Справа № 157/2303/25
Провадження №2/157/224/26
(заочне)
03 квітня 2026 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі головуючого - судді Гамули Б.С.,
з участю секретаря судового засідання Зеленка В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 13 жовтня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «МАЙБІЗ» (надалі - кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник/відповідач) укладено договір про надання кредиту №ДП 0007718 (надалі - договір кредиту), умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 2000 грн строком на 84 дні із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,9%, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 30% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 600 грн). Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання/введення позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор Vo3229Jt, що був надісланий на вказаний відповідачем/позичальником номер телефону - НОМЕР_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Без проходження попередньої реєстрації та ідентифікації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції (ресурс кредитодавця), отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля, без надання відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору кредиту та правил надання грошових коштів у кредит - укладання договору кредиту технічно неможливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, підписанням договору кредиту позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №ДП 0007718 від 13.10.2024 виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 2000 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 .
Враховуючи умови договору кредиту №ДП 0007718 від 13.10.2024, додаткової угоди та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, заборгованість останнього за договором кредиту складає 4112 грн, зокрема: 2000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1512 грн - сума заборгованості за процентами, 600 грн - сума заборгованості за комісією.
Відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення основної суми боргу за договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань - не виконав ні перед кредитодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором - ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», що набуло право вимоги за договором кредиту №ДП 0007718 на підставі договору факторингу.
В подальшому, кредитодавцем/первісним кредитором відступлено право вимоги за вказаним вище договором кредиту, зокрема: ТОВ «Фінансова компанія «МАЙБІЗ» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали договір факторингу №14/10/25 від 14.10.2025 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників у тому числі за договором кредиту №ДП 0007718 від 13.10.2024. Відповідно до реєстру прав вимог №14/10/25 від 14.10.2025 - кредитодавець/клієнт відступив фактору/позивачу право вимоги заборгованостей до боржників на умовах передбачених договором факторингу №14/10/25 від 14.10.2025, в тому числі до відповідача в сумі 4112 грн, з яких 2000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1512 грн - сума заборгованості за відсотками, 600 грн - сума заборгованості за комісією, 0 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором кредиту №ДП 0007718 у розмірі 4112 грн, а також понесені судові витрати.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.
Дотримуючись положень статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення частково.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Судом встановлено, що 13 жовтня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Майбіз» та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту №ДП 0007718 (Споживчий кредит. Електронна форма) (а.с 13-16), який підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором Vo3229Jt, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі: загальний розмір кредиту - 2000 грн, на засадах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФК «МАЙБІЗ» (далі - правила) https://bit.ly/4c20aiw (посилання) (п. 1 договору). Строк, на який надається кредит, 84 дні (п. 3 договору).
Порядок та умови надання кредиту: кредитодавець надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки позичальника, реквізити якої надані позичальником кредитодавецю з метою отримання кредиту протягом двох банківських днів із дня підписання цього договору. У випадку, якщо кредитодавець здійснює перерахунок коштів не у день укладання договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту (кількість днів), зазначений в цьому договорі, відлік якого в цьому випадку починається з моменту надання коштів. Новий графік платежів розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті. Кредит вважається наданим в день перерахування кредитодавцем суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з цим пунктом договору (п. 4 договору). Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: процента ставка становить 0,9% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 3 цього договору (п. 5 договору).
Комісія за надання кредиту становить 600 грн, яка нараховується одноразово в день підписання цього договору, за ставкою 30% від суми наданого кредиту та погашається позичальником відповідно до графіку платежів додаток №1 до цього договору. Протягом всього строку дії договору комісія не може бути збільшена кредитодавцем. Нарахування комісії за надання кредиту є правом кредитодавця, а не його обов'язком. кредитодавець, без погодження з позичальником, може на свій розсуд зменшити нарахування комісії за видачу кредиту (п. 10 договору).
Згідно з пунктами 13-14 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом розраховується кредитодавцем у відповідності до правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 11.02.2021р. за №16 та становить 22165,84 річних та визначається у графіку платежів додаток №1 до цього договору, та є невід'ємною частиною цього Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту складається із розміру суми кредиту, тобто суми коштів, яка надана позичальнику згідно з цим договором та загальних витрат за договором, тобто витрати позичальника, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням суми кредиту, включаючи проценти за користування та комісію за наданням кредиту, які сплачуються позичальником згідно з умовами цього договору та графіку платежів, та становить 3534 грн 08 к. Обчислення орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що договір залишається дійсним протягом погодженого строку та, що кредитодавець та позичальник виконують свої обов'язки на умовах та у строки, визначені договором.
Із довідки про ідентифікацію ТОВ «ФК «Майбіз» вбачається, що 13.10.2024 ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_1 направлено одноразовий ідентифікатор Vo3229Jt (а.с. 23), яким також відповідачем був підписаний графік платежів (а.с. 17).
Аналізуючи зміст договору про надання кредиту №ДП 0007718 від 13.10.2024 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови надання кредиту.
Судом встановлено, що згідно з укладеним договором ОСОБА_1 13.10.2024 отримав кредит у розмірі 2000 грн на умовах, передбачених цим договором, що підтверджується повідомленнями ТОВ «ФК «Майбіз» №1012-589 від 10.12.2025 (а.с. 23 зворот), квитанцією про виплату №42880-16029-31304 (а.с. 24-25).
На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «Універсал банк» повідомило, що на ім'я ОСОБА_1 банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_3 та надало виписку про рух коштів за картковим рахунком вказаної платіжної катки від 18.01.2026 за період із 13.10.2024 по 16.10.2024, з якої вбачається, що 13.10.2024 на вказану картку, яка належить ОСОБА_1 , здійснено переказ коштів на суму 2000 гривень.
З наданого позивачем розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №ДП 0007718 від 13.10.2024 за період із 13.10.2024 по 12.12.2025 встановлено, що боржник має заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Майбіз», яка становить 4112 грн та складається із заборгованості за тілом позики 2000 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами 1512 грн та заборгованості за комісією 600 грн (а.с. 8-9).
Таким чином матеріалами справи підтверджується факт укладення кредитного договору в електронній формі та виконання умов договору позичальником щодо надання коштів у кредит, а також неналежне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що добровільно не сплачена.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частинами 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Таким чином, наявність очевидних ознак неспроможності позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов'язання та/або порушення умов договору (що не були усунені позичальником) має наслідком виникнення у банку права вимагати повернення суми кредиту, що в т.ч. передбачено нормами ч. 2 ст. 1054 ЦК України.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1,00%. Зміни до вказаної статті набули чинності 24.12.2023 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства. Із розрахунку заборгованості встановлено, що нараховування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалося за ставкою, яка не перевищує 1% в день, тобто у розмірі, передбаченому чинним законодавством.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов'язаних із цим обмежень для банку.
На виконання вимог, зокрема п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Отже банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.
Пунктом 10 зазначеного кредитного передбачено сплату комісії за надання кредиту в розмірі 600 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об'єктом зобов'язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі №363/1834/17 (пункт 27).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч. 1 ст. 1054 ЦК України). Отже, суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 28)). Тому у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 (пункт 31.25)).
Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов'язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (ч. 3 ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Враховуючи зазначене вище, умови вказаного кредитного договору щодо сплати комісії, пов'язаної з наданням кредиту, є нікчемними, а вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією у розмірі 600 грн задоволенню не підлягають.
Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк.
Суд відхиляє здійснений позивачем у розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання кредиту №ДП 0007718 від 13.10.2024 розрахунок заборгованості в частині заборгованості за комісією у розмірі 600 гривень.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Між ТОВ «Фінансова компанія «Майбіз» (клієнт) та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (фактор) 14.10.2025 було укладено договір факторингу №14/10/25 (а.с. 26 зворот-30). Згідно з п. 1.1. договору факторингу, за цим договором клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб. Реєстром прав вимоги №14/10/25 від 14.10.2025 (а.с. 34-35), платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №579936437.1 від 28.10.2025 (а.с. 35 зворот) підтверджується набуття права грошової вимоги до відповідача в сумі 4112 грн, з яких: 2000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1512 грн - заборгованість за процентами за користування та 600 грн заборгованість за комісією за надання позики.
Суд погоджується, що перехід права вимоги позивача ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання кредиту №ДП 0007718 від 13.10.2024 відбувся у встановленому законодавством порядку, проте не погоджується із розміром заборгованості, перерахунок якої зроблений судом.
Таким чином заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання кредиту №ДП 0007718 від 13.10.2024 становить 3512 грн, з яких 2000 грн - основний борг та 1512 грн - відсотки за користування кредитом, а тому позов ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Оскільки сума заборгованості відповідача по вказаному вище кредитному договору підтверджена належно проведеним розрахунком, а відповідач не надав власного обґрунтованого розрахунку, тому саме такий її розмір необхідно стягнути на корить позивача.
Позивач ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір та витрати на правову допомогу в розмірі 4500 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд, задовольняючи позов частково, стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у частці 85,41%, а саме - 2068 гривень 97 копійок.
Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025 (а.с. 34-38), витяг з акту №3-ДІЛ від 08.12.2025 приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 (а.с. 39), акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (а.с. 39 зворот-40), платіжну інструкцію кредитного переказу коштів №579936563.1 від 11.12.2025 (а.с. 41), ордер на надання правничої допомоги серії АХ №1287256 від 03.09.2025 (а.с. 41 зворот), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099 від 03.04.2018 (а.с. 42), довіреності у порядку передоручення від 18.09.2025 (а.с. 42 зворот), згідно з якими вартість послуг із надання правничої допомоги становить 4500 гривень.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.
Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, розмір стягнутої заборгованості, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд вважає, що визначений розмір оплати є явно завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17).
Враховуючи складність справи та виконані роботи, суд вважає розмір у сумі 4000 грн співмірним розміром витрат на правничу допомогу.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог у частці 85,41%, а саме - 3416 гривень 40 копійок.
Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 205, 207, 509, 526, 527, 530, 536, 626, 628, 638, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором про надання кредиту №ДП 0007718 від 13 жовтня 2024 року в розмірі 3512 (три тисячі п'ятсот дванадцять) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» судовий збір у розмірі 2068 (дві тисячі шістдесят вісім) гривень 97 копійок та витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3416 (три тисячі чотириста шістнадцять) гривень 40 копійок.
Рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана ним протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Повне найменування, ім'я, місцезнаходження, місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», вулиця Садова, 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь, Київська область, 08205, код в ЄДРПОУ 44280974; відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Головуючий Б.С. Гамула