Справа № 706/509/26
2-з/706/2/26
03 квітня 2026 року м.Христинівка Черкаська область
Христинівський районний суд Черкаської області у складі судді Михайла Орендарчука, розглянувши заяву Сільськогосподарського товариство з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ» про забезпечення позову по справі за позовом Сількогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «ЗСМ», про визнання укладеними додаткових угод №23, 24 до договору оренди землі №67, №66 від 12.09.2017,
Представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ» до подачі позову звернувся до суду із заявою про забезпечення позову по справі за позовом Сількогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «ЗСМ», про визнання укладеними додаткових угод №23, 24 до договору оренди землі №67, №66 від 12.09.2017.
В обґрунтування заяви вказано, що 12.09.2017 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ» (Позивач) та ОСОБА_1 (Відповідач) були укладені наступні договори оренди землі: - договір оренди землі № 66 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124686600:03:002:0049, площею 2,6702 га; - договір оренди землі № 67 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124686600:03:002:0014, площею 2,7801 га.
На підставі вище зазначених договорів Позивач у встановленому законом порядку зареєстрував своє інше речове право: - Індексний номер 37658932 19.10.2017 року на земельну ділянку з кадастровим номером 7124686600:03:002:0049; - Індексний номер 37658871 19.10.2017 року на земельну ділянку з кадастровим номером 7124686600:03:002:0014.
Позивач 04.07.2024 року у встановлених Договорами № 66 та № 67 від 12.09.2017 року і Законом України «Про оренду землі» порядку та строки направив на адресу Відповідача (зазначена у договорах оренди: 20031, Черкаська область Уманський район село Талалаївка, вул. Першотравнева, 29), листи-повідомлення з пропозицією поновлення (продовження) терміну дії договорів та двома проектами додаткових угод (по два примірника до кожного листа повідомлення), а саме: 1) лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки вих.№ 49 від 04 липня 2024 року (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124686600:03:002:0014 з додатками: - Додаткова угода № 23 до договору оренди землі № 67 від 12 вересня 2017 року (в двох примірниках, завірених підписом директора Шаповала Ю.В. та печаткою товариства, - Додаткова угода б/н до договору оренди землі № 67 від 12 вересня 2017 року про зміну розміру орендної плати (в двох примірниках, завірених підписом директора ОСОБА_2 та печаткою товариства); 2) лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки вих.№ 50 від 04 липня 2024 року (щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124686600:03:002:0049), з додатками: - Додаткова угода № 24 до договору оренди землі № 66 від 12 вересня 2017 року (в двох примірниках, завірених підписом директора ОСОБА_2 та печаткою товариства. Додаткова угода б/н до договору оренди землі № 66 від 12 вересня 2017 року про зміну розміру орендної плати (в двох примірниках, завірених підписом директора ОСОБА_2 та печаткою товариства).
Зазначене поштове відправлення мало штрих-кодовий ідентифікатор 2000100000510 та опис вкладеного. Докази додаю.
Відповідач відмовився від отримання вищезазначеного листа (ШКІ 2000100000510), тому його було повернуто у поштове відділення відправника (Позивача). Вважаємо, що у орендодавця (Відповідача) виник обов'язок прийняти рішення про поновлення договорів оренди землі або направити.
У орендаря виник обов'язок прийняти рішення про поновлення договорів оренди землі або направити позивачу обґрунтовані заперечення щодо такого поновлення, в порядку та строки передбачені Договорами оренди землі № 66 та № 67 від 12.09.2017 року і Законом України «Про оренду землі».
Після закінчення строку дії Договорів оренди землі № 66 та № 67 від 12.09.2017 року, Позивач продовжив користуватись земельними ділянками з кадастровими номерами 7124686600:03:002:0014, 7124686600:03:002:0049, на яких було незавершене виробництво (озимина пшениці). 30.10.2024 року Позивач надіслав Відповідачу на адресу його реєстрації, яка зазначена в договорах оренди землі № 66 та № 67 від 12.09.2017 року (Черкаська область Уманський район село Талалаївка, вул. Першотравнева, 29) повідомлення № 69 та № 70 від 30 жовтня 2024 року, якими сповістив про надсилання попереднього листа і документів від 04.07.2024 року та наявність незавершеного виробництва (озимина пшениці врожаю 2025 року) на земельних ділянках з кадастровими номерами 7124686600:03:002:0014, 7124686600:03:002:0049 з посиланням на п. 8.4. договорів оренди № 66 та № 67 від 12.09.2017 року та орієнтовні строки збору врожаю.
Відповідач зазначені повідомлення отримав 03.12.2024 року.
В подальшому Позивачу стало відомо, що Відповідач передав земельні ділянки з кадастровими номерами 7124686600:03:002:0014, 7124686600:03:002:0049 в оренду Фермерському господарству «ЗСМ», уклавши з ним договори 25.11.2024 року. Відповідач письмові відповіді на листи- повідомлення № 49 та № 50 від 04 липня 2024 року та Повідомлення № 69 та № 70 від 30 жовтня 2024 року Позивачу не надав.
У відповідності до п.4.2. Договорів оренди № 66 та № 67 від 12.09.2017 року, «Повернення земельної ділянки Орендодавцеві Орендарем здійснюється на підставі даного Договору за актом повернення земельної ділянки», але між сторонами спору такі акти не складались.
Позивач за весь час дії договорів оренди не мав заборгованості по орендній платі перед Ореднодавцем (Відповідачем) та має переважне право на поновлення договорів оренди землі № 66 та № 67 від 12.09.2017року.
Також, відповідно до умов договорів оренди землі № 66 та № 67 від12.09.2017 року: - договори укладені на сім років (п.8.1.);- повернення земельної ділянки здійснюється на підставі Договорів із складанням актів повернення земельних ділянок ( п. 4.2.); - у разі якщо, на дату повернення земельних ділянок на них є посіви, незібраний врожай - договори вважаються продовженими до завершення робіт по збиранню врожаю (п.4.2.);- після закінчення строку оренди Позивач має переважне право на поновлення строку оренди на умовах цього Договору та при поновленні на новий строку сторони вправі визначити інші умови договору, ніж у ньому визначені ( п.8.2.); якщо Позивач продовжує користуватися об'єктом оренди після закінчення договорів, за відсутності заперечень Відповідача протягом одного місяця договір вважається поновленим на тих самих умовах і та той самий строк (п.8.3.); - сторони у договорі передбачили, що якщо після закінчення договору на об'єктах оренди є незавершене виробництво, договори продовжуються до закінчення повного циклу (збору врожаю) та право власності на врожай в такому випадку належить Позивачу (п. 8.4.).
Таким чином, згідно умов договорів оренди землі № 66 та № 67 від 12.09.2017 року, відповідачі ОСОБА_1 та Фермерське господарство «ЗСМ», не могли укладати між собою Договори оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 7124686600:03:002:0014, 7124686600:03:002:0049 до закінчення виробничого циклу (збору врожаю озимини Позивачем).
Відповідачі ОСОБА_1 та Фермерське господарство «ЗСМ» в 2025 році вчиняли дії щодо знищення врожаю позивача на земельних ділянках з кадастровими номерами 7124686600:03:002:0014, 7124686600:03:002:0049, в зв'язку з чим позивач був вимушений звертатись до правоохоронних органів. Так, у провадженні СД Уманського РУП ГУ НП в Черкаській області перебували матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025255360000378 від 11.06.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, досудове розслідування в якому розпочато на підставі ухвали Уманського міськрайонного суду у справі № 705/3062/25 1-кс/705/877/25 про внесення до ЄРДР відомостей за зверненням директора СТОВ «ОБРІЙ» Шаповала Юрій Віталійович про те, що Фермерське господарство «ЗСМ» та ОСОБА_1 , діючи спільно, всупереч укладеним договорам оренди землі із заявником, вчинили дії щодо пошкодження врожаю озимої пшениці на земельних ділянках, що призвело до його знищення.
Крім того, у провадженні СД Уманського РУП ГУ НП в Черкаській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025255360000438 від 03.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, розпочатого на підставі ухвали Уманського міськрайонного суду у справі № 705/3296/25 1-кс/705/955/25, про внесення до ЄРДР відомостей за зверненням директора СТОВ «ОБРІЙ» Шаповала Юрія Віталійовича про те, що невстановлена особа, всупереч укладеним договорам із заявником, вчинили дії щодо пошкодження врожаю озимої пшениці на земельних ділянках, що призвело до його знищення.
Також, у провадженні СД Уманського РУП ГУ НГІ в Черкаській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025255360000448 від 09.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, про те, досудове розслідування в якому розпочато на підставі ухвали Уманського міськрайонного суду у справі № 705/3411/25 1-кс/705/991/25 про внесення до ЄРДР за зверненням директора СТОВ «ОБРІЙ» Шаповала Юрій Віталійович, згідно якого невстановлена особа, всупереч укладеним договорам із заявником, вчинили дії щодо пошкодження врожаю озимої пшениці на земельних ділянках, що призвело до його знищення.
В Христинівському районному суді Черкаської області на розгляді перебуває цивільна справа № 706/641/25, в рамках якої 26.05.2025 року винесена ухвала про забезпечення позову щодо земельних ділянках з кадастровими номерами 7124686600:03:002:0014, 7124686600:03:002:0049 (копію додаю), а сама позовна заява у справі № 706/641/25 стосується права СТОВ «Обрій» на врожай на зазначених земельних ділянках.
Зважаючи на недобросовісність дій відповідачів (орендодавця ОСОБА_1 та Фермерського господарства «ЗСМ»), існують всі підстави вважати, що останні можуть вчиняти подальші дії щодо використання земельних ділянок з кадастровими номерами 7124686600:03:002:0014, 7124686600:03:002:0049 та проведення дій з внесення змін до ДРРП та/або перереєстрації іншого речового права на спірні земельні ділянки, що в свою чергу утруднить ефективний захист для відновлення прав Позивача, а також фактичне виконання рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2019 року у справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року у справі №320/3560/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
На думку суду, позивачем не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а захід забезпечення не є співмірним заявленим позовним вимогам.
Метою вказаного позову є захист прав позивача щодо розпорядження своєю земельною ділянкою, яка перебувала в оренді відповідача, а не захист його прав щодо недопущення збитків, пов'язаних з засіянням відповідачем земельної ділянки та позбавленням права користуватися позивачем земельною ділянкою відразу після набуттям рішення суду законної сили.
Разом з тим, заявником не було вказано обґрунтованих доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням заявлених позовних вимог та яким чином невжиття вказаного виду забезпечення позову призведе до невиконання судового рішення щодо скасування державної реєстрації речового права (права оренди на земельну ділянку) у разі задоволення позову.
Отже, наявність самого по собі позову про скасування державної реєстрації речового права (права оренди на земельну ділянку) не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом встановлення заборони проводити будь-які сільськогосподарські роботи, у тому числі зі збирання врожаю сільськогосподарських культур та вчиняти перешкоди щодо збирання (незібраного врожаю) сільськогосподарських культур.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові 10 лютого 2021 року у справі №709/853/20.
Крім того, пред'явлення позивачем вимоги про скасування державної реєстрації речового права (права оренди на земельну ділянку) є немайновою вимогою.
Можливе рішення суду у цій справі,- яким підтверджується наявність або відсутність певних правовідносин між сторонами, наявність або відсутність юридичних фактів.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» таке рішення може бути підставою для внесення реєстратором до Державного реєстру запису про скасування державної реєстрації права оренди за відповідачем.
Будь-якого іншого виконання, у тому числі примусового, можливе рішення суду не передбачає.
Вимог майнового характеру позивач не заявляв.
На наявність загроз збереження земельної ділянки з боку відповідача позивач теж не посилався.
Позивачем не доведено ризики утруднення виконання можливого рішення суду або неможливості його виконання, без вжиття заходів забезпечення позову.
Так, матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить представник позивача, а посилання у заяві лише на потенційну можливість, припущення представника щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
З огляду на викладене, заява представника позивача про забезпечення позову до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154, 157 ЦПК України, суддя,-
У задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ОБРІЙ» про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику - для відома.
Копію ухвали направити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), як власнику земельних ділянок, Фермерському господарству «ЗСМ» (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: 20045, Черкаська область, Уманський район, село Велика Севастянівка, вул. Св. Покрови, будинок 18)
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.
Суддя Михайло Орендарчук