Номер провадження 2/754/1532/26
Справа №754/13004/25
Іменем України
03 квітня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:
головуючої судді - Панченко О.М.,
за участю секретаря - Сарнавського М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу в порядку загального провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
Позивач ОСОБА_1 (в особі свого представника - адвоката Іващенка А.І.) звернулася до суду із даним позовом в якому просить: стягнути з відповідачки на її користь заборгованість за договором позики від 20.09.2021 року у розмірі 2 014 868,66 грн., яка складається з суми основного боргу - 1 450 974,00 грн.; пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (3 % річних) - 125 459,56 грн.; інфляційні збитки у розмірі 438 435,10 грн.
Позов обґрунтовує тим, що на підставі нотаріально посвідченого договору позики від 20.09.2021 року ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 гроші в сумі 934 500,00 грн. що еквівалентно за курсом НБУ на день підписання договору 35 000 доларів США. (п.1 договору). Згідно умов договору позики позичальник зобов'язувалася повернути позикодавцеві позику не пізніше ніж через один рік з моменту укладення договору без сплати процентів, тобто до 20 вересня 2022 року (п.п. 1, 4 договору). Сума позики, встановлена п. 1 договору, отримана позичальником від позикодавця до моменту підписання договору в повному обсязі (п. 2 договору). Протягом періоду часу з дати укладання договору позики до дати подання цієї позовної заяви, відповідач не повернула позику згідно умов договору. З урахуванням відсутності будь-яких платежів на виконання зобов'язання щодо повернення позики, станом на дату подання цієї позовної заяви відповідач заборгувала позивачеві грошові кошти у сумі 1450 974 (один мільйон чотириста п'ятдесят тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 00 копійок, що еквівалентно 35 000 (тридцяти п'яти тисячам) доларів США 00 центів за курсом НБУ на день подання позовної заяви (станом на 08 серпня 2025 року 1 долар США = 41,4564 гривень). У пункті 8 договору позики визначено, що у разі прострочення виконання зобов'язання позичальником, він зобов'язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 14.08.2025 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 22.10.2025 року, що занесена до протоколу судових засідань закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті.
26.11.2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ничик А.В. надійшли письмові пояснення по справі в яких не заперечує про укладення договору між сторонами, зазначає про часткову оплату заборгованості, однак не погоджується із сумою заборгованості. Окрім того подала до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі, сплату частини боргу за договором позики у розмірі 41 000,00 грн. про що Відповідач зазначає у поясненнях Позивач підтверджує та просить ухвалити рішення з урахуванням відповідної оплати.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явились, від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з щорічною відпусткою, доказів про що суду не надано.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з відсутністю учасників справи.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, встановлено наступне.
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
20.09.2021 року між сторонами укладено договір позики, укладення якого було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., нотаріальний запис в реєстрі за №7505.
Згідно п.1 Договору Позикодавець передає у власність Позичальнику, а Позичальник приймає у власність від Позикодавця гроші в сумі 934 500,00 (дев'ятсот тридцять чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, що на день підписання цього договору за курсом НБУ дорівнює 35 000,00 (тридцять п'ять тисяч) доларів США 00 центів за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України встановленим на момент укладення даного договору (1 долар - 26,70 гривень) та зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, а саме 934 500,00 (дев'ятсот тридцять чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок, що є еквівалентом 35 000,00 (тридцять п'ять тисяч) доларів США 00 центів за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України встановленим на момент повернення грошових коштів не пізніше ніж через один рік з моменту укладення даного договору, тобто до 20.09.2022 року.
Стороною відповідача долучено до письмових пояснень підтвердження часткової сплати коштів у розмірі 41 000,00 грн., що підтверджується квитанцією №452540062 від 25.09.2024 року, що не заперечується стороною Позивача.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.
Стаття 3 ЦК України визначає, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема: 3) свобода договору; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
За змістом ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.ст.526,530 ЦК України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ст. 1047 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст. 1049 ЦК України).
Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі наведеного встановлено, що між сторонами склалися договірні правовідносини, підписавши договір сторони погодили умови правочину та мають зобов'язання щодо визначених умов.
Так, сторони погодили, що сума боргу повертається національній валюті в розмірі еквівалентному 35000 дол. США за офіційним курсом Національного банку України на день розрахунку.
Встановлено, що відповідачем не виконані зобов'язання за укладеним правочином.
На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості в розмірі еквівалентному 35000 дол. США за офіційним курсом Національного банку України на день звернення до суду (41,4564 грн. за дол. США) відповідає умовам договору від 20.09.2021 року та становить 1 450974,00 грн. є обґрунтованими та підлягають в цій частині задоволенню, що узгоджується із положеннями ст. 533 ЦК України.
У пункті 8 договору позики визначено, що у разі прострочення виконання зобов'язання позичальником, він зобов'язаний сплатити позикодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).?
Частиною 1 ст. 612 ЦК визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи, що кінцевим терміном повернення позики відповідачем є 20 вересня 2022 року, виконання ним зобов'язання з повернення договором, є простроченим з 21 вересня 2022 року, а відтак право на стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних виникає у позивача з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Відповідно, суд перевіривши надані стороною позивача обчислення сукупного розміру інфляції та 3% річних приходить до висновку про задоволення позовних вимог у цій частині, а саме у розмірі 438 435,10 грн. інфляційних втрат та 125 459,56 грн. 3% річних.
Окрім того, суд враховує часткову оплату Відповідачкою у розмірі 41 000,00 грн., а отже загальна сума що підлягає стягненню судом складає 1 973 868,66 грн., а позовні вимоги частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже враховуючи часткове задоволення позову, то з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 14 831,92 грн.(1 973 868,66*15140/2014868,66).
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2,4,5,12,13,76 82,89,133,141,258,259,263-265,268,273,353,354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 20.09.2021 року в загальному розмірі 1 973 868 (один мільйон дев'ятсот сімдесят три тисячі вісімсот шістдесят вісім) грн. 66 коп. ( що включає основну суму боргу, інфляційні втрати та 3% річних).
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 831 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 92 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.
Суддя О.М. Панченко