17.10.07р.
Справа № А18/256-07
За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" м.Дніпропетровськ
до Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області
м.Запоріжжя
третя особа
на стороні
позивача: Дніпропетровська митниця
м.Дніпропетровськ
про визнання нечинним рішення № 80 від 14.05.07 р.
Суддя Петрова В.І.
Представники сторін:
від позивача: Губарєва Я.А. - дов. № 17 від 01.07.2007 р. Мельниченко І. В. - дов. № 129 від 01.01.2007 р.
від відповідача: Хижна В.В. - дов. № 01-04/236 від 05.02.2007 р.
Чорна С.Е. - дов. № 1 від 13.02.2007 р.
від 3-ї особи: не з'явився
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області від 14.05.2007 р. № 80 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін з вилученням 1129900,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення не відповідає нормам діючого законодавства та прийняте відповідачем з перевищенням повноважень, наданих Державній інспекції з контролю за цінами. При цьому позивачем ставиться під сумнів правомірність перевірки на підприємстві, яка продовжувалась майже 5,5 місяців. Позивач зазначає, що в акті перевірки невірно вказаний правовий статус підприємства, детально не відображено факту виявленого порушення законодавчих та інших нормативних актів щодо встановлення і застосування цін, що суперечить вимогам "Порядку проходження матеріалів перевірок в Держінспекції Мінекономіки України". Крім того, розрахунок необґрунтовано нарахованої та фактично отриманої виручки здійснений на підставі накопичувальних карток, що не може бути підставою для прийняття висновку необґрунтовано отриманих коштів позивачем.
Щодо суті виявленого під час перевірки порушення. то відповідач необґрунтовано прирівнює послугу "Надання попереднього номеру відправки вантажу на експорт (імпорт)", що надається позивачем, до послуг, ставки на які визначаються Кабінетом Міністрів України, що є невірним тлумаченням. Також відповідач не розрізнює поняття тарифу на перевезення вантажів та тарифу на додаткові послуги, які пов'язані з перевезенням вантажу, тому помилково доходить висновку щодо прирівнення послуги "Надання попереднього номеру відправки вантажу на експорт (імпорт)" до тарифів, які застосовуються у міжнародному сполученні та встановлені до міжнародних договорів, бо саме ця послуга й не може бути передбачена ані нормами міжнародних договорів, ані Кабінетом Міністрів України, як це зазначає відповідач, оскільки вказана послуга передбачена п.7. табл.3 Тарифного керівництва №1, де зазначені послуги, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами по заявці Вантажовласників.
Відповідач позов не визнає, зазначає, що в акті перевірки від 06.04.2007 № 327, на підставі якого Державною інспекцією з контролю за цінами в Запорізькій області прийнято оскаржуване рішення від 14.05.2007 № 80, у відповідності з нормами Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом від 03.12.2001 № 298/519 Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України, містяться всі необхідні документи, які підтверджують факт порушення, зазначено нормативні акти з визначенням норм, які порушено Позивачем, детально відображено механізм здійснення порушення, визначено суму необґрунтовано отриманої виручки з посиланнями на документи первинного бухгалтерського обліку, додані копії, які належним чином засвідчено.
Щодо суті виявленого порушення, то відповідач наголошує на обов'язковості надання номеру відправки, який є номером накладної, однак підкреслює, що, відповідно до законодавства, номер відправки не може надаватися за плату, оскільки Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 стягування плати за надання номеру відправки не передбачено. Жодним нормативним документом не виділено окрему платну послугу - "Попереднє надання номеру відправки митного вантажу на експорт (імпорт)". Доводи позивача щодо правомірності стягнення плати за надання попереднього номеру відправки, як за надану додаткову послугу, й нормативного врегулювання цього питання Тарифним керівництвом № 1 (розділ 1, параграф 26, п.7 таблиці 3) є безпідставними, оскільки, по-перше, надання номеру відправки не є послугою, а по-друге, надання номеру відправки - обов'язкова складова заповнення накладної, тому не може класифікуватися як "додаткова" послуга.
Третя особа письмових пояснень по суті спору не надала, в судовому засідання зазначила, що відповідно до взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів залізничними вантажними поїздами, затверджених Наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту України від 28.05.2004 р. № 399/442, дозволяється не ставити номер накладної під час оформлення товарів, що переміщується через митний кордон України залізничними вантажними поїздами.
По справі оголошувалась перерва згідно ст.77 ГПК України.
За згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши під час розгляду справи представників сторін та третьої особи, господарський суд, -
Державною інспекцією з контролю за цінами у Запорізькій області здійснено перевірку відокремленого структурного підрозділу ДП "Придніпровська залізниця" - Запорізької дирекції залізничних перевезень ДП "Придніпровська залізниця" (далі -ЗП ДП "Придніпровська залізниця") з питання правильності застування тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги за період з 01.01.2006 р. по 28.02.2007р., за результатами якої складений акт № 327 від 06.04.2007 р. (т.1, а. с.12-14).
Вибірковою перевіркою правильності нарахування плати за додаткові послуги встановлено безпідставне отримання плати за послугу "Попереднє надання номеру відправки митного вантажу на екс (імпорт)" (код послуги - 157) на станціях: Запоріжжя-Ліве, Запоріжжя-Вантажне, Запоріжжя-1, Запоріжжя-Пристань, Дніпробуд-2, Мелітополь, Бердянськ, Дніпрорудне, Пологи та Великий Токмак.
Дана послуга була віднесена службою комерційної роботи та маркетингу до п.7 табл.3 п.26 розділу 1 Тарифного керівництва № 1, як "додаткова послуга, не передбачена Правилами, пов'язана з оформленням перевезення експортних та імпортних вантажів на прохання відправників (одержувачів)".
Але згідно з положеннями Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) надання номеру відправки передбачається як обов'язкова складова частина заповнення залізницею відповідних граф накладної (графа 25), і в переліку уніфікованих кодів додаткових зборів та інших витрат (СМГС) також не передбачено коду збору за надання номеру відправки (своєчасне чи попереднє). Таким чином, отримання додаткової плати за попереднє надання номеру відправки, як зазначив в акті перевірки відповідач, є неправомірним.
Вартість однієї даної послуги встановлено телеграмами-розпорядженнями ДП "Придніпровська залізниця" у розмірах :
- у період з 25.10.2005 р. по 04.01.2006 р. - 10,37 грн. (без ПДВ) - телеграма НРН/1348А від 25.10.2005 р.;
- у період з 04.01.2006 р. по 12.04.2006 р. - 10,93 грн. (без ПДВ) -телеграма НРН/82 від 05.01.2006 р.;
- з 13.04.2006 р. (діє) - 12,20 грн. (без ПДВ) - телеграма НР Н/699 від 13.04.2006р.
Але в окремих випадках вартість даної послуги встановлюється в іншому розмірі, що обумовлюється додатковими угодами.
Так, для ВАТ "Запоріжсталь" у доповненні до договору від 01.06.2006 р. № 3-05-83/251/ню_/20/2005/1674 вартість даної послуги узгоджено на рівні 1,04 грн. без ПДВ (у період з 01.01.2006 р. 30.06.2006 р.) і 1,12 грн. без ПДВ (у період з 01.07.2006 р. по 28.02.2007 р.).
У результаті безпідставного стягнення плати із замовників за надання вищезазначеної послуги ЗД ДП "Придніпровська залізниця" за період з 01.01.2006 р. по 28.02.2007р. необґрунтовано отримано виручку в сумі 430 070,04 грн. з ПДВ, у т.ч. за перод з 01.03.2006 р. по 28.02.2007 р. необґрунтовано нарахована і отримана сума 376 633,36 грн. з ПДВ.
Розрахунок необґрунтовано нарахованої та фактично отриманої ЗД ДП "Придніпровська залізниця" виручки здійснений на підставі даних первинних бухгалтерсько-фінансових документів (накопичувальних карток форми ФДУ-92).
На підставі вищевказаного акту перевірки, згідно ст.14 Закону України “Про ціни та ціноутворення», п.1.3 Інструкції “Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами» Державною інспекцією з контролю за цінами у Запорізькій області прийнято рішення № 80 від 03.12.2001 р. про вилучення у ДП "Придніпровська залізниця" у доход державного бюджету 1 129 900,08 грн., з яких: сума необґрунтовано отриманої виручки - 376 633,36 грн. та економічні санкції за порушення державної дисципліни цін (штраф у розмірі 200 % від суми порушення) -753266,72 грн. (т.1, а. с.10).
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи і не спростовується сторонами, між Запорізькою дирекцією залізничних перевезень ДП "Придніпровська залізниця" (Залізниця) і Вантажовласниками укладені договори "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги", якими передбачено:
- за домовленістю сторін та згідно заявки Вантажовласників (додаток № 1 до договору) визначається розмір плати за додаткові послуги, на які відсутні тарифні ставки: послуги за попереднє надання номеру відправки при відправленні митного вантажу на експорт (імпорт) код послуги 157.
В п.3.5 договорів указано: "вартість перевезення, додаткових зборів та розмір штрафів, передбачених п. 3.2 визначається Статутом залізниць України, Тарифним керівництвом № 1 з урахуванням підвищуючих коефіцієнтів, калькуляціями, наказом Міністерства транспорту України № 53 від 02.02.99р. "Про затвердження ставок плати за користування вагонами і контейнерами залізниць", наказами начальника залізниці та іншими нормативно-правовими актами і документами".
У додатку № 1 до договорів передбачено, що "при зміні вільних тарифів стягування оплати здійснюється по новим ставкам і стягується централізовано через ТехПД-3 по накопичувальній картці або квитанції різних зборів станцією по якій виконувались послуги. ПДВ нараховується окремо в установленому порядку. Всі зміни ставок за вільними тарифами доводяться через товарні контори".
Наказом Міністерства транспорту України N 551 від 15.11.99 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 грудня 1999 р. за № 828/4121) затвердженнй Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника, яке, в свою чергу, містить Тарифне керівництво № 1.
Послуга "Надання попереднього номеру відправки вантажу на експорт (імпорт)", що надається ЗД ДП "Придніпровська залізниця" Вантажовласникам згідно вищевказаних договорів, відноситься за визначенням позивача, до додаткових послуг, передбачених у Тарифному керівництві № 1 у розділі 1, параграфі 26, в таблиці 3, пункт 7.
Параграф 26 визначає "Перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами (на підставі окремих договорів)" (далі -Перелік).
Так, згідно цього параграфу, розрахунки за роботи й послуги, пов'язані з перевезенням
вантажів і пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству.
Вільні тарифи визначаються, виходячи з кон'юнктури ринку, якості й споживчих властивостей робіт і послуг.
До вищевказаного Переліку згідно пункту 7 табл.3 параграфу 26 включені "Додаткові послуги, не передбачені Правилами, пов'язані з оформленням перевезення експортних та імпортних вантажів на прохання відправників (одержувачів)".
Згідно ч.ч.1, 4 ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
З огляду на вищевказане, сторони за договорами (Залізниця та Вантажовласники) домовились про отримання послуг, в т. ч. і послуги "Надання попереднього номеру відправки вантажу на експорт (імпорт)", що підтверджується відповідними заявками Вантажовласників, які містяться в матеріалах справи.
Таким чином, твердження відповідача про те, що номер відправки не може надаватися за плату, оскільки Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 стягування плати за надання номеру відправки не передбачено і що жодним нормативним документом не виділено окрему платну послугу - "Попереднє надання номеру відправки митного вантажу на експорт (імпорт)", не приймається судом до уваги, оскільки ця послуга є додатковою послугою, що надається на підставі договору, укладеним за власним волевиявленням сторін, що підписали цей договір.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, відповідачем не доведено, що віднесення позивачем послуг "Надання попереднього номеру відправки вантажу на експорт (імпорт)" до "Додаткових послуг, не передбачених Правилами, пов'язані з оформленням перевезення експортних та імпортних вантажів на прохання відправників (одержувачів)" (згідно п.7 табл.3 параграфу 26 розділу 1 Тарифного керівництва № 1) є неправомірним, таким, що порушує норми чинного законодавства.
Крім того, в акті перевірки відповідачем зазначено, що розрахунок необґрунтовано нарахованої та фактично оплаченої суми порушення, здійснений на підставі даних первинних бухгалтерсько-фінансових документів - накопичувальних карток ФДУ-92.
Згідно преамбулі Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. N 996-XIV (зі змінами та доповненнями) цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З накопичувальних карток, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що ці картки не містять дані про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, а за ствердженням позивача є документом, на підставі якого справляються платежі за надані додаткові послуги з платників.
Таким чином, накопичувальні картки не є первинним документом, і тому не можуть бути підставою для прийняття висновку необґрунтовано отриманих коштів.
Щодо посилань позивача на численні порушення відповідачем Порядку проходження матеріалів перевірок в Держцінінспекції Мінекономіки України, прийнятому Державною ціновою інспекція Мінекономіки України від 14.05.97, то, підтвердженим є лише порушення відповідачем вимог вказаного Порядку щодо невідображення в акті перевірки механізму скоєного порушення, фактів виявлених порушень законодавчих та інших нормативних актів щодо встановлення і застосування цін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.98, 160-163 КАС України, господарський суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області від 14.05.2007 р. № 80 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін з вилученням 1129900,08 грн.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
В.І. Петрова
Постанову виготовлено 07.02.2008 р.