Номер провадження 4-с/754/22/26
Справа № 754/975/26
Іменем України
24 березня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді - Сенюти В.О.,
секретаря судового засідання - Каба А.В.,
за участю:
представника заявниці - Асауляк О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи - Приватне акціонерне товариство «Київський шовковий комбінат», Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -
Представник заявниці ОСОБА_1 - адвокат Асауляк О.Г. через систему «Електронний суд» звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із скаргою на бездіяльність державного виконавця.
Подану скаргу обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 - мати заявниці. Під час оформлення спадщини, заявник ОСОБА_1 дізналась про наявність арешту на майно. Деснянський ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ повідомив про те, що виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_1 на підставі постанови АА 651728 від 22.04.2003 станом на 08.10.2025 зареєстрованими у відділі не значаться. Також відсутня інформація про погашення боргу по виконавчому провадженню, згідно якого було зареєстровано обтяження на підставі постанови АА 651728 від 22.04.2003. ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва у грудні 2025 року, із позовом про зняття арешту, проте ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30.12.20025 відмовлено у відкритті провадження, оскільки ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, а саме боржником, відтак після ухвалення рішення по суті спору судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється виключно за правилами розділу VІІ ЦПК України, який визначає порядок оскарження рішень, дій, бездіяльність державного виконавця в ході виконання рішень, у формі звернення зі скаргою. Крім того, представник вказує, що враховуючи, що виконавче провадження та постанова про обтяження були винесені ще в 2003 року та на даний час минуло вже 22 роки, виконавче провадження в межах якого було винесена постанова про обтяження - знищене, у зв'язку із закінченням строку зберігання, а державним виконавцем під час закінчення виконавчого провадження не було вжито усіх дій щодо зняття арешту та заборони його відчуження, відповідними діями були порушено законні права ОСОБА_1 щодо вільного володіння, користування та розпорядження належним її майном.
Від представника Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) надійшли пояснення. Відповідно до яких представник заінтересованої особи просить відмовити у задоволенні скарги. Вказав, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 з обтяженням на підставі вище зазначеної постанови станом на сьогоднішній день зареєстрованими у відділі не значиться, та на виконанні не перебувають. Також відсутня інформація про погашення виконавчого збору та витрат по виконавчому провадженню, згідно якого було зареєстровано обтяження. Крім того, представник заінтересованої особи посилається на неправильний обраний спосіб захисту заявником. Вважає, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу належним способом захисту буде звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.
Представник заявниці в судовому засіданні подану скаргу підтримала, просила задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на об'єктивному розгляді справи, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що свідчить копія догвоору купівлі - продажу від 26.01.1998 (а.с.11).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що пітверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.06.2024 (а.с.8).
ОСОБА_1 звернулася до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Під час оформлення спадщини, заявниця ОСОБА_1 дізналась про наявність арешту на майно, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
22.04.2003 державний виконавець Деснянського районного відділу державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1510, виданого 16.05.2002 Деснянським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Київський шовковий комбінат» 1660,46 грн, виніс постанову про арешт майна боржника та оголошено заборони на його відчуження. На підставі вказаної постанови на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 накладено арешт (а.с.34).
Відповідно до листа Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.10.2025 повідомлено про те, що виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 з обтяженням на підставі постанови АА651728 від 22.04.2003 станом на 08.10.2025 зареєстрованими у відділі не значиться та на виконанні не перебувають.
Також відсутня інформація про погашення боргу по виконавчому провадженню згідно якого було зареєстровано обтяження на підставі постанови АА 651728 від 22.04.2003.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна:
тип обтяження: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1371002, зареєстровано: 12.10.2004 за № 1371002 реєстратором: П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова АА 651728 від 22.04.2003 відділ державної виконавчої служби Деснянського району м. Києва, об'єкт обтяження: квартира за адресою: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_2 , архівний номер: 5467601KIEV15, архівна дата: 25.04.2003 року.
тип обтяження: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 1371019, зареєстровано: 12.10.2004 за № 1371019 реєстратором: П'ятнадцята київська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова АА 651728 від 22.04.2003 відділ державної виконавчої служби Деснянського району м. Києва, об'єкт обтяження: квартира за адресою: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_1 , архівний номер: 5467601KIEV15, архівна дата: 25.04.2003 року.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця регламентовано розділом VII ЦПК України.
Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно із положеннями статті 18 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 1 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Відповідно до письмових матеріалів справи, спір, в межах даної скарги, виник у зв'язку з тим, що на заяву ОСОБА_1 про зняття арешту у зв'язку з виконанням виконавчого документу поза межами виконавчого провадження, Деснянський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) відмовив у знятті арешту з майна боржника.
Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених статтею 18 ЗУ «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналіз норм ЗУ «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Враховуючи те, що арешт накладено за постановою саме виконавчої служби, то саме на цей орган покладено обов'язок доведення правомірності своїх дій.
За таких підстав, що виконавче провадження та постанова про обтяження були винесені ще в 2003 року та на даний час минуло вже 22 роки, виконавче провадження в межах якого було винесена постанова про обтяження знищене у зв'язку із закінченням строку зберігання, а державним виконавцем під час закінчення виконавчого провадження не було вжито усіх дій щодо зняття арешту та заборони його відчуження, відповідними діями були порушено законні права ОСОБА_1 щодо вільного володіння, користування та розпорядження належним її майном, тому їх необхідно поновити.
Крім того, що застосування арешту майна боржника, як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Крім того, суд звертає увагу на те, що наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Згідно ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що не зняття Деснянським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) арешту з майна боржника у виконавчому провадженні, саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, а порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов'язання Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) зняти арешт з майна боржника.
Доводи представника Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) щодо несплати ОСОБА_1 виконавчого збору у виконавчому провадженні суд приймає критично, оскільки письмові матеріали справи не містять даних, що з метою стягнення виконавчого збору державний виконавець виносив постанову, відкривав виконавче провадження та з метою виконання цього виконавчого документа накладав арешт на майно боржника.
За таких обставин та враховуючи відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд приходить до висновку про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо не зняття арешту з майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованим.
Вказане узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.11.2021 у справі № 21/170-08, від 03.11.2021 у справі № 161/14034/20 (провадження N 61-1980св21), від 22.12.2021 у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19).
Доводи представника заінтересованої особи, про те, що заявник невірно обрав спосіб захисту, оскільки мав звертатися із позовом про зняття арешту суд до уваги не приймає, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.05.2022 у справі № 642/4263/21 та вказано, що арешт майна, який не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органом державної виконавчої служби, треба розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447-452ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи - Приватне акціонерне товариство «Київський шовковий комбінат», Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задовольнити.
Визнати бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), накладеного у виконавчому провадженні - протиправною.
Зобов'язати Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , накладеного на підставі постанови АА 651728 від 22.04.2003.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 02.04.2026.
Суддя В.О. Сенюта