СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/573/26
ун. № 759/12225/25
25 березня 2026 року м.Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 березня 2025 року за №12025105080000261, стосовно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 та ч. 4 ст. 358 КК України,
клопотання захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ,
До Святошинського районного суду міста Києва 05 червня 2025 року надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 березня 2025 року за №12025105080000261, стосовно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2025 року зазначений обвинувальний акт цього ж дня отриманий головуючим суддею.
Ухвалою суду від 10 червня 2025 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 12 год. 00 хв. 07 липня 2025 року, яке було відкладено.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, вважаючи, що по кримінальному провадженню під час досудового розслідування, а також при складенні обвинувального акта, дотримані всі вимоги, передбаченні ст. 32, 291 КПК України, підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, відсутні.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_4 заявив клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з тих підстав, що обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, чого дотримано не було. Так, обвинувальний акт не містить належного та конкретного викладу фактичних обставин кримінального правопорушення; у тексті обвинувального акта відсутнє чітке зазначення місця вчинення кримінального правопорушення, зокрема використано формулювання про його вчинення "у невстановленому місці", що, на думку захисника, унеможливлює визначення територіальної підсудності; виклад обставин кримінального правопорушення є загальним, не містить конкретизації способу вчинення інкримінованих дій, а відтак не дає можливості стороні захисту належним чином зрозуміти обсяг обвинувачення; обвинувальний акт не містить зазначення мети вчинення кримінального правопорушення, що, на думку захисника, свідчить про відсутність опису суб'єктивної сторони складу злочину; правова кваліфікація дій обвинуваченої є некоректною та суперечливою, оскільки з тексту обвинувального акта неможливо чітко визначити роль обвинуваченої (як виконавця чи пособника); у зв'язку з викладеним межі судового обвинувачення є невизначеними, що порушує право обвинуваченої на захист; крім того, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування були вручені з порушенням вимог ст. 293 КПК України, зокрема не були належним чином вручені стороні захисту та/або вручені неналежним суб'єктом; реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст. 109 КПК України, оскільки не містить повного переліку процесуальних дій та процесуальних рішень.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення обвинувального акта обґрунтовуючи свої вимоги тим, що: обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування були вручені стороні захисту з порушенням вимог ст. 293 КПК України; вручення обвинувального акта здійснено неналежним суб'єктом, а не прокурором, як це передбачено кримінальним процесуальним законом; обвинувальний акт не був належним чином вручений усім захисникам обвинуваченої, що, на думку захисника, свідчить про порушення права на захист; відсутні належні підтвердження вручення обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у спосіб, передбачений КПК України; реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам ст. 109 КПК України, оскільки не містить повного та системного відображення всіх процесуальних дій та процесуальних рішень, прийнятих у ході досудового розслідування; зокрема, у реєстрі відсутні відомості про окремі процесуальні документи та слідчі (розшукові) дії, що, на думку захисника, свідчить про його неповноту та невідповідність вимогам закону.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 підтримала клопотання захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про повернення обвинувального акта прокурору.
Вислухавши думку прокурора, який заперечував щодо повернення обвинувального акта, думку захисників та обвинуваченої, вивчивши обвинувальний акт да долучені до нього додатки, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору лише у разі, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Отже, предметом перевірки суду на цій стадії є саме відповідність обвинувального акта вимогам КПК, а не перевірка обґрунтованості обвинувачення по суті.
За змістом ч.ч. 1, 2, 4 ст. 291 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, який складається слідчим або прокурором, повинен містити визначені законом відомості, а до нього, зокрема, додаються реєстр матеріалів досудового розслідування та розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування. Тобто закон розмежовує: окремо вимоги до змісту обвинувального акта, і окремо перелік додатків до нього.
Згідно з ч. 1 ст. 293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати його копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному і його захиснику. Разом з тим положення цієї статті регулюють порядок вручення копій процесуальних документів, а не визначають зміст обвинувального акта як такого.
Крім того, відповідно до ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, час її проведення, реквізити процесуальних рішень, а також вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування. Отже, реєстр є самостійним процесуальним документом, вимоги до якого визначені окремо від вимог до обвинувального акта.
Суд бере до уваги, що відповідно до ст. 337 КПК України межі судового розгляду визначаються обвинуваченням, викладеним в обвинувальному акті. З цього випливає, що для призначення кримінального провадження до судового розгляду обвинувальний акт повинен містити такий обсяг відомостей, який дає змогу зрозуміти суть інкримінованого діяння, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення. Водночас ця стадія не передбачає перевірки того, наскільки переконливо прокурор доведе викладене обвинувачення під час розгляду справи по суті.
Дослідивши обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні, суд дійшов висновку, що він містить відомості, передбачені ст. 291 КПК України, а саме: дані про кримінальне провадження, анкетні відомості обвинуваченої, виклад фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень та формулювання обвинувачення. Тому сам по собі зміст обвинувального акта не свідчить про його невідповідність вимогам кримінального процесуального закону.
Посилання сторони захисту на те, що в обвинувальному акті не зазначено місце вчинення кримінального правопорушення, не є підставою для його повернення, оскільки вирішальним є не формальне вживання певного словосполучення, а наявність у викладі фактичних обставин таких даних, які дають можливість зрозуміти подію обвинувачення та межі судового розгляду. Якщо з тексту обвинувального акта у сукупності вбачається контекст, спосіб, час та інші обставини інкримінованих дій, то такі відомості є достатніми для призначення провадження до розгляду. Самі по собі зауваження сторони захисту до повноти або деталізації фактичного опису не свідчать про невідповідність обвинувального акта ст. 291 КПК України.
Доводи захисту щодо помилкової, на його думку, правової кваліфікації дій обвинуваченої, у тому числі щодо її ролі у вчиненні кримінальних правопорушень, не стосуються перевірки відповідності обвинувального акта формальним вимогам ст. 291 КПК України. Такі доводи фактично зводяться до заперечення правильності висновків сторони обвинувачення та потребують оцінки фактичних обставин і доказів, що можливо лише під час судового розгляду в межах обвинувачення, визначеного обвинувальним актом. На стадії підготовчого судового засідання суд не вправі підміняти розгляд справи по суті попередньою оцінкою правильності обраної кваліфікації.
Посилання захисту на відсутність у тексті обвинувального акта окремого формулювання мети вчинення кримінального правопорушення також не є безумовною підставою для його повернення. Стаття 291 КПК України вимагає викладу фактичних обставин, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення, але не зводить належність обвинувального акта до використання певної термінологічної конструкції чи окремого стилістичного способу опису суб'єктивної сторони. Наявність або відсутність у діях особи відповідної мети, як і доведеність суб'єктивної сторони загалом, належить до предмета доказування та підлягає перевірці при судовому розгляді, а не на стадії вирішення питання про повернення обвинувального акта.
Суд відхиляє й доводи про невизначеність меж судового обвинувачення. Як уже зазначено, межі судового розгляду визначаються саме обвинувальним актом. Якщо обвинувальний акт містить виклад обставин, які, на думку прокурора, встановлені, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення, то це забезпечує розуміння обсягу пред'явленого обвинувачення та процесуальні можливості сторони захисту заперечувати проти нього. Незгода захисту з викладенням обставин або оцінкою ролі обвинуваченої не означає невизначеності меж обвинувачення в процесуальному розумінні.
Аргументи сторони захисту про порушення порядку вручення копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування стосуються виконання вимог ст. 293 КПК України. Проте навіть за наявності спору щодо належності такого вручення це саме по собі не свідчить, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Закон окремо регулює зміст обвинувального акта, перелік додатків до нього та порядок їх вручення. Тому доводи про вручення не є тотожними доводам про невідповідність обвинувального акта вимогам закону як процесуального документа.
Статтею 109 КПК України визначено зміст реєстру матеріалів досудового розслідування. Водночас навіть доводи захисту про неповноту реєстру або відсутність у ньому окремих відомостей мають оцінюватися з погляду того, чи перешкоджає це призначенню провадження до судового розгляду. У даному випадку суд не встановив таких істотних недоліків реєстру, які б унеможливлювали подальший розгляд справи або свідчили про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України. Сам по собі спір щодо повноти відображення процесуальних дій у реєстрі не є достатньою підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Отже, доводи сторони захисту фактично зводяться або до оспорювання достатності та змісту обвинувачення, або до оцінки належності виконання окремих процесуальних дій на досудовому провадженні. Такі доводи не свідчать про наявність саме тих істотних порушень вимог КПК України, які відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України унеможливлюють призначення кримінального провадження до судового розгляду та зумовлюють повернення обвинувального акта прокурору.
Ураховуючи наведене, суд доходить висновку, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а тому підстави для його повернення прокурору відсутні.
Керуючись ст.ст. 109, 291, 293, 314-316, 337 КПК України, суд,
У задоволенні клопотань захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголосити о 10 год. 30 хв. 30 березня 2026 року.
Суддя ОСОБА_1