Справа №:755/15094/25
Провадження №: 1-кс/755/769/26
"05" березня 2026 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання представника власника майна ОСОБА_3 що діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді міста Києва від 26.08.2025 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024100040003284 від 01.09.2025 року,
адвокат ОСОБА_3 що діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді міста Києва від 26.08.2025 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024100040003284 від 01.09.2025 року.
Своє клопотання мотивує тим, що накладення арешту на вищезазначене майно є необґрунтованим ті істотно порушує права заявника, як добросовісного набувача на мирне володіння розпорядження так використання свого майна, оскільки на даний час ОСОБА_4 не повідомлено підозру.
У судовому засіданні просив задовольнити клопотання про зняття арешту з грошових коштів загальною сумою 50 000 грн. (купюрами номіналом 1000 грн. - 27 купюр, номіналом 200 грн- 50 купюр, номіналом 500 грн- 26 купюр), які упаковано до спец пакетуRIC2120358; у кримінальному провадженні №12024100040003284.
Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.
Заслухавши думку сторін, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб'єктів указаного у ст. 170 КПК України.
Пунктом 13 листа ВССУ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» роз'яснено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147,158,174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 26.08.2025 року було накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час санкціонованого обшуку, за місцем проживання у приватному будинку АДРЕСА_1 , в ході якого вилучити:: грошові кошти загальною сумою 50 000 грн. (купюрами номіналом 1000 грн. - 27 купюр, номіналом 200 грн- 50 купюр, номіналом 500 грн- 26 купюр), які упаковано до спец пакетуRIC2120358; у кримінальному провадженні №12024100040003284.. У кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за від № 12024100040003284 від 01.09.2025 року. - із забороною користування та відчуження грошових коштів.
Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Разом з тим, слідчий суддя приймає до уваги та враховує ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як прокурор, слідчий не представили слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
При вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, а також з вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина, якої у даному випадку немає.
За таких обставин, з урахуванням думки прокурора, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, арешт накладений з правових підстав, передбачених ч.1, 3 ст. 170 КПК України, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_4 , а тому слідчий суддя дійшов висновку про відсутність перешкод для передання арештованого майна, а саме: з грошові кошти загальною сумою 50 000 грн. (купюрами номіналом 1000 грн. - 27 купюр, номіналом 200 грн- 50 купюр, номіналом 500 грн- 26 купюр), які упаковано до спец пакетуRIC2120358; у кримінальному провадженні №12024100040003284.
Підстави для скасування арешту відсутні, оскільки розслідування кримінального провадження не завершено і зняття арешту шляхом зняття заборони на грошові кошти неприпустимо.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170, 171, 173, 174, 376, 532 КПК України, слідчий суддя,
ухвалив:
Клопотання задовольнити.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26.08.2025 року у кримінальному провадженні № 12024100040003284 від 01.09.2025 року в частині заборони користування з грошові кошти загальною сумою 50 000 грн. (купюрами номіналом 1000 грн. - 27 купюр, номіналом 200 грн- 50 купюр, номіналом 500 грн- 26 купюр), які упаковано до спец пакетуRIC2120358; у кримінальному провадженні №12024100040003284. - скасувати.
Повернути власнику ОСОБА_4 на відповідальне зберігання з грошові кошти загальною сумою 50 000 грн. (купюрами номіналом 1000 грн. - 27 купюр, номіналом 200 грн- 50 купюр, номіналом 500 грн- 26 купюр), які упаковано до спец пакетуRIC2120358; у кримінальному провадженні №12024100040003284
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя