СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/21322/25
пр. № 2/759/2426/26
09 березня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Єросової І.Ю.,
при секретарі Біляку М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03148, м. Київ, Гната Юри, 9) про звільнення майна з-під арешту,
12.09.2025 адвокат Чайка О.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із вищевказаним позовом, в якому просить зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), запис про який внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 23.05.2008 за реєстровим номером 7245101, реєстратор: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, власник: ОСОБА_1 , обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві, а також стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати.
Дану позовну заяву представник позивача обґрунтовує тим, що в червні 2025 року ОСОБА_1 після смерті свого чоловіка звернулася до нотаріальної контори для оформлення спадщини. Під час оформлення спадкових прав вона дізналася про наявність арешту на належне їй майно. Так, згідно з витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 23.05.2008 року зареєстровано реєстратором: Дванадцята київська Державна нотаріальна контора обтяження у вигляді арешту нерухомого майна за №7245101.
Підставою для вказаного обтяження є постанова №457/32 від 14.05.2008, яка винесена Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві.
Позивач звернулася до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві щодо зняття арешту, на що отримано відповідь листом від 04.07.2025 року, відповідно до якої, виконавчі провадження по виконанню постанови №457/32 від 14.05.2008 року, за якою боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі якої було накладено арешт майна на виконанні у відділі не перебуває та зареєстровано не значиться. Підстави для зняття арешту відсутні.
Разом з тим, як повідомляє позивач, в усному порядку їй було повідомлено, що виконавець Горкун Н.М., який виніс постанову №457/32 від 14.05.2008 року, їм невідомий, оскільки у Відділі державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві такий ніколи не працював. Відтак, оскільки арешт накладений на все майно позивача не скасовано, а іншим чином вона не може захистити своє порушене право власності щодо обмеження в його користуванні, відповідно, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду.
Отже, арешт на майно позивача був накладений на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві №457/32 від 14.05.2008, необхідність у подальшому арешті вказаного нерухомого майна відсутня, на даний час у виконавчій службі не перебуває виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт на вказане майно. Наявність цього обтяження (арешту) перешкоджає позивачу володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак, вона не може цього робити через наявність обтяження на належне їй майно. Фактично позивач позбавлена можливості захистити свої права у інший спосіб. Таким чином, з урахуванням зазначеного, підстав для існування арешту майна позивача на даний час не існує, а наявність накладеного обтяження майна порушує її права, що є підставою для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права неможливо.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 для розгляду даної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.
Ухвалою від 18.09.2025 відкрито провадження, справу вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із викликом (повідомленням) учасників справи на 18.11.2025 року.
Судове засідання 18.11.2025 та 24.11.2025 не відбулося у зв'язку із відсутністю електропостачання у Святошинському районному суді м. Києва.
25.11.2025 судом здійснено запит до архіву суду для отримання інформації про наявність судових проваджень щодо позивача ОСОБА_1 , в рамках яких ймовірно було накладено арешт, скасувати який наразі просить позивач.
28.11.2025 через канцелярію суду надійшла заява представника позивача - адвоката Чайки О.В. про розгляд справи за відсутності позивача та її уповноваженого представника.
Крім того, 28.11.2025 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів - довідки з Єдиного реєстру боржників, якою підтверджується, що станом на 28.11.2025 ОСОБА_1 не є боржником у жодному із виконавчих проваджень.
01.12.2025 надійшла довідка архіваріуса Святошинського районного суду м. Києва Зембицької Л.В., зі змісту якої вбачається, що у період з 2006 по 2008 роки судових проваджень за позовом Лозинської до ОСОБА_1 не зареєстровано.
У судове засідання сторони не прибули, жодних заяви чи клопотань, у тому числі й про відкладення, не направляли.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині першій статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №661/624/16-ц (провадження № 14-618цс18) викладено висновки про те, що спори, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядають у порядку цивільного судочинства за правилами позовного провадження, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Судом встановлено, що реєстратором - Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою 23.05.2008 застосований арешт всього майна ОСОБА_1 (зареєстрований за №7245101) за виданою Відділом державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві постановою №457/32 від 14.05.2008 року.
Водночас, із аналізованих у ході розгляду справи документів вбачається, що ОСОБА_1 не є боржником у жодному із виконавчих проваджень, відомості щодо останньої не містяться у Єдиному реєстрі боржників, Автоматизованій системі виконавчих проваджень.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів N 2, 4. 7. та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Позивачем до позовної заяви долучено лист головного державного виконавця Святошинського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції №88335 від 04.07.2025, з якого встановлено, що підстави для зняття арешту із майна саме державним виконавцем відсутні (т. 1 а.с. 13).
Отже, судом не встановлено особу стягувача, до якого потенційно пред'являється позов.
За таких обставин єдиним належним механізмом захисту права є звернення до суду із відповідним позовом.
За вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Враховуючи встановлені у ході розгляду справи обставини, суд вважає, що підстав для обтяження майна на даний час відсутні.
Верховним Судом у постанові від 22.12.2021 року у справі №645/6694/15-ц витлумачено, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувана, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Таким чином, станом на день розгляду даної позовної заяви у суду відсутні докази на підтвердження того, що існують обставини, які стали підставою для накладення заборони щодо нерухомого майна, що належить позивачу. У той же час, існування заборони на відчуження належного позивачу майна перешкоджає ОСОБА_1 у реалізації її прав на розпорядження власним майном.
Беручи до уваги, що підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, позовна вимога про зняття арешту, на переконання суду, є законною та обґрунтованою.
Щодо вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача понесених ОСОБА_1 судових витрат, суд звертає увагу на те, що фактично у державного виконавця Святошинського ВДВС у м. Києві підстави для скасування арешту накладеного на майно позивача ОСОБА_1 були відсутні, однак, враховуючи, що ОСОБА_1 не є боржником у жодному із виконавчих проваджень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги про скасування арешту. У той же час, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 263-265, 274-279, 280-282, 353 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03148, м. Київ, Гната Юри, 9) про звільнення майна з-під арешту - задовольнити частково.
Скасувати арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), запис про який внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 23.05.2008 за реєстровим номером 7245101, реєстратор: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, об'єкт обтяження: невизначене майно, все майно, власник: ОСОБА_1 , обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами зад правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Єросова І.Ю.