Дата документу 02.04.2026Справа № 553/399/26
Провадження № 2-а/554/69/2026
02 квітня 2026 року м. Полтава
Шевченківський районний суд м. Полтави в складі:
головуючий суддя: Сініцин Е.М.
за участю секретаря: Рябченко В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження,
До Шевченківського районного суду м. Полтави надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ПТ №00009182 за ч.3 ст.122 КУпАП та закриття провадження в адміністративній справі.
В Постанові зазначено, що 12.12.2025 року о 13 год. 37 хв. транспортним засобом AUDI Q7 (д.н.з. НОМЕР_1 ) начебто здійснено зупинку на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі за адресою: м. Полтава, вул. Шевченка, 22/46, чим порушено вимоги підпункту «г» пункту 15.9 розділу 15 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306.
Постанова серії ПТ № 00009182 від 21 січня 2026 року отримана 29 січня 2026 року в поштовому відділенні «Укрпошта».
Винесену Постанову вважає протиправною, винесеною безпідставно та з істотним порушенням його прав, вона не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню.
В його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до підпункту «г» пункту 15.9 Правил дорожнього руху України зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче ніж за 10 метрів від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі. Адміністративна відповідальність за частиною третьою статті 122 КУпАП настає, зокрема, за порушення правил зупинки, які створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Законодавець розмежовує поняття «зупинка» та «стоянка», а їх підміна є неприпустимою, про що висловлена правова позиція Верховним Судом у Постанові від 4 листопада 2024 року у справі №643/9869/20, де вказано, що поняття «вимушена зупинка», «зупинка», «стоянка», викладені в п. 1.10 ПДР, не тотожні, а є абсолютно відмінними та альтернативними видами припинення руху транспортного засобу.
Транспортний засіб AUDI Q7 (д.н.з. НОМЕР_1 ) припинив рух більше як на 5 хвилин, що не підпадає під кваліфікуючу ознаку «зупинка».
Він зазначає, що при винесенні Постанови, не було дотримано вимог статей 251,280 КУпАП, не встановлені події адміністративного правопорушення, вина особи у його вчиненні, не підтверджені доказами.
Стоянка автомобіля була вимушеною, оскільки він є особою з інвалідністю II групи з діагнозом тяжкої форми перебігу. Йому було призначено тривалий період реабілітації, він був суттєво обмежений у рухливості. З огляду на тяжкий стан здоров'я, 12 грудня 2025 року для вирішення питання щодо подальшого лікування він прибув до КП «ПОКЛ ім. М.В. Скліфосовського ПОР» та розмістив транспортний засіб AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 у безпосередній близькості до медичного закладу (оскільки на територію самого закладу заїзд обмежено адміністрацією, а паркувальні місця для людей з обмеженою рухливістю відсутні), де він перебував понад дві години.
Його транспортний засіб не перешкоджав дорожньому руху та не створював загрозу безпеці руху, оскільки інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з контролю за благоустроєм міста Білоус Валерією Євгеніївною заходи з тимчасового затримання транспортного засобу, передбачені статтею 265-4 КУпАП, застосовані не були.
В постанові про накладення адміністративного стягнення ПТ № 00009182 від 21 січня 2026 року відомості про вимірювальний пристрій відсутні. Таким чином, правових підстав для використання приладу інспектором з паркування встановлено не було, як і не встановлено відомостей щодо сертифікації такого приладу, його метрологічної повірки. Вказане зумовлює ризики внесення до нього апаратних або програмних змін з метою коригування функціональних особливостей, а тому вважає, що транспортний засіб AUDI Q7 (д.н.з. НОМЕР_1 ) перебував більше ніж за 10 метрів від пішохідного переходу.
Враховуючи викладене, позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПТ №00009182 за ч.3 ст.122 КУпАП та закрити провадження в адміністративній справі.
Позивач про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Представник відповідача про дату та час судового засідання повідомлялися належним чином, направив до суду відзив, у якому зазначив про необґрунтованість позову та зазначив.
12 грудня 2025 року головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу по контролю за паркуванням Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста Білоус В.Є. було виявлено адміністративне правопорушення, яке передбачено частиною 3 статті 122 КУпАП: порушення правил зупинки, а саме: о 13 год. 37 хв. по вулиці Шевченка 22/46 здійснено зупинку транспортного засобу - легкового автомобіля: марка «AUDI Q7» з номерним знаком « НОМЕР_2 » «зупинка ближче 10 метрів від пішохідного переходу», п.15.9 «г» Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Відповідальність за указане порушення, передбачена ч.3 ст.122 КУпАП згідно з якою порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Фіксація адміністративного правопорушення відбувалась за допомогою технічного приладу контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, який згідно сертифікату відповідності, виданого ТОВ «ЮНІП Україна» 19.11.2025, є програмно-апаратним комплексом «Інспектор» (ПАК «Інспектор») та відноситься до засобу вимірювальної техніки із заводським номером 24334524702131 («Zebra ET45»), який пройшов стандартизацію відповідно до Закону України "Про стандартизацію", що підтверджується: сертифікатом відповідності, сертифікат перевірки типу, що автоматично визначає координати місця фіксації, відображають: 1) дату порушення 12.12.2025 р; 2) місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об'єкта: м. Полтава, вул. Шевченка 22/46; 3) географічні координати: 49.5815176, 34.554368; 4) час вчинення порушення: 13 год. 37 хв.; зображенням транспортного засобу в момент вчинення порушення, що зберігається на веб-сайті https://inspekcia-blag.rada-poltava.gov.ua, де представлено фотографії у кількості дев'ять штук, на яких з різних ракурсів чітко відображений автомобіль «AUDI», з номерним знаком «BI3030EE», що зупинений з порушення ПДР, а також світловіддалеміра лазерного "Bosh" GLM-40 Professional.
Надані до справи матеріали фотофіксації, є належними доказами вчинення адміністративного правопорушення, яке полягає у порушенні правил зупинки.
Стверджують, що автомобіль позивача був розташований ближче 10 метрів від пішохідного переходу, а саме - 6,19 метрів, що уявляє загрозу безпеці руху. Факт відсутності евакуації є правом, а не обов'язком інспектора, про що закріплено в ст. 265-4 КУпАП, і не спростовує наявності складу правопорушення. Інспектором з паркування застосовані вимоги статей 122, 279-1 КУпАП і визначена відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Інспектором з паркування у повній відповідності до ст.279-1 КУпАП були здійснені дії для встановлення особи, якій належить транспортний засіб, розмішено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності серії ПТ №00009182 на лобовому склі автомобіля.
Вони не погоджуються з доводами позивача про здійснення екстреної зупинки в стані крайньої необхідності, оскільки стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза охоронюваним Законом інтересам.
Крім того, зазначають, що стоянка завжди є порушенням в тих місцях, де зупинка заборонена (п.п. «а» п.15.10 ПДР). Таким чином ближче 10 м. від пішохідних переходів і безпосередньо на них не можна здійснювати ні зупинку, ні стоянку.
Зазначене свідчить про дотримання інспектором з паркування вимог ст.283 КУпАП, що не ставить під сумнів законність і обґрунтованість його рішення про притягнення позивача до відповідальності за порушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.
Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XIIпередбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В Постанові серії ПТ №00009182 від 12.12.2025 року вказано, що 12.12.2025 року о 13 год. 37 хв. по вулиці Шевченка 22/46 здійснено зупинку транспортного засобу - легкового автомобіля: марка «AUDI Q7» з номерним знаком « НОМЕР_2 » «зупинка ближче 10 метрів від пішохідного переходу», п.15.9 «г» Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В ст.74 КАС України закріплено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі норм статей 72,74,77 КАС України, суд вважає, що доказами правопорушення можуть бути лише ті, що зазначені інспектором в Постанові серії ПТ №00009182 від 12.12.2025 року.
В Постанові серії ПТ №00009182 від 12.12.2025 року зазначено, що «Фотозйомка та/або відеозапис здійснювався за допомогою технічного засобу ПАК «Інспектор».
З роз'яснень відповідача ПАК «Інспектор» це програмно-апаратний комплекс «Інспектор» відноситься до засобу вимірювальної техніки із заводським номером 24334524702131 («Zebra ET45»), який пройшов стандартизацію відповідно до Закону України "Про стандартизацію", що підтверджується: сертифікатом відповідності, сертифікатом перевірки типу, що автоматично визначає координати місця фіксації.
Верховний Суд у Постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Суд вважає, оскільки відповідачем стверджується, що здійснювалася фотозйомка та/або відеозапис адміністративного правопорушення, а сама по собі Постанова не є доказом по справі, то зазначення в Постанові доказів - пристроїв, з номером та датою повірки, які фіксували правопорушення, які вимірювали відстань - є обов'язковими.
В Постанові серії ПТ №00009182 від 12.12.2025 року не вказаний заводський номер засобу вимірювальної техніки, а лише вказано - програмно-апаратний комплекс «Інспектор», тому, відповідач не надав доказів фіксування правопорушення, що підтверджують відстань між транспортним засобом та пішохідним переходом.
Зазначення відповідачем у Відзиві заводського номеру пристрою 24334524702131 («Zebra ET45»), фотографій у кількості дев'яти штук та фіксації правопорушення за допомогою світловіддалеміра лазерного "Bosh" GLM-40 Professional, не може визнаватись фіксацією правопорушення у встановленому законом порядку.
Ствердження позивача, що транспортний засіб AUDI Q7 (д.н.з. НОМЕР_1 ) перебував більше ніж за 10 метрів від пішохідного переходу, не спростоване відповідачем.
Також суд погоджується з позицією позивача, що законодавець розмежовує поняття «зупинка» та «стоянка», а їх підміна є неприпустимою, про що висловлена правова позиція Верховним Судом у Постанові від 04 листопада 2024 року у справі №643/9869/20, де вказано, що поняття «вимушена зупинка», «зупинка», «стоянка», викладені в п. 1.10 ПДР, не тотожні, а є абсолютно відмінними та альтернативними видами припинення руху транспортного засобу.
Крім того, як вірно зазначив позивач, диспозиція ч.3 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за «порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху».
Всупереч нормі - ч.3 ст.122 КУпАП, відповідач в фабулі адміністративного звинувачення, що викладена в Постанові серії ПТ №00009182 від 12.12.2025 року, зазначив суть порушення: «зупинка ближче 10 метрів від пішохідного переходу з обох боків».
Суд вважає, що фабула адміністративного звинувачення в Постанові не відповідає змісту диспозиції ч.3 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) «Малофєєва проти Росії» («Malafeyevaу Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinу.Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
На необхідності застосування принципу презумпції невинуватості в справах про адміністративні правопорушення наголосив Верховний Суд в п. 39 Постанови від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, зазначивши, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
В позовній заяві позивач зазначає, що при винесенні Постанови, відповідачем не було дотримано вимог статей 251,280 КУпАП.
Суд погоджується з таким ствердженням, оскільки інспектором не надані належні та допустимі докази адміністративного правопорушення, не встановлені події, не виявлялись обставини вимушеності стоянки автомобіля, не встановлена вина особи, не враховані особисті данні водія, в тому числі інвалідність та суттєвість обмеження руху, на підтвердження чого позивачем надано пенсійне посвідчення інваліда 2 групи № НОМЕР_3 та медична довідка від 12.12.2025 року.
Тобто, відповідачем порушені вимоги статті 280 КУпАП, якою передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що Постанова серії ПТ №00009182 від 12.12.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в розмірі 680 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КпАП України винесена незаконно та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Всі інші доводи сторін не можуть вплинути на результат розгляду справи.
Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 139 КАС України.
Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, а позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, на користь держави суму судового збору в розмірі 1 211,20 гривень.
На підставі ст.ст.1, 7, 247, 268, 283, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження -задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 906171 від 26.10.2024 року - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП - закрити.
Стягнути з Інспекції по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста на користь держави суму судового збору у розмірі 1 211,20 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Відповідач - Інспекція по контролю за благоустроєм, екологічним та санітарним станом міста, місцезнаходження - 36040, м. Полтава, вул. Героїв України, 28, код в ЄДРПОУ - 21044556.
Суддя: Е.М. Сініцин.