Справа № 692/357/26
Провадження № 3/692/187/26
01.04.2026
01 квітня 2026 року с-ще Драбів
Суддя Драбівського районного суду Черкаської області Левченко Л.О., розглянувши матеріали справи, які надійшли з ВПД № 1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр-на України, непрацюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 983540 від 20.02.2026, ОСОБА_1 13.02.2026 о 01:30 год. в АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно свого сина ОСОБА_2 в присутності неповнолітньої ОСОБА_3 , 2010р.н., чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
У зв'язку з наявністю недоліків, вказаний протокол постановою суду від 12.03.2026 був направлений до ВПД №1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області для дооформлення. Після дооформлення супровідним листом від 21.03.2026 дані матеріали були направлені до суду органом поліції для прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання 01.04.2026 гр. ОСОБА_1 не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв та клопотань до суду не надсилав.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, зокрема Рішення від 03.04.2008 справа "Пономарьов проти України", сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 983540 від 20.02.2026 ОСОБА_1 повідомлявся про місце розгляду адміністративної справи, яка відбудеться за викликом до суду, копію протоколу отримав.
Тому, враховуючи вказані обставини, суд вважає можливим розглянути справу без участі ОСОБА_1 відповідно ст. 268 КУпАП.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що вона підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення наявності складу адміністративного правопорушення, який повинен встановлюватись на підставі відповідних доказів, що стверджують не тільки наявність правопорушення, а й вини особи у його вчиненні.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Однак, матеріали справи встановленому критерію щодо належного доведення вини особи не відповідають та не містять належних та допустимих доказів на підтвердження порушення вимог чинного законодавства.
Згідно фабули правопорушення, сформованої у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 983540 від 20.02.2026, ОСОБА_1 13.02.2026 о 01:30 год. в АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно свого сина ОСОБА_2 в присутності неповнолітньої ОСОБА_3 , 2010р.н.
На підтвердження вини ОСОБА_1 додано вказаний протокол про адміністративне правопорушення, рапорт помічника чергового ЧС СМ Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області Головні О.В. від 13.02.2026, письмове пояснення ОСОБА_2 від 13.02.2026, письмове пояснення ОСОБА_1 (без зазначення дати) та супровідний лист.
Згідно рапорту ОСОБА_4 від 13.02.2026, о 01:31 зі служби 102 надійшло повідомлення від заявника 0972461059 (без уточнення даних) про те, що 13.02.2026 о 01:31 за адресою: АДРЕСА_1 , батько в нетверезому стані вчиняє психологічний тиск.
Згідно письмового пояснення ОСОБА_2 той 12.02.2026 близько 21:00 год. в с. Демки пішов з дому гуляти до центру села, де з товаришами вживав спиртні напої. Близько 22:00 год. повернувся додому, де знаходився батько ОСОБА_1 , який також знаходився у п'яному стані, почав чіплятись, висловлюватись нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, після чого ОСОБА_2 втік з будинку, викликав поліцію та о 01:30 год. повідомив про домашнє насильство.
Згідно письмового пояснення ОСОБА_1 , той проживає разом з сином ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дочкою ОСОБА_7 13.02.2026 близько 01:15 год. його син ОСОБА_8 повернувся додому у нетверезому стані, на що ОСОБА_1 почав на нього кричати та висловлюватись нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, при тому, як він сварився, були присутні вказані вище діти. В ході сварки син ОСОБА_9 викликав працівників поліції для припинення суперечки.
У постанові суду від 12.03.2026 було зазначено недоліки адміністративних матеріалів, що перешкоджають можливості надати їм оцінку. Так, фабула адміністративного правопорушення містить посилання на вчинення домашнього насильства в присутності ОСОБА_3 , проте потерпілою особою вказаний ОСОБА_2 , фабула адміністративного правопорушення та додані матеріали справи не містять відомостей про завдану потерпілій особі шкоду, відомості про свідків правопорушення у протоколі не вказано, які і не вказано, що такі особи відсутні, до матеріалів справи не додано характеризуючих даних щодо ОСОБА_1 та не додано відомостей, що підтверджують наявність у нього дітей взагалі. Також матеріали справи містять розбіжності у часі вчинення правопорушення: який у протоколі вказано: 13.02.2026 о 01:30 год., у письмовому поясненні ОСОБА_1 : 13.02.2026 о 01:15 год. та у письмовому поясненні ОСОБА_2 : 12.02.2026 близько 22:00 год., також ОСОБА_3 не опитана.
Після доопрацювання до матеріалів справи було долучено рапорт поліцейського О. Цюри від 20.03.2026 на ім'я начальника ВПД №1 Золотоніського РВП ОСОБА_10 , відповідно до якого, на думку поліцейського, адміністративні матеріали були повернуті на доопрацювання виключно у зв'язку з неправильним зазначенням потерпілої особи у відповідній графі протоколу. Тому поліцейський просить вважати потерпілою особою ОСОБА_3 , 2010р.н., жительку АДРЕСА_1 . Інших дій під час доопрацювання вчинено не було, оскільки докази протилежного відсутні.
Таким чином під час доопрацювання виявлені порушення усунуто не було.
Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП настає за вчинення Вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Основним безпосереднім об'єктом домашнього насильства є суспільні відносини щодо захисту здоров'я, як фізичного так і психологічного.
Відповідно до пункту 3 частини 1статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Отже основною ознакою домашнього насильства, як діяння, за яке передбачене покарання, є відносини, що склалися між особою, яка вчинила насильство, та особою, постраждалою від такого насильства, в результаті спільного побуту або спільного проживання і залежності постраждалої особи від особи, яка чинить щодо неї насильство.
У Законі також визначено, що запобігання домашньому насильству це система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов'язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.
На підставі системного аналізу наведених в Законі визначень, суд переконаний, що для настання адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП, раптової, що виникла за емоційним сплеском, сварки чи бійки між подружжям чи іншими особами, що разом проживають в рамках побутових відносин не достатньо.
Тобто, вирішуючи питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, суд має встановити наявність ознак т.зв. «аб'юзивних» стосунків, тобто взаємин, в яких одна людина (насильник, кривдник) шляхом насильства (фізичного, сексуального, психологічного чи економічного) порушує особисті кордони іншої (постраждалої або жертви) з метою придушення волі та підкорення. І за наявності ознак таких стосунків суд може вирішити питання про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення на підставі поданих доказів.
Крім того, диспозиція ст. 173-2 КУпАП визначає, що обов'язковою ознакою складу адміністративного правопорушення є настання наслідків у вигляді завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відтак, обставина отримання шкоди здоров'ю потерпілого підлягає доказуванню належними і допустимими доказами.
Коло осіб які відносяться до сфера дії законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству визначено ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». До таких осіб належать: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Згідно ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
У протоколі вказано про вчинення правопорушення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно ОСОБА_2 , статус якого визначено як потерпілий. Незважаючи на рапорт поліцейського щодо внесення змін до матеріалів в частині потерпілої особи, відповідні відомості у протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 983540 від 20.02.2026 внесено не було, ОСОБА_3 потерпілою особою у протоколі не зазначена, а її процесуальний статус вказаним протоколом не визначено.
Належними доказами не підтверджено перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у родинних відносинах та/або належності до кола осіб, визначених ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», при цьому у своєму письмовому поясненні ОСОБА_1 про наявність дочки ОСОБА_3 не зазначає та вказує дані дочки - ОСОБА_11 , що не є тотожним з ОСОБА_12 .
Матеріали не свідчать про присутність ОСОБА_3 під час конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та завдання або можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю ОСОБА_3 , такі докази до матеріалів справи не додано.
Письмові пояснення ОСОБА_3 до матеріалів справи не додано.
У протоколі не вказано відомостей про свідків, як і не вказано, що такі особи відсутні.
Матеріали справи містять розбіжності у часі вчинення правопорушення, які в ході доопрацювання не усунуто.
До матеріалів не додано як характеризуючих ОСОБА_1 даних, так і відомостей про наявність у нього дітей.
Суд зазначає, що працівники поліції допустились помилки при фіксації даного адміністративного правопорушення, оскільки належно не оформили матеріали справи про адміністративне правопорушення та не усунули зазначених у Постанові від 12.03.2026 недоліків, не встановили всі обставини справи, не виявили осіб, що могли б бути свідками правопорушення, що перешкоджає достовірному встановленню всіх обставин справи.
Конфлікт між вказаними у протоколі особами не свідчить про психологічне насильство в розумінні ст. 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Конфліктна ситуація без доказів завдання або можливості завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення. Обопільна сварка не вказує на дії психологічного характеру одного члена сім?ї на іншого.
Таким чином, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, за обставин визначених протоколом серії ВАД № 983540 від 20.02.2026, яким визначено межі судового, не знайшов свого підтвердження під час дослідження у судовому засіданні, оскільки не підкріплений належними доказами.
Згідно ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з'ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З урахуванням рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» суд зазначає, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.
Оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення, не дають достатніх підстав та доказів для висновку про винність ОСОБА_1 у інкримінованому йому діянні та наявності у його діях події та складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з чим відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за цією нормою закону, тому провадження у справі підлягає закриттю.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 173-2, ст. 247, ст.ст. 283, 284, 285 КУпАП, суд
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Драбівський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Л.О. Левченко