ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7331/26
провадження № 2-з/753/51/26
"01" квітня 2026 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Заставенко М.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ємаркет Україна», про захист прав споживача фінансових послуг, визнання недійсним кредитного договору, зобов'язання скасувати видаткові платіжні операціїта відновити стан банківського рахунку,
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до АТ «Ідея Банк», за участю третьої особи: ТОВ «Ємаркет Україна» про захист прав споживача фінансових послуг, визнання недійсним кредитного договору, зобов'язання скасувати видаткові платіжні операціїта відновити стан банківського рахунку.
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони АТ «Ідея Банк» вчиняти дії щодо нарахування ОСОБА_1 відсотків за використання кредитними коштами по рахунку НОМЕР_1 та штрафних санкцій за порушення строків повернення кредитних коштів.
Обгутовуючи подану заяву позивач вказує про те, що з її банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Ідея Банк», були здійсненні не погоджені та несанкціоновані позивачем видаткові платіжні операції в загальному розмірі 51 685,11 грн. Грошові кошти були списані за рахунок кредитного ліміту, використання якого породжує для відповідача право здійснити нарахування відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій у випадку порушення строків повернення кредитних коштів. Відповідач ігнорує ситуацію, що призводить до негативних для позивача фінансових наслідків. Вважає, що застосування заявлених заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача.
Вивчивши матеріали поданої заяви, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з частиною десятою статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
З огляду на викладене заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.
Відповідно пунктів 3, 4, 7 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. ЦПК України не визначає перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Як вбачається з поданої позовної заяви, предметом справи є вимога ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк» про визнання недійсним кредитного договору, зобов'язання скасувати видаткові платіжні операціїта відновити стан банківського рахунку.
ОСОБА_1 зазначає, що банк є надавачем платіжних послуг за рахунком НОМЕР_1 , який відкритий на ім"я позивача. 01.02.2026 з вказаного рахунку відбулося списання належних ОСОБА_1 грошових коштів без належної правової підстави; списання грошових коштів за неакцептованими платіжними операціями; списання грошових коштів за неналежною платіжною операцією; списання грошових коштів у неналежного платника. У свою чергу банк ухиляється від свого обов'язку сприяти позивачу у скасуванні спірних видаткових платіжних операцій.
Позивач вважає, що застосування заявлених заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо нарахування відсотків за користування кредитних коштів по рахунку та штрафних санкцій за порушення строків повернення кредитних коштів, спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача. Вжиття таких заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
Аналізуючи предмет позову у цій справі, а також заходи забезпечення позову, про які просить позивач, суд вважає відсутнім зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому заборона банку нарахувувати відсотки та штрафні санкції не має правового зв'язку з предметом заявлених позовних вимог.
Крім того, заборона банку вчиняти дії щодо нарахування відсотків являється втручанням у господарську діяльність банку, гарантованою статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Суд вважає, що нарахування відсоткі жодним чином не впливає на розгляд спору чи подальше виконання рішення суду
Враховучи зазначене, суд вважає, що заява про заборону банку вчиняти дії щодо нарахування відсотків та штрафних санкцій не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами та фактично підмінює собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а тому приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись статтями 149 -153 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: М.О. Заставенко