СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/49/26
ун. № 759/5061/26
про повернення заяви про забезпечення позову
30 березня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Єросова І.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
20.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на автомобілі Peugeot 3008, д.н.з. НОМЕР_1 , Peugeot 3008, д.н.з. НОМЕР_2 , заборонити будь-яким особам здійснювати реєстраційні дії щодо вказаних транспортних засобів у сервісних центрах МВС України.
Дану заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 існує спір щодо права власності на вказані транспортні засоби, а тому з метою запобігання відчуження відповідачем належних їй на праві власності автомобілів та недопущення ускладнення виконання рішення суду існує необхідність у накладенні на них арешту.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2026 для розгляду даної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.
Суддя, розглянувши заяву про забезпечення позову та додані документи, а також вивчивши наявні у розпорядженні суду матеріали, доходить такого висновку.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Враховуючи, що предмет майбутніх позовних вимог стосується поділу спільного рухомого майна, тобто зміст відносин не породжує застосування правил виключної підсудності, суддя вважає, що скерування даної заяви саме до Святошинського районного суду м. Києва відповідає вимогам закону, оскільки зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_2 є саме АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться у Святошинському районі м. Києва.
Заява учасника справи про забезпечення позову повинна відповідати вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України. Так, вказаною нормою передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти. Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.
У той же час, відповідно до ч. 10 ст. 151 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Ознайомившись зі змістом заяви ОСОБА_1 , суддя доходить висновку про те, що остання не відповідає вимогам ЦПК України. Так, заява не містить викладу обставин майбутнього позову, конкретні позовні вимоги, які будуть пред'явлені до відповідача. Крім того, відповідачем не надано суду доказів ціни позову, а також пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
Окремо суддя зауважує, що до заяви про забезпечення позову не долучено доказів, які б підтверджували хто саме є власником транспортних засобів, арешт на які просить накласти заявник. Жодних документів, окрім квитанції про сплату судового збору, ОСОБА_1 суду не надає.
Крім того, позивач не обґрунтовує чому застосування заходів забезпечення позову у даному випадку є необхідним процесуальним заходом для убезпечення майбутнього позивача від ризику унеможливлення або ускладнення виконання судового рішення, ухваленого за результатами розгляду цивільного позову про стягнення боргу.
Таким чином, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову з позовними вимогами, доведеність позивачем необхідності застосування заходу забезпечення позову у вигляді арешту транспортних засобів, відповідність скерованої ОСОБА_1 заяви вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суддя доходить висновку про необхідність повернення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 149, 150, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - повернути заявнику.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Єросова І.Ю.