СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/2730/26
ун. № 759/7767/26
31 березня 2026 року Слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42026110000000080 від 03.02.2026 ,
30.03.2026 до Святошинського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42026110000000080 від 03.02.2026.
Клопотання обгрунтоване тим, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування
у кримінальному провадженні №42026110000000080 від 03.02.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК України.
17.03.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.
Санкція частини 3 статті 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Так в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належать наступні об'єкти нерухомого майна, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 3221287201:05:002:0413 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 745661532212); квартира за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 880867132106); квартира за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2530482132060); 1/2 частка нежитлового приміщення, цокольний поверх 4 під'їзду, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3300980732060); 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 923797532106).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, що приватним нотаріусом 20.03.2026 були посвідчені наступні договори: договір дарування частки квартири, серія та номер: 120, 1/3 (одну третю) частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яка станом на 17.03.2026 належала підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безоплатно подаровано його батьку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розуміючи, що майно яке юридично оформлене на нього, переймався долею цього майна у зв'язку з кримінальним переслідуванням. Тому укладення договорів дарування здійснювалося ним з метою уникнення накладення арешту на це майно у кримінальному провадженні та подальшої його конфіскації так, останнього повідомлено про підозру, за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, отримавши копію клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ознайомившись з доказами які зібрані під-час проведення досудового розслідування та зрозумівши невідворотність покарання, за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, одразу після внесення застави та звільнення з Київського слідчого ізолятору, ОСОБА_4 , уклав договір дарування з метою уникнення його конфіскації.
Встановлено, що до моменту укладення договорів дарування від 20.03.2026 та 21.03.2026, вказаний об'єкт нерухомості перебували у спільній частковій власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Таким чином, підозрюваний, усвідомлюючи невідворотність конфіскації належної йому частки у вказаному майні, штучно припинив своє право власності на користь батька, фактично зберігши контроль над активами.
Відчуження нерухомого майна підозрюваним ОСОБА_4 на користь його батька ОСОБА_5 має ознаки фіктивних правочинів, які вчинені без наміру створення правових наслідків та покликані приховати майно підозрюваного з метою уникнення накладення на нього арешту в рамках кримінального провадження для забезпечення його можливої конфіскації.
За наслідками вчинення правочинів ОСОБА_5 набув права формальної власності на 1/3 (одну третю) частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , проте фактичним власником та контролером цього майна залишився підозрюваний ОСОБА_4 .
В судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання та просив його задовольнити.
Володілець майна в судове засідання не викликався на підставі приписів частини 2 статті 172 КПК України.
Дослідивши клопотання та додані на його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
У судовому засіданні встановлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026110000000080 від 03.02.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 332 КК України.
17.03.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.
Так в ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належать наступні об'єкти нерухомого майна, а саме:
земельна ділянка з кадастровим номером 3221287201:05:002:0413 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 745661532212);
квартира за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 880867132106);
квартира за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2530482132060);
1/2 частка нежитлового приміщення, цокольний поверх 4 під'їзду, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3300980732060);
1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 923797532106);
Однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, що приватним нотаріусом 20.03.2026 були посвідчені наступні договори:
договір дарування частки квартири, серія та номер: 120, 1/3 (одну третю) частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яка станом на 17.03.2026 належала підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безоплатно подаровано його батьку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_6 є сином ОСОБА_5 .
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, однією із підстав накладення арешту є конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а отже в органу досудового розслідування існують обґрунтовані підстави для його застосування.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано встановлено необхідність застосування на цій стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, з метою уникнення можливості його відчуження, оскільки також слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати завданням досудового розслідування, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в цьому випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Сукупність вказаних обставин, а саме обізнаність ОСОБА_4 та його близьких родичів, на чию користь вчинялися угоди про перехід права власності, про підозру останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачено обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, свідчить про те, що вказане майно відчужено ОСОБА_4 саме з метою уникнення його конфіскації.
Слід зазначити, що оцінку законності переходу права власності на майно від підозрюваного ОСОБА_4 до його близьких родичів, суд надасть під час розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення рішення після його розгляду.
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за фактом вчинення яких розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, можливості подальшої конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні прокурора майна.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42026110000000080 від 03.02.2026- задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження, вчинення будь-яких реєстраційних дій на нерухоме майно, яке 20.03.2026 зареєстроване на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на 1/3 (одну третю) частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 923797532106).
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1