Справа № 555/777/26
Номер провадження 2-з/555/6/26
іменем України
"03" квітня 2026 р. м.Березне
Суддя Березнівського районного суду Рівненської області Собчук А.Ю. розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
До Березнівського районного суду Рівненської області 02 квітня 2026 року надійшла заява ОСОБА_1 , подана його представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Заявник зазначає, що має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння, а саме: трактора колісного МТЗ-82, 1980 року випуску, заводський номер НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , та дископлуга Bomet 2.1 (АГД 2.1), зеленого кольору, 2019 року випуску.
У заяві вказано, що вказане майно було передане у користування в межах усної домовленості про спільну сільськогосподарську діяльність, однак добровільно не повертається, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просить накласти на нього арешт та встановити додаткові заборони користування, розпорядження, переміщення, передачі, пошкодження, знищення і зміни конструкції.
З поданих матеріалів також убачається, що ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2026 року попередню заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви було повернуто заявнику у зв'язку з недодержанням вимог статті 151 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що заява ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подання позовної заяви, не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, накладенням арешту на майно та забороною вчиняти певні дії, при цьому такі заходи мають бути співмірними із заявленими вимогами.
Частина перша статті 153 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, а частина одинадцята цієї статті встановлює можливість оскарження ухвали про відмову у забезпеченні позову.
Частина перша статті 157 ЦПК України визначає, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню.
За змістом статей 76-81, 89 ЦПК України саме заявник повинен навести належні, допустимі та достатні докази тих обставин, з якими закон пов'язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, а суд оцінює такі докази на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього їх дослідження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначила, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав позивача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказала, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок їх невжиття.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23 наголосив, що саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без належного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви; при вирішенні питання про забезпечення позову суд має також перевіряти дійсну мету звернення та відсутність зловживання процесуальними правами.
Із поданої заяви вбачається наявність між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спору щодо майна та намір заявника звернутися з відповідним позовом.
Однак сам по собі факт існування спору не є безумовною підставою для забезпечення позову. Заявник повинен довести існування реальної, а не ймовірної чи гіпотетичної загрози утруднення або унеможливлення виконання можливого рішення суду.
У заяві ризики обґрунтовані тим, що ОСОБА_3 може розібрати трактор на запчастини, змінити місце знаходження спірного майна, приховати, відчужити або передати його третім особам, а також привести майно до стану, за якого його неможливо буде використовувати. Проте жодних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що такі дії вже вчиняються або що інша особа здійснює конкретні підготовчі дії до відчуження, приховування, переміщення, розукомплектування чи пошкодження майна, заявником не подано. У цій частині доводи заяви мають характер припущень.
Зі змісту самої заяви вбачається, що спірне майно перебувало у користуванні ОСОБА_3 ще з 2020 року за домовленістю сторін, прибуток сторони ділили до весни 2025 року, а конфлікт щодо розрахунків і повернення майна, за твердженням заявника, виник лише наприкінці 2025 року - навесні 2026 року.
Отже, надані матеріали не містять даних про виникнення саме невідкладної ситуації, яка б об'єктивно вимагала судового втручання шляхом забезпечення позову ще до подання позовної заяви.
Відповідь Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області, на яку посилається заявник ОСОБА_3 , за змістом заяви покликана підтвердити реєстрацію трактора за заявником, однак сама по собі не підтверджує наявності реальної загрози його приховування, пошкодження чи відчуження.
Так само письмові пояснення ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 , додані до заяви, за своїм змістом стосуються переважно обставин передачі техніки у користування, а не вчинення конкретних дій, спрямованих на її знищення чи відчуження.
Суд також враховує, що щодо дископлуга Bomet 2.1 (АГД 2.1) до заяви не додано окремого правовстановлюючого чи реєстраційного документа, який би на цій стадії належним чином індивідуалізував це майно та попередньо підтверджував належність його саме заявнику.
Із переліку додатків убачається подання, зокрема, ордера, документів заявника, відповіді державного органу щодо трактора, письмових пояснень та фотоматеріалів, однак окремого документа, який би посвідчував право заявника саме на дископлуг, до заяви не додано.
Окрім цього, заявник просить одночасно накласти арешт на майно та додатково заборонити користування, розпорядження, переміщення, передачу, пошкодження, знищення й зміну конструкції цього майна.
У цій справі заявлений обсяг заборон є надмірно широким. Заборона користування сільськогосподарською технікою, з огляду на її функціональне призначення та сезонний характер використання, особливо у період посівної кампанії, може спричинити непропорційне втручання у фактичне господарське використання майна, створити додаткові ризики простою, псування або погіршення його технічного стану та вийти за межі мінімально необхідного заходу для забезпечення можливого позову. Такий захід за відсутності належно доведеного ризику не відповідає критеріям розумності, необхідності та співмірності.
Крім того, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має враховувати дійсну мету такого звернення та недопустимість використання цього процесуального інституту як інструменту штучного блокування користування майном, створення необґрунтованих перешкод для можливих правочинів, інших юридично значущих дій чи інших проваджень щодо майна.
За відсутності переконливих доказів реальної загрози заявлені заходи можуть перетворитися не на засіб охорони права, а на надмірне процесуальне втручання.
Суд також зазначає, що відмова у забезпеченні позову не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідним позовом у загальному порядку та не позбавляє його права, у разі якщо він вбачає у діях іншої особи ознаки кримінального чи іншого правопорушення, звернутися до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо можливого протиправного утримання майна або документів на нього.
Таке звернення саме по собі не підміняє цивільно-правовий спосіб захисту, однак свідчить про відсутність ситуації, за якої лише негайне забезпечення позову є єдиним можливим засобом реагування.
Отже, надані заявником матеріали не дають достатніх підстав для висновку про існування на час розгляду заяви реальної загрози невиконання чи істотного ускладнення виконання можливого рішення суду, а заявлені заходи забезпечення у запропонованому обсязі не є належно обґрунтованими та співмірними.
ОСОБА_1 ці обставини у заяві не виклав, пославшись лише на формальні підстави забезпечення позову.
Таким чином, враховуючи характер та зміст заявлених вимог, відсутність доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 76-81, 89, 149-153, 157, 258-261, 353-355 ЦПК України, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали
Суддя А.Ю. Собчук