Справа № 690/764/24
Провадження № 2-п/690/3/26
про залишення заяви без задоволення
23 березня 2026 року м. Багачеве
Багачевський міський суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Линдюка В.С.,
секретар судового засідання Руденко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Багачевського міського суду Черкаської області заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення Багачевського міського суду Черкаської області від 29.12.2025 року в цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник відповідача адвокат Зачепіло З.Я., повноваження якої підтверджується ордером від 04.03.2026 року серії ВН № 1654526, звернулась до суду з заявою за змістом якої просить переглянути заочне рішення Багачевського міського суду Черкаської області від 29.12.2025 року в справі № 690/764/24, скасувати його та призначити справу до нового розгляду.
Вказана заява мотивована тим, що відповідач не був обізнаним про розгляд судом даної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК«ЕЙС»), оскільки засобами поштового зв'язку не отримував жодних документів ні від позивача, ні від суду, та не був ознайомлений зі змістом позовної заяви, як наслідок, не мав можливості надати відзив на неї та вступити в процес для захисту свого права.
Також в якості заперечень проти заявлених позовних вимог вказано, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, а надані докази є недостатніми та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування. В обгрунтування вказаного зазначено, що станом на дату укладення договору факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01 між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс»), в якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином, у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було відсутнє право вимоги до відповідача за кредитним договором № 704234676 (далі - Договір № 704234676), оскільки його укладено лише 13.05.2021 року. Таким чином, ТОВ «Таліон Плюс» не могло відступити товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»), а те в свою чергу ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги за Договором № 704234676, оскільки, що у ТОВ «Таліон Плюс», що у ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» таке право було відсутнє.
Також вказано, що умови Договору № 704234676 в частині визначення розміру процентів за користування кредитом є несправедливими, оскільки не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, та свідчать про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, так як наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржників виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Одночасно вказано на можливість застосування судом п. 5) ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та зменшення заборгованості за процентами від суми позики.
Ухвалою суду від 12.03.2026 року вказану заяву прийнято до розгляду та призначено судове засідання в справі, про місце, дату та час проведення якого повідомлено учасників справи.
Представник позивача Сахарова О.І., повноваження якої підтверджено довіреністю від 06.03.2026 року № 56, надала до суду заперечення на заяву про перегляд заочного рішення за змістом якої просить відмовити в задоволенні поданої заяви та залишити без змін заочне рішення Багачевського міського суду Черкаської області від 29.12.2025 року в справі № 690/764/24.
Вказана позиція представника позивача мотивована тим, що подана заява про перегляд заочного рішення є необґрунтованою, оскільки відповідач був належним чином обізнаний з розглядом справи, тож міг скористатися своїм правом та подати відзив на позовну заяву. Також вказано, що договір факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», з урахуванням додаткових угод до нього діяв у період часу з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року, та його предметом було відступлення права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги, тобто такий реєстр прав вимоги є не разовим документом. ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за Договором № 704234676 відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 27.07.2021 року № 144 до договору факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01. Таким чином, представником відповідача невірно трактував положення договору факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01 та помилково визначено, що передача права вимоги відбулася саме в момент укладення договору факторингу. З огляду на вказане, стороною позивача надано належні докази переходу права вимоги за Договором № 704234676 від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК«ЕЙС».
Окрім цього, зазначено, що умови Договору № 704234676 є правомірними, він недійсним у судовому порядку не визнавався, а ОСОБА_1 будучи ознайомлений з умовами Договору № 704234676, погодився з ними та навіть частково виконував свої зобов'язання, тож наявні достатні правові підстави для стягнення з відповідача відсотків за Договором № 704234676, як в межах строку його дії на підставі ст. 1048 ЦК України, так і після спливу строків кредитування відповідно до ст. 625 ЦК України.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, клопотань від його імені про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, клопотань від його імені про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, відповідно до поданої заяви просить розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
За змістом ч. 1 ст. 287 ЦПК України неявка сторін та їх представників у судове засідання не перешкоджає розгляду поданої заяви.
У відповідності до ч. 14 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України в зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши доводи заяви про перегляд заочного рішення, суд вважає, що відсутні достатні підстави для задоволення поданої представником відповідача заяви та скасування заочного рішення Багачевського міського суду Черкаської області від 29.12.2025 року в справі № 690/764/24.
Положеннями ч. 1 ст. 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що представником позивача пред'являючи позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом подачі його до Багачевського міського суду Черкаської області в електронній формі через електронний кабінет у системі «Електронний суд», забезпечено дотримання виконання вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України, та надано докази надсилання примірника позовної заяви з додатками на ім'я відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .
Факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується відомостями виконавчого комітету Багачевської міської ради Черкаської області від 11.12.2024 року № 4124/02-21.
Судові повістки, які у відповідності до п. 2) ч. 7 ст. 128 ЦПК України надсилались ОСОБА_1 за адресою його місця проживання, зареєстрованим у встановленому законом порядку, повернуто до суду без вручення у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідками про причини повернення до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №№ 0610219929784, 0610226950047, 0610234230959, що в розумінні п. 4) ч. 8 ст. 128 ЦПК України прирівнюється до їх вручення відповідачу.
Також судом вжито заходів до повідомлення ОСОБА_1 про місце, дату та час розгляду вказаної справи Багачевським міським судом Черкаської області шляхом розміщення відповідного оголошення на веб-сайті судової влади України, однак вказане не забезпечило його явку в судове засідання.
З огляду на вказане, суд вважає, що ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, в розумінні п. 4) ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, про місце, дату та час розгляду справи, що узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.04.2018 року в справі № 800/547/17, а також постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року в справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року в справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року в справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 року в справі № 910/16249/19, від 18.03.2021 року в справі № 911/3142/19, від 19.05.2021 року в справі № 910/16033/20, від 30.11.2022 року в справі 760/25978/13-ц, від 07.02.2024 року в справі № 904/853/23, в судові засідання неодноразово не з'явилась, відзив на позовну заяву не надав, поважність причин неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи з інших процесуальних питань від його імені до суду не надходило.
Положеннями ч. 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка згідно змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ судами, як і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, застосовується як джерело права, зокрема у Рішенні від 03.04.2008 року в справі «Пономарьова проти України» Європейським судом з прав людини зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
За змістом Рішення від 16.02.2017 року в справі «Каракуця проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи, тобто неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для відповідних правових наслідків.
Крім того, подана представником відповідача заява про перегляд заочного рішення зводиться до незгоди з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі, не містить жодного посилання на докази, які недосліджені судом під час ухвалення заочного рішення, та мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Водночас доводи представника відповідача про недоведеність стороною позивача факту переходу права вимоги за Договором № 704234676 з підстав, що станом на дату укладення між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору факторингу від 28.11.2018 року № 28/1118-01 (далі - Договір № 28/1118-01) в останнього було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 704234676, оскільки його укладено лише 13.05.2021 року, підлягають критичній оцінці.
За змістом умов п.п. 1.3, 2.1, 4.1, 8.2 Договору № 28/1118-01, в редакції викладеній у додатковій угоді від 31.12.2020 року № 26 до нього, строк дії якого закінчується 31.12.2021 року, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, тобто права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, які фактор зобов'язується прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на договірних умовах.
Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, за встановленою в додатку формою. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до божника і додаткового оформлення не потребує. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників у повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Згідно витягу з реєстру прав вимоги від 27.07.2021 року № 144 до Договору № 28/1118-01 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», крім іншого, відступлено на користь ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 (№ 579) за Договором № 704234676 на загальну суму заборгованості 17 497,07 грн., з яких: 8 123,19 грн. - заборгованість по основному боргу, 9 373,88 грн. - заборгованість за відсотками.
З огляду на вказане, враховуючи особливості формулювання умов Договору № 28/1118-01, суд вважає, що його сторонами передбачено можливість відступлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» належних йому прав грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якими настав, а також які виникнуть у майбутньому, до третіх осіб (боржників), на користь ТОВ «Таліон Плюс», упродовж всього строку його дії, та наявність у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» прав таких вимог до боржників, які підлягають відступленню, пов'язується безпосередньо не з датою укладення Договору № 28/1118-01, а з датою підписання відповідних реєстрів прав вимоги, в яких безпосередньо зазначаються як перелік боржників, так і підстави виникнення права грошової вимоги до них, сума грошових вимог та інші дані.
Таким чином, станом на 27.07.2021 року, тобто дату підписання реєстру прав вимоги № 144 до Договору № 28/1118-01, у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виникло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 704234676, яке відступлено ТОВ «Таліон Плюс», оскільки строк повернення наданого кредиту та сплати процентів за користування ним настав ще 24.06.2021 року. При цьому, доказів того, що вищевказаний реєстр прав вимоги № 144 до Договору № 28/1118-01 підписано поза межами строку дії останнього суду не надано.
Оцінюючи доводи представника відповідача про те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами є неспіврозмірною кредиту, що суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності, внаслідок дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад 50 відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, а також необхідності застосування до спірних правовідносин ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд враховує наступне.
Відповідно до змісту п. 5) ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими, крім іншого, є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
З огляду на вказане, суд вважає, що представником відповідача помилково ототожнено стягнення процентів за користування кредитними коштами, що регламентовано ст. 1056-1 ЦК України, розмір яких згідно Договору № 704234676 становить 1,66% в день від суми кредиту упродовж дисконтного періоду (п. 1.9.2 Договору № 704234676) та 2,3% в день від суми кредиту упродовж 90 днів після закінчення дисконтного періоду (п. 1.12.2 Договору № 704234676), та стягнення компенсаційних виплат, передбачених ч.ч. 1-3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України, п. 4.3 Договору № 704234676.
При цьому, зі змісту позовних вимог та розрахунків заборгованості, долучених представником позивача до позовної заяви, вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось у межах строку кредитування, визначеного п.п. 1.7, 1.12.1 Договору № 704234676, з урахуванням продовження дисконтного періоду, тобто ні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ні ТОВ «Таліон Плюс», ні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ні ТОВ «ФК«ЕЙС», жодних компенсаційних сум, у розумінні ч.ч. 1-3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ОСОБА_1 в зв'язку з невиконанням ним умов Договору № 704234676 не нараховували та відповідно до стягнення їх не заявлено.
Таким чином, нарахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» процентів за Договором № 704234676 в період часу з 13.05.2021 року по 27.07.2021 року, а також ТОВ «Таліон Плюс» у період часу з 28.07.2021 року по 21.09.2021 року, жодним чином не суперечить висновкам як Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18, так і Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.02.2025 року № 679/1103/23, оскільки відбулось в межах строку кредитування та за фіксованими ставками, які узгоджено сторонами, тобто вказані проценти є платою за користуванням кредитними коштами, а не мірою відповідальності за невиконання своїх зобов'язань, про що також вже вказано вище.
Крім того, згідно ч.ч. 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Приписами ч. 1 ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно змісту ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Приписами ч. 7 ст. 11, ч.ч. 5, 7 ст. 12, ч. 3 ст. 16, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що нікчемними є такі договірні умови в сфері споживчого кредитування - умова договору про надання споживачеві пропозицій про зміну зазначених умов договору іншим чином, ніж таким, що дає можливість встановити дату відправлення повідомлення; умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом України «Про споживче кредитування»; договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»; умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку; умова договору про споживчий кредит, що передбачає сплату споживачем будь-якої плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту; договір, спрямований на врегулювання простроченої заборгованості, укладений кредитодавцем, новим кредитором з юридичною особою, яка не включена до реєстру колекторських компаній.
З огляду на вказане, суд вважає, що ОСОБА_1 13.05.2021 року, не маючи жодних обмежень щодо вільного вибору банківської чи фінансової установи для отримання кредитних коштів, діючи свідомо, враховуючи власні інтереси, оскільки доказів зворотного стороною відповідача не надано, добровільно погодився із запропонованими позивачем умовами отримання кредитних коштів та сплати процентів за користування ними, та дистанційно з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписав Договір № 704234676 на підставі якого отримав кредитні кошти в сумі 9 000 грн., та в подальшому упродовж 14-денного строку не реалізував право, передбачене як паспортом споживчого кредиту до Договору № 704234676, так і ч. 1 ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування», на відмову від цього договору, натомість 28.05.2021 року виконано дії для продовження дисконтного строку кредитування ще на 30 днів, тобто до 24.06.2021 року, а також 28.05.2021 року, 27.06.2021 року та 03.07.2021 року сплачував кошти на погашення заборгованості.
При цьому, суду не надано доказів того, що відповідач чи його представник звертались до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з приводу неможливості належного виконання зобов'язань за Договором № 704234676, а також заявляли їм претензії чи з метою захисту порушеного права споживача фінансових послуг звертались до суду з позовом про визнання недійними окремих умов Договору № 704234676, в силу їх несправедливості.
Представник відповідача обмежившись зазначенням у поданій заяві доводів щодо несправедливості умов Договору № 704234676 в частині нарахованих процентів за користування кредитними коштами, водночас доказів звернення до суду з позовом про визнання недійними цих умов не надано, що позбавляє можливості суд визнати їх недійсними, так як їх нікчемність законом прямо не встановлена.
Посилання представників сторін на судові рішення судів апеляційної інстанцій суд не приймає до уваги, оскільки, ці судові рішення, відповідно до ст. 3 ЦПК України, не є джерелом права, що застосовуються судом при вирішенні справ у спірних правовідносинах та, виходячи з норм ч. 4 ст. 263 ЦПК України, їх висновки не є обов'язковими для врахування.
Відповідно до п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини від 27.09.2001 року в справі «Hirvisaari v. Finland» рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09.12.1994 року в справі «Ruiz Torija v. Spain» статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Зі змісту п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень вбачається, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
З огляду на вищевикладене, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність причин неподання як відзиву на позовну заяви, так і неявки в судове засідання відповідача, а також наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, які судом не досліджувались, тож за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення, отже подану представником відповідача заяву слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 247, 261, 286-289, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву представника відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Багачевського міського суду Черкаської області від 29.12.2025 року в цивільній справі № 690/764/24 залишити без задоволення.
Заочне рішення Багачевського міського суду Черкаської області від 29.12.2025 року в цивільній справі № 690/764/24 може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Линдюк В.С.