висловлення ним позиції щодо винуватості особи у новому правопорушенні.
Заява про самовідвід судді обґрунтоване виключно його участю у розгляді справи про скасування постанови про адміністративне правопорушення, тобто стосується лише об'єктивного критерію неупередженості. Водночас під час вирішення питання про відвід не встановлено жодних обставин, які б свідчили про наявність суб'єктивного критерію упередженості судді.
Разом з тим, під час судового розгляду даної заяви про самовідвід, за наданими суду матеріалами, не встановлено наявності певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін, як і не встановлені обставини, які б безумовно ставили під сумнів неупередженість головуючої судді ОСОБА_3 під час розгляду вказаного кримінального провадження та унеможливлювали б постановлення ним об'єктивного судового рішення.
За таких обставин відсутні підстави для висновку про будь-яку упередженість судді під час розгляду кримінального провадження.
Підставою для відводу є наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді, а не будь-яка його попередня процесуальна діяльність щодо тієї ж особи, що не встановлено під час розгляду заяви про самовідвід судді.
У зв'язку із вищенаведеним, заява про самовідвід судді ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 75, 76, 81, 82, 372 КПК України,
У задоволенні заяви про самовідвід судді Ківерцівського районного суду Волинської області ОСОБА_3 від розгляду кримінального провадження №12026030590000026 від 15.01.2026 року відносно ОСОБА_4 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1