Справа №701/228/24
Провадження №4-с/701/2/26
"01" квітня 2026 р. Маньківський районний суд, Черкаської області
в складі: головуючого - судді - Костенка А. І.
за участю секретаря - Брітан О. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Маньківка скарги ОСОБА_1 до старшого державного виконавця ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бундєлевої Олександри В'ячеславівни, стягувача ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання,
Скаржник звернувся до суду із скаргами до старшого державного виконавця ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бундєлєвої Олександри В'ячеславівни, стягувача ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання.
На підставу своїх вимог спирається на те, що 12 січня 2026 року старшим державним виконавцем Бундєлевою О.В., у межах виконавчого провадження № 75861158, відкритого на підставі виконавчого листа по справі № 701/228/24 (провадження), 2/701/157/24 рішення по якому винесено 06.08.2024 було вчинено дії які суперечать законодавству та грубо порушують права скаржника як громадянина та боржника у виконавчому провадженні.
Так було винесено постанови про:
тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон;
тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;
тимчасове обмеження у праві користування мисливською, пневматичною та іншою зброєю;
тимчасове обмеження у праві полювання;
арешт коштів на банківських рахунках.
Одночасно (12.01.2026) із винесенням постанов було направлено зазначені постанови до органів та установ виконання.
Зазначені дії є незаконними, передчасними та такими, що порушують права скаржника, з огляду на таке:
1. Порушення строку на оскарження постанов
Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", строки оскарження постанов становлять 10 робочих днів з моменту їх винесення, а направлення постанов для виконання органам ДПСУ, НПУ, банкам, МВС тощо може здійснюватися лише після спливу такого строку або після розгляду скарги - якщо вона подана.
ОСОБА_3 , всі постанови були направлені до виконання одразу в день їх винесення - 12.01.2026, що підтверджується супровідними листами, які внесені в АСВП 12.01.2026 та наявні в ньому на даний час.
Отже, було порушено вимоги ст. 74 Закону, а право скаржника на судовий захист - обмежене. Таким чином скаржник вже 9 днів безпідставно та протиправно обмежений в своїх правах передбачених законами України та Конституцією України.
2. Відсутність розрахунку заборгованості
У жодній з винесених постанов не міститься розрахунок заборгованості, як того вимагає ч. 3 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження". Також такий розрахунок відсутній в АСВП, в будь-який спосіб він скаржнику доводився державним виконавцем і не направлявся ні яким чином.
Водночас у постановах та супровідних листах вказується сума 40 210,91 грн., однак жодного підтвердження, того що вона розрахована вірно - немає. Скаржником заперечується зазначена сума заборгованості. При цьому ж в розрахунку невраховано факт наявності переплати скаржником як боржником стягувачу ОСОБА_2 , аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , 29.10.2020 по іншому виконавчому провадженню.
3. Винесення обмежень з порушенням прав особи з інвалідністю
ОСОБА_3 , було достовірно відомо, що скаржник є: ветераном, особою з інвалідністю внаслідок війни, має поранення, що значно обмежує мобільність скаржника (з документами з даного приводу ОСОБА_5 ознайомлювалась під час розгляду Маньківським районним судом Черкаської області судової справи щодо оскарження її дій по обмеженню права керування транспортного засобу.
Незважаючи на це, без урахування стану здоров'я скаржника та без індивідуальної оцінки, було винесено постанову про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, що є критично важливим для пересування скаржника.
4. Проігноровано наявність судового процесу щодо звільнення від заборгованості
Державному виконавцю відомо про наявність судової справи про визнання заборгованості такою, що не підлягає стягненню (сторонами справи є скаржник, ОСОБА_2 , та ВДВС м. Умані як третя особа). У цій справі розглядається правомірність стягнення заборгованості, яка стала підставою для винесення оскаржуваних постанов. В АСВП наявна позовна заява по справі. Незважаючи на це, ОСОБА_3 , не вказала про це жодним чином, що унеможливлює висновок що винесені нею постанови є мотивованими. Одночасно з цим державному виконавцю Бунделєвій відомо, що наявне рішення Маньківського районного суду від 25.12.2025 про зменшення суми аліментів з 10 000 грн., до 3 000 грн., на місяць, яке не набрало законної сили, але підлягало врахуванню при визначенні наявності та обсягу заборгованості.
Державний виконавець не врахувала цю обставину, хоча вона є юридично значимою та підтверджує висновок що винесені постанови є не мотивованими.
Аналіз дій виконавця та матеріалів цивільної справи № 701/667/25 про зміну розміру аліментів встановлених рішенням яке перебуває на виконанні у державного виконавця Бундєлевої у Черкаському апеляційному суді свідчить про використання виконавцем своїх повноважень не з метою виконання рішення, а в інтересах стягувача для збору доказів у сторонньому судовому процесі.
Хронологія подій:
25.02.2026
Стягувач ОСОБА_2 , подала клопотання у справі № 701/667/25 до Черкаського апеляційного суду про витребування даних з Державної прикордонної служби України щодо перетину кордону боржником, оскільки суд першої інстанції їй у цьому відмовив. Клопотання ОСОБА_2 . Черкаським апеляційним судом залишається без задоволення.
27.02.2026 о 15:57
Державний виконавець, за відсутності потреби у розшуку майна чи активів, сформував в АСВП запит № 316408201 до ДПСУ щодо історії перетинів кордону ОСОБА_1 , за період з 2024 року.
27.02.2026 о 16:00
Виконавець отримала відповідь, що містить персональні дані про пересування боржника за період з 2024 по 2026 роки.
04.03.2026
Стягувач ОСОБА_2 , подала отриману виконавцем відповідь до апеляційного суду як новий доказ, стверджуючи, що їй «стало відомо» про цей документ.
Вказані обставини свідчать, що запит виконавця був використаний як інструмент для збору доказів у сторонньому судовому процесі, а не для виконання рішення. Будь-яка потреба у отриманні інформації не малась. До 27.02.2026 року жодного разу державний виконавець у даному провадженні та в інших провадженнях запити до ДПСУ не направляв.
За переконанням скаржника, порушення полягає в наступному - державний виконавець не виніс мотивовану постанову про витребування інформації, в якій мав би вказати з якою метою витребовується інформація і як вона вплине на подальше виконання судового рішення.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов. Таким чином будь-яка виконавча дія повинна бути оформлена процесуальним рішенням виконавця - постановою.
Запит до прикордонної служби був здійснений:
- без винесення постанови;
- без належного процесуального оформлення;
- без повідомлення сторін виконавчого провадження.
Фактично державний виконавець здійснив позапроцесуальну дію, що суперечить вимогам закону.
Відповідно до практики Верховний Суд неодноразово наголошувалось, що: державний виконавець може вчиняти лише ті дії, які прямо передбачені законом та оформлені відповідними процесуальними документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень.
Отримання інформації про історію перетину кордону:
- не є майном боржника;
- не є доходом;
- не дозволяє встановити активи для стягнення.
Запит про події серпня та листопада 2025 року має виключно ретроспективний характер та не може бути використаний для виконання рішення. Отже такий запит не має жодного зв'язку з метою виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний діяти:
- неупереджено
- об'єктивно
- виключно з метою виконання рішення.
Збіг дат свідчить про інше:
- 25.02.2026 - стягувач просить суд витребувати дані;
- 27.02.2026 - виконавець робить запит.
Фактично виконавець виконав процесуальну дію, яку відмовився здійснити суд.
Таким чином виконавець використав службові повноваження для сприяння одній із сторін судового процесу, що суперечить принципу неупередженості.
Дії державного виконавця призвели до штучного створення доказу для судової справи, в даному випадку для справи яка перебуває в провадженні апеляційного суду.
Виконавець використав:
- службовий доступ до АСВП;
- повноваження державної влади для сприяння одній зі сторін цивільного спору. Такі дії виходять за межі виконавчого провадження і не були спрямовані на мету виконавчого провадження.
Таким чином старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бундєлєва Олександра В'ячеславівна у виконавчому провадженні 75861158:
- здійснила дію без винесення постанови;
- перевищила повноваження;
- витребувала інформацію, що не має відношення до виконання рішення;
- втрутилася у приватне життя боржника.
Скаржник в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки визнані судом поважними не повідомив, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляду справи у його відсутності суду не надав, проте його неявка не перешкоджає розгляду поданого клопотання у його відсутності.
Старший державний виконавць ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бундєлєва Олександра В'ячеславівна в судове засідання не з'явилася, але згідно наданого суду відзиву заперечує проти задоволення скарг та просить розгляд справи проводити у її відсутності.
Стягувач ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву згідно якої заперечує проти задоволення скарг та просить розгляд справи проводити у її відсутність.
З огляду на викладене, керуючись приписами ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд ухвалив розглянути скарги за відсутності осіб, що не з'явились, оскільки це не перешкоджає розгляду скарг.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповіні їм правовідносини.
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 4 червня 2024 року у цивільній справі № 701/228/24 (провадження № 2/701/157/24), змінено розмір аліментів, встановлений рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 25.10.2022 року у цивільній справі № 701/618/21 та вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ), аліменти на утримання дитини: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 ) в твердій грошовій сумі в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 22.02.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
До відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) пред'явлено до примусового виконання виконавчий лист № 701/228/24 2/701/157/24 виданий 06.08.2024 Маньківським районним судом Черкаської області.
Постановою від 21.08.2024 року відкрито виконавче провадження № 75861158 з виконання вищевказаного виконавчого документа.
З дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання у ОСОБА_1 утворилася заборгованість зі сплати аліментів у сумі 40 210,91 грн., сукупний розмір якої згідно розрахунку від 12.01.2026 року за період з 15.06.2025 року по 30.01.2026 року перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.
12 січня 2026 року старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бундєлєвою Олександрою В'ячеславівною винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, постанову про арешт коштів боржника, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизнаного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снярядами несмертельної дії.
На думку скаржника вказані постанови не є мотивованими, а тому вважає, що вищевказані постанови підлягають скасуванню.
27.02.2026 року державний виконавець сформувала в АСВП запит № 316408201 до ДПСУ щодо історії перетинів кордону ОСОБА_1 , та отримала відповідь про перетин державного кордону боржником за період з 2024 по 2026 роки.
На думку скаржника старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бундєлева Олександра В'ячеславівна у виконавчому провадженні 75861158 під час формування запиту до ДПСУ здійснила дію без винесення постанови, перевищила повноваження, витребувала інформацію, що не має відношення до виконання рішення, втрутилася у приватне життя боржника, а тому вважає дії державного виконавця незаконними.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Принцип обов'язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов'язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої, абзацу 1, 3, 22 третьої, п'ятої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (частина перша статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».)
Відповідно до частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:
1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд зауважує, що несплата аліментів за рішенням суду це, в першу чергу, порушення прав особи, на користь якої ухвалене рішення, і в даному випадку права боржника при наявності в нього обов'язку виконати рішення суду не порушуються.
Разом з тим, очевидним фактом є те, що рішення суду на час розгляду скарги боржником самостійно не виконано та доказів відсутності заборгованості по сплаті аліментів не представлено.
Встановлені старшим державним виконавцем обмеження мають тимчасовий характер, і як вказано, в т.ч. в оскаржуваних постановах, такі обмеження встановлені до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
На думку суду обмеження встановлені старшим державним виконавцем, ґрунтуються на законі і переслідує легітимну мету такого обмеження (виконання судового рішення, яке в добровільному порядку не виконується), таке законне обмеження є справедливими і пропорційними до мети, заради якої воно застосовано, а саме захист прав стягувача шляхом примусового виконання рішення суду, ухваленого на його користь. Інше обмеження, встановлене головним державним виконавцем, теж направлено на спонукання боржника до виконання судового рішення і воно буде діяти до моменту повного виконання рішення суду.
Суд звертає увагу боржника, що обов'язковість судового рішення виступає невід'ємним елементом сучасної демократичної держави. Виконання судового рішення, з одного боку, є проявом того реального рівня захисту прав свобод та інтересів особи, який може забезпечити держава, а з іншого обов'язком особи щодо якої постановлений такий акт судової влади.
Таким чином, виходячи із системного аналізу норм права та доказів, досліджених судом під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бундєлєвої О.В., під час винесення постанов від 12.01.2026 року відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження», який спрямований на забезпечення належного виконання рішень, в т.ч. щодо стягнення аліментів, з метою зменшення заборгованості зі сплати аліментів, а також забезпечення захисту інтересів та належного утримання осіб, які отримують аліменти.
Враховуючи, що у ОСОБА_1 , наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 12.01.2026 року складає 40 210,91 гривень, суд прийшов до висновку, що постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської обасті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бундєлєвої О.В., від 12.01.2026 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про арешт коштів боржника, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизнаного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снярядами несмертельної дії, та запит № 316408201 до ДПСУ щодо історії перетинів кордону ОСОБА_1 , були винесені правомірно, в межах повноважень державного виконавця та при наявності для того законних підстав. Порушень в діях державного виконавця суд не вбачає, а отже приходить до висновку про відмову у задоволенні скарг у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарг.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 447, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
У задоволенні скарг ОСОБА_1 до старшого державного виконавця ВДВС у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бундєлевої Олександри В'ячеславівни, стягувача ОСОБА_2 на дії/бездіяльність органу примусового виконання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 03.04.2026 року.
Суддя А. І. Костенко