СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/25852/25
пр. № 2/759/3529/26
12 березня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судових засідань Чугай В.М., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Адвокатського об'єднання «Простір Захисту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги, -
У жовтні 2025 року Адвокатське об'єднання «Простір Захисту» звернулось до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги у розмірі 149 224,20 грн., інфляційних втрат, спричинених знеціненням грошових коштів, у розмірі 37 947,71 грн. та 3% річних від суми боргу за період прострочення у розмірі 3 544,67 грн.
У обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що між сторонами було укладено договори про надання правової допомоги від 31.10.2022 №ДП 103101 та від 13.08.2023 № ДТ 081301, умовами яких сторони погодили гонорар за надання правової допомоги у суді першої інстанції (до ухвалення судом рішення суду) у фіксованому розмірі. У рамках цих договірних правовідносин позивачем фактично виконані взяті на себе договірні зобов'язання повною мірою. Орієнтовано 26.02.2025 відповідач став ігнорувати телефонні дзвінки від адвоката та не відповідав на письмові повідомлення. Зважаючи на поведінку відповідача, позивачем було здійснено моніторинг виконавчого провадження з метою отримання інформації про хід примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року у справі №759/20021/23 ВП № НОМЕР_2. Матеріали виконавчого провадження вказували на повне виконання рішення Київського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року у справі №759/20021/23.
Оскільки намагання позивача вийти на зв'язок з відповідачем не дало бажаного результату, відповідач уникає розмов з позивачем, останнім була сформована досудова вимога щодо добровільної сплати коштів за договором про надання правової допомоги від 13 серпня 2023 року № ДТ081301 у п'ятиденний строк. Таку вимогу було направлено Укрпоштою рекомендованим листом, проте поштовий лист повернувся позивачу з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».
Позивач сформував й підписав акти виконаних робіт в односторонньому порядку та надіслав їх Укрпоштою відповідачу для їх підписання. Відповідач поштовий лист Укрпошти з актами виконаних робіт не отримав, він повернувся позивачу з відміткою Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».
Відповідач фактично отримав весь перелік юридичних послуг, відображений у відповідних актах виконаних робіт, а також позитивний результат від таких послуг. Після чого відповідач почав всіляко уникати комунікацій з адвокатом та отримання й підписання актів для належного виконання умов договору про надання правової допомоги від 15 серпня 2023 року № ДТ 081301 - зокрема в частині виплати погодженого гонорару успіху, чим грубо порушив пункти 2.2 та 7.3 Договору.
Вказані дії відповідача,на думку позивача, свідчать про зловживання правом та недобросовісну поведінку, та не можуть бути підставою для звільнення його від оплати гонорару успіху. Позивач вказує, що відповідач дійсно оплатив кошти, які передбачені пунктом 2.1 договору від 31.10.2022 № ДП 103101 та додатковою угодою № 1 до договору від 13.08.2023 № ДТ 081301, однак встановлений договором гонорар у вигляді 15% та визначений п. 2.3. договору про надання правової допомоги від 13.08.2023 № ДТ 081301 відповідач наразі не сплатив.
У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у справі.
05 грудня 2025 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме відповіді Шевченківського ВДВС у м. Києві та копії платіжних інструкцій №33125 від 14.10.2024 та № 33352 від 17.10.2024, як доказів здійснення перерахунку коштів.
08 грудня 2025 року від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на правничу професійну допомогу. Вказано, що орієнтований розрахунок судових витрат складає 20 000,00 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14 січня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача до початку судового засідання подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила стягнути із відповідача заборгованість у загальному розмірі 149 224,20 грн.
Відповідач у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду (поштові відправлення повернуті на адресу суду із відміткою «адресат відсутній»), про причини своєї неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву не подав.
Суд звертає увагу, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з'явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із неявкою учасників справи у судове засідання.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з вимогами статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначені норми матеріального права визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Судом встановлено, що 31 жовтня 2022 року між АО «Простір захисту» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги № ДП 103101.
Згідно з п. 1.1 Договору, Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати Клієнту правову допомогу в будь-яких органах Державної виконавчої служби України (з правами передбаченими Законом України «Про виконавче провадження») незалежно від підпорядкування та місце знаходження органу ДВС (без обмежень прав Адвоката як представника Клієнта по цьому договору). Адвокатське об'єднання зобов'язується також надавати Клієнту правову допомогу, яка пов'язана із підготовкою позовної заяви до суду та інших процесуальних документів, представництвом інтересів у суді. Повноваження Адвокатського об'єднання або конкретного адвоката умовами цього Договору не обмежені Клієнтом. Адвокатське об'єднання або конкретний адвокат має право збирати докази та реалізовувати інші права та обов'язки згідно норм, матеріального та процесуального права, втому числі, звертатись до будь-яких державних органів, установ та організацій, незалежно від їх форм, власності. Перелік виконаних робіт (наданих послуг), які не передбачені умовами цього Договору вносяться до акту виконаних робіт або до звіту про виконання умов цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 цього Договору гонорар за надання правової допомоги у суді першої інстанції (до ухвалення судом рішення суду) встановлюється у фіксованому розмірі 20 000 грн.
Умовами п. 5. 2 Договору сторони обумовили, що клієнт в повному обсязі оплачує надані АО послуги в строк 3-х банківських днів з моменту підписання/погодження сторонами звіту або акту про виконання договору з урахуванням п. 4.1 Договору.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, до моменту його розірвання (припинення) або виконання.
Зі змісту договору про надання правової допомоги №ДП 103101 від 31.10.2022 року вбачається, що він підписаний сторонами.
Із матеріалів справи вбачається, що правнича допомога надавалася відповідачу Адвокатським об'єднанням у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Державна циркова компанія України» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа №759/20021/23).
Оскільки рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 березня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, з метою формування апеляційної скарги та представництва інтересів ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції, було сформовано та підписано договір про надання правової допомоги від 13.08.2023 року, та додаткову угоду № 1 до нього.
Так, 13 серпня 2023 року між АО «Простір захисту» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги №ДТ 081301.
Відповідно до п. 1.1 Договору, Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати Клієнту правову допомогу в будь-яких органах Державної виконавчої служби України (з правами передбаченими Законом України «Про виконавче провадження») незалежно від підпорядкування та місце знаходження органу ДВС (без обмежень прав Адвоката як представника Клієнта по цьому договору). Адвокатське об'єднання зобов'язується також надавати Клієнту правову допомогу, яка пов'язана із підготовкою позовної заяви до суду та інших процесуальних документів, представництвом інтересів у суді. Повноваження Адвокатського об'єднання або конкретного адвоката умовами цього Договору не обмежені Клієнтом. Адвокатське об'єднання або конкретний адвокат має право збирати докази та реалізовувати інші права та обов'язки згідно норм матеріального та процесуального права, втому числі, звертатись до будь-яких державних органів, установ та організацій, незалежно від їх форм, власності. Перелік виконаних робіт (наданих послуг), які не передбачені умовами цього Договору вносяться до акту виконаних робіт або до звіту про виконання умов цього Договору.
Згідно з п. 2.1 Договору гонорар за надання правової допомоги у суді першої інстанції (до ухвалення судом рішення суду) встановлено у фіксованому розмірі, який визначено договором про надання правової допомоги від 31.10.2022 № ДП 103101 та доповнено п. 2.2. цього договору.
Відповідно п. 2.2. Договору у разі ухвалення судом рішення щодо стягнення на користь Клієнта і грошових коштів, Клієнт оплачує на користь Адвокатського об'єднання 15 % від суми стягнення не пізніше п'яти днів з дня зарахування коштів на рахунок Клієнта.
Умовами п. 2.3. Додаткової угоди № 1 до договору від 13.08.2023 сторони обумовили, що гонорар за надання правової допомоги пов'язаної із формуванням апеляційної скарги та представництвом інтересів Клієнта у суді апеляційної інстанції (до ухвалення судом, рішення у справі) встановлено у фіксованому розмірі 23 000 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Тлумачення пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» свідчить, що правова допомога має інтерес для клієнта не самі по собі, а переслідує певну мету і задовольняє потребу у захисті, відновленні і задоволенні його прав. Саме тому ці наслідки бажані клієнтом і сприймаються ним саме як результат надання правової допомоги. Наявність або відсутність бажаного судового рішення, що задовольняє права і інтереси замовника, є для нього чіткою і найбільш переконливою оцінкою якості послуг виконавця і при відсутності інших критеріїв - нормальною і законною умовою розміру відповідної винагороди за спільною домовленістю сторін.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Додаткова винагорода адвоката за досягнутий результат є за своєю суттю так званим «гонораром успіху», нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.
Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі № 903/781/21.
Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте Верховний Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Таким чином зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху» не є обов'язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої - п'ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.
Однак вищенаведене не означає, що такі зобов'язання між адвокатом та клієнтом не є обов'язковими для сторін договору про надання правової допомоги, у разі якщо такий договір є дійсним.
Згідно з презумпцією правомірності правочину, визначеною статтею 204 ЦК України, укладені між сторонами договори про надання правової допомоги від 31.10.2022 № ДП103101 та від 13.08.2023 №ДТ 081301, додаткова угода №1, є правомірним, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом і такі договори не визнані судом недійсними.
Судом встановлено, що за наслідками та фактом надання відповідачу правової допомоги та комплексу юридичних та адвокатських послуг позивачем, постановою Київського апеляційного суду від 20 серпня 2024 року у справі № 759/20021/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 березня 2024 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Державна циркова компанія України» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Державна циркова компанія України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі з 31 січня 2019 року по 30 вересня 2023 року у розмірі 568 403 грн. 50 коп. Визнано незаконним наказ №47-к від 30 березня 2021 року про звільнення заступника генерального директора ОСОБА_1 за прогул. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора Державного підприємства «Державна циркова компанія України». Стягнуто з Державного підприємства «Державна циркова компанія України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 березня 2021 року по 20 серпня 2024 року, у розмірі 426 424 грн. 60 коп. Розрахунок проведено без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з Державного підприємства «Державна циркова компанія України» в дохід держави судовий збір у розмірі 18 143 грн. 20 коп.
Отже, відповідач фактично отримав весь перелік юридичних послуг, відображений у відповідних актах виконаних робіт, а також позитивний результат від таких послуг.
Сплата ДП «Державна циркова компанія України» на користь ОСОБА_1 у рамках виконавчого провадження №76155564 з примусового виконання виконавчого листа від 20.09.2024 року № 759/20021/23, виданого Святошинським районним судом міста Києва на виконання судового рішення у справі № 759/20021/23, підтверджується наданими Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копіями платіжних інструкцій №33125 від 14.10.2024 на суму 728 631,40 грн. та копією платіжної інструкції № 33352 від 17.10.2024 на суму 72 205,16 грн.
Відповідач оплатив позивачу кошти, які передбачені пунктом 2.1 договору від 31.10.2022 № ДП 103101 та додатковою угодою № 1 до договору від 13.08.2023 № ДТ 081301.
Однак, як зазначив позивач, передбачений договором гонорар у вигляді 15% встановлений та визначений п. 2.3. договору про надання правової допомоги від 13.08.2023 року № ДТ 081301 відповідач відмовляється сплачувати.
Зазначені обставини не спростовані відповідачем будь-якими належними, допустимими та достовірними доказами.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з вимогами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Судом встановлено, що позивачем здійснювалися відповідні дії, спрямовані на отримання та підписання відповідачем актів з метою належного виконання умов договору про надання правової допомоги від 13 серпня 2023 року № ДТ 081301, зокрема в частині виплати погодженого гонорару успіху, проте відповідач уникає спілкування з адвокатом, що порушує умови п. 2.2 та 7.3 Договору, які були погоджені сторонами.
Водночас, пунктом 4.2 договору від 13.08.2023 № ДТ 081301 передбачено, що Сторони домовились, що у випадку, якщо Клієнт, отримавши звіт або акт про виконання Договору, наданий Адвокатським об'єднанням, не вчиняє жодний дій, визначених в п. 4.1. цього Договору, звіт або акт про виконання договору, вважається погодженим з ним.
У відповідності до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 902 ЦК України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Отже, відповідач мав виконати наявні у нього зобов'язання перед позивачем по сплаті грошових коштів на користь Адвокатського об'єднання у розмірі 15 % від суми стягнення не пізніше п'яти днів з дня зарахування коштів на рахунок Клієнта (п. 2.2. договору від 13.08.2023 №ДТ 081301).
Враховуючи розмір стягнутих з ДП «Державна циркова компанія України» на користь ОСОБА_1 грошових сум на виконання судового рішення у справі №759/20021/23, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Адвокатського об'єднання «Простір Захисту» грошових коштів на виконання умов договору про надання правової допомоги від 13.08.2023 №ДТ 081301 у розмірі 149 224,20 грн., що становить 15 % від суми стягнення.
Факт наявності заборгованості клієнта за договором про надання правової допомоги підтверджується матеріалами справи і нічим не спростовується.
За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Суду не надано відомостей про погашення відповідачем існуючої заборгованості.
Оскільки відповідач не повернув грошові кошти, позивач просить також стягнути нараховані 3% річних та інфляційні витрати.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19).
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них не поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України» № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини справи, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог у загальному розмірі 149 224,20 грн.
Щодо судових витрат по сплаті судового збору.
Позивач надає суду платіжну інструкцію №487 від 24.10.2025, зі змісту якої вбачається, що Адвокатське об'єднання здійснило платіж у розмірі 3 028,00 грн. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва.
Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом частково, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 369,22 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Адвокатського об'єднання «Простір Захисту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання правової допомоги - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Адвокатського об'єднання «Простір Захисту» (ЄДРПОУ: 43498298; юридична адреса: м. Київ, вул. Герцена, буд. 17-25, приміщення № 95) заборгованість за договором про надання правової допомоги у розмірі 149 224 (сто сорок дев'ять тисяч двісті двадцять чотири) гривні 20 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Адвокатського об'єднання «Простір Захисту» (ЄДРПОУ: 43498298; юридична адреса: м. Київ, вул. Герцена, буд. 17-25, приміщення № 95) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 369 (дві тисячі триста шістдесят дев'ять) гривень 22 копійки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02 квітня 2026 року.
Суддя Н.О.Горбенко