Справа № 157/245/26
Провадження №4-с/157/2/26
01 квітня 2026 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі головуючого - судді Гамули Б.С.,
з участю: секретаря судового засідання Зеленка В.С.,
представника скаржника Мазурика П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Камінь-Каширського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маковецького Руслана Михайловича щодо невжиття заходів для зняття арешту з майна,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця Камінь-Каширського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Камінь-Каширського ВДВС) Маковецького Р.М. щодо невжиття заходів для зняття арешту з майна.
Скарга обґрунтована тим, що рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 04 квітня 2011 року в цивільній справі №2-103/2011 було задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та ухвалено стягнути з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку 483 034 гривні 68 копійок заборгованості по кредиту, що еквівалентно 60 822 доларам США 58 центам, а також із кожного окремо по 850 гривень судового збору та по 60 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 31 серпня 2021 року у цивільній справі № 2-103/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором замінено стягувача у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчих листів по справі №2-103/2011, виданих 31 травня 2011 року Камінь-Каширським районним судом Волинської області, з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 20128765) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239).
ОСОБА_1 09.02.2026 звернувся до державного реєстратора ЦНАП Камінь-Каширської міської ради з проханням надати інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявності арешту на належне йому нерухоме майно. Того ж дня боржнику було надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №463364868 про те, що все належне йому нерухоме майно перебуває під арештом на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №27111603 від 16.06.2011, винесеної старшим державним виконавцем Камінь-Каширського ВДВС Літвіном С.В.
Звернувшись до державного виконавця з заявою про зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 отримав відмову.
Листом від 09.02.2026 №4378 старший державний виконавець Камінь-Каширського ВДВС Маковецький Р.М. повідомив, що відповідно до автоматизованої системи виконавчих проваджень у виконавчому провадженні №27111603 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованості по кредиту 23.11.2011 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа №2-103 від 04.04.2021 стягувачу.
ОСОБА_1 має у власності земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, яку в лютому 2026 року бажав відчужити іншій особі, однак не має можливості вільно розпоряджатись своїм майном, оскільки на земельну ділянку накладено арешт постановою про відкриття виконавчого провадження №27111603 від 16.06.2011.
Скаржник зазначає, що він виконав усі боргові зобов'язання перед стягувачем, а тому потреба в арешті всього належного йому майна відпала. Камінь-Каширський ВДВС на звернення скаржника повідомив, що відомостей щодо виконавчого провадження, в межах якого державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно немає, 23.11.2011 державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу й на виконанні відсутні відкриті виконавчі провадження, де боржником значиться ОСОБА_1 .
Державний виконавець відмовляється зняти арешт із нерухомого майна боржника, тому в зв'язку з його бездіяльністю ОСОБА_1 звертається до суду з цією скаргою. Наявність протягом тривалого часу (більше 10 років) не скасованого спірного арешту на майно боржника за відсутністю відкритого виконавчого провадження є невиправданим втручанням у його право власності.
Посилаючись на викладене вище, боржник просить зобов'язати старшого державного виконавця Камінь-Каширського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маковецького Руслана Михайловича зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , накладений постановою державного виконавця від 16.06.2011 у виконавчому провадженні ВП №27111603.
Представник скаржника ОСОБА_3 у судовому засіданні вимоги скарги підтримав. Пояснив, що ОСОБА_1 повністю погасив кредитну заборгованість, визначену рішенням суду, й жодних зобов'язань перед стягувачем не має, тому накладений на нерухоме майно боржника арешт втратив свою необхідність.
Вислухавши пояснення представника скаржника, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 04 квітня 2011 року в цивільній справі №2-103/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів на користь позивача стягнуто в солідарному порядку 483 034 гривень 68 копійок заборгованості по кредиту, що еквівалентно 60 822 доларам США 58 центам, а також із кожного окремо по 850 гривень судового збору та по 60 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
З метою примусового виконання вказаного вище рішення 31 травня 2011 року Камінь-Каширський районний суд видав виконавчий лист №2-103. На підставі вказаного виконавчого листа старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Камінь-Каширського районного управління юстиції Літвін С.В. постановою від 16.06.2011 відкрив виконавче провадження ВП 27111603.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №463392341 від 09.02.2026 встановлено, що постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Камінь-Каширського районного управління юстиції Літвіна С.В. від 16.06.2011 про відкриття виконавчого провадження ВП 27111603 накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
З витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження від 09.02.2026 встановлено, що постановою старшого державного виконавця Камінь-Каширського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Літвіна С.В. від 23.11.2011 виконавчий лист №2-103 від 04.04.2011 повернуто стягувачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а виконавче провадження завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 31 серпня 2021 року стягувача у виконавчому провадженні ВП 27111603 Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (код ЄДРПОУ 20128765) замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239).
У листі старшого державного виконавця Камінь-Каширського ВДВС у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Маковецького Р.М. від 09.02.2026 №4378 зазначено, що на виконанні в зазначеному відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження ВП 27111603 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в солідарному порядку 483 034 гривень 68 копійок заборгованості по кредиту, що еквівалентно 60 822 доларам США 58 центам. Постановою старшого державного виконавця Камінь-Каширського РВ ДВС Літвіна С.В. від 23.11.2011 виконавчий лист №2-103 від 04.04.2011 повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 09.02.2026 відомості про погашення боржником заборгованості відсутні, в зв'язку з чим немає підстав для зняття обтяження - арешту з належного йому нерухомого майна.
Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників від 11.06.2025 відомості про фізичну особу з даними: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у вказаному реєстрі відсутні.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі «Перший протокол», «Конвенція»): кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Європейським судом з прав людини у справі Маркс проти Бельгії (Marckx v. Belgium), заява № 6833/74 від 13.07.1979 р., суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності». Будь-яке втручання у мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лекіч проти Словенії», заява № 36480/07, пункт 95, від 11.12.2018 р.). Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Особа, яка була боржником у виконавчому провадженні, позбавлена іншого способу захисту свого права на мирне володіння майном, аніж оскарження дій виконавця щодо незняття арешту із належного їй майна. При цьому відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати касаційного цивільного суду від 24.05.2021, винесеній у справі № 712/12136/18, боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
У період з 1999 року по червень 2016 року був чинним Закон України «Про виконавче провадження» №606-ХІV. Станом на час подання і розгляду скарги спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 40 цього Закону в разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Пунктом 2 розділу XI Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями від 07.06.2017 визначено, що строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень становить три роки, а Порядком роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженим наказом № 2274/5 від 25.12.2008, передбачено, що строк зберігання переданих до архіву виконавчих проваджень та здавальних описів становить три роки, що дає підстави вважати, що матеріали виконавчого провадження, яке завершено у 2011 році, знищено станом на день розгляду цієї скарги.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно зі статтею 49 цього Закону: повернення виконавчого документа стягувану - згідно зі статтею 47 цього Закону: повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно зі статтею 48 цього Закону.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.10.2022 року, винесеній у справі № 203/3435/21 вказано, що аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Таким чином, станом на час завершення виконавчого провадження ВП №27111603 (23.11.2011) виконавча дія, що полягала в обмеженні права володіння нерухомим майном щодо скаржника, мала припинити свою дію. В ході розгляду скарги ні державним виконавцем, ні представником стягувача не надано суду доказів про необхідність продовження чинності вказаного обтяження. Водночас, представник боржника довів, що будь-які виконавчі провадження щодо скаржника відсутні, а також відсутні відомості про ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі боржників.
З огляду на викладене, суд вважає, що скаргу слід задовольнити та зобов'язати державного виконавця вжити заходів щодо зняття арешту із належного боржнику нерухомого майна, накладеного в межах виконавчого провадження ВП №27111603.
Керуючись статтями 260, 447-1, 450, 451 ЦПК України, суд
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Зобов'язати державного виконавця Камінь-Каширського відділу державної виконавчої служби у Камінь-Каширському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт із майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , накладений постановою державного виконавця від 16 червня 2011 року у виконавчому провадженні ВП №27111603.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів із дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 02 квітня 2026 року.
Головуючий Б.С. Гамула